Справа № 761/18674/24 Суддя (судді) першої інстанції: Фролова І.В.
02 грудня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Собківа Я.М.,
суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,
за участю секретаря: Яворської Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 04 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м.Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладання адміністративного стягнення від 08 травня 2024 року за ч. 1 ст. 163-15 КУпАП за підписом заступника начальника ГУ ДПС у м. Києві Якушко І.В., яка винесена відносно позивача, за актом фактичної перевірки ТОВ «Базис Кейс» № 30047/26/15/07/45383999.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 04 лютого 2025 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення Шевченківським районним судом м.Києва норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги на більш тривалий, розумний термін, у відповідності до положень статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, керівником ТОВ «Базис Кейс» є ОСОБА_1.
11 квітня 2024 року інспектором Головного управління ДПС у м. Києві проведено фактичну перевірку суб'єкта господарювання ТОВ «БАЗИС КЕЙС», код ЄДРПОУ 45383999, а саме кіоску, розташованого за адресою: м.Київ, просп. Свободи, буд. 28.
Перевірка проведена на підставі пп.80.2.2 п.80.2 ст. 80 та п.69.27 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПКУ) щодо дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у т.ч. про обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками (найманими особами), дотримання вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки).
Відповідно до акту фактичної перевірки від 11.04.2024 №30047/26/15/07/45383999 кіоску, розташованого за адресою: м. Київ, просп. Свободи, буд. 28, в якому здійснює діяльність ТОВ «БАЗИС КЕЙС» в сфері роздрібної торгівлі тютюновими виробами із застосуванням РРО перевіркою встановлено порушення: суб'єктом господарювання не забезпечена можливість здійснення безготівкових розрахунків, у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв за продані товари, а саме: при спробі розрахуватися за товар з використанням електронних платіжних засобів покупцеві було відмовлено розрахуватися банківською карткою, а платіжний термінал був відсутній.
Відповідно до протоколу №1634 від 18.04.2024 року, директор ТОВ «Базис Кейс» вчинив порушення порядку проведення розрахунків, а саме: суб'єкт господарювання не здійснив перехід на обов'язкове приймання спеціальних платіжних засобів для здійснення розрахунків за продані товари, чим порушив пункт 1 постанови КМУ № 894 від 29.07.2022 року «Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (надані послуги)». Відповідальність передбачена ч. 2 ст. 163-15 КУпАП.
Відповідно до постанови від 08.05.2024 складеної заступником начальника ГУ ДПС у м.Києві Якушко І.В., розглянувши протокол від 18.04.2024 року №1634, встановила, що директор ТОВ «Базис Кейс» ОСОБА_1 допустив порушення порядку проведення розрахунків, а саме: суб'єкт господарювання не забезпечив можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв за продані товари, чим порушив пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України № 894 від 29.07.2022 року «Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (надані послуги)». Притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, за порушення ч.2 ст. 163-15 КУпАП.
Відповідно до копії заяви про приєднання до Договору еквайрингу AT «Ощадбанк» № 9583732-240409-113630 від 09.04.2024, вбачається що TOB «Базис Кейс» встановило та використовує платіжний термінал для забезпечення безготівкового розрахунку із споживачами за придбаний товар на зазначених у заяві адресах.
Не погоджуючись з оскаржуваною постановою, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про те, що постанови Кабінету Міністрів України від 29 липня 2022 року №894 не встановлюють обов'язковість забезпечення торговцем способу безготівкових розрахунків виключно з використанням платіжного терміналу та передбачають, а не виключають використання електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв. При цьому, докази відсутності інших пристроїв, які дозволяють ТОВ "Базик Кейс" здійснювати розрахунок за продаж товарів в безготівковий формі матеріали справи не містять.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, посадової особи ГУ ДПС у м. Києві, а також встановлення останньою факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.
Відповідно до ст. 163-15 КУпАП порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), у тому числі перевищення граничних сум розрахунків готівкою, недотримання установлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів - тягне за собою накладення штрафу на фізичну особу - підприємця, посадових осіб юридичної особи від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 1).
Дія, передбачена частиною першою цієї статті, вчинена особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке ж порушення, - тягне за собою накладення штрафу від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 2).
Закон України "Про платіжні послуги" від 30 червня 2021 року №1591-IX визначає поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, встановлює виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, установлює права, обов'язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, визначає загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури.
Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про платіжні послуги" держатель платіжного інструменту - фізична особа, яка на законних підставах використовує платіжний інструмент для ініціювання платіжної операції з відповідного рахунку для виконання платіжних операцій або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного платіжного інструменту (пп. 7); електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, реалізований на будь-якому носії, що містить в електронній формі дані, необхідні для ініціювання платіжної операції та/або здійснення інших операцій, визначених договором з емітентом (пп. 13); торговець - суб'єкт господарювання (юридична особа або фізична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, незалежну професійну діяльність), який відповідно до договору з відповідним надавачем платіжних послуг (еквайром або іншим) приймає до обслуговування платіжні інструменти для здійснення оплати вартості товарів чи послуг, включаючи послуги з видачі коштів у готівковій формі (пп. 89).
