01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua
Головуючий у першій інстанції: Петричкович А.І. Суддя-доповідач: Епель О.В.
01 грудня 2025 року Справа № 640/33428/20
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:?
Головуючого судді Епель О.В.,?
суддів:? Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,?
за участі секретаря Бродацької І.А.,
представника Позивача Лісунової А.А.,
представника Відповідача Козарь Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
«Віва Декор Трейдинг»
до Головного управління ДПС у м. Києві
про визнання протиправним та скасування рішення,
Історія справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Віва Декор Трейдинг» (далі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - Відповідач), в якому просив визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.10.2020 №0004570704 та №0004590704.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Віва Декор Трейдинг» зазначало, що каталоги, нарізки та сети шпалер є рекламними засобами, що є використанням у господарській діяльності, тому відсутні підстави для нарахування компенсуючих податкових зобов'язань у порядку п.198.5 ст.198 ПК України за операції щодо списання цих рекламних засобів, а також відсутні підстави для формування та реєстрації податкових накладних відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України.
Позивач також стверджував, що контролюючий орган безпідставно з формальних підстав зробив висновок про порушення п.198.5 ст.198 ПК України та завищення суми бюджетного відшкодування у розмірі 93930 гривень.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року адміністративний позов було задоволено повністю.
Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що рекламна продукція не може бути використана споживачем інакше ніж як джерело інформації, а отже, не є активом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», і у випадку її передачі клієнтам в рекламних цілях, не дає підстав для визначення бази оподаткування ПДВ.
При цьому, суд відзначив, що контролюючий орган не заперечує передачу Позивачем каталогів шпалер та інших матеріалів в рекламних цілях.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, Відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.
В обґрунтування своїх вимог Апелянт зазначає, що Позивач протиправно не виписав та не зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкову накладну на суму податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 139 612, 00 грн.
Також Апелянт стверджує, що Позивач не повідомив контролюючий орган про об'єкти оренди за основним місцем обліку у встановленому законом порядку та посилається на порушення ТОВ «Віва Декор Трейдінг» порядку ведення податкового обліку.
З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2025 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та, а від 28.10.2025 - призначено справу до судового розгляду.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу у якому він просить у її задоволенні відмовити, зазначаючи про безпідставність та необґрунтованість доводів Апелянта.
При цьому, Позивач стверджує, що Апелянт не навів жодних доводів щодо того, що каталоги, нарізки та сети шпалер не використовувалися Позивачем у рекламних цілях, а доводи контролюючого органу щодо порушення ТОВ «Віва Декор Трейдінг» порядку ведення податкового обліку не стосуються предмету спору у цій справі.
У судовому засіданні представниця Апелянта підтримала апеляційну скаргу в межах доводів та вимог, викладених в ній письмово. Просила апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити постанову, якою в задоволенні адміністративного позову - відмовити.
У судовому засіданні представниця Позивача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги. Наполягала на відсутності правових підстав для задоволення апеляційної скарги, а тому просила у її задоволенні відмовити, а рішення суду - залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.
Обставини справи, установлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ "ВІВА ДЕКОР ТРЕЙДІНГ" має види економічної діяльності, зокрема: 46,73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (основний); 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах.
Згідно з Договором купівлі-продажу №140120Л від 14.01.2020 ТОВ "ВІВА ДЕКОР" (подавець) продає покупцю - ТОВ "ВІВА ДЕКОР ТРЕЙДІНГ": шпалери, каталоги, шпалер та інші оздоблювальні і рекламно-інформаційні матеріали (п.1.1), загальна сума договору 800 000 000 гривень з ПДВ (п.1.4) (арк. спр.30-31).
Сторони не оспорюють правомірність проведення Головним управлінням ДПС у м. Києві документальної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок платника податку за червень 2020 про що складено акт від 16.09.2020 №95/26-15-07-04-03/41689547 (далі - Акт) і це підтверджено матеріалами справи, тому це не потребує доказуванню в силу вимог ч.1 ст.78 КАС України (арк. спр.11-19).
Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 07.10.2020 №0004570704 на підставі Акту встановлено порушення пп. "г" п.198.5 ст.198, п.200.4 ст.200 ПК України та зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ, задекларованого на рахунку платника у банку у розмірі: сума завищення бюджетного відшкодування 98930 гривень; штрафні (фінансові) санкції 46965 гривень (арк. спр.21).
Згідно з податковим повідомленням-рішенням від 07.10.2020 №0004570704 на підставі Акту встановлено порушення пп. "г" п.198.5 ст.198, п.200.4 ст.200 ПК України і зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за червень 2020 року на суму 45682 гривень (арк. спр.23 зворот - 24).
