02 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 160/10177/25
(суддя Врона О.В., м. Дніпро)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Шальєвої В.А., Іванова С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року у справі №160/10177/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування пункту наказу,-
ОСОБА_1 07 квітня 2025 року звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 згідно з яким, просить визнати протиправним та скасувати пункт 20 наказу Військової частини НОМЕР_1 від 12.02.2025 № 208 «Про результати службового розслідування щодо безпідставної виплати сум додаткової грошової допомоги винагороди керівному та інструктурсько-викладацькому складу військової частини НОМЕР_1 » в частині притягнення капітана ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності на загальну суму 100861 (сто тисяч вісімсот шістдесят одна) грн. 16 коп. та дисциплінарної відповідальності у виді «суворої догани».
Позов обґрунтовано тим, що пунктом 20 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 12.02.2025 № 208 «Про результати службового розслідування щодо безпідставної виплати сум додаткової грошової допомоги винагороди керівному та інструктурсько-викладацькому складу військової частини НОМЕР_1 » безпідставно застосовано стягнення з позивача збитків державі в розмірі 100861,16 грн. Відповідачем не доведено належними і допустимими доказами вину позивача та причинний зв'язок між неправомірними діями останнього та подією, що трапилась.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року позов задоволено.
Суд, визнав протиправним та скасував пункт 20 наказу Військової частини НОМЕР_1 від 12.02.2025 № 208 «Про результати службового розслідування щодо безпідставної виплати сум додаткової грошової допомоги винагороди керівному та інструкторсько-викладацькому складу військової частини НОМЕР_1 » в частині притягнення капітана ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності на загальну суму 100 861,16 (сто тисяч вісімсот шістдесят одна) грн. 16 коп. та дисциплінарної відповідальності у виді «суворої догани».
Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем на виконання ухвали суду не надано акта службового розслідування і матеріалів службового розслідування, не містить посилання на такий акт і наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 12.02.2025 №208 про результати службового розслідування. Оскаржуваний наказ не відповідає пункту 1,3 розділу V Порядку № 608, оскільки не містить таких відомостей як: особистих даних позивача, його посаду, військове звання, термін військової служби та термін перебування на останній посаді як військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії позивача; зв'язок правопорушення з виконанням позивачем обов'язків військової служби (якщо такий є); вину позивача; причинний зв'язок між неправомірними діями позивача та подією, що трапилась; вимоги нормативно правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення. Описова частина наказу не містить інформації щодо протиправності дій позивача, період часу, в якій трапилось порушення позивачем. Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами вину позивача та причинний зв'язок між неправомірними діями останнього та подією, що трапилась.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що оскаржуваний наказ відповідає вимогам законодавства, оскільки містить належне посилання на підстави його видання (результати службового розслідування), виклад обставин справи, опис дій посадових осіб, які стали підставою для управлінських висновків, а також вказівку на нормативно-правові акти, що були порушені. Таким чином, він є належним, повноважним, чинним та юридично обґрунтованим розпорядчим документом. Зазначає відповідач і про те, що позивачем в силу своїх посадових обов'язків, перебуваючи на той час на посаді заступника начальника штабу військової частини НОМЕР_1 та у відповідні періоди виконувача обов'язків начальника штабу військової частини НОМЕР_1 складались рапорти щодо виплати додаткової грошової винагороди посадовим особам інструкторсько-викладацькому складу за відповідні періоди, які, відповідно до виданих наказів, не залучалися до проведення навчального процесу або залучалися частково, однак винагорода нараховувалась та виплачувалась не за фактичні періоди виконання обов'язків, а за повний календарний місяць. Також, відповідач зазначає про те, що Військова частина НОМЕР_1 не мала можливості надати документи на виконання ухвали суду у встановлений строк, оскільки офіцера юридичної служби було призначено лише 16.07.2025 року відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.07.2025 року № 207.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції з'ясовано та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ОСОБА_1 в позовній заяві зазначає, що наказом командувача сил ТРО А1155 від 17 жовтня 2023 року його призначено офіцером штабу Військової частини НОМЕР_1 , заступником начальника штабу 14.06.2024, а тимчасово виконуючим обов'язки начальника штабу - заступником командира Військової частини НОМЕР_1 з 08.01.2024 - 24.01.2024, 26.01.2024 - 27.02.2024, 15.03.2024 - 19.03.2024, 22.04.2024 - 05.05.2024.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 06.12.2024 № 1803 призначено службове розслідування та визначено склад комісії на підставі Доповідної записки перевірки правильності нарахування та виплати додаткової грошової винагороди інструкторсько-викладацькому складу Військової частини НОМЕР_1 , передбаченою постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 01.08.2023 по 31.07.2024
Службове розслідування проведено з метою встановлення причин та передумов безпідставної виплати сум додаткової грошової винагороди керівному та інструкторсько-викладацькому складу військової частини НОМЕР_1 , встановлення причетних осіб та притягнення винних посадових осіб до адміністративної та матеріальної відповідальності.
