18 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 340/8328/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),
суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.03.2025, (суддя суду першої інстанції Петренко О.С.), прийняте в порядку спрощеного позовного провадження в м. Кропивницькому, в адміністративній справі №340/8328/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправним та скасування розпорядження,
Кіровоградський окружний адміністративний суд ухвалою від 13.03.2025, з урахуванням виправлення описки, залишив без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 в частині вимог до військової частини НОМЕР_1 (період з 01.05.2020 по 21.03.2024) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить ухвалу скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що приписи ст. 233 КЗпП України, в редакції з 19.07.2022, не розповсюджуються на відносини щодо нарахування грошового забезпечення за період до набрання законної сили наведеними змінами. Також, позивач наголошує, що відлік строку на звернення до суду з позовом про нарахування та виплату грошового забезпечення після звільнення виникає не раніше отримання особою достатньої інформації про нараховані сумі. Позивач зазначає, що він звернувся до військової частини із запитом про надання йому інформації про розмір нарахованого грошового забезпечення, розгорнуту інформацію про розмір грошового забезпечення отримав в листопаді 2024 року, відтак строк звернення до суду не пропустив.
Від військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому наголошує, що позивач виключений зі списків особової частини 21.03.2024, а відтак він отримав грошовий атестат та з березня 2024 повинен був дізнатися про порушення своїх прав, однак до суду з позовом звернувся лише в грудні 2024. Також, наголошує, що станом на грудень 2024 карантин не діяв відтак, суд першої інстанції правильно залишив без розгляду адміністративний позов.
Також, військовою частиною НОМЕР_1 подані додаткові пояснення, в яких він зазначає, що позивач дізнався про порушення своїх прав саме в березні 2024 в день отримання грошового атестату.
Позивач подав до суду додаткові пояснення від 13.05.2025 та 21.05.2025 в яких заперечує факт отримання грошового атестату, вказує, що його підпис в атестаті не підтверджує факт його отримання.
В додаткових поясненнях 21.05.2025 позивач наводить суду апеляційної інстанції обставини, які унеможливили подання позову до суду до моменту звільнення зі служби. Зазначає, що він мав поранення, проходив лікування, брав участь у бойових діях, відтак не зміг раніше звернутися до суду з позовом.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом встановлено, що 26.12.2024 ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
1) визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення і виплати йому грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошову допомогу на оздоровлення, з 01.05.2020 по 21.03.2024 включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року № 704;
2) зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому з 01.05.2020 по 21.03.2024 включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням виплачених сум;
3). визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення і виплати йому грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, компенсації за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення з 22.04.2024 по 26.09.2024 включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704
4) зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити йому з 22.04.2024 по 26.09.2024 включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням виплачених сум;
5)визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , що полягає у невключенні до складу його грошового забезпечення сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" при обчисленні розміру грошової компенсації при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022, 2023, 2024 роки.
6) зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 перерахувати та виплатити йому компенсацію при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2022, 2023, 2024 роки, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
Ухвалою суду від 04.03.2025 вказаний позов залишено без руху, відповідно до приписів ч.13 ст. 171 КАС України, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання заяви про поновлення пропущеного строку із зазначенням підстав пропуску строку звернення до суду та підтверджуючих доказів.
11.03.2025 на адресу суду від позивача надійшла заява на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху (вх.№5960/25). В обґрунтування пропущення строку зазначено, що в даних правовідносинах строк не застосовується з огляду на ст. 233 КЗпП України. Також вказує, що причини пропуску звернення до суду є поважними, з огляду на те що майже весь час проходження служби у військовій частині позивач перебував у районах ведення бойових дій, що вплинуло на реалізацію його права на звернення до суду та перешкоджало дотриманню визначеного законом строку для звернення до суду.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 залишений без розгляду в частині вимог до військової частини НОМЕР_1 (період з 01.05.2020 по 21.03.2024) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Залишаючи адміністративний позов ОСОБА_1 у відповідній частині без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив строк звернення до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними дій щодо нарахування грошового забезпечення позивача не в повному обсязі за період з 01.05.2020 по 26.09.2024.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині.
Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
На стадії касаційного провадження спірним є питання дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, предметом якого є порушення відповідачем законодавства про оплату праці та невиплата в повному обсязі належного грошового забезпечення, а саме: неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2020 роки та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки.
