П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 грудня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/19195/25
Перша інстанція: суддя Тарасишина О.М.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурії О.В.,
- Кравченка К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_3 про визнання протиправними дії щодо нарахування та виплати грошового забезпечення не в повному розмірі та зобов'язання вчинити певні дії,
16 червня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просила:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування, а дії ІНФОРМАЦІЯ_1 та військової частини НОМЕР_2 щодо виплати їй з 11.01.2022 року по 19.05.2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення за 2022, 2023 роки, премії, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 01.01.2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, тобто без врахування положень пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати, військову частину НОМЕР_3 виплатити перераховане грошове забезпечення з 11.01.2022 року по 19.05.2023 року, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення за 2022, 2023 рік, премії, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023р., на відповідні тарифні коефіцієнти з урахуванням раніше виплачених сум та компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування, а дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за березень та квітень 2022 року, а також допомоги на оздоровлення за 2022 рік з розрахунку 23 тарифного розряду;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати, військову частину НОМЕР_3 виплатити перераховане грошове забезпечення за березень та квітень 2022 року, виходячи із тарифного розряду 27, а також допомоги на оздоровлення за 2022 рік, з урахуванням раніше виплачених сум та компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування, а дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_2 щодо виплати індексації грошового забезпечення за період з 11.01.2022 року по 31.12.2022 року, з 01.01.2024 року по 22.05.2025 року в неповному обсязі та без застосування (базового місяця) - березень 2018 року відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати, військову частину НОМЕР_3 виплатити їй індексацію грошового забезпечення за період х 11.01.2022 року по 31.12.2022 року, з 01.01.2024 року по 22.05.2025 року із застосуванням (базового місяця) - березень 2018 року відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 з урахуванням раніше виплачених сум та компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування, а дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_3 щодо невиплати їй індексації грошового забезпечення за період з 11.01.2022 року по 31.12.2022 року, з 01.01.2024 року по 22.05.2025 року включно, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;
- стягнути з військової частини НОМЕР_3 на її користь індексацію грошового забезпечення за період з 11.01.2022 року по 31.12.2022 року, з 01.01.2024 року по 22.05.2025 року включно, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 у розмірі 110912,82 грн. з компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування, а дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_3 щодо виплати їй допомоги на оздоровлення за 2022, 2024, 2025 рік без врахуванням індексації грошового забезпечення;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати, а військову частину НОМЕР_3 виплатити перераховану допомогу на оздоровлення за 2022, 2024, 2025 рік, враховуючи індексацію грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум та компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що під час проходження нею військової служби у період з 11.01.2022 року по 22.05.2025 року відповідач нараховував грошове забезпечення у меншому розмірі.
Відповідачі заперечували проти задоволення позову, зазначаючи, що військова частина НОМЕР_1 здійснювала нарахування грошового забезпечення позивачу у відповідності до вимог чинного законодавства.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування, а дії ІНФОРМАЦІЯ_1 та військової частини НОМЕР_2 щодо виплати ОСОБА_1 з 11.01.2022 року по 19.05.2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення за 2022, 2023 роки, премії, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 01.01.2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, тобто без врахування положень пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 перерахувати, військову частину НОМЕР_3 виплатити перераховане грошове забезпечення ОСОБА_1 з 11.01.2022 року по 19.05.2023 року, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення за 2022, 2023 рік, премії, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023р., на відповідні тарифні коефіцієнти з урахуванням раніше виплачених сум та компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в частині визнання протиправними дії та зобов'язання нарахування та виплати ОСОБА_1 грошове забезпечення за березень та квітень 2022 року з розрахунку 23 тарифного розряду. Зокрема, апелянт зазначає, що суд першої інстанції вірно встановив, що у спірний період тарифний розряд позивача мав би становити 27, а не 23, що визначено наказом Міністерства оборони України №90 від 01.03.2018 року «Про встановлення тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України та додатково підтверджується роз'ясненнями Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України. Однак, відмовляючи у задоволені позовних вимог суд послався на те, що військова частина НОМЕР_1 в оскаржуваний період не була розпорядником коштів. Апелянт зазначила про помилковість таких висновків адміністративного суду, у зв'язку із тим, що у спірний період позивач проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 і відповідно до вимог пункту 3 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам саме даний суб'єкт владних повноважень повинен був здійснювати нарахування грошового забезпечення позивачці на підставі штату військової частини. Тобто, нарахування грошового забезпечення військовослужбовцю згідно вимог Порядку № 260 здійснюється військовою частиною, де такий проходить військову службу, а ось щодо виплати нарахованого грошового забезпечення, то у даному випадку слід вже враховувати чи є військова частина розпорядником бюджетних коштів чи ні.
