03 грудня 2025 р. Справа № 440/11382/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.09.2025, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Ясиновський, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 29.09.25 по справі № 440/11382/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Полтавського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, відповідно до якого просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №916230122109 від 12.06.2025 про відмову ОСОБА_1 у виплаті допомоги на поховання;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області виплатити ОСОБА_1 допомогу на поховання ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 останнім місцем проживання якого було АДРЕСА_1 .
Позов обґрунтований тим, що позивач звернувся до відповідача зі заявою про виплату ОСОБА_1 допомогу на поховання ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак відповідачем рішенням №916230122109 від 12.06.2025 відмовлено у виплаті допомоги на поховання відповідно до статті 53 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яким зазначено, що згідно бази даних та копії паспорта, наявній в пенсійній справі, дата народження померлого ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 . Оскільки в наданому заявником свідоцтві про смерть зазначено дату народження ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №916230122109 від 12.06.2025 про відмову ОСОБА_1 у виплаті допомоги на поховання.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області виплатити ОСОБА_1 допомогу на поховання ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 останніми місцем проживання якого було АДРЕСА_1 .
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 по справі № 440/11382/25 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що згідно поданих документів встановлено, що на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області перебуває ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (дата народження в електронній пенсійній справі збігається з датою народження за паспортом громадянина України НОМЕР_1 , залученого в пенсійну справу) та не відповідає даті народження померлого - ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначеному в свідоцтві про смерть серії НОМЕР_2 від 30.05.2025. За результатом розгляду заяви від 03 червня 2025 року Головним управління Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято рішення №916230122109 від 12 червня 2025 року про відмову ОСОБА_1 у виплаті допомоги на поховання за померлого ОСОБА_2 .
Відповідач вважає, що Управління діяло в межах правового обов'язку, який визначений для органів Пенсійного фонду України чинними нормативно-правовими актами України у сфері пенсійного забезпечення та вважає вимоги Позивача про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву до Другого апеляційного адміністративного суду на апеляційну скаргу відповідача.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 03.06.2025 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою встановленої форми про виплату допомоги на поховання померлого пенсіонера ОСОБА_2 /а.с. 68/.
За результатами розгляду такого звернення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято рішення №916230122109 від 12.06.2025 про відмову у виплаті допомоги на поховання /а.с. 9/.
Вважаючи свої права порушеними таким рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №916230122109 від 12.06.2025 про відмову ОСОБА_1 у виплаті допомоги на поховання.
У зв'язку з чим, суд з метою повного та ефективного відновлення порушеного права та належного способу їх відновлення зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області виплатити ОСОБА_1 допомогу на поховання ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 останніми місцем проживання якого було АДРЕСА_1 .
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 9 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону № 1058-IV у солідарній системі надаються соціальні послуги за рахунок коштів Пенсійного фонду. До соціальних послуг, передбачених цим Законом, належить допомога на поховання пенсіонера.
Статтею 53 Закону № 1058-IV визначено, що у разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті.
Судом встановлено, що позивач скористався вказаним вище правом та звернувся до відповідача з відповідною заявою щодо отримання допомоги на поховання у зв'язку із смертю його батька.
Щодо порядку звернення з відповідною заявою колегія суддів ураховує наступні обставини.
Згідно з п. 5.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (надалі по тексту - Порядок № 22-1) особа, яка звертається по допомогу на поховання, подає до органу, що призначає пенсію, документ, що посвідчує особу заявника, заяву про виплату допомоги на поховання (додаток 8), свідоцтво про смерть та витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання (додаток 14 до Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24 липня 2008 року № 1269/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 липня 2008 року за № 691/15382) або довідку про смерть пенсіонера. У разі реєстрації смерті за межами України подається свідоцтво про смерть або інший документ, що підтверджує факт смерті, виданий компетентним органом іноземної держави.
Відповідно до п. 5.2 Порядку № 22-1 заява про виплату допомоги на поховання та необхідні документи працівником структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, приймаються у порядку, передбаченому пунктом 4.2 розділу IV цього Порядку, та засобами програмного забезпечення передаються для опрацювання до структурного підрозділу з питань виплати пенсій органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.