Втім, положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
Водночас Верховний Суд у постанові від 25.04.2023 у справі №380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
З метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у правовідносинах щодо застосування приписів статті 233 КЗпП України, судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду здійснила перегляд судового рішення у справі №460/21394/23.
У постанові від 21.03.2025 Судова палата відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегій Касаційного адміністративного суду, зокрема, від 29.01.2025 у справі №500/6880/23 та від 28.08.2024 у справі №580/9690/23, у яких Верховним Судом до правовідносин щодо перерахунку індексації грошового забезпечення військовослужбовця за 2016-2018 роки застосовано статтю 233 КЗпП України у редакції, що набула чинності з 19.07.2022, оскільки саме вона була чинною на момент звернення позивачів до суду із позовом (жовтень 2023 року);
У зазначеній постанові судова палата дійшла висновку, що, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону №2352-ІХ, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-ІХ).
Судова палата сформувала єдиний підхід до нових змін в законодавстві, які обмежують термін звернення до суду з трудовими спорами до трьох місяців, а саме: такі зміни не поширюються на події, які мали місце до 19.07.2022. Зокрема, для стягнення заробітної плати, яка належить працівнику за період до цієї дати, залишається можливість звернення без обмежень у часі, згідно з попередньою редакцією закону.
Повертаючись до обставин справи, що розглядається, у контексті зазначених висновків Судової палати, Верховний Суд констатує, що строк звернення до суду з позовом в частині вимоги за період з 01.05.2020 по 18.07.2022 встановлюється положеннями частини другої статті 233 КЗпП України, у редакції до 19.07.2022, яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком.
Відтак, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування до спірних відносин, що мали місце у період з 01.05.2020 по 18.07.2022 приписи ст. 233 КЗпП України в редакції, чинній з 19.07.2022, у зв'язку з чим, суд дійшов необґрунтованого висновку про наявність підстав залишення позову без розгляду в цій частині.
Стосовно вимог ОСОБА_1 з 19.07.2022 року суд зазначає таке.
Як вже зазначалось, Відповідно до частин першої та другої статті 233 КЗпП України (у редакції з 19 липня 2022 року):
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Приписами ч. ч 1, 2, 3, 5 ст. 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі “Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі “ВАТ “Нафтова компанія “Юкос» проти Росії»).
Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що відлік строку для звернення до суду у випадку, зокрема, незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльністю у спорах щодо проходження публічної служби розпочинається з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття “дізнався» та “повинен був дізнатись».
Так, під поняттям “дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття “повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
У постанові Верховного Суду від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 суд вказав, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову (у частині вимог за період з 19.07.2022) слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
Так, військовою частиною НОМЕР_1 надано до суду копію грошового атестата ОСОБА_1 від 21.03.2024 №67, в якому військовослужбовцем проставлений підпис в графі «правильність даних, зазначених в атестаті підтверджую».
Вказане, на думку суду свідчить про те, що 21.03.2024 позивач ознайомився з розміром нарахованих до виплати сум при звільненні, отримав грошовий атестат (зворотного позивачем не доведено), відтак саме з цієї дати він повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а відповідно тримісячний строк звернення до суду слід обраховувати саме з 21.03.2024.
При цьому, подальші звернення позивача до військової частини із інформаційними запитами та отримання інформації про нараховані та виплачені суми не змінюють дати початку перебігу строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Доводи позивача про те, що підпис в атестаті підтверджує лише факт видачі такого документу, а не його отримання військовослужбовцем при його переведенні до іншої військової частини, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом МОУ №280 від 15.09.2022, військовослужбовці, які переміщуються по службі з одних військових частин до інших, під час прямування до них рахуються як поповнення. Відправлення поповнення здійснюється як у складі команд, так і поодинці.
Під час відправки поповнення з одних військових частин до інших у складі команди на всіх відправлених обов'язково мають бути такі документи:
іменний список або припис (в якому вказується, коли, кому та за яким вихідним номером вислано їх особові справи) на відправлених - у старшого команди;
військово-перевізні документи на кожного військовослужбовця;
документи, що посвідчують особу військовослужбовця,- на руках у кожного військовослужбовця;
обліково-послужна картка (крім осіб офіцерського складу), службова картка і медична книжка - у старшого команди в опечатаному пакеті;
продовольчий і речовий атестати, грошовий атестат на кожного військовослужбовця - у старшого команди або на руках у кожного військовослужбовця.
Під час відправки одного військовослужбовця у нього повинні бути: припис, документи, що посвідчують особу військовослужбовця, військово-перевізні документи, продовольчий і речовий атестати, грошовий атестат, а в опечатаному пакеті - обліково-послужна (крім осіб офіцерського складу) і службова картки, медична книжка. У приписах офіцерів, осіб рядового, сержантського і старшинського складу вказується, коли, кому та за яким вихідним номером надіслано їх особову справу.
Отже, відповідно до Інструкції №280 грошовий атестат видається при переведенні до іншої військової частини, такий грошовий атестат передається або офіцеру або безпосередньо військовослужбовцю для надання до нового несення служби.
Відповідно до Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організації ЗСУ та Державної спеціальної служби транспорту, затверджених наказом МОУ №280 від 22.05.2017, грошовий атестат видається військовослужбовцю військовою частиною, в якій він перебуває на грошовому забезпеченні, зокрема, при вибутті до нового місця несення служби.
Оскільки позивач 21.03.2024 ознайомився зі змістом атестату 21.03.2024, про що у відповідній графі проставив підпис про правильність даних в атестаті, колегія суддів вважає, що для умов обрахунку строку звернення до суду з позовом в цій справі позивач вважається таким, що обізнаний про порушення своїх прав, більше того, колегія суддів вважає, що вказаний підпис підтверджує факт отримання атестату, адже після переведення до нового несення службу військовослужбовець не звертався із рапортом до командування в/ч про порушення свого права та отримання грошового атестату.
Як видно з матеріалів справи, позивач із позовом до суду звернувся 26.12.2024, тобто після спливу тримісячного строку з дня коли він повинен був дізнатися про порушення своїх прав, відповідно позовні вимоги за період з 19.07.2022 по 21.03.2024 слід залишити без розгляду відповідно до приписів ст. 123 КАС України.
Стосовно доводів позивача про те, що строк звернення до суду з цим позовом він порушив з поважних причин, адже мав травму, проходив лікування та був залучений до безпосередньої участі у бойових діях, колегія суддів зазначає наступне.
Як видно з матеріалів справи ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 адміністративний позов було залишено без руху, відповідно до приписів ч.13 ст. 171 КАС України, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання заяви про поновлення пропущеного строку із зазначенням підстав пропуску строку звернення до суду та підтверджуючих доказів.
Позивачем до суду першої інстанції була подана заява про поновлення строку звернення до суду з позовом. Заява була мотивована посиланням на судову практику щодо порядку визначення початку перебігу строку звернення до суду. Обставини щодо отримання позивачем травми, перебування на лікуванні, безпосереднього залучення до участі у бойових діях, позивач у своїй заяві про поновлення строку, поданій до суду першої інстанції не зазначає.
При цьому, в силу ст. 308 КАС України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Колегія суддів зазначає, що при розгляді апеляційної скарги на ухвалу суду, суд апеляційної інстанції перевіряє правильність застосування судом вимог норм процесуального права, з огляду на ті обставини, докази та документи, які розглядалися судом першої інстанції при вирішенні відповідного питання.
Оскільки, суд апеляційної інстанції в даному випадку не наділений повноваженнями самостійно вирішити питання про поновлення строку звернення до суду з позовом, а лише перевіряє правильність вирішення судом питання залишення позову без розгляду з урахуванням обставин зазначених в клопотанні про поновлення строку, яке подане позивачем до суду першої інстанції, та з огляду на те, що позивач суду апеляційної інстанції повідомляє нові підстави для поновлення строку звернення до суду із цим позовом, які він не заявляв до суду першої інстанції, та які не були предметом перевірки судом першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що зазначені позивач причини пропуску строку не можуть бути оцінені судом апеляційної інстанції на предмет поважності та не можуть бути підставою для скасування ухвали суду першої інстанції про залишення позову без розгляду у відповідній частині.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалу суду першої інстанції слід скасувати в частині залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_1 за період з 21.05.2020 по 18.07.2022, включно та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи в цій частині. В іншій частині ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 312, 321, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 в адміністративній справі № 340/8328/24 - скасувати в частині залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії за період з 01.05.2020 по 18.07.2022, включно, та адміністративний позов в цій частині направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В іншій частині ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 в адміністративній справі № 340/8328/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в частині залишення без змін ухвали суду першої інстанції про залишення адміністративного позову без розгляду в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. В іншій частині постанова оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя О.О. Круговий
суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш