02 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 160/8745/25
(суддя Врона О.В., м. Дніпро)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Шальєвої В.А., Іванова С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року у справі №160/8745/25 за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,-
Військова частина НОМЕР_1 24 березня 2025 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 згідно з яким просить стягнути з ОСОБА_1 на користь НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) суму в розмірі 55548,36 грн.
Позов обґрунтовано тим, що в ході роботи аудиторської групи ІНФОРМАЦІЯ_1 в НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) було виявлено незаконне отримання коштів відповідачем, якому була виплачена додаткова грошова винагорода передбачена постановою КМУ №168 за час відрядження на навчання до тренувального центру м. Кам'янець-Подільський. Вказані обставини підтверджені також службовим розслідуванням. Відповідач повернути помилково нараховану додаткову винагороду відмовився.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року позов задоволено повністю.
Рішення суду мотивовано тим, що в ході службового розслідування підтвердилась інформація про помилкове нарахування відповідачу додаткової винагороди без врахування часу перебування у службовому відрядженні. Дані щодо сплати ОСОБА_1 безпідставно набутих коштів на суму 55548,36 грн на дату розгляду справи суду, відсутні.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що позивач не надав суду належного доказу, що на час звернення із позовом апелянт був притягнутий до матеріальної відповідальності в установленому законом порядку. У статті 12 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» визначено вичерпний перелік випадків, коли позов щодо відшкодування шкоди подається до суду. Зазначає про те, що позивач добровільно виплатив відповідачу додаткове грошове забезпечення і при нарахуванні грошового забезпечення рахункових/лічильних помилок не допустив.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що для перевірки інформації вказаної в аудиторському звіті від 20.08.2024 №3 щодо незаконних виплат додаткової винагороди військовослужбовцям за період відряджень наказом НОМЕР_2 Прикордонного загіну Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) №1423-АГ від 23.08.2024 призначено службове розслідування (а.с.23).
Наказами НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) №1567-АГ від 08.09.2024 і №1682-АГ від 23.09.2024 термін службового розслідування було продовжено (а.с. 23,24).
20.11.2024 року НОМЕР_2 Прикордонним загоном Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) 20.11.2024 за №2371-АГ прийнято наказ «Про результати службового розслідування».
Під час службового розслідування встановлено: з інформації, зазначеної у звіті стало відомо, що перевіркою відряджень, та підстав для виплати винагороди за період відрядження встановлено ряд порушень:
не відповідність мети відрядження ст. 4 наказу МВС від 01.09.2023 №726;
з усебічного забезпечення не враховується вимога «безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій»;
відрядження до внутрішніх областей України, тобто виконання завдань не «в межах областей, які межують з українсько-російською, українсько-білоруською ділянками державного кордону, узбережжям Чорного моря, а також українсько-молдовською ділянкою державного кордону, що межує з територією Придністровського регіону Республіки Молдова…», а саме: солдату ОСОБА_1 , відрядженого з 22.07.2023 по 03.09.2023, виплачена винагорода за липень та серпень 2023 за 31 добу, переплата за липень 2023 за 10 діб 9677,40 грн., за серпень 2023 за 31 добу 30000 грн, порушення з урахуванням компенсованого податку 18% та нарахованого ЄСВ 22% -55548,36 грн. Стягнення з відповідача 55548,36 грн, як безпідставно виплаченої суми додаткової винагороди є предметом спору переданого на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв'язку з військовою агресією російської федерації в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022 року, який неодноразово продовжувався Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022 року, №259/2022 від 18.04.2022 року, №341/2022 від 17.05.2022 року, №573/2022 від 12.08.2022 року, №757/2022 від 07.11.2022 року, №58/2023 від 06.02.2023 року та триває до теперішнього часу.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 Про введення воєнного стану в Україні та №69 Про загальну мобілізацію Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану (надалі, також - Постанова №168), яка набрала чинності 28.02.2022 року та застосовується з 24.02.2022 року.
Пунктом 1 Постанови №168 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин), зокрема, встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно з висновками службового розслідування, враховуючи факт відрядження до внутрішніх областей України, тобто виконання завдань не «в межах областей, які межують з українсько-російською, українсько-білоруською ділянками державного кордону, узбережжям Чорного моря, а також українсько-молдовською ділянкою державного кордону, що межує з територією Придністровського регіону Республіки Молдова…», солдату ОСОБА_1 , відрядженому з 22.07.2023 по 03.09.2023, була виплачена винагорода за липень та серпень 2023 за 31 добу, за липень 2023 за 10 діб 9677,40 грн, за серпень 2023 за 31 добу 30000 грн, з урахуванням компенсованого податку 18% та нарахованого ЄСВ 22% у загальній сумі 55548,36 грн зазначені кошти було виплачено помилково. Статтею 1212 Цивільного кодексу України встановлені випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Так, частина 1 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
За змістом частини 1 статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №753/15556/15-ц зазначила, що у статті 1215 Цивільного кодексу України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмується і, відповідно, тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Враховуючи те, що позивачем, в результаті рахункової помилки, було помилково виплачено відповідачу кошти в розмірі 55548,36 грн та відповідач ці кошти не повернув, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року у справі №160/8745/25 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 02 грудня 2025 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя В.А. Шальєва
суддя С.М. Іванов