П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
02 грудня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/3330/25
Перша інстанція: суддя Андрухів В.В.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача-Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.07.2025 у справі № 420/3330/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Військова частина НОМЕР_2 , про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Короткий зміст позовних вимог.
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 26.02.2022 по 20.05.2023 посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразових додаткових видів грошового забезпечення, розмір яких залежить від розміру посадового окладу, окладу за військовим званням;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 26.02.2022 по 20.05.2023 посадовий оклад, оклад за військовим званням, визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), розмір яких залежить від розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 26.02.2022 по 20.05.2023 грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, премію, в яких посадовий оклад, оклад за військовим званням визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12,13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в період з 26.02.2022 по 27.06.2024 позивач проходив військову службу по мобілізації в органах Державної прикордонної служби України, а саме: з 26.02.2022 по 24.07.2023 - у Військовій частині НОМЕР_1 , з 27.07.2023 - 07.06.2024 - у Військовій частині НОМЕР_2 . Наказом від 07.06.2024 № 495-ос начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України мене, заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) з персоналу першої прикордонної комендатури (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) звільнено з військової служби за підпунктом «а» (за віком - уразі досягнення граничного віку перебування на військової службі) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військової обов'язок і військову службу». Станом на день звільнення відповідно до наказу від 07.06.2024 № 495-ос, вислуга років становить: календарна військова 21 років 08 місяців 23 дня, пільгова військова - 07 років 07 місяців 27 днів; всього військова - 29 років 04 місяця 20 днів. Відповідно до положень цього наказу, позивач на момент звільнення повинен був отримати: премію у розмірі 470% від посадового окладу, визначеного за 19 тарифним розрядом, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 50% від посадового окладу за військовим званням та надбавки від вислугу років; одноразову грошову допомогу у розмірі 4% місячного грошового забезпечення за 27 повних календарних місяців служби; грошову компенсацію за невикористанні дні додаткової відпустки за 2022, 2023, 2024 рік тривалістю 42 календарних дня; грошову компенсацію за невикористанні 37 днів щорічної основної відпустки за 2022 рік, 15 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік, 32 календарних дня невикористаної щорічної відпустки за 2024 рік; додаткову винагороду пропорційно часу виконання завдань за період з 01.05.2024 по 28.05.2024, з 30.05.2024 по 31.05.2024, 01.06.2024 по 06.06.2024 із розрахунку 30 000 грн на місяць.
Крім того, як зазначає позивач, згідно особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 : у 2022 році нараховано та виплачено допомогу на оздоровлення у сумі - 22 395, 70 грн., премії у процентному відсотку від розміру окладу щомісячно всього за рік - 95 725, 94 грн.; у 2023 році нараховано та виплачено допомогу на оздоровлення у сумі - 35 899, 10 грн., премії у процентному відсотку від розміру окладу щомісячно всього за рік - 194921, 71 грн. Проте, згідно особистих карток грошового забезпечення та архівних відомостей за 2022 рік, за 2023 рік відповідач здійснив розрахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік". На звернення позивача щодо проведення перерахунку грошового забезпечення відповідачем відмовлено у здійсненні перерахунку, правові підстави для перерахунку відсутні (лист від 27.12.2024 №09/Л-5150/5196). Позивач вважає протиправними дії НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо обчислення та виплати йому у заниженому розмірі грошового забезпечення в період з 26.02.2022 року, з 01.01.2023 по 20.05.2023 року та суми грошової допомоги на оздоровлення, премії, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 року, на 01.01.2023 року відповідно.
Представник відповідача надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позову. В обґрунтування відзиву зазначено, що 10.03.2025 від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, згідно якого останній з позовними вимогами не погоджується та просить у задоволенні позову відмовити. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що відповідачем за наслідками отримання відповідного звернення позивача було правомірно відмовлено у перерахунку та виплаті грошового забезпечення (розміри посадового окладу та окладу за військовим званням) в оскаржений період, суми грошової допомоги на оздоровлення, премії, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, у відповідності до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, та деяких інших осіб» та пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із урахуванням виплачених сум, оскільки така відмова заснована на положеннях діючого законодавства, відповідає легітимній меті та здійсненна з дотриманням необхідного балансу між загальними суспільними інтересами та інтересами окремої особи, а тому адміністративний позов позивача задоволенню не підлягає.
