Справа № 640/17293/21 Суддя (судді) першої інстанції: Т.В. Смішлива
03 грудня 2025 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В.В.,
суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києві з позовом до Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві, у якому просив:
- визнати дії оператора Сервісного центру № 8043 ОСОБА_2 протиправними;
- змусити Сервісний центр № 8043 видати позивачу посвідчення водія терміном дії на 30 років в обмін на посвідчення НОМЕР_1 .
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 позов задоволено частково:
визнано протиправною бездіяльність Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві (Сервісний центр МВС № 8043) щодо відмови у обміні ОСОБА_1 посвідчення водія, виданого особі вперше;
зобов'язано Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в м. Києві (Сервісний центр МВС № 8043) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.06.2021 про обмін посвідчення водія НОМЕР_1 від 26.12.2018, з урахуванням висновків суду;
в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Доводи апелянта обґрунтовані тим, що він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, позаяк станом на 05.06.2021 постанова ДП18/618664 від 27.09.2020 не була скасована судом. Крім того, під час оскарження протоколу про адміністративне правопорушення ДПР18 № 023674 від 26.12.2020 позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, а звільнення від адміністративної відповідальності, на думку відповідача, означає, що постанова не скасована. Відповідач звертає увагу, що матеріали справи не містять заяви позивача від 05.06.2021.
Також, відповідач зазначає, що позивач не позбавлений можливості звернутись до сервісного центру для отримання нового посвідчення.
У відзиві на апеляційну скаргу, позивач просить відмовити в її задоволенні.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційних скарг, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та відзиву на апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що такі не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач керував автомобілем AUDI 80 реєстраційний номер НОМЕР_2 протягом строку дії посвідчення водія, що видане особі вперше серії НОМЕР_1 від 26.12.2018.
Позивач 26.12.2020 через електронний кабінет водія за посиланням оформив заявку № 376406 на обмін посвідчення водія виданого вперше та 27.12.2020 оплатив заявку.
Втім, позивачу відмовлено в обміні посвідчення водія з підстав того, що згідно даних національної автоматизованої системи МВС за період дворічного терміну посвідчення водія, ним скоєно три адміністративних правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху. Відтак, обмін такого посвідчення здійснюється із складенням теоретичного та практичного іспитів у територіальному сервісному центрі МВС.
29.12.2020 позивачем оформлено заявку № 377807 на обмін посвідчення водія, яка 12.01.2021 опрацьована та надіслано повідомлення про успішне опрацювання заявки.
12.01.2021 позивач звернувся до Сервісного центру МВС № 8043 для обміну посвідчення водія.
В подальшому, позивач звернувся до Сервісного центру МВС № 8043 для обміну посвідчення зі зверненням від 25.03.2021.
Листом від 09.04.2021 № 31/Т-936 позивачу повідомлено про почергове отримання посвідчення.
Відповідно до виписки з електронного кабінету на позивача водія, станом на 05.06.2021 складено дві постанови за вчинення правопорушення БАА/191136 від 20.06.2020 та ДП18/618664 від 28.10.2020.
Позивач повторно звернувся до сервісного центру № 8043, проте оператор ОСОБА_2 провела перевірку відомостей про особу, яка подала документи та встановила, що даною особою з моменту видачі посвідчення водія вперше, вчинено три адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідно до витягу з Інформаційно телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» на позивача Управлінням патрульної поліції в місті Києві складено:
постанову № ДП18/618664 за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення за скоєння 27.09.2020 правопорушення - порушення водіями т/з правил проїзду перехресть;
постанову № ЕАН/3599580 за ст. 125 Кодексу України про адміністративні правопорушення за скоєння 26.12.2020 правопорушення - не встановлення знаку аварійної зупинки;
протокол № ДПР18/23674 за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення за скоєння 26.12.2020 правопорушення - порушення ПДР, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 30.12.2020 у справі № 760/24261/20 щодо оскарження позивачем постанова серії ДП 18 № 618664 від 27.09.2020, яка залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2021, позовну заяву повернуто.