Отже, в оскаржуваних податкових повідомленнях рішеннях контролюючий орган встановив порушення пп. "г" п.198.5 ст.198, п.200.4 ст.200 ПК України.
Відповідно до Рішення про результати розгляду скарги від 28.12.2020 №35738/6/99000602-02-06 залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 07.10.2020 №0004570704 та №0004590704 (арк. спр.26-29).
Нормативно-правове регулювання.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України)
В силу вимог частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Цим Кодексом передбачені функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п.1.1 статті 1 Податкового кодексу України).
Зокрема, підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України в редакції на час спірних правовідносин визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до пп. "г" п.198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
Відповідно до ст.1 Закону України "Про рекламу" в редакції на час спірних правовідносин:
- реклама - це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару;
- заходи рекламного характеру - заходи з розповсюдження реклами, які передбачають безоплатне розповсюдження зразків товарів, що рекламуються, та/або їх обмін споживачам однієї кількості чи одного виду товарів, що рекламуються, на інший;
- рекламні засоби - засоби, що використовуються для доведення реклами до її споживача.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Системний аналіз викладених вище норм права дозволяє колегії суддів стверджувати, що платник податку - Позивач, зобов'язаний скласти та зареєструвати податкову накладну у разі, зокрема, якщо товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
При цьому, апеляційний суд зазначає, що діяльність, пов'язана з реалізацією товарів, спрямована на отримання доходу, а отже є господарською діяльністю у розумінні пп. 14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, Позивач придбавав у ТОВ "ВІВА ДЕКОР" шпалери, каталоги, шпалер та інші оздоблювальні і рекламно-інформаційні матеріали у травні 2020 року на суму 295 284, 40 грн, а в червні 2020 року на суму 469 650, 15 грн. Реальність таких операцій контролюючим органом не оспорюється та до предмету розгляду у цій справі не належить.
Також з матеріалів справи - акту про списання товарів № 11 від 30.06.2020 вбачається, що каталоги шпалер, сети шпалер, нарізки шпалер, фото інтер'єрні були передані Позивачем в рекламних цілях експортним клієнтам у сумі 199 087,90 грн, а згідно акту про списання товарів та №12 від 30.06.2020 каталоги шпалер, сети шпалер, нарізки шпалер у сумі 498 974, 05 грн були передані Позивачем в рекламних цілях українським клієнтам.
Отже, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що придбані Позивачем каталоги шпалер, сети шпалер, нарізки шпалер були передані ним у рекламних цілях в якості рекламних матеріалів (зразків товару), що Апелянтом не заперечується.
Висновки контролюючого органу про те, що така діяльність не є господарською, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на викладене вище. Позаяк, каталоги, нарізки та сети шпалер не призначені для реалізації та споживання, а є лише зразками товару. У відповідності до приписів Закону України «Про рекламу», в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин, безоплатне розповсюдження зразків товарів, що рекламуються є заходами рекламного характеру. Такі заходи сприяють збільшенню продажу товарів та доходу, а відтак є частиною господарської діяльності суб'єкта господарювання.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, рекламна продукція не може бути використана споживачем інакше ніж як джерело інформації, а отже, не є активом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», і вона у випадку її передачі клієнтам в рекламних цілях не дає підстав для визначення бази оподаткування ПДВ.
Принагідно, колегія суддів відзначає, що у відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Втім, ГУ ДПС у м. Києві не надав жодних належних і допустимих у розумінні ст. ст. 73-74 КАС України доказів, які дозволили б суду прийти до висновку, що зазначені вище товари не були використані Позивачем у рекламних цілях.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення від 07.10.2020 №0004570704 та №0004590704 є протиправними та підлягають скасуванню.
Посилання Апелянта на порушення Позивачем порядку ведення податкового обліку, а також те, що останній не повідомив контролюючий орган про об'єкти оренди за основним місцем обліку апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки такі доводи не стосуються предмету спору у цій справі. Так, податкові повідомлення-рішення від 07.10.2020 № 0004580704 та № 0004600704, складені за фактом допущення таких порушень, Позивачем у цій справі не оспорюються. Більш того, як вбачається з рішення про результати розгляду скарги № 35738/6/99-00-06-02-02-06 від 18.12.2020, зазначені вище ППР скасовані Державною податковою службою України в ході їх адміністративного оскарження.
Отже, доводи апеляційної не спростовують висновків суду і Апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України, не довів тих обставин, на які він посилається, а судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Разом з тим, апеляційний суд також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві підлягає залишенню без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року- без змін.
Розподіл судових витрат.
Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, а тому відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлено 03.12.2025.
Головуючий суддя О.В. Епель
Судді: О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев