Справа № 580/10436/24
03 грудня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бужак Н.П.
Суддів: Кобаля М.І., Мельничука В.П.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Стаценка Джамала Руслановича на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року, суддя Бабич А.М., у справі за адміністративним позовом представника ОСОБА_1 - адвоката Стаценка Джамал Руслановича до військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 мобільного загону Державної прикордонної служби України) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання в чинити дії,-
Представник ОСОБА_1 - адвокат Стаценко Джамал Русланович звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 мобільного загону Державної прикордонної служби України), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 мобільного загону Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 у повному обсязі додаткової винагороди, встановленої абз.2 п.1-1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168) за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на території Харківської та Донецької областей за період з січня 2024 року до березня 2024 року включно з розрахунку до 100000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 мобільного загону Державної прикордонної служби України) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої абз.2 п.1-1 вказаної вище постанови Кабінету Міністрів України за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або здійснені заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на території Харківської та Донецької областей, за період з січня 2024 року до березня 2024 року включно з розрахунку до 100000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Відповідно до ухвали Черкаського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року позовні вимоги залишено без задоволення.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Стаценко Джамал Русланович звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для виходу із письмового провадження та проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується службовим посвідченням та довідкою від 11.05.2023 №873 даної військової частини.
Згідно з довідкою відповідача від 12.01.2024 №221 позивач відповідно до бойового розпорядження вибув для виконання бойових завдань з 21.06.2023 у Харківську та Донецьку області.
Відповідно до довідки відповідача від 16.09.2024 №400 про доходи позивача за період з грудня 2023 року по березнь 2024 року йому у спірному періоді, а саме з січня 2024 року по березнь 2024 року включно додаткова винагорода (100000,00 грн) не нараховувалася та не виплачувалася. Однак 20.01.2024 нараховано додаткову винагороду у сумі 30000,00грн, 17.02.2024 - 18387,10грн, 21.03.2024 - 30000,00грн.
Як убачається з листа відповідача від 17.09.2024, відповідач зазначив, що питання виплати такої винагороди у Держприкордонслужбі врегульовано наказом МВС від 01.09.2023 №726. Зокрема, визначено, що райони ведення воєнних (бойових) дій визначаються рішенням Головокомандувача Збройних Сил України. Військовослужбовцям відповідача у зазначений період, які виконували завдання безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій, щомісяця виплачувалась додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень, а військовослужбовцям, які виконували бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, включеними до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, щомісяця виплачувалась додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань, виходячи з умов виконання бойових (спеціальних) завдань та перебування у районах ведення бойових дій на підставах, встановлених Особливостями виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджених наказом МВС України від 01.09.2023 №726, аналогічно здійснювалися зазначені виплати військовослужбовцям інших збройних формувань, що виконували свої завдання на територіях Чугуївського та Куп'янського районів Харківської області. У період виконання завдань підрозділами 15 МПРИКЗ на території Вовчанської територіальної громади Чугуївського району Харківської області територія зазначеної громади до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій не включалась.
Надаючи оцінку правовідноси нам, позивача підтверджується, що він з проходить військову службу у відповідача, що також підтверджується службовим посвідченням.
Довідкою відповідача від 11.05.2023 №873 підтверджується, що позивач проходить військову службу у відповідача з 14.02.2023 до теперішнього часу.
Згідно з довідкою відповідача від 12.01.2024 №221 позивач відповідно до бойового розпорядження вибув для виконання бойових завдань з 21.06.2023 у Харківську та Донецьку області.
Відповідно до довідки відповідача від 16.09.2024 3400 про доходи позивача за період з грудня 2023 року до березня 2024 року йому у спірному періоді, а саме з січня 2024 року до березня 2024 року включно додаткова винагорода (100000,00 грн) не нараховувалася та не виплачувалася. Однак 20.01.2024 нараховано додаткову винагороду у сумі 30000,00грн, 17.02.2024 - 18387,10 грн, 21.03.2024 - 30000,00 грн.