Щодо відмови в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідачів здійснити нарахування та виплату позивачу індексації-різниці грошового забезпечення, то суд першої інстанції виходив із того, що у період проходження військової служби підвищення посадового окладу позивача не відбулося, а у період коли таке підвищення мало місце позивач не проходив військову службу. Апелянт наголосив на помилковості висновків суду першої інстанції, оскільки ОСОБА_1 безперервно проходила військову службу з 1994 року по 2025 рік, що підтверджується витягом із послужного списку особової справи позивачки. Тобто, на момент останнього підвищення посадового окладу позивач була військовослужбовцем та проходила службу і інформація щодо різниці між раніше отримуваним та підвищеним грошовим забезпечення в матеріалах справи наявна, однак суд першої інстанції цьому не надав правову оцінку, як і безпідставно не взяв до уваги надані розрахунки недоплаченої суми індексації-різниці індексації грошового забезпечення позивача.
Відповідачі надали відзиви на апеляційну скаргу, в яких просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, у зв'язку із необґрунтованістю доводів апелянта.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційних скарг, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів зазначає наступне.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 1994 року проходить військову службу.
У період з 11.01.2022 року по 22.05.2025 року ОСОБА_1 проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посадах: начальника групи цивільно-військового співробітництва штабу (з 11.01.2022 року по 14.03.2023 року) та начальника відділу цивільно-військового співробітництва штабу (з 15.03.2023 року по 22.05.2025 року), що підтверджується витягом з послужного списку особової справи.
На переконання позивача, під час проходження нею військової служби, відповідач не у повному обсязі нараховував та виплачував належне грошове забезпечення позивачу.
За спірний період військова частина НОМЕР_1 перебувала на фінансовому забезпечені в ІНФОРМАЦІЯ_2 (до 31.05.2022 року), військовій частині НОМЕР_2 (з 01.06.2022 року по 30.06.2023 рік), військовій частині НОМЕР_3 (з 01.07.2023 року по теперішній час).
Представником позивача 29.05.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_3 направлено запити та звернення щодо відновлення прав позивачки в частині виплати грошового забезпечення у належному розмірі.
Станом на дату звернення до суду з цим позовом, відповідь на запити від відповідачів не надходило.
Вважаючи бездіяльність відповідачів щодо нарахування та виплати грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення у меншому розмірі, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що дійсно у спірний період тарифний розряд позивача мав би становити 27, а не 23, однак враховуючи, що військова частина НОМЕР_1 в оскаржуваний період не була розпорядником коштів, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дії та зобов'язання нарахування та виплати ОСОБА_1 грошове забезпечення за березень та квітень 2022 року з розрахунку 23 тарифного розряду.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині виплати індексації - різниці грошового забезпечення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не проходила службу у 2018 році, тобто не отримувала грошове забезпечення у лютому 2018 року, а тому відсутні дані для порівняння доходу з березнем 2018 року.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Оскільки предметом апеляційного оскарження є рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, судова колегія за відсутності підстав, передбачених ч.2 ст.308 КАС України не надає оцінки рішенню суду в частині задоволення позову.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 4 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (постанова № 704), яка передбачала з 01.03.2018 збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.
Пунктом 2 постанови № 704, установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до постанови № 704, встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" Міністром оборони України 07.06.2018 затверджено наказ № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам».
Відповідно д п.2 розділу І Порядку № 260, грошове забезпечення включає, зокрема, щомісячні основні види грошового забезпечення, до яких належать посадовий оклад та оклад за військовим званням.
За п.3 розділу І Порядку № 260, підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Пунктом 1 та пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 260 встановлено, що посадові оклади виплачуються у розмірах, визначених додатками 1, 2, 12 і 13 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військово-службовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Посадові оклади виплачуються залежно від займаних посад і тарифних розрядів, передбачених у штаті військової частини.
