03 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 280/3671/25
(суддя Прасов О.О., м. Запоріжжя)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Шальєвої В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 року у справі №280/3671/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 07 травня 2025 року звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області згідно з яким, просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п.12 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2024-2025 роки пропорційно прослуженому часу, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області;
- зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п.12 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2024-2025 роки пропорційно прослуженому часу, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області.
Позов обґрунтовано тим, що позивач має статус учасника бойових дій та відповідно до пункту 12 частини 1 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», статті 16-2 Закону України «Про відпустки» має право на одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної 2024-2025 роки. Проте така додаткова відпустка йому не надавалася та грошова компенсація за неї не виплачувалася.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 року позов задоволено повністю.
Рішення суду мотивовано тим, що нормами права не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним служби цивільного захисту. У випадку звільнення особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту зі служби їй має бути виплачена компенсація за всі невикористані нею дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ст.16-2 Закону України «Про відпустки» та п.12 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що позивач був звільнений зі служби цивільного захисту та відповідно військовослужбовцем не являвся.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції з'ясовано та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 позивач: з 15.12.1998 по 31.07.1999 - проходив службу в УДПО УМВС України в Запорізькій області; з 01.08.1999 по 24.01.2025 - проходив службу в МВС України, МНС України, ДСНС України.
Згідно з посвідченням серії НОМЕР_2 , виданому 15.03.2024, позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с.5).
Наказом начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області №64-НК/53 від 24.01.2025 року сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_1 звільнено зі служби цивільного захисту на підставі підпункту 8 пункту 176 (у зв'язку з вчиненням проступку, не сумісного з подальшим проходженням служби цивільного захисту). Наказано виплатити позивачу грошове забезпечення по 24.01.2025 року, включно, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки у кількості 13 календарних днів за 2023 рік, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки у кількості 45 календарних днів за 2024 рік (а.с.31).
З матеріалів справи вбачається, що компенсацію за невикористані дні відпустки позивач отримав у лютому 2025 року, що підтверджується розрахунковим листом за лютий 2025 року (а.с.36).
Правомірність бездіяльності відповідача, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті у день звільненні позивача зі служби грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2024-2025 роки є предметом спору переданого на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 16-2 Закону України «Про відпустки» № № 504/96-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 504/96-ВР) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Згідно з пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги, зокрема, використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік надається, зокрема учасникам бойових дій.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданого 15.03.2024 року (а.с.5).
Зважаючи на те, що позивач має статус учасника бойових дій, суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що на нього розповсюджуються пільги визначені пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Чинне трудове законодавство України, зокрема, стаття 24 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР (далі - Закон №504/96-ВР) та стаття 83 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), гарантує працівнику виплату грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки.
Інструкцією «Про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту» затвердженої наказом МВС України від 20.07.2018 року №623 визначено порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - особи рядового і начальницького складу), а також порядок виплат одноразової грошової допомоги при звільненні осіб рядового і начальницького складу.
Відповідно до пункту 3 розділу XХVІІ вищезазначеної Інструкції у рік звільнення зі служби особам рядового і начальницького складу в разі невикористання ними щорічних основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також додаткової відпустки особам рядового і начальницького складу, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, у тому числі за невикористані дні щорічних відпусток у минулі роки.
При цьому, пункт 6 розділу XХVІІ Інструкції від 20.07.2018 року №623 визначає, що при виплаті грошової компенсації за невикористані в році звільнення щорічної основної відпустки, а також додаткової відпустки особам рядового і начальницького складу, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, у тому числі за невикористані дні щорічних основних відпусток у минулі роки, до розрахунку береться грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу, яке вони отримували на день звільнення зі служби цивільного захисту.
Враховуючи те, що позивач як учасник бойових дій набув права на отримання додаткової відпустки згідно з вимогами пункту 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також те, що у рік звільнення зі служби чинне законодавство гарантує працівнику виплату грошової компенсації за всі невикористані дні відпустки, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач повинен був нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п.12 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2024-2025 роки пропорційно прослуженому часу.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області - залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 року у справі №280/3671/25 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 03 грудня 2025 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.М. Іванов
суддя В.А. Шальєва