П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
02 грудня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/7011/25
Перша інстанція: суддя Самойлюк Г.П.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача-Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г. В., Федусика А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 у справі № 420/7011/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Короткий зміст позовних вимог.
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області №155950022996 від 21.02.2025 в проведенні перерахунку - допризначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перерахувати ОСОБА_1 пенсію за віком, зарахувавши до страхового стажу період роботи у Ренійському оптово-роздрібному плодоовочевому комбінаті «Одесаплодоовочторг» (ОРПК м.Рені) з 25.07.1988 по 20.04.1993, згідно з записами трудової книжки, починаючи з 09.01.2025.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 09.01.2025 позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІУ. Під час обчислення розміру пенсії органом Пенсійного фонду до страхового стажу позивачу не зараховано період роботи в Ренійському оптово-роздрібному плодоовочевому комбінаті «Одесаплодоовочторг» (ОРПК м.Рені) з 25.07.1988 по 20.04.1993. Не погодившись з таким розрахунком, 13.12.2025 позивач звернувся до відділу обслуговування громадян №7 Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії з урахуванням періоду роботи з 25.07.1988 по 20.04.1993. За принципом екстериторіальності заяву про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області, яким прийнято рішення № 155950022996 21.02.2025 про відмову в перерахунку пенсії-допризначення, у зв'язку з відсутністю права на перерахунок.
Відповідачі надали до суду першої інстанції відзиву на позовну заяву, в яких заперечують проти задоволення позову. В обґрунтування відзивів зазначено, що ОСОБА_1 24.01.2025 звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». До заяви від 24.01.2025 для підтвердження страхового стажу ОСОБА_1 долучив трудову книжку серії НОМЕР_1 від 19.07.1983. За розрахунком відповідача згідно доданих до заяви документів, страховий стаж ОСОБА_1 складає 35 років 04 місяці 27 днів. До страхового стажу позивача не зараховано період роботи за записами трудової книжки : - з 25.07.1988 по 20.04.1993 у Ренійському оптово-роздрібному плодоовочевому комбінаті «Одесаплодоовочторг», оскільки у графі 4 трудової книжки відсутні відомості на підставі чого внесено запис про звільнення ОСОБА_1 з роботи, а саме відсутній номер та дата наказу (розпорядження) про звільнення. Таким чином, оскільки запис на титульному аркуші трудової книжки заявника виконано з порушенням пункту 2.12. Інструкції №162, підстави для врахування трудової книжки від 11.04.1984 серії НОМЕР_2 відсутні. За результатами розгляду документів, доданих до заяви від 13.02.2025, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області винесено рішення від 21.02.2025 № 1559500022996 про відмову ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії - допризначення у зв'язку з відсутністю права на перерахунок. Враховуючи вищезазначене, відсутність уточнюючих документів, відповідачі вважають, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області № 1559500022996 від 20.02.2025 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії є правомірним.
Позивач надав до суду першої інстанції відповідь на відзив, в якій заперечував проти аргументів відповідачів з підстав, викладених у позовній заяві.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 18.08.2025 у справі № 420/7011/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнив.
Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області №155950022996 від 21.02.2025 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 09.01.2025.
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та прийняти рішення про перерахунок пенсії ОСОБА_1 пенсії, зарахувавши до страхового стажу період роботи ОСОБА_1 у Ренійському оптово-роздрібному плодоовочевому комбінаті «Одесаплодоовочторг» (ОРПК м.Рені) з 25.07.1988 по 20.04.1993, починаючи з 09.01.2025.
Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень, двадцять копійок).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду представник Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- суд першої інстанції не врахував, що запис на титульному аркуші трудової книжки позивача виконано з порушенням пункту 2.12 Інструкції № 162, а відтак, підстави для врахування трудової книжки від 11.04.1984 серії НОМЕР_2 відсутні.
- інші доводи апеляційної скарги відтворюють зміст відзиву на позовну заяву.
Обставини справи.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією паспорта громадянина України Серії НОМЕР_3 .
Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримує пенсію за віком.
Позивач звернувся до Головного управління із заявою про перерахунок пенсії.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області.
За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії ГУ ПФУ в Луганській області прийнято рішення № 155950022996 від 21.02.2025 про відмову в перерахунку пенсії.
В оскаржуваному рішенні зазначено, що страховий стаж ОСОБА_1 складає 35 років 04 місяці 27 днів.
До страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи за записами трудової книжки: з 25.07.1988 по 20.04.1993 у Ренійському оптово-роздрібному плодоовочевому комбінаті «Одесаплодоовочторг», оскільки у графі 4 трудової книжки відсутні відомості на підставі чого внесено запис про звільнення ОСОБА_1 з роботи, а саме відсутній номер та дата наказу (розпорядження) про звільнення.
Оскільки запис на титульному аркуші трудової книжки виконано з порушенням пункту 2.12. Інструкції №162, підстави для врахування трудової книжки від 11.04.1984 серії НОМЕР_2 відсутні.
Вважаючи рішення відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії за віком протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Висновок суду першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що дата та номер наказу про звільнення в трудовій книжці відсутні, проте відповідні записи щодо прийняття на роботу та звільнення з роботи оформлені відповідно до вимог законодавства та скріплені печаткою підприємства, - містяться в трудовій книжці.
З огляду на викладене, суд виснував, що позивач має право на зарахування вказаного періоду роботи згідно трудової книжки, що дає право на призначення пенсії.
Поміж тим суд акцентував, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів уповноваженою особою і, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини уповноваженого органу не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань призначення пенсії.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11. 1991 № 1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України №1058-IV.
Положеннями частини 3 статті 4 Закону України №1058-IV визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Частиною 1 статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з положеннями частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Положеннями частини 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регламентовано, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
До 01 січня 2004 року порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05 листопада 1991 року (далі - Закон № 1788-XII).
Відповідно до частини першої статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Окрім того, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Наведені вище положення корелюються зі змістом постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Так, пунктом 1 Порядку № 637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пунктах 3, 6 та 8 Порядку № 637.
Поміж тим, колегія суддів акцентує увагу на тому, що згідно з частиною 3 статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Згідно з пунктом 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (надалі також - Порядок № 22-1) встановлено, що у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Отже, якщо поданих позивачем разом із заявою про призначення/перерахунок пенсії документів було не достатньо, то пенсійний орган був зобов'язаний повідомити позивача про те, які документи необхідно подати додатково.
Поза тим, як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідач не був позбавлений права, у разі наявності в нього сумнівів в достовірності чи повноті записів в трудовій книжці позивача, звертатись із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання інформації, в тому числі, документів, які містять відомості про періоди роботи, характер праці, умов атестації робочого місця, провести відповідні зустрічні звірки тощо.
В ході розгляду даної справи пенсійний орган не надав доказів вчинення таких дій.
Разом з тим, як вбачається зі спірного рішення, підставою для відмови в зарахуванні до страхового стажу даних трудової книжки відповідачем стало те, що у графі 4 трудової книжки позивача відсутні відомості на підставі чого внесено запис про звільнення ОСОБА_1 з роботи, а саме відсутній номер та дата наказу (розпорядження) про звільнення.
Проте, як встановлено апеляційним судом з матеріалів справи, відповідно до трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 19.07.1983 у період з 25.07.1988 по 20.04.1993 ОСОБА_1 працював у Ренійському оптово-роздрібному плодоовочевому комбінаті «Одесаплодоовочторг» (ОРПК м. Рені) та 20.04.1993 звільнений з роботи за власним бажанням.
Дата та номер наказу про звільнення в трудовій книжці відсутні, проте відповідні записи щодо прийняття на роботу та звільнення з роботи оформлені відповідно до вимог законодавства та скріплені печаткою підприємства, - мітяться в трудовій книжці.
Верховний Суд у іншій постанові від 21.02.2018 в справі № 687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком. Верховний Суд у постановах від 28.02.2018 року у справі №428/7863/17, від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 року у справі №423/1881/17, від 29.03.2019 року у справі № 548/2056/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Отже працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів уповноваженою особою і, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини уповноваженого органу не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань призначення пенсії.
Враховуючи викладене, на думку апеляційного суду, вказаний спірний період органом пенсійного фонду протиправно не був зарахований до його загального страхового стажу.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач має право на зарахування вказаного періоду роботи згідно трудової книжки, що дає право на призначення пенсії.
Відтак, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги.
Викладені в цій постанові мотиви та аргументи дають відповідь на всі суттєві доводи апеляційної скарги.
Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п. п. 29 - 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994.
При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх ( див. пункт 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001).
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 у справі № 420/7011/25 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді А.Г. Федусик Г.В. Семенюк