02 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 340/5920/25
Суддя І інстанції Савонюк М.Я.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Коршуна А.О.,
розглянувши в порядку письмовому провадженні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплатити ОСОБА_1 грошового забезпечення з 20.05.2023 по 18.04.2024, грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2023 рік та усіх інших одноразових додаткових видів грошового забезпечення, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 20.05.2023 по 18.04.2024, грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2023 рік та усіх інших одноразових додаткових видів грошового забезпечення, з урахуванням розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.09.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для його поновлення за весь період його пропуску, а також доказів поважності причин його пропуску.
10.09.2025 від позивача на електронну адресу суду надійшла заява позивача про поновлення строку звернення до суду на виконання вимог ухвали Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.09.2025.
Обґрунтовуючи причини пропуску строку звернення до адміністративного суду зазначає, що на дату його звільнення з військової служби 18.04.2024 правові підстави для перерахунку грошового забезпечення ще не існували, оскільки постанова Кабінету Міністрів України №481 від 12.05.2023 була чинною. Лише з дати набрання законної сили рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24 (18.06.2025) виникло право вимоги перерахунку грошового забезпечення з урахуванням щорічно встановлюваного прожиткового мінімуму, тому саме з цієї дати і слід обраховувати тримісячний строк звернення до суду із цим позовом.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року позовну заяву повернуто позивачу.
Не погодившись з такою ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційна скарга обґрунтована помилковістю висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для повернення позовної заяви. Вказує на те, що саме з часу набранням законної сили рішенням у справі №320/29450/24, яким визнано протиправним та нечинним п.2 постанови КМУ №481, виникло право на звернення з позовом до суду про перерахунок грошового забезпечення, яке в період дії п. постанови КМУ №481 виплачувалося в меншому розмірі. Крім цього, позивач звертає увагу на те, що за загальним правилом, встановленим ст.233 КЗпП України, строк звернення з позовом до суду обчислюється з моменту отримання письмового повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні, яке позивач від відповідача не отримував.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм процесуального права, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 липня 2024 року у справі №990/156/23 зазначила, що стаття 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.
Отже, положення ст.233 КЗпП України підлягають застосуванню у правовідносинах щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовцям.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19 липня 2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01 липня 2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
У спірному випадку позивач просив перерахувати грошове забезпечення за період, який охоплює часові проміжки після внесення змін до статті 233 КЗпП України (19 липня 2022 року).
В свою чергу, правові питання застосування положень ст.233 КЗпП у випадках заявлення вимог щодо перерахунку грошового забезпечення за період, який охоплює часові проміжки як до, так і після внесення змін до статті 233 КЗпП України, було предметом дослідження Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі №460/21394/23 (постанова від 21.03.2025).
Верховним Судом, зокрема, зроблено такий висновок: якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
Застосовуючи вказаний правовий висновок Верховного Суду до правовідносин, які становлять предмет розгляду у цій справі, суд першої інстанції правильно виходив з того, що до заявлених вимог про перерахунок грошового забезпечення з 19.07.2022 підлягає застосуванню тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (ч.1 ст.233 КЗпП України).
З цього приводу слід врахувати і те, що відповідно до пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 з 24:00 год 30 червня 2023 року скасовано карантин, установлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, запроваджений на всій території України постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 (термін якого неодноразово продовжувався).
Отже, з урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, відлік строку звернення до суду з позовом, в частині заявлених вимог з 19.07.2022, розпочався 01 липня 2023 року та спливав 30 вересня 2023 року.
У спірному випадку позивач звернувся з позовом до суду 27.08.2025, тобто з пропуском встановленого строку. Будь-яких обставин, які б свідчили про поважність причин неможливості звернення з цим позовом до суду у строк встановлений ст.233 КЗпП України , позивачем наведено не було, а судом не встановлено.
При цьому, судом першої інстанції правильно враховано, що грошове забезпечення є щомісячною виплатою, а отже позивач був обізнаний про його розмір та у зв'язку з незгодою з таким розміром мав об'єктивну можливість звернутися до суду з позовом у визначені законом строки.
Водночас, посилання позивача на рішення суду у справі №320/29450/24 суд першої інстанції обґрунтовано визнав безпідставними, оскільки прийняття постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 по справі №320/29450/24 не є обставиною, з якої починається відлік строків звернення до суду та не впливає на перебіг процесуального строку у цій справі, оскільки вказане судове рішення не має ретроактивної дії, а тому його дія не розповсюджується на спірний період (20.05.2023 - 18.04.2024) за який позивач просить перерахувати грошове забезпечення.
Щодо посилань позивача на те, що судом першої інстанції не було встановлено факту видачі позивачу повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні, як події, з якою закон пов'язує початок тримісячного строку звернення з позовом до суду, слід зазначити те, що встановлення вказаної події є обов'язковим при застосуванні положень ч.2 ст.233 КЗпП України, якою дійсно передбачено те, що тримісячний строк звернення з позовом до суду обчислюється з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Але, положення вказаної норми права застосовуються при вирішення трудового спору у справах про звільнення працівника.
У спірному ж випадку позивач оспорює розмір грошового забезпечення, яке йому виплачувалося відповідачем з 20.05.2023 по 18.04.2024 під час проходження військової служби, тобто спір виник у зв'язку з не нарахуванням та не виплатою позивачу під час проходження ним публічної служби грошового забезпечення у належному розмірі, а не у зв'язку з невиплатою при звільненні усіх належних позивачу сум грошового забезпечення. У зв'язку з чим у спірних відносинах підлягають застосуванню положення ч.1 ст.233 КЗпП України, а не ч.2 ст.233 КЗпП України на яку посилається позивач.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому ухвалу суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 02 грудня 2025 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.В. Сафронова
суддя А.О. Коршун