Інформація про виплату допомоги на поховання додається до електронної пенсійної справи померлого пенсіонера.
Допомога на поховання виплачується в розмірі, визначеному чинним законодавством.
Позивач дотримався вказаних вище вимог та подав разом із заявою необхідний пакет документів.
З приводу відмови відповідача у виплаті допомоги на поховання у зв'язку із розбіжністю відомостей електронної пенсійної справи померлого та свідоцтвом про смерть у даті його народження, колегія суддів враховує наступне.
За життя пенсія виплачувалась батьку позивача відповідно до копії долученого протоколу з пенсійної справи (а.с. 32) із зазначенням його дати народження - ІНФОРМАЦІЯ_4 та присвоєним ідентифікаційним кодом - НОМЕР_3 . Такі дані встановлені на підставі долучених копій паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Чутівським РВ УМВС України в Полтавській області 08.10.1998 та картки фізичної особи-платника податків від 03.06.2008 (а.с. 51, 61).
При цьому, до заяви позивача про виплату йому допомоги на поховання, останнім додано копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 30.05.2025, відповідно до якого датою народження зазначено ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 15).
Аналогічна дата народження ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) внесена і у паспорт громадянина України нового зразка (ID-картка), що виданий ОСОБА_2 12.10.2023 (а.с. 19), що також містить відомості про РНОКПП - НОМЕР_3 .
В свою чергу, доказів, які б свідчили про недостовірність записів у свідоцтві про смерть покійного пенсіонера відсутні.
При цьому, відповідач не заперечує їх достовірність, а в своїх аргументах посилається лише на невідповідність дати народження в електронній пенсійній справі ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), оскільки дата народження не відповідає даним свідоцтва про смерть ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ).
Натомість як у пенсійній справі, так і у картці фізичної особи-платника податків від 03.06.2008 та паспорті громадянина України нового зразка (ID-картка) РНОКПП ОСОБА_2 ідентичний, а саме - НОМЕР_3 .
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що невідповідності в даті народження померлого пенсіонера у внутрішній електронній базі пенсійного органу, жодним чином не можуть впливати на права особи, яка має право на отримання допомоги на поховання вказаної особи з огляду на те, що вказана особа жодним чином не може вплинути на зазначення та відображення будь-якої інформації в такій базі, оскільки її наповнення здійснює саме орган пенсійного фонду.
Отже, слід дійти висновку про необґрунтованість покладення негативних наслідків власної вини відповідача на позивача.
Варто зауважити, що саме для отримання вказаної допомоги на поховання згідно вимог чинного законодавства особою подаються документи, зокрема документ, що посвідчує особу заявника, заяву про виплату допомоги на поховання (додаток 8), свідоцтво про смерть та витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання. В жодному із вказаних документів не має розбіжностей щодо дати народження особи (померлого пенсіонера).
Відтак, співставлення та встановлення відповідачем розбіжності в даті народження особи, зазначеної в документах, які подані разом із заявою про виплату допомоги на поховання із копіями документів, які можливо містяться у відповідача, однак, які згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (надалі по тексту - Порядок № 22-1) не є обов'язковими для вирішення питання щодо розгляду заяви про отримання допомоги на поховання, виходить за межі повноважень відповідача, а прийняте рішення за наслідками розгляду такої заяви - таким, що прийняте не у межах повноважень, що визначені законами України та необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Зважаючи, що у заявлених спірних правовідносинах відповідач прийняв рішення №916230122109 від 12.06.2025 про відмову ОСОБА_1 відповідно до статті 53 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що безпосередньо порушує заявлене право позивача, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що належним способом повного відновлення порушених прав є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №916230122109 від 12.06.2025 про відмову ОСОБА_1 у виплаті допомоги на поховання та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області виплатити ОСОБА_1 допомогу на поховання ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 останніми місцем проживання якого було АДРЕСА_1 .
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 по справі № 440/11382/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич