01 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 160/34228/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Семененка Я.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року (суддя В.М. Олійник)
у справі № 160/34228/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просила:
- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 29.11.2024 № 046350016782;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати позивачці до спеціального стажу період навчання з 01.09.1982 по 24.06.1987 в Свердловському інженерно-педагогічному інституті та періоди роботи 01.08.1987 по 02.08.1989, з 31.07.1990 по 19.04.1994, з 02.09.1996 по 15.08.2011, з 02.09.2013 по 31.08.2017, з 01.09.2017 по 13.08.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплати грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсії станом на дату її призначення, яка не підлягає оподаткуванню.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №046350016782 від 29.11.2024 щодо відмови позивачці в призначенні та виплаті грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій за віком станом на день її призначення, яка передбачена пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є протиправним та підлягає скасуванню.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 29.11.2024 року №046350016782 про відмову в призначенні, нарахуванні та виплаті позивачці грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, яка не підлягає оподаткуванню, на підставі пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати позивачці до трудового (педагогічного) стажу роботи, періоди її навчання, роботи в закладах та установах державної або комунальної власності форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»: з 01.09.1982 по 24.06.1987, з 01.08.1987 по 02.08.1989, з 31.07.1990 по 19.04.1994, з 02.09.1996 по 15.08.2011, з 02.09.2013 по 31.08.2017, з 01.09.2017 по 13.08.2024;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити, нарахувати та виплатити позивачці грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, яка не підлягає оподаткуванню, на підставі пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Суд першої інстанції виходив з того, що посади позивачки відповідають переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (Постанова Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909) та пункту 7-1 року розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а отже наявні підстави для зарахування позивачці до трудового (педагогічного) стажу роботи, періоди її роботи в закладах та установах державної або комунальної власності форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»: з 01.09.1982 по 24.06.1987, з 01.08.1987 по 02.08.1989, з 31.07.1990 по 19.04.1994, з 02.09.1996 по 15.08.2011, з 02.09.2013 по 31.08.2017, з 01.09.2017 по 13.08.2024.
З урахуванням досягнення позивачкою пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», наявності трудового (педагогічного) стажу роботи на посадах в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» більш ніж 30 років, з урахуванням неотримання позивачем пенсії відповідно до Закону №1058-IV, судом встановлено, що позивачкою дотримано необхідні умови встановлені положеннями пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Скаржник вказує, що згідно розрахунку стажу на 31.03.2024, стаж позивачки, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, встановить 27 роки 03 місяці 09 днів, а отже у позивачки відсутнє право на виплату грошової допомоги, оскільки згідно Закону №1058-IV стаж роботи за вислугу років має бути 30 років. Вважає, що відсутні підстави для зарахування позивачці періодів роботи з 31.07.1990 по 13.05.1994 та з 01.08.1987 по 02.08.1989 до стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років. Відтак, скаржник наполягає, що рішення пенсійного органу від 29.11.2024 № 046350016782 є правомірним.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачка перебуває на обліку пенсійного органу з 13.07.2024 та отримує пенсію за віком, обчислену за нормами Закону №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
22 листопада 2024 року позивачка подала до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заяву про призначення та виплату їй грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій за віком станом на день її призначення, яка передбачена пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №046350016782 від 29.11.2024 позивачці відмовлено в призначенні та виплаті грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій за віком станом на день її призначення, яка передбачена пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Як зазначено в цьому рішенні, відповідно до пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
При розгляді наданих документів пенсійним органом встановлено, що в довідці від 17.09.2024 №150 ДП «НВО» «ПХЗ» відноситься до категорій навчальних закладів, що регламентується пунктом 4 статті 37 Закону України «Про освіту», який втратив чинність. Вказано про необхідність надання статуту даного закладу.
Відповідно до довідки від 19.11.2024 №443/01-24 - долучити інформацію про акредитацію Павлоградського технікуму Державного вищого навчального закладу «Національного гірничого університету», оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 «Про перелік закладів і установи освіти, хорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років» мають право навчальні заклади І-ІІ рівнів акредитації.
Вважаючи рішення пенсійного органу №046350016782 від 29.11.2024 протиправним, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону №1788-XII, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1191 від 23.11.2011, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909.
Пунктом 5 вказаного Порядку №1191 передбачено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону №1788-XII, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Відповідно до пункту 7 Порядку №1191, виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Зв такого правового регулювання, суд апеляційної інстанції зазначає, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується законодавцем із вичерпним переліком вимог, а саме: наявність у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах, вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.
Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений Постановою КМУ № 909 від 14.11.1993.
З наявного в матеріалах справи розрахунку пенсійного органу вбачається, а також скаржник наполягає, що страховий стаж позивачки складає 41 рік 02 місяці 21 день, стаж позивачки, що дає право на призначення пенсії за вислугу років встановить лише 27 роки 03 місяці 09 днів. Скаржник вказує, що позивачці правомірно не здійснено зарахування періодів роботи з 31.07.1990 по 13.05.1994 та з 01.08.1987 по 02.08.1989 до стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років. Відтак, скаржник вважає, що позивачка не має права на виплату грошової допомоги, оскільки згідно Закону №1058-IV стаж роботи за вислугу років має бути 30 років.
Суд апеляційної інстанції з'ясував, що трудова книжка позивачки НОМЕР_1 містить, зокрема наступні відомості:
запис №6-7 в період 01.08.1987 по 02.08.1989 - прийнята майстром виробничого навчання у середнє професійно-технічне училище № 3 м. Павлограда Дніпропетровської області;
запис №11-12 в період 31.07.1990 по 19.04.1994 - займала посаду вихователя дошкільного дитячого закладу №50 (запис трудової книжки №12 виправлено з 13.05.1994 на 19.04.1994).
Як правильно встановив суд першої інстанції, вищезгадані посади позивачки відповідають переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 909 від 14.11.1993 та пункту 7-1 року розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Разом з тим, пенсійний орган не заперечує, що позивачка працювала в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону №1788-XII на день досягнення пенсійного віку, що передбачено ст. 26 Закону №1058.
Таким чином, встановлені у справі обставини свідчать про наявність у позивачки необхідного стажу 30 років на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також те, що на день досягнення пенсійного віку, визначеного ст. 26 Закону №1058-IV, позивачка працювала на вищезгаданих посадах, а 13.08.2024 позиваці призначено пенсію за віком згідно Закону №1058-IV вперше.
Відтак, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції, що відмова відповідача у призначенні позивачці грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій є протиправною, а отже спірне рішення пенсійного органу від 29.11.2024 року №046350016782 є протиправним та підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст. 311, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року у справі № 160/34228/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко
суддя А.В. Суховаров