01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua
Головуючий у першій інстанції: Кравченко М.В. Суддя-доповідач: Епель О.В.
03 грудня 2025 року Справа № 372/877/25
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Епель О.В.,
суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області адміністративну справу від 11 квітня 2025 року у справі
за позовом ОСОБА_1
до
ІНФОРМАЦІЯ_1
про скасування постанови про адміністративне правопорушення
Історія справи.
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Відповідач) в якому просив скасувати постанову про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення № 206 від 11.02.2025 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн складену тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 у зв'язку із закінченням строку притягнення його до адміністративної відповідальності.
В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що 29.07.2024 року він з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 з повісткою на 19.07.2024 року, але щодо нього адміністративного протоколу не складали і постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності не виносили. Адміністративний протокол та постанова були складені щодо нього в лютому 2025 року, з пропуском тримісячного строку з дня його виявлення.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області адміністративну справу від 11 квітня 2025 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення стало те, що він не з'явився у вказаний у повістці час до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
При цьому, суд не прийняв до уваги доводи Позивача щодо закінчення строку притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки це не спростовує необхідності виконання приписів чинного законодавства щодо обов'язковості явки військовозобов'язаного на повістку до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі, зазначаючи доводи, аналогічні тим, що були викладені у позовній заяві.
При цьому, Апелянт зазначає, що суд першої інстанції помилково не взяв до уваги сплив строку притягнення до адміністративної відповідальності.
З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин, з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.07.2025 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.
У строк, встановлений судом, відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2025 та від 11.09.2025 у Відповідача було витребувано письмові пояснення та відповідні докази про те, чи прибув ОСОБА_1 29.07.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На виконання зазначеної ухвали суду Відповідачем були надані витребувані судом докази.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.
Обставини справи, встановлені судом.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 04.02.2025 заступником командира роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення № 67 відповідно до якого вбачається, що 04 лютого 2025 року о 16 год. 30 хв. в ІНФОРМАЦІЯ_4 було виявлено адміністративне правопорушення, а саме військовозобов'язаний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 не з'явився за викликом по повістці на зазначену дату до ІНФОРМАЦІЯ_1 без поважних причин, чим порушив ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». У встановленому правопорушенні вбачаються ознаки порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
11.02.2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову № 206 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. Зі змісту якої слідує, що 04.02.2025 року о 16 год. 00 хв. в приміщені ІНФОРМАЦІЯ_3 було виявлено адміністративне правопорушення, а саме військовозобов'язаний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 не з'явився за викликом по повістці на 19.07.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_1 без поважних причин, чим порушив частину 10 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та частину 1 статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". У встановленому правопорушенні вбачаються ознаки порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме порушення частини 3 статті 210-1 Кодексу України про Адміністративне Правопорушення та тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян На розгляді справи ОСОБА_1 був присутній. На розгляді справи ОСОБА_1 надав заперечення на протокол про адміністративне правопорушення, згідно якого датою, на яку треба було з'явитися він вважав 29.07.2024 замість 19.07.2024, а також посилаючись на ч.1 ст. 38 КУПАП просить закрити справу щодо ОСОБА_1 . Згідно ч. 7 ст. 38 кодексу України про адміністративні правопорушення. Адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня Його вчинення. Згідно Протоколу про адміністративне правопорушення № 67 від 04 лютого 2025 року правопорушення було виявлено 04 лютого 2025 року о 16 год. 00 хв. Згідно ч.3 ст. 22 Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності). Визнаються перешкода, стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та її наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт строк, смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича Його дружини (чоловіка). У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон №3543-XII), Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (далі - Порядок №560).
Так, згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).
Відповідно до ч.1-3 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
У ст. 245 КУпАП закріплено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Так, згідно Указу Президента України №303/2014 від 17.03.2014 «Про часткову мобілізацію» було прийнято рішення про оголошення та проведення часткової мобілізації, а отже з цього періоду в Україні діє особливий період.
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан.
Згідно ч. 7 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Отже, правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях чи бездіяльності відповідного складу правопорушення.
Водночас, зі змісту абз. 7 ст. 38 КУпАП вбачається, що адміністративне стягнення може бути накладено протягом трьох місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніш ніж через рік після його вчинення.
Як встановлено судом першої інстанції та не оспорюється Апелянтом, ОСОБА_1 повинен був з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 19.07.2024, втім з'явився лише 29.07.2024. Явка Апелянта 29.07.2024 до Відповідача підтверджується записом у книзі прийому відвідувачів ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у діях Позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Втім, усуваючи невідповідність висновків суду обставинам цієї справи, колегія суддів відзначає, що вказане правопорушення було виявлено у день, коли Позивач з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 29.07.2024, тобто в інший день, ніж було зазначено у повістці. Втім, протокол про адміністративне правопорушення та спірна постанова були складені Відповідачем лише в лютому 2025 року, тобто більш, ніж через пів року з дня виявлення спірного правопорушення.
Отже, на момент винесення спірної постанови тримісячний строк притягнення Позивача до адміністративної відповідальності, зазначений ч. 7 ст. 38 КУпАП сплив, а тому позовні вимоги у цій справі підлягають задоволенню.
Аналізуючи всі доводи сторін, колегія суддів також приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Підсумовуючи усе викладене вище, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення адміністративного позову у цій справі в повному обсязі.
Водночас, для повного захисту прав та інтересів Позивача, колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у відповідності до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України.
Згідно зі ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, рішення Обухівського районного суду Київської області адміністративну справу від 11 квітня 2025 року - скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню повністю.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Обухівського районного суду Київської області адміністративну справу від 11 квітня 2025 року - скасувати та ухвалити постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 від № 206 від 11.02.2025.
Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена.
Судове рішення виготовлено 03 грудня 2025 року.
Головуючий суддя О.В. Епель
Судді: Є.І. Мєзєнцев
В.В. Файдюк