Із листа відповідача від 17.09.2024 суд установив, що представник позивача звертався до нього адвокатським запитом від 13.09.2024 та вказаним листом щодо не нарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди в сумі 100000,00 грн відповідач повідомив, що питання виплати такої винагороди у Держприкордонслужбі врегульовано наказом МВС від 01.09.2023 №726. Зокрема, визначено, що райони ведення воєнних (бойових) дій визначаються рішенням Головокомандувача Збройних Сил України. Військовослужбовцям відповідача у зазначений період, які виконували завдання безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій, щомісяця виплачувалась додаткова винагорода у розмірі 100000гривень, а військовослужбовцям, які виконували бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, включеними до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, щомісяця виплачувалась додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань, виходячи з умов виконання бойових (спеціальних) завдань та перебування у районах ведення бойових дій на підставах, встановлених Особливостями виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджених наказом МВС України від 01.09.2023 №726, аналогічно здійснювалися зазначені виплати військовослужбовцям інших збройних формувань, що виконували свої завдання на територіях Чугуївського та Куп'янського районів Харківської області. У період виконання завдань підрозділами 15 МПРИКЗ на території Вовчанської територіальної громади Чугуївського району Харківської області територія зазначеної громади до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій не включалась.
Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли у справі, колегія суддів зазначає наступне.
Колегія суддів зазначає, що спір у цій справі виник у зв'язку з невиплатою військовослужбовцю, який проходить службу в Держприкордонслужбі, «збільшеної» до 100000,00 грн додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн.
Частиною другою статті 2 Закону України «Про державний кордон» від 04.11.1991 №1777-XII передбачено, що захист державного кордону України є невід'ємною частиною загальнодержавної системи забезпечення національної безпеки і полягає у скоординованій діяльності військових формувань та правоохоронних органів держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
За змістом частини першої статті 6, частини першої статті 14 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003 № 661-IV (у редакції, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 661-IV) Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, до особового складу якої входять військовослужбовці та працівники Держприкордонслужби.
Згідно зі статтею 16 цього Закону умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Держприкордонслужби визначаються законодавством.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
У частині другій статті 9 цього Закону установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Абзацом другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Держприкордонслужба входить до структури Міністерства внутрішніх справ України.
Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в органах Держприкордонслужби, визначаються Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Держприкордонслужби, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 за № 854/32306.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України постановлено ввести в Україні воєнний стан.
Цього ж дня (24.02.2022) Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Відповідно до пункту 4 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінет Міністрів України (зобов'язаний) невідкладно: 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
Згідно з пунктом 6 Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінету Міністрів України (доручено) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
Відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України №726 від 01.09.2023 «Деякі питання виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України винагород, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» затверджено такі, що додаються: Особливості виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України винагород, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Згідно з даними Особливостями ці Особливості визначають процедуру здійснення виплати на період воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - військовослужбовці) додаткової винагороди та винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду), передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», встановлюють перелік бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати з урахуванням завдань, покладених на Державну прикордонну службу України (далі - Держприкордонслужба).
2. На період воєнного стану виплачуються:
1) додаткова винагорода:
- у розмірі 100000 гривень військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (далі - бойові дії або заходи), перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах;
- у розмірі 50000 гривень військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення воєнних (бойових) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань;
- у розмірі 30000 гривень військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання в період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань;
- у розмірі 20100 гривень щомісяця військовослужбовцям, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані в розпорядження відповідних командирів, після перебування в розпорядженні понад два місяці (за які вони втратили право на отримання грошового забезпечення в повному обсязі за останніми займаними посадами) і до закінчення перебування в розпорядженні;
- у розмірі від 15000 до 30000 гривень військовослужбовцям, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу в навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах), з урахуванням їх рівня підготовки (кваліфікації) пропорційно часу здійснення підготовки та навчання персоналу, у розрахунку на місяць відповідно до переліку посад керівного та інструкторсько-викладацького складу в навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах);
- винагорода за особливості проходження служби під час воєнного стану (особливого періоду) в розмірі 6000 гривень військовослужбовцям строкової військової служби пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць;
- винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) в розмірі 2350 гривень курсантам вищих військових навчальних закладів Держприкордонслужби, які перед зарахуванням на навчання не перебували на військовій службі або проходили строкову військову службу, пропорційно часу перебування на службі (навчанні) в розрахунку на місяць.
До безпосередньої участі в бойових діях або заходах, здійснення яких передбачає виплату додаткової винагороди, зазначеної в абзаці другому підпункту 1 пункту 2 цих Особливостей, належить виконання військовослужбовцями завдань:
- безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора:
- на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;
- з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об'єкти, що охороняються (у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти), звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об'єктам під час збройного нападу (вогневого ураження);
- з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником;
- з вогневого ураження виявлених повітряних цілей;
- з ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту або польотів, пов'язаних з вогневим ураженням противника;
- з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням;
- з усебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі органів військового управління, військової частини (підрозділів), угруповань військ, інших складових сил оборони, за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;
- з контррозвідувального забезпечення, що здійснюється органами Держприкордонслужби, які виконують бойові (спеціальні) завдання в умовах безпосереднього зіткнення з противником, а також проведення оперативно-розшукових і контррозвідувальних заходів, негласних слідчих (розшукових) дій в умовах безпосереднього зіткнення з противником;
- з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника, з бойового чергування та інших завдань екіпажів кораблів, катерів, суден забезпечення Держприкордонслужби в морській та річковій акваторіях, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником, а також виконання бойових завдань з пошуку (тралення) та знешкодження (знищення) мін, вибухонебезпечних предметів у районах здійснення заходів, у тому числі поза районами ведення воєнних (бойових) дій;
- з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) артилерії.
4. До бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, виконання яких передбачає виплату додаткової винагороди, визначеної в абзаці четвертому підпункту 1 пункту 2 цих Особливостей, належать такі завдання, що виконуються відповідно до бойових наказів (розпоряджень) військовослужбовцями:
- включеними до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави:
- з організації та ведення військового спостереження за тимчасово окупованою територією України, територією держави-агресора, Республіки Білорусь, Придністровського регіону Республіки Молдова, акваторіями Чорного та Азовського морів прикордонними комендатурами, відділами прикордонної служби, прикордонними заставами, прикордонними комендатурами швидкого реагування (у тому числі зведеними органами та підрозділами) на ділянках відповідальності органів Держприкордонслужби (у районах виконання ними завдань);
- з польотів, пов'язаних із перевезенням (евакуацією) військовослужбовців, цивільного населення, озброєння та інших матеріальних засобів, що здійснюються екіпажами пілотованих повітряних суден;
- з бойового чергування або сприяння цивільному судноплавству відповідно до міжнародних зобов'язань України екіпажами кораблів, катерів, суден забезпечення Держприкордонслужби в морській та річковій акваторіях поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового перебування;
- з наземної охорони та оборони військових об'єктів (військових містечок, пунктів тимчасової дислокації, базових таборів, місць зосередження сил і засобів, об'єктів (пунктів) логістичного забезпечення, місць навантаження (розвантаження) військових вантажів, військово-медичних закладів, місць стоянок корабельно-катерного складу), що виконуються у межах областей, які межують з українсько-російською, українсько-білоруською ділянками державного кордону, узбережжям Чорного моря, а також українсько-молдовською ділянкою державного кордону, що межує з територією Придністровського регіону Республіки Молдова, а на іншій території - у разі безпосередньої оборони цих об'єктів від вогневих уражень противника, відбиття нападу, звільнення їх у разі захоплення;
- з керівництва реалізацією стабілізаційними та оборонними заходами, визначеними командувачами угруповань військ (сил) Збройних Сил України для управлінь прикордонних загонів, загонів морської охорони, органів забезпечення, регіональних управлінь, що перебувають поза районами ведення воєнних (бойових) дій;
- з проведення оперативно-розшукових і контррозвідувальних заходів, що виконуються в межах українсько-російської, українсько-білоруської ділянок державного кордону, узбережжя Чорного моря, а також українсько-молдовської ділянки державного кордону, що межує з територією Придністровського регіону Республіки Молдова;
- з обладнання вогневих позицій та опорних пунктів за замислом військового командування на ділянках відповідальності органів Держприкордонслужби;
- із безпосереднього забезпечення безперебійного функціонування систем зв'язку, які застосовуються на пунктах управління (в оперативних штабах) для обміну та захисту інформації в системі управління військами;
- з несення прикордонної служби (бойового чергування) у складі прикордонних нарядів або призначеного підрозділу з охорони та оборони державного кордону в межах українсько-російської, українсько-білоруської ділянок державного кордону, узбережжя Чорного моря, а також українсько-молдовської ділянки державного кордону, що межує з територією Придністровського регіону Республіки Молдова;
- з пошуку та ліквідації ворожих диверсійно-розвідувальних груп у взаємодії з підрозділами Збройних Сил України, Національної гвардії України або Сил територіальної оборони (під загальним керівництвом військового начальника);
- з лікувально-евакуаційного забезпечення поранених та надання їм екстреної та (або) спеціалізованої медичної допомоги в межах областей України, окремі території яких визначені районами ведення воєнних (бойових) дій;
- бойової служби на блокпостах або контрольних постах органами, включеними до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, а також у межах операційних зон угруповань військ (Сил оборони держави), залучених до заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, областей, які межують з українсько-російською, українсько-білоруською ділянками державного кордону, узбережжям Чорного моря, а також українсько-молдовською ділянкою державного кордону, що межує з територією Придністровського регіону Республіки Молдова, а на іншій території - у разі безпосередньої оборони цих об'єктів від вогневих уражень противника, відбиття нападу, звільнення їх у разі захоплення;
- без обов'язкової умови включення до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави: з усебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій; з безпосереднього виявлення та фіксації повітряних цілей та інших об'єктів противника.
Документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах та здійснення бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, є: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки) або бойове донесення, або постова відомість під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад, чи копії або витяги з них; рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), району участі військовослужбовця в діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, кількості днів участі в бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Для військовослужбовців, які відряджені до військових частин, органів військового управління інших складових сил оборони, безпосередня участь у бойових діях або заходах, виконання (здійснення) бойових (спеціальних) завдань, за здійснення яких передбачається виплата додаткової винагороди у розмірах, зазначених у в абзацах другому - четвертому підпункту 1 пункту 2 цих Особливостей, підтверджується відповідними військовими частинами, органами військового управління інших складових сил оборони з наданням відомостей про періоди участі в бойових діях або заходах, виконання таких завдань.
Начальники (командири) органів Держприкордонслужби, до яких відряджені військовослужбовці, щомісяця до 5 числа інформують органи (заклади, установи) Держприкордонслужби за місцем проходження служби військовослужбовців про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах, здійсненні бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Виплата винагород, визначених пунктом 2 цих Особливостей, військовослужбовцям здійснюється на підставі наказів відповідно Голови Державної прикордонної служби України, начальників (командирів) регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, загонів морської охорони, навчальних закладів, науково-дослідних установ, органів забезпечення, підрозділів спеціального призначення Держприкордонслужби за місцем проходження військової служби (навчання), а їх начальникам (командирам) - на підставі наказів начальників (командирів) вищого рівня.
Накази про виплату винагород, визначених пунктом 2 цих Особливостей, видаються щомісяця до 8 числа.
У разі надходження всіх необхідних документів, визначених пунктом 8 цих Особливостей, після 5 числа поточного місяця видання наказу про виплату додаткової винагороди здійснюється протягом 30 календарних днів з дня надходження документів.
Райони ведення воєнних (бойових) дій визначаються рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України.
Таким чином, вищевикладені Особливості визначають порядок виплати військовослужбовцям Держприкордонслужби винагороди до 100 000 грн.
Водночас, колегія суддів зазначає, що обов'язковою умовою для виплати є рішення Головнокомандувача ЗСУ щодо визначення районів ведення воєнних (бойових) дій.
Згідно наказу Головнокомандувача ЗСУ №42 від 01.02.2024 визнано такі райони ведення воєнних (бойових) дій з 01 по 31 січня 2024, у т.ч. Харківська область, Донецька область, тощо із зазначенням районів ведення таких бойових дій.
Згідно з наказом Головнокомандувача ЗСУ №82 від 01.03.2024 визначено райони ведення воєнних бойових) дій з 01.по 29.02.2024, у т.ч. Харківська та Донецька області, тощо із зазначенням районів ведення таких бойових дій.
01.04.2024 Головнокомандувачем ЗСУ видано наказ №121, яким визнано такі райони ведення воєнних (бойових) дій з 01 по 31 березня 2024 року, у т.ч. Харківська область, Донецька область, тощо із зазначенням районів ведення таких бойових дій.
Спірним у даній справі є періоди з 01.01. 2024 по 31.03.2024 включно.
Згідно з довідкою відповідача від 12.01.2024 №221 позивач відповідно до бойового розпорядження вибув для виконання бойових завдань з 21.06.2023 у Харківську та Донецьку області.
У листі від 17.09.2024 НОМЕР_2 прикордонний загін ДПС України зазначив, що у період виконання завдань підрозділами 15 МПРИКЗ на території Вовчанської територіальної громади до наказу Головнокомандувача ЗСУ, територія зазначеної громади відповідно до наказу Головнокомандувача ЗСУ про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій, не включались.
У спірному періоді позивачу нарахована та виплачена додаткова винагорода згідно з постановою КМУ від 28.02.2022 №168: 20.01.2024 нараховано додаткову винагороду у сумі 30000,00грн, 17.02.2024 - 18387,10 грн, 21.03.2024 - 30000,00 грн, що підтверджується довідкою відповідача від 16.09.2024 №400.