Відповідно до постанови Дарницького районного суду м. Києва від 29.01.2021 у справі № 753/915/21 щодо протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 023674 від 26.12.2020, позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Провадження у справі закрито у зв'язку з малозначністю діяння та звільнено позивача від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.
Рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 13.04.2021 у справі № 760/17007/20 скасовано постанову від 20.06.2020 серія БАА № 191136 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та справу надіслано на новий розгляд.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 05.01.2022 у справі № 760/1026/21, адміністративний позов до старшого лейтенанта поліції 4 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції Бойчука Михайла Павловича про скасування постанови від 26.12.2020 в справі про адміністративне правопорушення вважати неподаним та повернуто позивачу.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 20.05.2024 у справі № 760/6098/21 скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 № 618664 від 27.09.2020, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, справу про адміністративне правопорушення - закрито.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 25.05.2020 у справі № 760/32825/19 скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК № 1781287 від 23.11.2019 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Отже, судом першої інстанції підтверджено складання щодо позивача:
постанови ЕАК № 1781287 від 23.11.2019 за ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (скасована рішенням у справі № 760/32825/19, яке набрало законної сили 07.08.2020);
постанови № БАА/191136 від 20.06.2020 за ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (скасована рішенням у справі № 760/17007/20, яке набрало законної сили 30.04.2021);
постанови № ДП18/618664 від 27.09.2020 за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (скасована рішенням у справі № 760/6098/21, яке набрало законної сили 31.05.2024);
протоколу № ДПР18/23674 від 26.12.2020 за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (у справі № 753/915/21 провадження у справі закрито у зв'язку з малозначністю діяння та звільнено позивача від адміністративної відповідальності, рішення набрало законної сили 08.02.2021).
постанови № ЕАН/3599580 від 26.12.2020 за ст. 125 Кодексу України про адміністративні правопорушення (відомості про оскарження в судовому порядку відсутні).
Вважаючи свої права на обмін посвідчення водія порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині, суд першої інстанції прийшов до висновку, що станом на 05.06.2021 позивач, звертаючись до відповідача щодо обміну водійського посвідчення, дотримався умов пункту 25-1 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами № 340, а тому має право на заміну посвідчення водія, яке видано особі вперше без повторного складання іспитів.
Відмовляючи в задоволенні частини позовних вимогу, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо визнання дії оператора Сервісного центру № 8043 ОСОБА_2 протиправними не підлягають задоволенню, так як остання є посадовою особою відповідача, яка забезпечує надання послуг покладені на Територіальний сервісний центр МВС № 8043.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 9 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII встановлено, що право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340 «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» затверджено Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами (далі - Положення № 340).
За приписами п. 21 Положення № 340 посвідчення водія видається після складення особою у територіальному сервісному центрі МВС іспитів, передбачених пунктом 18 цього Положення: посвідчення водія на право керування транспортними засобами категорій А1, А, В1, В, С1, С, D1 і D видаються особам, які склали в територіальному сервісному центрі МВС теоретичний і практичний іспити, категорії ВЕ, С1Е, СЕ, D1E і DE - практичний, а на право керування трамваєм або тролейбусом - теоретичний іспити.
Відповідно до п. 25-1 Положення № 340 обмін посвідчення водія, виданого особі вперше, після закінчення строку його дії проводиться без складення іспитів за умови вчинення особою протягом двох років з дня видачі такого посвідчення не більше двох адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та невчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого статтею 286 Кримінального кодексу України.
У разі вчинення особою протягом двох років з дня видачі вперше посвідчення водія трьох і більше адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху або визнання особи винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 286 Кримінального кодексу України, без застосування до неї позбавлення права на керування транспортними засобами обмін такого посвідчення здійснюється із складенням теоретичного та практичного іспитів у територіальному сервісному центрі МВС.
За визначенням, що міститься у ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП України) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
На виконання ч. 1 чт. 14-1 КпАП України до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.
Відповідно до ст. 254 КпАП України про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
На виконання абз. 1 ст. 283 КпАП України розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.
Стаття 284 КпАП України встановлює, що по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:
1) про накладення адміністративного стягнення;
2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу;
3) про закриття справи.
Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.
Як вбачається зі ст. 288 КпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено до різних органів або до суду.
Частина 1 та 2 ст. 291 КпАП України встановлюють, що постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 26 цього Кодексу, постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованого в автоматичному режимі, про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису), а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, або під час її виконання у випадках, передбачених частиною першою статті 300-1 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 299 КпАП України постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України.
При оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення, за винятком постанов про застосування заходу стягнення у вигляді попередження, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, крім постанов про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 цього Кодексу.
Постанова про накладення адміністративного стягнення звертається до виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову.
На виконання абз. 3 ст. 300-1 КпАП України у разі оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сферах безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів перебіг строків, визначених цією статтею, зупиняється до розгляду скарги.
На виконання абз. 3 ст. 300-2 КпАП України у разі оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті перебіг строків, визначених цією статтею, зупиняється до розгляду скарги.
Як встановлено вище, з моменту отримання посвідчення водія, що видане особі вперше на позивача складено протоколи та постанови за порушення Правил Дорожнього Руху:
постанова ЕАК № 1781287 від 23.11.2019 за ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (скасована рішенням у справі № 760/32825/19, яке набрало законної сили 07.08.2020);
постанова № БАА/191136 від 20.06.2020 за ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (скасована рішенням у справі № 760/17007/20, яке набрало законної сили 30.04.2021);
постанова № ДП18/618664 від 27.09.2020 за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (скасована рішенням у справі № 760/6098/21, яке набрало законної сили 31.05.2024);
протокол № ДПР18/23674 від 26.12.2020 за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (у справі № 753/915/21 провадження у справі закрито у зв'язку з малозначністю діяння та звільнено позивача від адміністративної відповідальності, рішення набрало законної сили 08.02.2021).
постанова № ЕАН/3599580 від 26.12.2020 за ст. 125 Кодексу України про адміністративні правопорушення (відомості про оскарження в судовому порядку відсутні).
Проаналізувавши вказані норми та обставини справи, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що станом на 05.06.2021 позивач, звертаючись до відповідача щодо обміну водійського посвідчення, дотримався умов пункту 25-1 Положення № 340, а тому має право на заміну посвідчення водія, яке видано особі вперше без повторного складання іспитів.
Колегія суддів зазначає щодо тези апеляційної скарги по відсутність в матеріалах справи заяви позивача від 05.06.2021, що матеріалами наданими відповідачем підтверджено, позивач 05.06.2021 звертався особисто до Сервісного центру. Відповідно працівник відповідача мав здійснити фіксування суті такого звернення. Колегія суддів вважає, що факт звернення 05.06.2021 не є спірним, що підтверджено листом Головного сервісного центру МВС від 18.06.2021 № 31/26-Т-778.
Щодо тези апеляційної скарги, що станом на 05.06.2021 постанова ДП18/618664 від 27.09.2020 не була скасована судом та її скасування відбулось у 2024 році, колегія суддів зазначає, що в силу приписів КпАП України оскарження постанови в судовому порядку зупиняє перебіг строків її дії. Отже, до прийняття судового рішення за наслідком розгляду позову про скасування відповідних постанов та притягнення до адміністративної відповідальності, не можна вважати спірні постанови такими, що набрали законної сили.
Враховуючи приписи ч. 1 ст. 5 КАС України, колегія суддів відхиляє тезу апеляційної скарги, що позивач міг звернутись за обміном посвідчення після скасування постанови ДП18/618664 від 27.09.2020 в 2024 році.
Зважаючи на вказане вище, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача.
Зважаючи на те, що сторони у справі не оскаржують рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, колегія суддів не надає оцінки цій частині оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Відтак, колегія суддів погоджується з тим, що виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню в частині, про що вірно вказано судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга не містить.
Доказів, які б відповідали вимогам статей 73 - 76 КАС України, та спростовували зазначені вище мотиви або підтверджували відсутність підстав для задоволення позову відповідачем до суду апеляційної інстанції не надано.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, так як не спростовують висновки суду першої інстанцій.
Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права ухвалив рішення повно і всебічно з'ясувавши обставини справи.
Керуючись статтями 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,
Апеляційну скаргу Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
О. М. Ганечко