За результатами службового розслідування командиром Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) прийнято наказ від 12.02.2025 № 208 «Про результати службового розслідування щодо безпідставної виплати сум додаткової грошової допомоги винагороди керівному та інструктурсько-викладацькому складу військової частини НОМЕР_1 ».
Пунктом 20 Наказу за неналежне виконання службових обов'язків та військової дисципліни, порушення вимог передбачених ст. ст. 16, 37, 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, невиконання вимог п. 4, 5 розділу ХХХV Порядку № 260 з урахуванням вимог статті 1166 Цивільного кодексу України, статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», капітана ОСОБА_1 , який перебував на посаді заступника начальника штабу військової частини НОМЕР_1 та у відповідні періоди виконував обов'язки начальника штабу військової частини НОМЕР_1 притягнуто до повної матеріальної відповідальності, стягнуто грошові кошти в рахунок держави на загальну суму 100 861,16 (сто тисяч вісімсот шістдесят один, 16 коп) та відповідно до пункту «в» статті 48, керуючись статтею 55 Закону України «Про Дисциплінарний Статут Збройних Сил України» притягнуто до дисциплінарної відповідальності, оголошено - «сувору догану» (а.с.15-35).
Законність та обґрунтованість вищезазначеного наказу в частині притягнення позивача до відповідальності є предметом спору переданого на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, враховуючи положення частини 1 статті 308 КАС України, щодо перевірки рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 4 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-ХІІ встановлено, що порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України ( Статут внутрішньої служби ЗСУ).
Статтею 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ передбачено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Статтею 26 Статуту внутрішньої служби ЗСУ визначено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Законом України "Про Дисциплінарний статут Збройних сил України" від 24.03.1999 року №551-XIV затверджений Дисциплінарний статут Збройних Сил України, (Дисциплінарний статут ЗСУ), який визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Згідно із статтями 1, 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту установлено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів;бути пильним, зберігати державну таємницю;додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету;поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків;не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Згідно із ст. 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення.
У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності. Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом.
За приписами ст. 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначається Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 №160-IX.
За визначенням в п. 4 ст.1 Закону №160-ІХ матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Частиною 1 ст. 3 Закону передбачено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Відповідно до ч.2 ст.3 Закону №160-ІХ умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону № 160 особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі: виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.
Відповідно до ст.8 Закону №160-ІХ посадові (службові) особи зобов'язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.
У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
Щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника).
Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.
Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.
Порядок проведення службового розслідування визначається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, правоохоронними органами спеціального призначення, Службою зовнішньої розвідки України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державним бюро розслідувань.
За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб'єктами оціночної діяльності.
Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.
Наказ доводиться до винної особи під підпис.
У разі якщо шкоду завдано кількома особами, у наказі командира (начальника) визначаються суми, що підлягають стягненню окремо з кожної особи, з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин завдання ними шкоди.
За правилами ст.10 Закону №160-ІХ відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п'ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.
Відшкодування шкоди, завданої командиром (начальником), здійснюється на підставі наказу старшого за службовим становищем командира (начальника).
Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371, затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України.
Службове розслідування це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення (абз. 4 п. 2 розділу I Порядку №608).
Пунктом 3 розділу ІІ Порядку №608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.
Рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення (п. 1 розділу ІІІ Порядку №608).
Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування (п. 3 розділу III Порядку №608).
Згідно з пунктами 8, 9 розділу ІІІ Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об'єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування. Посадові (службові) особи Збройних Сил зобов'язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов'язків.
Відповідно до пунктів 1, 3 розділу ІV Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення. У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.
Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.
Відповідно до пунктів 1, 6 розділу V Порядку №608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Пунктом 1 розділу VІ Порядку №608 визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Як зазначено вище, службове розслідування було проведено з питання безпідставної виплати додаткової грошової винагороди керівному і інструкторсько-викладацькому складу Військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до п. 2 розд. XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядком № 260), на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах: від 15 000 до 30 000 гривень - військовослужбовцям, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу в навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах) (у розрахунку на місяць пропорційно часу здійснення підготовки та навчання персоналу).