Представник третьої особи НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) надав пояснення щодо позову та відзиву, в обгрунтування яких зазначено, що позовні вимоги не спрямовані до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Позивач проходив військову службу у НОМЕР_3 прикордонному загоні в період з 25.07.2023 до 07.06.2024. Тобто в період з 26.02.2022 по 20.05.2023 позивач військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_4 не проходив та на фінансовому забезпеченні не стояв. ІНФОРМАЦІЯ_5 повністю підтримує позицію ІНФОРМАЦІЯ_6 (Військова частина НОМЕР_1 ) у відзиві на позовну заяву. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 третя особа просить відмовити у повному обсязі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 29.07.2025 у справі № 420/3330/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - військова частина НОМЕР_2 - задовольнив частково.
Визнав протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 за період з 26.02.2022 по 20.05.2023 посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, премії, а також виплачених за вказаний період сум грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 р., на відповідні тарифні коефіцієнти.
Зобов'язав військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 за період з 26.02.2022 р. по 20.05.2023 посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, премії, а також виплачених за вказаний період сум грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022 р., Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01.01.2023 р., на відповідні тарифні коефіцієнти згідно додатків 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 р. № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, представник Військової частини НОМЕР_1 подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- суд першої інстанції не врахував, що у постанові від 30.08.2017 № 704 чітко визначалося, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, тому дії відповідача є правомірними і нарахування спірних виплат здійснювалось відповідно до норм чинного законодавства;
- суд першої інстанції не врахував, що позивачу нараховувалось грошове забезпечення в межах бюджетних асигнувань.
Обставини справи.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 в період з 26.02.2022 по 10.06.2024 проходив військову службу по мобілізації в органах Державної прикордонної служби України, а саме: з 26.02.2022 по 24.07.2023 - у військовій частині НОМЕР_1 , з 25.07.2023 - 10.06.2024 - у військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується витягами з наказів начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) від 26.02.2022 № 86-ОС, від 24.07.2023 № 392-ОС, начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) від 27.07.2023 № 500-ОС, від07.06.2024 № 495-ОС (а.с.25-28).
Наказом від 07.06.2024 № 495-ос начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ОСОБА_1 , заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) з персоналу першої прикордонної комендатури (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ), звільненого з військової служби у відставку наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 01.05.2024 № 377-ОС за підпунктом «а» (за віком - уразі досягнення граничного віку перебування на військової службі) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військової обов'язок і військову службу», виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 10 червня 2024 року (а.с.28).
Станом на день звільнення відповідно до наказу від 07.06.2024 № 495-ос, вислуга років становить: календарна військова 21 років 08 місяців 23 дні, пільгова військова - 07 років 07 місяців 27 днів; всього військова - 29 років 04 місяці 20 днів.
Відповідно до положень цього наказу, наказано виплатити позивачу:
- премію у розмірі 470% від посадового окладу, визначеного за 19 тарифним розрядом, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 50% від посадового окладу за військовим званням та надбавки від вислугу років;
- одноразову грошову допомогу у розмірі 4% місячного грошового забезпечення за 27 повних календарних місяців служби;
- грошову компенсацію за невикористанні дні додаткової відпустки за 2022, 2023, 2024 рік тривалістю 42 календарних дня;
- грошову компенсацію за невикористанні 37 днів щорічної основної відпустки за 2022 рік, 15 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік, 32 календарних дня невикористаної щорічної відпустки за 2024 рік;
- додаткову винагороду пропорційно часу виконання завдань за період з 01.05.2024 по 28.05.2024, з 30.05.2024 по 31.05.2024, 01.06.2024 по 06.06.2024 із розрахунку 30 000 грн на місяць.
Згідно особистих карток грошового забезпечення та архівних відомостей за 2022 рік, за 2023 рік відповідач здійснив розрахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" (а.с.30-31).