Відповідно до п. 28 ст. 38 Закону України "Про платіжні послуги" торговці зобов'язані забезпечувати можливість здійснення безготівкових розрахунків за продані товари (надані послуги), у тому числі за допомогою електронних платіжних засобів та/або платіжних застосунків, та/або платіжних пристроїв. У разі надання можливості здійснювати безготівкові розрахунки за продані товари (надані послуги) за допомогою електронних платіжних засобів, що використовуються в платіжних системах, торговці зобов'язані забезпечувати можливість здійснення таких розрахунків з використанням електронних платіжних засобів не менше трьох платіжних систем, однією з яких є багатоемітентна платіжна система, створена резидентом України.
Згідно з пп. 1 п. 29 ст. 38 Закону України "Про платіжні послуги" торговцям забороняється у будь-який спосіб обмежувати право держателя електронного платіжного засобу обирати для здійснення розрахунків будь-який електронний платіжний засіб платіжних систем відповідно до абзацу першого частини двадцять восьмої цієї статті.
Торговці мають право заохочувати держателя до використання певного електронного платіжного засобу для здійснення розрахунків.
Терміни, до настання яких торговці мають забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги), визначаються Кабінетом Міністрів України. Контроль за дотриманням торговцями таких термінів здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, а контроль за забезпеченням захисту прав споживачів при здійсненні зазначених розрахунків - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.
Викладене свідчить, що торговці зобов'язані забезпечувати можливість здійснення безготівкових розрахунків за продані товари (надані послуги), у тому числі за допомогою електронних платіжних засобів та/або платіжних застосунків, та/або платіжних пристроїв. Терміни, до настання яких торговці мають забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги), визначаються Кабінетом Міністрів України.
Підпунктом 1 п. 1 Постанови №894 установлено, що торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги), включаючи товари (послуги), реалізація (надання) яких здійснюється дистанційно, з 1 січня 2023 року - торговці, які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення понад 25 тис. осіб (крім торговців, зазначених у підпункті 4 цього пункту).
Отже, починаючи з 01 січня 2023 року ТОВ "Базис Кейс" зобов'язано забезпечити можливість держателя електронного платіжного засобу здійснювати безготівкові розрахунки за продані товари (надані послуги), у тому числі за допомогою електронних платіжних засобів та/або платіжних застосунків, та/або платіжних пристроїв.
Аналіз наведених вище правових норм, поряд з іншим, свідчить і про те, що Закон України "Про платіжні послуги" не обмежує торговців у способах забезпечення безготівкових розрахунків і надає торговцю можливість забезпечити здійснення безготівкових розрахунків шляхом використання платіжних застосунків, надання споживачу реквізитів свого рахунку/платіжного інструменту (зокрема, електронного платіжного засобу), що дасть змогу споживачу здійснити оплату за товари (надані послуги) на рахунок торговця.
Разом з тим, позивач стверджує, що ТОВ «БАЗИС КЕЙС» не було здійснено порушення Постанови 894, оскільки ТОВ «БАЗИС КЕЙС» до банківської установи АТ «Ощадбанк» було подано заяву про приєднання до Договору еквайрингу від 09.04.2024 №9583732-240409-113630, за якою вбачається, що ТОВ «БАЗИС КЕЙС» встановило та використовує платіжний термінал для забезпечення безготівкового розрахунку із споживачами за придбаний товар. Адреса торгової точки м. Київ, площа Львівська, 8-Б.
З цього приводу апеляційний суд зазначає, що факт надсилання заяви про приєднання до договору еквайрингу не означає наявність платіжного терміналу у перевіряємому кіоску 11.04.2024, надсилання такої заяви до банку не дорівнює факту виконання договору еквайрингу, а свідчить лише про намір отримувати від банку певний вид послуг.
Крім того, перевірка проводилась в кіоску за адресою м. Київ, просп. Свободи, буд. 28, а в п.2 Заяви в графі «Адреса Торгової точки Торговця» відсутня інформація щодо даної адреси.
Отже, надана Позивачем заява не стосується торгової точки, на якій була проведена перевірка та було виявлено порушення, тому не може бути прийнятою в якості доказу по справі.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості, які є загальнодоступними, підтверджують повноваження позивача ОСОБА_1 як керівника юридичної особи - ТОВ "Базис Кейс", код ЄДРПОУ 45383999.
До того ж, позивачем не надано будь-якого доказу на підтвердження того, що не він, а касир (продавець) ТОВ "Базис Кейс" є посадовою особою, відповідальною за проведення розрахунків в кіоску за адресою м. Київ, просп. Свободи, буд. 28.
Приписи ст. 251 КУпАП визначають, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За правилами ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються її права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За правилами ч. 1 та 2 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
У спірному випадку на підтвердження факту вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 163-15 КУпАП, відповідачем надано належні і допустимі докази, а саме: акт перевірки; протокол про адміністративне правопорушення. Натомість, позивачем ОСОБА_1 не надано належних і допустимих доказів, які б свідчили про дотримання вимог законодавства щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.
Враховуючи встановлені обставини, на думку колегії суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що відповідачем не надано належних і допустимих доказів, що свідчили б про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 163-15 КУпАП.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити повністю, а рішення суду першої інстанції - скасувати.
Керуючись ст. ст. 229, 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 04 лютого 2025 року - скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Собків Я.М.
Суддя Сорочко Є.О.
Суддя Чаку Є.В.