Справа № 752/18303/25 Суддя (судді) першої інстанції: Ольшевська І.О.
02 грудня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Собківа Я.М.,
суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,
за участю секретаря: Яворської Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 25 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м.Києва з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладання адміністративного стягнення №001843 від 16.07.2025р., винесену в.о. заступника начальника Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті Радченком Дмитром щодо ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 1132-1 КУпАП.
Рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 25 серпня 2025 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення Голосіївським районним судом м.Києва норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги на більш тривалий, розумний термін, у відповідності до положень статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, листом Державної служби України з безпеки на транспорті від 30.06.2025р. позивач викликався в засідання, призначене на 16.07.2025р., щодо розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 132-1 КУпАП.
Вказаний лист був надісланий позивачу за адресою: м. Київ, вул. Озерна, 10, кв. 115, що є місцезнаходженням ТОВ «Експрес-Т».
За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення 16 липня 2025р. в.о. заступника начальника Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Дмитром Радченком винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №001843 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У постанові зазначено, що 29.05.2025р. о 09 год. 00 хв. за адресою: м. Київ, Столичне шосе (дорога - дублер біля АЗС «Амік») водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом MAN НОМЕР_1 , що відповідно до свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 належить ТОВ «Експрес- Т», з н/причіпом SCHMITZ НОМЕР_3 , при здійсненні перевезення подільного вантажу відповідно ТТН №0108408 від 29.05.2025р., відмовився від проходження габаритно-вагового контролю в зоні габаритно-вагового контролю, чим порушив ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт», статті 188-57, ч. 3 ст. 132-1 КУпАП, п. 2.4.-1 б) Правил дорожнього руху. У зв'язку із встановленим та з урахуванням ст. 14-3 КУпАП за цією постановою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 132-1 КУпАП та накладено на нього штраф у розмірі 51 000,00 грн.
Матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб MAN НОМЕР_1 , зареєстрований за ТОВ «Експрес-Т», директором якого є ОСОБА_1 . Вказаний транспортний засіб згідно Договору №2020/08/22-ЕТ/ЕТБ найму автотранспорту від 22.08.2020р. переданий у платне користування на умовах найму Товариству з обмеженою відповідальністю «Експрес Техбуд», яке згідно товарно-транспортної накладної №0108408 29.05.2025р. здійснювало перевезення вантажу.
У постанові від 16.07.2025 р. зазначено, що водій ОСОБА_2 при здійсненні перевезення вантажу відмовився від проходження габаритно-вагового контролю в зоні габаритно-вагового контролю, у зв'язку з чим визначено порушення ним ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт», статті 188-57, ч. 3 ст. 132-1 КУпАП, п. 2.4.-1 б) Правил дорожнього руху.
Окрім того вбачається, автомобілю MAN НОМЕР_1 , 29.05.2025р. був здійснений ремонт: заміна датчика частоти обертання маховика 093.258; ПГУ, заміна, а також 29.05.2025р. пройдено габаритно-ваговий контроль, що підтверджується наявною в матеріалах справи роздруківкою результатів зважування.
Вважаючи оскаржувану постанову відповідача протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1, 3 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженим постановою КМУ від 11.02.2015 №103 зі змінами, встановлено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Укртрансбезпека у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з частиною другою статті 29 Закону України "Про дорожній рух", з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабміну України №30 від 18.01.2001, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові та габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху України на 2% (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Пунктом 1.3 ПДР України визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 1.10 ПДР України визначено що габаритно-ваговий контроль - це перевірка габаритних і вагових параметрів транспортного засобу (в тому числі механічного транспортного засобу), причепу і вантажу на предмет відповідності встановленим нормам щодо габаритів (ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу) та щодо навантаження (фактична маса, осьове навантаження), яка проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю.
Згідно п.2.4-1 ПДР України у місці здійснення габаритно-вагового контролю на вимогу працівника пункту габаритно-вагового контролю або поліцейського водій вантажного автомобіля (в тому числі механічного транспортного засобу) повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: а) передати для перевірки документи, зазначені в підпунктах "а", "б" і "г" пункту 2.1 цих Правил; б) надати транспортний засіб та причіп (за наявності) для вагового та/або габаритного контролю відповідно до встановленої процедури.
Відповідно до частини 3 статті 132-1 КУпАП ухилення або відмова від проходження габаритно-вагового контролю, а так само перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, розташування транспортних засобів на проїзній частині, вчинення правопорушень, передбачених частиною шостою статті 121 цього Кодексу, в зоні габаритно-вагового контролю тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Так, згідно статті 14-3 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Судом першої інстанції встановлено, що підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.3 ст.132-1 КУпАП є відмова водія транспортного засобу, який належить ТОВ "Еспресс-Т" керівником якого є Зінчук Дмитро Євгенійович, від проходження габаритно-вагового контролю на вимогу працівника пункту габаритно-вагового контролю.
З матеріалів справи встановлено, що оскаржувана постанова від 16.07.2025р. №001843 винесена за відмову водія транспортного засобу MAN, д.н.з. НОМЕР_1 , пройти габаритно - ваговий контроль транспортного засобу на вимогу уповноважених посадових осіб Державної служби України з безпеки на транспорті.
Водночас слід відмітити про відсутність у матеріалах справи судового рішення про притягнення водія до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-57 КУпАП.
При цьому при розгляді даної справи встановлено, що водій транспортного засобу MAN, д.н.з. НОМЕР_1 , не пройшов габаритно-ваговий контроль на вимогу уповноважених посадових осіб з незалежних від нього причин, після усунення яких, відповідний контроль був пройдений.
За наслідками дослідження матеріалів справи колегія суддів не знайшла підтвердження факту умисного невиконання водієм ОСОБА_2 законних вимог представників відповідача про проходження габаритно - вагового контролю транспортного засобу MAN, д.н.з. НОМЕР_1 .
Крім того, колегія суддів зауважує, що наявними в матеріалах справи доказами не зафіксована відмова водія від проходження габаритно-вагового контролю в зоні габаритно-вагового контролю.
Також в оскаржуваній постанові відсутні відомості про те, який протокол про адміністративне правопорушення був розглянутий керівником відповідача - відсутня його дата, серія та номер.
Отже, відповідачем належним чином не зафіксований факт відмови саме водія транспортного засобу у проходженні габаритно-вагового контролю.
Враховуючи викладені обставини, суд констатує про відсутність у діях водія транспортного засобу MAN, д.н.з. НОМЕР_1 , ухилення або відмову від проходження габаритно-вагового контролю.
Оскільки відсутня об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 132-1 КУпАП, позивач не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності за його вчинення.
Згідно приписів частин 1, 2 та 3 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
З огляду на викладене, зважаючи на відсутність належних доказів, які б підтверджували факт вчинення позивачем порушень, за викладених в оскаржуваній постанові у справі про адміністративне правопорушення обставин, враховуючи те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях та всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, слід визнати, що винесена постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є незаконною, винесена без достатніх доказів, які б підтверджували його вину за ч.3 ст.132-1 КУпАП.
З урахуванням наведеного у сукупності колегія суддів вважає, що постанова №001843 від 16 липня 2025 року є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно п.3 ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Пунктом 1 ч.1 ст. 247 КУпАП встановлено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Підсумовуючи викладене колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 і, відповідно, необхідність їх задоволення, справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, згідно вимог п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.
При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позовних вимог.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні від 25 серпня 2025 року та не є підставою для його скасування.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 272 КАС України судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Керуючись статтями 229, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 25 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Собків Я.М.
Суддя Сорочко Є.О.
Суддя Чаку Є.В.