Тарифні розряди військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) для встановлення посадового окладу позначаються у штаті військової частини дробом у чисельнику. Тарифні розряди військовослужбовцям строкової військової служби для встановлення посадового окладу позначаються у штаті військової частини дробом у знаменнику.
Пунктом 11 розділу ІІ Порядку № 260 визначено, що посадові оклади зберігаються відповідно до тарифного розряду за попередньою посадою згідно з чинним законодавством України, про що зазначається у наказах по особовому складу про призначення.
З викладеного вбачається, що саме наказом військової частини, в якій проходить службу військовослужбовець, встановлюються посадові оклади.
Позивач зазначала, що за березень та квітень 2022 року її посадовий оклад повинен був обраховуватись із застосуванням 27 тарифного розряду, у той час коли за цей період грошове забезпечення їй було розраховано із застосуванням 23 тарифного розряду.
Зазначені доводи позивача відповідають наказу Міністерства оборони України № 90 від 01.03.2018 року «Про встановлення тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України».
Так, з довідки про нараховане та виплачене позивачу грошове забезпечення від 01 квітня 2025 року № 943/9/1069 вбачається, що у лютому та травні 2022 року посадовий оклад позивача становив 5 500 грн, однак у березні та квітні 2022 року посадовий оклад визначався у меншому розмірі - 4 930 грн, хоча згідно послужного списку з особової справи ОСОБА_1 , позивач з 11.01.2022 по 14.03.2023 року обіймала одну посаду - начальника групи цивільно - військового співробітництва штабу згідно наказу ОК « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».
Викладене підтверджується доводами відзиву на позовну заяву ВЧ НОМЕР_1 , відповідно до якого нарахування за лютий та травень 2022 року були здійснені вірно- відповідно до 27 тарифного розряду.
Додатково колегія суддів враховує доводи ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до яких військова частина НОМЕР_1 у спірний період була зарахована на фінансове забезпечення до ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі спільної директиви МО України та Головнокомандувача ЗС України від 18.12.2021 №Д-321/10/дск.
Відповідно до Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України, затверджених наказом Міністерства оборони України від 22 травня 2017 року № 280 "Про організацію фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України" (зі змінами), військова частина, не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, зараховується на фінансове забезпечення до військової частини розпорядника коштів третього рівня на підставі відповідних директив (рішень).
У разі зарахування військової частини на фінансове забезпечення до військової частини розпорядника бюджетних коштів не за підпорядкованістю, рішення про таке зарахування приймається фінансовим органом головного розпорядника бюджетних коштів на підставі клопотання керівника органу військового управління (структурного підрозділу органу військового управління).
Командир військової частини, зарахованої на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника коштів третього рівня, організовує своєчасне оформлення та подання розпоряднику коштів усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення військової частини.
Начальник фінансового органу військової частини - розпорядника коштів третього рівня, до якої на фінансове забезпечення зараховані інші військові частини, розробляє положення про спільне фінансове господарство, в якому зазначаються права, обов'язки, порядок взаємодії, розмежування повноважень та відповідальності посадових осіб військової частини - розпорядника коштів третього рівня та військових частин, які зараховані до неї на фінансове забезпечення, щодо здійснення фінансового забезпечення таких військових частин, у тому числі щодо своєчасного оформлення та подання до фінансового органу військової частини - розпорядника коштів необхідних документів (розпорядчих, розрахункових, фінансово-планових тощо). Зазначене положення затверджується командиром військової частини - розпорядником коштів третього рівня, погоджується забезпечувальним фінансовим органом та доводиться до військових частин, які зараховані на фінансове забезпечення.
Виходячи із вищевикладеного, саме командир військової частини НОМЕР_1 відповідав за організацію своєчасного оформлення та подання усіх необхідних документів для здійснення належного фінансового забезпечення військової частини (розпорядчих, розрахункових, фінансово-планових тощо) до фінансового органу ІНФОРМАЦІЯ_4 - розпорядника коштів. Нарахування грошового забезпечення здійснювалось посадовими особами військової частини зарахованої на фінансове забезпечення. Військова частина НОМЕР_1 знята із фінансового забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_4 з 30.06.2022.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що саме військова частина НОМЕР_1 була відповідальна за вірне визначення і нарахування позивачу посадового окладу, в той час коли ІНФОРМАЦІЯ_5 лише виплачувало у спірний період грошове забезпечення позивачу на підставі поданих документів військовою частиною НОМЕР_1 .