Також, згідно особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 : у 2022 році нараховано та виплачено допомогу на оздоровлення у сумі - 22395,70 грн., премії у процентному відсотку від розміру окладу щомісячно всього за рік - 95725, 94 грн.; у 2023 році нараховано та виплачено допомогу на оздоровлення у сумі - 35899,10 грн., премії у процентному відсотку від розміру окладу щомісячно всього за рік - 194921, 71 грн.
Грошове забезпечення за спірний період (з 26.02.202 по 20.05.2023) позивач отримував за місцем служби у військовій частині НОМЕР_1 , що сторонами не заперечується.
Позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести перерахунок грошового забезпечення, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року.
У відповідь на звернення позивача щодо проведення перерахунку грошового забезпечення відповідачем відмовлено у здійсненні перерахунку, оскільки, на думку відповідача, правові підстави для перерахунку відсутні (лист від 27.12.2024 №09/Л-5150/5196) (а.с.29).
Вважаючи, що відповідач нараховував і виплачував йому не в повному обсязі грошове забезпечення, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Висновок суду першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що посадовий оклад позивача, оклад за військовим (спеціальним) званням як військовослужбовця у спірний період мав би визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Водночас суд зазначив, що позовні вимоги щодо нарахування та виплати позивачу інших видів грошового забезпечення (матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань і грошової допомоги на оздоровлення) із врахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, які були нараховані та виплачені у спірний період підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначено Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
За приписами ч. 1 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно частин 2, 3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
З 01.01.2008 розміри грошового забезпечення військовослужбовців були установлені Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294.
У подальшому, Кабінетом Міністрів України 30.08.2017 з питання визначення розмірів грошового забезпечення військовослужбовців було прийнято постановою "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704. Згідно пункту 10 ця постанова набрала чинності з 1 березня 2018 року.
Згідно з п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704 (у первинній редакції на дату прийняття) установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Таким чином, Урядом України запроваджено дві розрахункові величини обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 №1052 до пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України №704 були внесені зміни у частині календарної дати набуття чинності і строк початку дії цього нормативного акту було перенесено з 01.01.2018 на 01.01.2019.
Таким чином, станом на 01.01.2018 Постанова Кабінету Міністрів України №704 не діяла, а питання розмірів грошового забезпечення військовослужбовців регламентовано постановою Кабінету Міністрів України № 1294.
При цьому, пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704 у редакції Постанова Кабінету Міністрів України №103 установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, з 01.03.2018 Урядом України запроваджено одну розрахункову величину обчислення окладу за посадою та окладом за військовим званням, а саме - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови № 704. Тобто було відновлено первинну редакцію пункту 4 Постанови № 704 щодо визначення розрахункової величини для визначення посадових окладів з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
З огляду на це, є необхідність застосування з 29 січня 2020 року (дати набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 та відповідно до позовних вимог) положень пункту 4 Постанови № 704 у редакції до 24 лютого 2018 року, тобто у редакції, яка була чинна до набрання законної сили Постановою № 103.
З 01 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.
Встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням».
Аналогічні висновки щодо застосування пункту 4 Постанови № 704 викладені у постановах Верховного Суду від 23 травня 2023 року у справі №380/22021/21 та від 18 січня 2024 року у справі № 240/1387/21.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачу посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням як військовослужбовця, у період з 26.02.2022 по 20.05.2023 мав би визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Разом з тим, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про необхідність перерахунку та виплати всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня відповідного року за період з 26.02.2022 по 20.05.2023, оскільки вказанні виплати є похідними від розміру грошового забезпечення.
Доводи апеляційної скарги.
Щодо обов'язку відповідача виплачувати позивачу грошове забезпечення за умови з відсутністю бюджетних асигнувань.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 08.11.2005 у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення).
Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Отже, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Відтак, нарахування та виплата позивачу грошового забезпечення не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань відповідача.
Відтак, вищевказані аргументи скаржника є необґрунтованими.
За наведеного, доводи апеляційної скарги, яким надано оцінку в мотивувальній частині постанови, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п. п. 29 - 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994.
При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх ( див. пункт 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001)
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.07.2025 у справі № 420/3330/25 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді А.Г. Федусик Г.В. Семенюк