03 грудня 2025 р. Справа № 440/6858/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2025, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 по справі № 440/6858/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 19.04.2024 року № 916030811345 про відмову у призначенні йому, ОСОБА_1 , пенсії за віком на пільгових умовах згідно із пунктом 8 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити йому, ОСОБА_1 , пенсію за віком на пільгових умовах згідно із пунктом 8 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з часу звернення, а саме з 07.08.2023.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач всупереч рішенню Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 440/13288/23 прийняв аналогічне рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах з тих самих підстав, що і рішення від 11.08.2023, яке в подальшому було скасовано судом.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду у Київській області від 19.04.2024 року № 916030811345.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на призначення дострокової пенсії за віком на пільгових умовах згідно із пунктом 8 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", період його роботи з 09.11.1988 року по 05.07.2004 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 07.08.2023 року з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2025 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що підставою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є, насамперед, наявність у відповідному списку виробництв, робіт, професій і посад, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, професії (посади), яку обіймає (обіймав) працівник, виробництв, на якому працює (працював), та роботи, яку виконує (виконував). Зайнятість на вказаних роботах протягом повного робочого дня, а також підтвердження шкідливих умов праці працівників за результатами атестації робочих місць, а до 21.08.1992 - підтвердження документами відповідних умов праці. Якщо підприємство, установа чи організація, в якій працювала особа, ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, довідки видаються правонаступником із зазначенням підстав їх видачі. Відсутність хоча б однієї з цих умов не дає права працівникові на таку пенсію.
З урахуванням наведеного вище, апелянт вважає, що Головним управлінням прийнято рішення про відмову у перерахунку пенсії за віком відповідно до пункту 8 частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки наданими документами не підтверджено роботу у важких і шкідливих умовах праці, та позивачем не надано належним чином оформленої уточнюючої довідки, яка б підтверджувала б наявність у позивача пільгового стажу.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції оскажується в частині задоволення позовних вимог, отже, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в оскаржуваній відповідачем частині.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 24.03.2023 року ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 31.03.2023 року № 38 відмовлено ОСОБА_1 у підтвердженні періоду роботи, передбаченого пунктом 8 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з 09.11.1988 року по 05.07.2004 року з огляду на розбіжність в наданих документах прізвища, імені, по-батькові заявника з даними паспорта, відсутність відомостей про безпосередню зайнятість на посаді водія на міському пасажирському транспорті.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 03.07.2023 року у справі № 554/3890/23 встановлено факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Попівка Миргородського району Полтавської області, РНОКПП НОМЕР_1 : трудової книжки НОМЕР_2 , заповненої 06.09.1988 Полтавським АТП 15327 на ім'я " ОСОБА_1 ", наказу по особовому складу Полтавського автотранспортного підприємства 15327 від 05.09.1988 № 245 про прийняття " ОСОБА_1 " водієм і направлено на навчання з відривом від виробництва терміном на 2 місяці по програмі перепідготовки водії категорії ВС на категорію "Д" з наступною роботою на автобусах з 05.09.1988; наказу з особового складу Полтавського автотранспортного підприємства 15327 від 09.11.1988 № 312 у зв'язку із закінченням курсів підготовки водіїв категорії "Д" направити для роботи в а/к № 1 водія " ОСОБА_2 " з 09.11.1988 на автомобілі всіх типів і марок з різними умовами праці з проходженням стажування; наказу Полтавського автотранспортного підприємства 15327 від 26.04.1991 № 104 на підставі рішення кваліфікаційної комісії від 12.04.91 протокол № 7 присвоєно кваліфікацію водію а/к 1 " ОСОБА_1 " 1 клас.
07.08.2023 року ОСОБА_1 повторно звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 11.08.2023 року № 916030811345 ОСОБА_1 відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії за віком відповідно до пункту 8 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки наданими документами не підтверджено роботу у важких і шкідливих умовах праці.
Підставою для відмови слугували встановлені обставини надання довідки про підтвердження наявного трудового стажу № 01/05-38 від 23.05.2013 року, яка не відповідає формі затвердженого зразка додатку 5 Порядку. У довідці відсутня інформація про результати атестації робочих місць, номери та дати наказів, дані щодо надання відпусток без збереження заробітної плати.
Позивач, вважаючи рішення відповідача таким, що порушує його конституційне право на отримання пенсії за віком на пільгових умовах, звернувся до суду з позовом.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08.12.2023 року у справі № 440/13288/23 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду у Київській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 916030811345 від 11.08.2023. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити повторний розгляд заяви ОСОБА_1 від 07.08.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням записів, відображених у довідці ВАТ "Полтавське АТП-15327" від 23.05.2013 № 01/05-38.
На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.12.2023 року у справі № 440/13288/23 Головного управління Пенсійного фонду у Київській області повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 07.08.2023 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та прийнято рішення про відмову в здійсненні перерахунку від 19.04.2024 року № 916030811345.
Підставою для відмови зазначено, що довідка про підтвердження наявного трудового стажу № 01/05-38 від 23.05.2013 року не відповідає формі затвердженого зразка додатку 5 Порядку. В довідці відсутня інформація про результати атестації робочих місць, номери та дати наказів, дані щодо надання відпусток без збереження заробітної плати.
Не погодившись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду у Київській області від 19.04.2024 року № 916030811345, позивач оскаржив його до суду.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Головного управління Пенсійного фонду у Київській області від 19.04.2024 року № 916030811345 є протиправним та підлягає скасуванню.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09 липня 2003 року (далі - Закон № 1058).
Відповідно до ч.1 ст. 114 Закону № 1058, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно із п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу: для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацами другим - третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту і абзацами третім - тринадцятим пункту 2 частини другої цієї статті, страхового стажу, встановленого абзацами п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 2 частини другої цієї статті.
Згідно зі ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (в подальшому - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно із п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового, спеціального стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 20 Порядку № 637.
Таким чином, за наявності у позивача основного документу, що підтверджує пільговий стаж роботи та відповідного запису у ній, відсутні підстави та необхідність у підтвердженні стажу роботи позивача відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 637.
Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 06.09.1988 ОСОБА_1 (а.с. 12), судом встановлено, що позивач, у спірний період:
- 09.11.1988 - переведений водієм другого класу на автомобілі всіх типів і марок (підстава: наказ № 312 від 09.11.1988) (запис № 3);
- 26.04.1991 - присвоєно перший клас водія (підстава: наказ № 104 від 26.04.1991) (запис № 4);
- згідно наказу ФДМ України від 16.07.1997р. № 902 Полтавське АТ15327 перетворено у ВАТ "Полтавське АТП15327" (підстава: наказ № 192);
- 05.07.2004 - звільнений з роботи за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України (підстава: наказ № 44 від 05.07.2004).
Незважаючи на наявність відповідних записів у трудовій книжці позивач також надав до пенсійного органу довідку № 01/05-38 від 23.05.2013, видану ВАТ "Полтавське АТП-15327", якою підтверджується той факт, що у період з 09.11.1988 по 05.07.2004 ОСОБА_1 виконував перевезення пасажирів на міських маршрутах в АК № 1 відповідно до наказів № 312 від 09.11.1988 та № 44 від 05.07.2004 за професією, посадою водій автобуса, що передбачено розділом АК 1 підрозділом бр 1, код КП 8323,2, підстава: Закон України "Про пенсійне забезпечення" ст. 13 п.3 за період з 09.11.1988 по 05.07.2004, всього: 15 років 07 місяців 20 днів (а.с. 19).
Отже, позивачем у належному порядку підтверджено належність його професії (водій автобуса) за період з 09.11.1988 по 05.07.2004 до робіт, що передбачають право на призначення пільгової пенсії за п.8 ч.2 ст. 114 Закону № 1058, зокрема водіям міського пасажирського транспорту (автобусів), а тому така довідка цілком відповідає вимогам Порядку № 637 та приймається судом в якості належної.
Колегія суддів зауважує, що відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону № 1058, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Разом з цим повноваженням щодо проведення перевірки відомостей, відображених у довідці, за наявності у пенсійного органу сумнівів у достовірності поданих відомостей про особу, яка підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, відповідач не скористався.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що на особу не може перекладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у первинних документах про її трудову діяльність, що таким чином не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
З приводу атестацій робочих місць та доводів апеляційної скарги відповідача про відсутність доказів її проведення, колегія суддів зазначає таке.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком та розробленими на виконання Постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими Постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 за № 41.
Відповідно до п. 4 цього Порядку та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій, періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
За правилами п. 4.2 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 за № 383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за № 1451/11731, результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
З наведеного слідує, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.
Відповідно до Роз'яснень про проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджених Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21.08.2000 року за № 205, в окремих випадках за скрутного фінансово-економічного стану, що склався на підприємстві з незалежних від нього причин, для проведення атестації робочих місць, де не сталися докорінні зміни умов і характеру праці у зв'язку з впровадженням нових технологій, засобів виробництва, матеріалів, реконструкцією існуючих об'єктів, приміщень тощо, можливе використання результатів санітарно-гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища і трудового процесу, отриманих під час попередньої атестації, за умови реалізації технічних і організаційних заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працівників за результатами попередньої атестації робочих місць і дотримання всіх інших вимог Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці.
Таким чином атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації. Разом з цим, якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
Основна ж мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Така правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 21.02.2018 у справі № 352/547/16-а, від 10.07.2018 у справі № 227/545/17 та від 10.06.2019 у справі № 559/150/17.
Разом із тим колегія суддів зазначає, що особа, яка працює на посаді, віднесеній до пільгових, робоче місце за якою підлягає атестації відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Колегія суддів також ураховує постанову від 19 лютого 2020 року по справі № 520/15025/16-а (Провадження № 11-1207апп19), у якій Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13, від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14, від 10 й 17 березня 2015 року у справах № 21-51а15, та № 21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі № 21-383а14, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі № 21-5432а15 та від 12 квітня 2016 у справі № 21-6501а15, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці та дійшла висновку, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
За встановлених обставин колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що рішення Головного управління Пенсійного фонду у Київській області від 19.04.2024 № 916030811345 є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги у цій частині - задоволенню.
Суд першої інстанції надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та дослухався до усіх аргументів сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставин справи, які підтверджуються доказами, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2025 по справі № 440/6858/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк