03 грудня 2025 р. Справа № 520/5010/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Русанової В.Б. , П'янової Я.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2025, головуючий суддя І інстанції: Бабаєв А.І., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 20.08.25 по справі № 520/5010/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області
про визнання протиправними дії та стягнення коштів,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо безпідставного утримання з ОСОБА_1 сум податку на доходи з фізичних осіб та військового збору з донарахованої на виконання рішення по справі № 520/19925/24 індексації грошового забезпечення;
- стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області на користь ОСОБА_1 недоотриману на виконання рішення по справі № 520/19925/24 індексацію грошового забезпечення на суму 30 298,69 грн. (тридцять тисяч двісті дев'яносто вісім гривень, 69 копійок) у вигляді утриманих податку на доходи фізичних осіб у розмірі 23712,02 грн. та військового збору у розмірі 6586,67 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем, вчинено протиправні дії щодо безпідставного утримання з ОСОБА_1 сум податку на доходи з фізичних осіб та військового збору з донарахованої на виконання рішення по справі № 520/19925/24 індексації грошового забезпечення.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2025 частково задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про визнання протиправними дії та стягнення коштів.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції не повністю з'ясовано усі обставини, що мають значення для справи, внаслідок чого вказане рішення прийняте з порушенням та не правильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, а тому просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2025 по справі №520/5010/25 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що порядок компенсації не поширюється на військовий збір, оскільки цей платіж введений пізніше - у 2014 році. Таким чином, стягнення на користь позивача утриманого військового збору не передбачене чинним законодавством.
Стосовно одночасної компенсації сум податку з доходів фізичних осіб вказує, що виплати за рішенням суду звільненому поліцейському або співробітнику ДСНС України включаються до загального місячного (річного) оподаткування доходу як інший дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб, без урахування положень пункту 168.5 статті 168 Кодексу, і військовим збором на загальних підставах. Такий висновок зокрема наведений у роз'ясненнях Державної податкової служби України, викладених у листі від 28.05.2024 № 6995/5/99-00-24-01-01-05 (додається) у відповідь на звернення Міністерства внутрішніх справ України.
З огляду на викладене, апелянт вважає, що позовні вимоги не відповідають приписам Податкового кодексу України, а отже є незаконними та такими, що не підлягають задоволенню.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.3 ч. 1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи ( в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у них доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін ( у порядку письмового провадження).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 , проходив службу в Головному управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області.
Наказом ГУ ДСНС України в Харківській області від 28.02.2019 року позивач звільнений зі служби.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2024 по справі № 520/19925/24 зобов'язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 р. (включно) із застосуванням базового місяця для обчислення січень 2008 року. Зобов'язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 р. по 28.02.2019 р. із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення".
Сума перерахованої до сплати індексації склала 131733,47 грн., з якої відповідачем фактично сплачено позивачу 101434,78 грн. самої індексації, утримано та перераховано до бюджету 6586,67 грн. військового збору, утримано та перераховано до бюджету податку на доходи фізичних осіб 23712,02 грн., що підтверджується платіжними інструкціями.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо утримання сум податку на доходи з фізичних осіб та військового збору з донарахованої на виконання рішення по справі № 520/19925/24 індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з підстав їх обґрунтованості.
Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, з огляду на наступне.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо утримання податку на доходи фізичних осіб у розмірі 23712,02 грн. з виплаченої позивачу на виконання рішення суду у справі №520/19925/24 індексації грошового забезпечення, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, який визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).
Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Приписами пунктів 4, 5 Порядку №44 визначено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Таким чином, грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Верховний Суд у постанові від 27 липня 2023 року у справі № 380/813/22 зазначив, що аналіз наведених пунктів 2-3 Порядку № 44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Верховний Суд в постанові від 27 червня 2024 року по справі № 580/602/22 зазначив, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.
Пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Тобто, військовослужбовець, звільнений з військової служби, має право на виплату грошової компенсації за утриманий податок з доходів фізичних осіб з грошового забезпечення в період проходження ним військової служби.
Таким чином, враховуючи те, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2024 по справі № 520/19925/24, встановлено несвоєчасну виплату відповідачем у повному обсязі індексації грошового забезпечення позивачу, позивач не може бути позбавлений права на компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.06.2020 року у справі №825/761/17, від 29.07.2020 року у справі № 814/142/17 та від 08.02.2023 у справі №420/9834/22.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо утримання військового збору у розмірі 6586,67 грн. з виплаченої позивачу на виконання рішення суду у справі № 520/19925/24 індексації грошового забезпечення, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 Інші перехідні положення розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Відповідно до підпункту 1 підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ платниками збору є, зокрема особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 162.1.1. пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Відповідно до підпункту 1 підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ об'єктом оподаткування збором є для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
Як слідує з підпункту 163.1.1 пункту 163.1 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Згідно з підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).
Ставка військового збору становить, зокрема для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - 5 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 цього підпункту (підпункт 1 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України).
Так, відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану" № 4015-IX від 10.10.2024 (набрав чинності 01.12.2024) збільшено ставку військового збору з 1,5 % до 5 % від оподатковуваного доходу фізичних осіб.
При цьому, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні" № 4113 від 04.12.2024 уточнений перелік доходів військовослужбовців, до яких застосовується ставка військового збору у розмірі 1,5 відсотка.
Відповідно до підпункту 4 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 Інші перехідні положення розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України зазначена ставка військового збору застосовується до доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Кодексу) військовослужбовцями та працівниками Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.
Згідно з п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 4113 від 04.12.2024 зміни до пунктів 16-1 і 25 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України застосовуються з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану" від 10 жовтня 2024 року № 4015-IX.
З огляду на те, що Закон України № 4015-IX від 10.10.2024 набрав чинності 01.12.2024, то зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України внесені Законом України № 4113 від 04.12.2024 щодо ставки військового збору у розмірі 1,5 відсотка застосовуються з 01.12.2024.
Як встановлено судом, на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2024 по справі № 520/19925/24 відповідач виплатив індексацію грошового забезпечення з утриманням з нарахованого доходу військовий збір за ставкою 5%.
Однак, до такого доходу позивача, в силу положень Податкового кодексу України, має застосовуватись ставка військового збору у розмірі 1,5 відсотка.
За таких обставин, дії відповідача щодо утримання військового збору у розмірі 5% з суми, виплаченої позивачу індексації грошового забезпечення, є протиправними.
Крім того, пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10.10.2024 року № 4015-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану" встановлено, що доходи платників військового збору - осіб, визначених пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, нараховані за наслідками податкових періодів до набрання чинності цим Законом, оподатковуються за ставкою військового збору, що діяла до набрання чинності цим Законом, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання), крім випадків, прямо передбачених Податковим кодексом України.
За таких обставин, відповідач безпідставно надмірно утримав 3,5 відсотки військового збору (5% замість 1,5%) з виплаченого грошового забезпечення позивача.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що з метою належного захисту прав позивача позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за суму податку з доходів фізичних осіб у розмірі 23712,02 грн. та зайво сплаченого військового збору у розмірі 4610,67 грн., що утримані з індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2024 по справі № 520/19925/24 та стягнення з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за суму податку з доходів фізичних осіб у розмірі 23712,02 грн., який утримано з індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2024 по справі № 520/19925/24 та військовий збір у розмірі 4610,67 грн. (3,5%) з виплаченої індексації грошового забезпечення.
Колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2025 по справі № 520/5010/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя А.О. Бегунц
Судді В.Б. Русанова Я.В. П'янова