Окремим дорученням Міністра оборони України Рустамом Умеровим від 29.11.2023 №292/уд до № 2963/дск від 24.10.2023 доручено генерал-лейтенанту ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , генералу ОСОБА_5 , генерал-лейтенанту ОСОБА_6 , генерал-майору ОСОБА_7 , полковнику ОСОБА_8 , полковнику ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 забезпечити виплату з 01 червня 2023 року додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту України, які обіймають посади визначені у Переліку навчальних військових частин (навчальних центрів, навчальних військових частин, навчальних підрозділів, шкіл підготовки) та посад керівного та інструкторсько-викладацького складу, яким виплачується додаткова винагорода у розмірі від 15 000 до 30 000 гривень (від 24.10.2023 за № 2963/дск) та залученим до проведення підготовки та навчання (далі - підготовка) персоналу з дня початку проведення підготовки у навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах) (далі - навчальні військові частини) до дня її завершення.
Додаткову винагороду виплачувати незалежно від кількості проведених занять керівним та інструкторсько-викладацьким складом за час здійснення підготовки персоналу. Пунктом 4 вищевказаного доручення визначено, що виплату додаткової винагороди керівному та інструкторсько-викладацькому складу навчальних військових частин, які залучені (залучалися) до проведення підготовки, здійснювати на підставі наказу командира військової частини, командирам військових частин - на підставі наказу вищого командира за підпорядкованістю.
Підготовку проектів наказів про залучення керівного та інструкторсько викладацького складу до проведення підготовки та виплату додаткової винагороди здійснювати на підставі рапортів командирів підрозділів про дні фактичного виконання ними заходів щодо підготовки персоналу (з урахуванням вимог пункту 5 цього рішення) та звітних документів щодо проведення підготовки. До звітних документів щодо проведення підготовки у навчальних військових частинах відносяться: розклади занять, журнали обліку бойової підготовки, план-конспект проведення занять, відомість визначення індивідуальної оцінки та обліку результатів виконання вправ стрільб (водіння), оціночна відомість виконання нормативів з предметів навчання. Позивачем в силу своїх посадових обов'язків, перебуваючи на той час на посаді заступника начальника штабу військової частини НОМЕР_1 та у відповідні періоди виконувача обов'язків начальника штабу військової частини НОМЕР_1 складались рапорти щодо виплати ДГВ посадовим особам інструкторсько-викладацькому складу за відповідні періоди.
За змістом п. 1 розділу VІ Порядку № 608 акт службового розслідування разом з матеріалами службового розслідування є підставою для прийняття рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.
Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожна така особа має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування.
До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування (п. 5-6 розділу V Порядку № 608).
Як з'ясовано судом першої інстанції та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 12.02.2025 № 208 «Про результати службового розслідування щодо безпідставної виплати сум додаткової грошової винагороди керівному та інструкторсько-викладацькому складу військової частини НОМЕР_1 » не відповідає пункту 1,3 розділу V Порядку № 608, оскільки не містить таких відомостей як: особистих даних позивача, його посаду, військове звання, термін військової служби та термін перебування на останній посаді як військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії позивача; зв'язок правопорушення з виконанням позивачем обов'язків військової служби (якщо такий є); вину позивача; причинний зв'язок між неправомірними діями позивача та подією, що трапилась; вимоги нормативно правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
Описова частина наказу не містить інформації щодо протиправності дій позивача, період часу, в якій трапилось порушення позивачем.
Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами вину позивача та причинний зв'язок між неправомірними діями останнього та подією, що трапилась.
Наказ містить недоліки, які не дозволяють стверджувати, що обставини вчиненого позивачем дисциплінарного проступку мали місце, встановлені повно і всебічно, що, в свою чергу, не може зумовити настання правомірних наслідків.
Як правильно звернув увагу суд першої інстанції матеріали справи не містять належного розрахунку нанесених позивачем збитків державі у сумі 100861,16 грн.
Відповідачем не доведено належними доказами, що позивач своїми діями чи бездіяльністю порушив/допустив невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.
Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність висновків військової частини у оскаржуваному пункті наказу про необхідність притягнення позивача до матеріальної відповідальності через те, що відповідачем не доведена протиправна поведінка позивача, наявність причинного зв'язку між його протиправною поведінкою і настанням шкоди, вина у заподіянні шкоди, умови та причини, що сприяли її заподіянню.
Щодо наданих відповідачем до суду апеляційної інстанції наказів по навчальному процесу, рапортів та таблиці завданих збитків, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до частини 4 статті 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03) Європейський суд з прав людини зазначив наступне: «…Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті домогтися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду…».
Тобто, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, а не для здійснення нового розгляду справи.
Слід зауважити й на тому, що надані відповідачем документи, зокрема таблиці завданих збитків мали бути частиною службового розслідування як додаток до акта службового розслідування, що підтверджує обрахунок завданих збитків, а не окремими документами, що надаються до суду.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року у справі №160/10177/25 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 02 грудня 2025 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя В.А. Шальєва
суддя С.М. Іванов