Отже, із долучених до матеріалів справи наказів Голокомандувача Збройних Сил України від 01.02.2024 №42, від 01.03.2024 №82 та від 01.04.2024 №121 убачається, що у спірному періоді території Вовчанської територіальної громади Чугуївського району Харківської області не були віднесені до районів ведення воєнних (бойових) дій.
Доказів зворотнього позивач не надав, як і не оспорив зазначені відомості у вищезазначеному листі стосовно перебування у спірний період на території Вовчанської територіальної громади Чугуївського району Харківської обласні.
Сам факт направлення позивача для виконання бойових завдань у Харківську та Донецьку область не може свідчити, що у спірний період він брав безпосередню участь у бойових діях або заходах».
Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що відсутня чітка прив'язка до меж, бойових (спеціальних) завдань та операцій здійснення самих бойових дій та заходів. Перелік охоплює широкий спектр військових дій, які можуть виконуватися військовослужбовцями як у районах ведення бойових дій, так і поза їх межами.
Згідно з довідкою відповідача від 12.01.2024 №221 позивач відповідно до бойового розпорядження вибув для виконання бойових завдань з 21.06.2023 у Харківську та Донецьку області.
Листом відповідача від 17.09.2024 підтверджується, що у період виконання завдань підрозділами 15 МПРИКЗ на території Вовчанської територіальної громади Чугуївського району Харківської області, територія зазначеної громади відповідно до наказів Головнокомандувача Збройних Сил України про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій, не включалась та виплата додаткової винагороди проводилися військовослужбовцям у розмірах 100000,00грн та 30000,00грн в залежності від виконання бойових завдань та території на якій вони виконувалися.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, у спірному періоді позивачу нарахована та виплачена додаткова винагорода згідно з постановою КМУ від 28.02.2022 №168: 20.01.2024 нараховано додаткову винагороду у сумі 30000,00 грн, 17.02.2024 - 18387,10 грн, 21.03.2024 - 30000,00 грн, що підтверджується довідкою відповідача від 16.09.2024 №400.
Вказана вище довідка від 12.01.2024 №221 підтверджує, що позивач відповідно до бойового розпорядження вибув для виконання бойових завдань з 21.06.2023 у Харківську та Донецьку області. Відомостей щодо підстав її видачі вона не містить та не містить кількості конкретних днів щодо безпосереднього такого виконання позивачем, обмежуючись виключно посиланням початок вибуття позивача.
Разом з тим, сам позивач не надає відомостей про те, у які дні конкретно він перебував у зоні воєнних (бойових) дій, за які йому має бути виплачена грошова винагорода до 100 000 грн та не вказує у якому саме районі ведення воєнних (бойових) дій у спірний період січень-березень 2024 він перебував.
Разом з тим, відомості, викладені у довідці №221 свідчать, що позивач отримав грошове забезпечення у підвищеному розмірі та позивач не спростував періоду (кількість днів), за який їх отримав.
Щодо посилання в апеляційній скарзі на ту обставину, що суд першої інстанції не витребував від відповідача зазначених ним доказів, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки відповідно до ухвали суду від 28 жовтня 2024 року судом було витребувано від відповідача додаткові докази, проте останній їх не надав.
Також є безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що суд не з'ясував всі обставини справи, оскільки судом під час розгляду справи було встановлено, що у період виконання завдань підрозділами 15 МПРИКЗ на території Вовчанської територіальної громади Чугуївського району Харківської області, територія зазначеної громади відповідно до наказів Головнокомандувача Збройних Сил України про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій, не включалась, а позивач не навів своїх доводів та не вказав, в які періоди він виконаував бойові завдання та за які дні йому має бути нараховано та виплачено грошову винагороду до 100 000 грн.
Щодо доводів, які вказав позивач у позовній заяві, що направлення його відповідно з бойовим розпорядженням для виконання бойових завдань є підставою для виплати грошової винагороди до 100 000 грн, то вони є помилковими, оскільки підстави для виплати такої винагороди визначені вищезазначеними Особливостями та іншими нормативно-правоими актами. Сам факт такого розпордження не свідчить про виконання позивачем бойових завдань.
Відповідно до ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи вчинені (прийняті) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За змістом ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Стаценка Джамала Руслановича залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк, визначений ст. 329 КАС України.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Кобаль М.І.
Мельничук В.П.