01 грудня 2025 року справа № 160/19277/25
Суддя Третього апеляційного адміністративного суду Чепурнов Д.В., перевіривши на відповідність вимог Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року в адміністративній справі №160/19277/25 за позовом Приватного підприємства "Транс Логістик" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування постанови,-
До Третього апеляційного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла апеляційна скарга Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року в адміністративній справі №160/19277/25.
У відповідності до частини 1 та частини 2 статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Враховуючи, те, що копію оскаржуваного рішення суду першої інстанції скаржником отримано 16 вересня 2025 року, що підтверджується довідкою про доставлення копії рішення в електронний кабінет скаржника, а з апеляційною скаргою він звернувся до суду 24 листопада 2025 року, суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що скаржником пропущено встановлений законом тридцятиденний строк для звернення до суду з апеляційною скаргою.
При цьому, заявник апеляційної скарги ставлячи питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції зазначає про обставини попереднього звернення з апеляційною скаргою та її повернення.
Частинами першою та другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки. Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо сплати судового збору.
Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Згідно з частиною першою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.
Отже, процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.
На думку колегії суддів, сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, тому при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду, яким чином діяла ця особа протягом зазначеного часу. Суди мають враховувати, чи вчинялись особою, яка має намір подати апеляційну скаргу, усіх можливих та залежних від неї дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов'язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень.
Аналогічна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 19 червня 2020 року (справа № 280/4682/19), від 18 червня 2020 року (справа № 400/524/19), від 17 червня 2020 року (справа № 280/4951/19), від 15 травня 2020 року (справа № 820/1212/17) тощо.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що первинно подану апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті повернуто ухвалою суду від 06 листопада 2025 року у зв'язку з неусуненням недоліку апеляційної скарги, а саме через несплату скаржником судового збору.
Копію вказаної ухвали скаржником було отримано 10 листопада 2025 року (оскільки копію ухвали доставлено в електронний кабінет 08.11.2025 - суббота), що підтверджується довідкою про доставлення копії ухвали про повернення апеляційної скарги в електронний кабінет, що, в силу положень п.2 ч.6 ст. 251 КАС України, є належним врученням копії такої ухвали.
Повторну апеляційну скаргу Державною службою України з безпеки на транспорті подано 24 листопада 2025 року, тобто більше ніж через два місяці з дня отримання копії рішення і більше ніж через десять днів (розумний строк) після отримання копії ухвали про повернення апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції враховуючи обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду, яким чином діяла ця особа протягом зазначеного часу, робить висновок про відсутність поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, оскільки скаржником недолік, який став підставою для повернення першої апеляційної скарги, а саме відсутність документу про сплату судового збору, було усунуто лише після повторного звернення з апеляційною скаргою.
При цьому, суд враховує, що судовий збір скаржником було сплачено 04 листопада 2025 року, що підтверджується платіжною інструкцією №3726 від 04.11.2025 року, однак, вона не була надана до суду до повернення першої апеляційної скарги, а була надана лише 24.11.2025 року при зверненні з повторною апеляційною скаргою, що вказує на пасивну поведінку скаржника та нехтування скаржником своїх процесуальних прав та обов'язків.
Разом з тим, суд зазначає, що правова природа строку звернення до суду, дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід'ємною складовою верховенства права.
Зміст принципу правової визначеності розкрито у Рішенні від 29 червня 2010 року №17-рп/2010, так Конституційний Суд України звернув увагу на правову визначеність як елемент верховенства права, зазначивши, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини і громадянина та втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто, обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дозволять особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Однак, для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку, оскільки національним законодавством вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду.
Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції визнає неповажними причини пропуску Державною службою України з безпеки на транспорті строку на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року в адміністративній справі №160/19277/25.
Згідно з частиною 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються правила статті 169 цього Кодексу, тобто суддя, встановивши, невідповідність матеріалів поданої скарги вимогам, встановленим цим Кодексом, постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху.
З огляду на вищевикладене, суд дає можливість скаржнику у строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали надати апеляційну скаргу оформлену у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, тобто надати клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із наведенням обґрунтованих та поважних причин для такого поновлення.
Керуючись статтями 169, 298 КАС України, суддя, -
Визнати неповажними причини пропуску Державною службою України з безпеки на транспорті строку на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року в адміністративній справі №160/19277/25.
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року в адміністративній справі №160/19277/25 - залишити без руху та надати строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення вищезазначених недоліків.
Копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху направити особі, яка подала апеляційну скаргу.
Ухвала суду апеляційної інстанції оскарженню не підлягає.
Суддя Чепурнов Д.В.