Крім того, у спірний період позивачу виплачена грошова допомога на оздоровлення за 2022 рік.
Відповідно до п.6 розділу XXIII Порядку № 260, розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Враховуючи, що невірне визначення тарифного розряду у березні і квітні 2022 року вплинуло на розмір посадового окладу, з якого вираховувалась грошова допомога на оздоровлення, вірними є доводи позивача про необхідність врахування при обчисленні допомоги на оздоровлення посадового окладу із врахуванням 27 тарифного розряду.
Щодо індексації грошового забезпечення позивача, колегія суддів зазначає наступне.
Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.2001 року № 1282-ХІІ визначені правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Приписами ч.2 ст.5 Закону № 1282-XII передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюються на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078 (далі - Порядок № 1078).
Як встановлено п.6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Отже, на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
Посилання відповідача на п.6 Порядку №1078 та ст.5 Закону № 1282-XII, якими визначено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, як на підтвердження правомірності своїх дій щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення судова колегія вважає помилковим, оскільки невиплата індексації є обмеженням права позивача на оплату праці та не може залежати від наявності або відсутності фінансових ресурсів бюджету.
Положеннями Закону № 1282-XII та Порядку № 1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Разом з тим, виплата індексації не ставиться, вищевказаними нормативно-правовими актами, у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Заробітна плата підлягає обов'язковій індексації як державна соціальна гарантія, яка надається для підтримки населення в умовах зростання цін. Право на індексацію виникає тоді, коли індекс споживчих цін, розрахований наростаючим підсумком перевищить поріг індексації в 103%. У свою чергу обов'язок проводити індексацію заробітної плати у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації покладається на всі державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності.
Аналогічно у ст.4 Закону № 1282 визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
У період з 01.01.2008 року по 01.03.2018 року грошове забезпечення військовослужбовців визначалося відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 №1294 (далі - постанова №1294), якою було затверджено схеми посадових окладів. В подальшому, Урядом було прийнято постанову "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів, а саме 01.03.2018. Відповідно до наведених положень пункту 5 Порядку №1078 місяць, в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) (базовий місяць) є тим місяцем, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення. Визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу) та нарахування індексації здійснюється до наступного підвищення розміру посадового окладу. Оскільки підвищення тарифних ставок (окладів) мало місце у березні 2018 року, то для розрахунку індексації з 11 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, з 01 січня 2024 року по 22 травня 2025 року, цей місяць і є базовим.
Щодо індексації грошового забезпечення позивача з січня 2022 року, варто врахувати, що згідно офіційного сайту Міністерства фінансів України, у спірний період величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації у березні 2022 року, у 2024 та 2025 роках не перевищував.
Судова колегія враховує, що позовні вимоги щодо протиправних дій з приводу нарахування поточної індексації грошового забезпечення за 2023 рік не заявлялись позивачем, оскільки нарахування такої індексації було призупинено відповідно до положень пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік».
З довідки ІНФОРМАЦІЯ_4 та ВЧ НОМЕР_2 від 01 квітня 2025 року вбачається, що з березня 2022 року позивачу нараховувалась індексація грошового забезпечення із врахуванням січня 2018 року як базового, що відповідає розрахункам калькулятору індексації заробітної плати (https://services.dtkt.ua/calculators/salary#calculator-result ).
Отже, доводи апелянта, що поточна індексація грошового забезпечення нараховувалась без врахування базового місяця - березень 2018 року не знайшли свого підтвердження.
Крім того, варто врахувати, що за результатом розгляду цієї справи, посадовий оклад позивача буде перерахований з січня 2022 та січня 2023 року, а отже саме ці місяця стануть базовими для подальших розрахунків індексації грошового забезпечення позивача. Однак, як зазначено вище, величина індексу споживчих цін не перевищувала поріг індексації 103% у 2024 та 2025 роках.
Викладене свідчить про відсутність підстав для перерахунку поточної індексації позивача за спірні у цій справі періоди.
Щодо індексації - різниці грошового забезпечення за період з 11 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, та з 01.01.2024 року по 22.05.2025 року судова колегія наголошує, що суд першої інстанції дійшов невірних висновків щодо відсутності підстав для задоволення позову в цій частині.
Варто наголосити, що поняття індексації-різниці викладено у абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року передбачають обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 дає підстав для висновку, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
З урахуванням того факту, що 1 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 6 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 20 квітня 2023 року у справі №320/8554/21.
З матеріалів справи вбачається, що позивачу не нараховувалась і не виплачувалась індексація - різниця за період з 11 січня 2022 року.
З огляду на приписи пункту 5 Порядку №1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Отже, для вірного вирішення справи, необхідно підтвердити чи спростувати доводи позивача про те, що він має право на отримання щомісячної індексації-різниці за період з 1 березня 2018 року до 08 січня 2023 року і що це право порушив відповідач.
Верховний Суд у вищезазначених справах дійшов висновку, що для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити:
- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);
- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);
- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
У цій категорії спорів Верховний Суд неодноразово зауважував, що для належного та ефективного захисту прав та інтересів позивача судам необхідно перевірити обґрунтованість нарахованих ним сум індексації, розрахувати їх і, відповідно, у судовому рішенні вказати конкретні суми (індексації грошового забезпечення), на які позивач має право та які відповідач зобов'язаний нарахувати й виплатити (постанови від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 07.12.2023 у справі № 360/381/23, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 06.07.2023 у справі № 560/6684/22, від 15.08.2023 у справі № 400/3784/22, від 19.12.2024 року у справі № 420/11410/23).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що застосований судами спосіб захисту, а саме зобов'язання нарахувати індексацію, без визначення її конкретного розміру, не вносить юридичної визначеності у спірні правовідносини та не забезпечує ефективного захисту прав та інтересів позивача від порушень з боку відповідача.
Як зазначено вище, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
З урахуванням вищевикладеного та актуальної та сталої правової позиції Верховного Суду, сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року складає 1762 грн*253,30%= 4 463,15 грн.
З картки особового рахунку позивача вбачається, що у лютому 2018 року її грошове забезпечення становило 11 641,01 грн (при посадовому окладі 1060 грн, виплачене у березні), а у березні 2018 року грошове забезпечення позивача становило - 12 218,50 грн (при посадовому окладі 4 650 грн, виплачене у квітні).
Отже, грошовий дохід позивача, з урахуванням постійних його складових, за березень 2018 року збільшився на 577,49 грн (12 218,50 - 11 641,01).
Оскільки підвищення доходу позивача в березні 2018 року становило 577,49 грн, а тому не перевищило суму можливої індексації (4 463,15), то позивач має право на отримання щомісячної індексації - різниці за спірний період, виходячи з фіксованої величини у розмірі -3 885,66 грн (4 463,15 - 577,49) щомісячно, до того періоду, як підвищення його грошового забезпечення перевищить суму можливої індексації чи до звільнення.
З довідки про нараховане грошове забезпечення позивача та з довідки форми ОК-5 вбачається, що збільшення грошового доходу позивача починаючи з січня 2022 року, з урахуванням постійних його складових, перевищило суму можливої індексації 4 463,15 грн у порівнянні з лютим 2018 року (17429-11641,01=5787,99 грн за січень 2022 року, 24629 грн-11641,01=12987,99 грн).
Крім того, за результатами розгляду цієї справи, грошове забезпечення позивача, зокрема посадовий оклад та інші його складові, будуть перераховані, що призведе до збільшення грошового доходу позивача з 01 січня календарного року.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач з 2022 року не має права на виплату індексації - різниці грошового забезпечення.
Щодо перерахунку грошової допомоги на оздоровлення з урахуванням індексації грошового забезпечення позивача, колегія суддів зазначає, що спеціальним законодавством, яким імперативно визначено види (складові) грошового забезпечення військовослужбовців, не врегульовано питання щодо віднесення індексації грошового забезпечення до видів грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова допомога на оздоровлення.
У зв'язку з чим, при вирішенні спірного питання слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Таке субсидіарне застосування вищенаведених норм права дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку грошової допомоги на оздоровлення.
Не врахування військовою частиною НОМЕР_1 розміру індексації грошового забезпечення під час розрахунку грошової допомоги на оздоровлення призвело до виплати знеціненого грошового забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.12.2021 по справі № 820/3423/18, постанові від 29.04.2020 по справі № 240/10130/19, постанові від 19.03.2020 по справі №820/5286/17, постанові від 26.02.2021 по справі № 620/3346/19, предметом розгляду яких було, включення індексації до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обрахунок та визначення розміру грошової допомоги на оздоровлення та одноразової грошової допомоги при звільненні.
Враховуючи викладене, вірними є доводи позивача щодо необхідності перерахунку виплаченої допомоги на оздоровлення з урахуванням виплаченої індексації грошового забезпечення.
Щодо доводів відповідачів стосовно того, хто є належним відповідачем в частині виплат перерахованого грошового забезпечення, колегія суддів враховує, що згідно матеріалів справи, військова частина НОМЕР_1 , з якої звільнилась позивач, перебувала на фінансовому забезпеченні у ВЧ НОМЕР_3 . Викладене підтверджується і відомостями довідки форми ОК-5, відповідно до якої страхувальником позивача на момент звільнення з військової служби є військова частина НОМЕР_3 .
Згідно з абз. 5 п. 8 Порядку № 260, грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника).
Правила організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту затверджені наказом Міністерства оборони України від 22 травня 2017 року № 280 (далі - Правила № 280, із змінами та доповненнями).
Відповідно до п. 1.1 розділу І Правил № 280 ці Правила визначають механізм фінансового забезпечення військових частин, кораблів, військових навчальних закладів, військових комісаріатів (територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - військова частина), що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
За визначенням, наведеним в п. 1.2 розділу І Правил № 280, фінансове забезпечення - система заходів, що включає фінансове планування, отримання, зберігання, економне, ефективне і цільове використання коштів відповідно до вимог законодавства, організацію обліку та звітності з метою виконання військовою частиною покладених на неї завдань.
Відповідно до п. 1.3 Правил № 280 розпорядниками бюджетних коштів за кошторисом Міністерства оборони України є:
Міністр оборони України - головний розпорядник;
командувачі (начальники) видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, інших органів військового управління (крім військових комісаріатів (територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки)), Голова Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, які включені до мережі головного розпорядника коштів, - розпорядники коштів нижчого рівня (далі - розпорядники коштів другого рівня);
командири військових частин, які включені до мережі головного розпорядника коштів або розпорядника коштів другого рівня, - розпорядники коштів нижчого рівня (для - розпорядники коштів третього рівня).
Розпорядники бюджетних коштів реалізують свої функції таким чином:
головний розпорядник - через Департамент фінансів Міністерства оборони України;
розпорядники коштів другого рівня - через фінансово-економічні управління командувань видів Збройних Сил України, інших органів військового управління, управління фінансово-економічної діяльності Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту;
розпорядники коштів третього рівня - через фінансові органи військових частин.
Згідно з п. 1.4 розділу І Правил № 280 забезпечувальний фінансовий орган згідно зі своїми повноваженнями здійснює координацію діяльності структурних підрозділів Міністерства оборони України, Апарату Головнокомандувача Збройних Сил України, Генерального штабу Збройних Сил України, видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, органів військового управління, які в установленому законодавством порядку визначені відповідальними виконавцями (співвиконавцями) бюджетних програм (підпрограм) (далі - служби забезпечення) щодо забезпечення військових частин бюджетними асигнуваннями та коштами за напрямами відповідальності цих служб забезпечення.
Військова частина має право отримувати бюджетні асигнування на утримання тільки від одного забезпечувального фінансового органу.
До основних завдань фінансового забезпечення військової частини, з-поміж іншого, належить своєчасна та повна виплата грошового забезпечення військовослужбовцям та заробітної плати працівникам та інших передбачених законодавством виплат.
Забезпечувальний фінансовий орган стосовно військових частин, які зараховані на його фінансове забезпечення, серед іншого, зобов'язаний надавати бюджетні асигнування та здійснювати фінансування військових частин у порядку, визначеному законодавством.
Пунктом 1.5 розділу І Правил № 280 установлено, що військова частина, не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, зараховується на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника коштів третього рівня на підставі відповідних директив (рішень).
У разі зарахування військової частини на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника коштів не за підпорядкованістю, рішення про таке зарахування приймається фінансовим органом головного розпорядника бюджетних коштів на підставі клопотання керівника органу військового управління (структурного підрозділу органу військового управління).
Командир військової частини, зарахованої на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника коштів третього рівня, організовує своєчасне оформлення та подання розпоряднику коштів усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення військової частини.
Начальник фінансового органу військової частини - розпорядника коштів третього рівня, до якої на фінансове забезпечення зараховані інші військові частини, розробляє положення про спільне фінансове господарство, в якому зазначаються права, обов'язки, порядок взаємодії, розмежування повноважень та відповідальності посадових осіб військової частини - розпорядника коштів третього рівня та військових частин, які зараховані до неї на фінансове забезпечення, щодо здійснення фінансового забезпечення таких військових частин, у тому числі щодо своєчасного оформлення та подання до фінансового органу військової частини - розпорядника коштів необхідних документів (розпорядчих, розрахункових, фінансово-планових тощо). Зазначене положення затверджується командиром військової частини - розпорядника коштів третього рівня, погоджується забезпечувальним фінансовим органом та доводиться до військових частин, які зараховані на фінансове забезпечення.
Первинні документи, розрахунки фондів оплати праці, заявки на кошти, платіжні доручення, грошові атестати військовослужбовців, розрахунково-платіжні відомості на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, заробітної плати працівникам та інші виплати підписують посадові особи розпорядника коштів та посадові особи (командир та інша, визначена командиром, відповідальна посадова особа) військової частини, яка знаходиться на фінансовому забезпеченні.
Пунктом 4.3 Правил № 280 передбачено, що виплата грошового забезпечення, заробітної плати та інші виплати (індексація, грошова компенсація за речове майно, харчування, піднайом житла тощо) особовому складу здійснюються за місцем штатної служби (перебування на фінансовому та інших видах забезпечення).
Відповідальність за правильність нарахування та своєчасність виплати грошового забезпечення (заробітної плати), проведення та перерахування за належністю в установлені терміни утримань і нарахувань покладається на командира військової частини та начальника фінансового органу.
Враховуючи вищевикладені положення Правил № 280, судова колегія наголошує, що саме на військову частину НОМЕР_1 , покладена організація своєчасного оформлення та подання розпоряднику коштів усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення військової частини.
В свою чергу, ВЧ НОМЕР_3 , як розпорядник коштів вищого рівня, вже проводить відповідні нарахування, на підставі розрахунково-платіжних відомостей на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, які подає ВЧ НОМЕР_1 .
Отже для належного захисту прав позивача, саме ВЧ НОМЕР_1 має нарахувати недоплачене грошове забезпечення, а ВЧ НОМЕР_3 виплатити перераховане грошове забезпечення під час звільнення позивача, право на яке позивач набула за період проходження військової служби.
Крім того, перераховані виплати повинні бути здійсненні із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.
Аналогічний підхід Верховний Суд застосував у постановах від 27 вересня 2023 року у справі № 420/23176/21, від 27 вересня 2023 року у справі № 420/23176/21, від 31 січня 2024 року у справі № 320/6441/22, від 18 квітня 2024 року у справі № 160/10789/22 та від 30 квітня 2024 року у справі № 360/700/23 тощо.
Суд першої інстанції на викладені обставини уваги не звернув, неповно встановив та дослідив обставини справи, у зв'язку із чим дійшов помилкового висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині перерахунку посадового окладу ОСОБА_1 з урахуванням вірного тарифного розряду за березень - квітень 2022 року та щодо перерахунку виплаченої допомоги на оздоровлення з урахуванням виплаченої індексації. Отже, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині.
Відповідно до п.2, п.3 ч.1 ст.317 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у вищезазначеній частині, з ухваленням постанови про часткове задоволення позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишаться без змін.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 30 червня 2025 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, судова колегія
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо виплатити перерахованого грошового забезпечення за березень та квітень 2022 року виходячи із тарифного розряду 27 та перерахунку допомоги на оздоровлення з урахуванням виплаченої індексації грошового забезпечення. Ухвали в цій частині постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення за березень та квітень 2022 року, а також допомоги на оздоровлення за 2022 рік з урахуванням 23 тарифного розряду.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати, а військову частину НОМЕР_3 виплатити перераховане грошове забезпечення ОСОБА_1 за березень та квітень 2022 року та допомогу на оздоровлення за 2022 рік, з урахуванням тарифного розряду 27, з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення за 2022, 2024, 2025 рік без врахування виплаченої індексації грошового забезпечення;
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати, а військову частину НОМЕР_3 виплатити ОСОБА_1 перераховану допомогу на оздоровлення за 2022, 2024, 2025 рік, з урахуванням виплаченої індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: О.В.Джабурія
Суддя: К.В.Кравченко