27 листопада 2025 р.Справа № 520/25383/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. ,
за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.,
представників сторін: позивача - Прокоп'єва К.Є., відповідача - Логвінова О.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2025, головуючий суддя І інстанції: Бадюков Ю.В., м. Харків, повний текст складено 03.09.25 року по справі № 520/25383/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тексту - ГУ ДПС у Харківській області, відповідач, контролюючий орган), в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 00465402410 від 15.08.2024;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 00465362410 від 15.08.2024;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 00465382410 від 15.08.2024;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 00465392410 від 15.08.2024;
В обґрунтування позовних вимог послалася на протиправність та безпідставність винесених контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 15.08.2024 № 00465402410, №00465362410, № 00465382410 та № 00465392410 (далі - ППР), якими ОСОБА_1 донараховано податок на доходи фізичних осіб у розмірі 379661,63 грн, військовий збір у розмірі 31638,48 грн, а також застосовано штрафні санкції у розмірі 1020 грн за неподання до перевірки документів та 340 грн за неподання декларації про майновий стан та доходи, оскільки позивач не отримувала від ГУ ДПС у Харківській області жодних запитів про надання документів, що є порушенням вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України та тягне за собою протиправність рішень, прийнятих за наслідками проведення перевірки.
По суті виявлених контролюючим органом порушень наполягала, що ОСОБА_1 не отримувала будь-яких доходів у вигляді переказів з рахунків фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) у загальній сумі 1687385 грн, що підтверджується банківською випискою за 2023 рік від 08.07.2024 та довідкою про доходи ОСОБА_1 від 08.07.2024, отримані від здачі в оренду земельної ділянки.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2025 по справі №520/25383/24 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено у повному обсязі.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 00465402410 від 15.08.2024 про збільшення ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 379661,63 грн (триста сімдесят дев'ять тисяч шістсот шістдесят одна гривня 63 копійки), у тому числі 303729, 30 грн (триста три тисячі сімсот двадцять дев'ять гривень 30 копійок) за податковими та/або іншими зобов'язаннями та 75932, 33 грн. (сімдесят п'ять тисяч дев'ятсот тридцять дві гривні 33 копійки) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 00465362410 від 15.08.2024 про збільшення ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання з військового збору на загальну суму 31638, 48 грн. (тридцять одна тисяча шістсот тридцять вісім гривен 48 копійок), у тому числі 25310, 78 грн. (двадцять п'ять тисяч триста десять гривень 78 копійок) за податковими та/або іншими зобов'язаннями та 6327, 70 грн. (шість тисяч триста двадцять сім гривень 70 копійок) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 00465382410 від 15.08.2024 про застосування до ОСОБА_1 1020, 00 грн. (одна тисяча двадцять гривень) штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за платежем: адміністративні та інші санкції.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 00465392410 від 15.08.2024 про застосування до ОСОБА_1 340, 00 грн (триста сорок гривень) штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору в розмірі 4126, 60 грн (чотири тисячі сто двадцять шість гривень 60 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495).
Відповідач, не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права, просив суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2025 по справі № 520/25383/24, ухваливши нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована твердженнями про прийняття оскаржуваного рішення з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, з викладенням в ньому висновків, які не відповідають обставинам справи, що в силу положень статті 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття нового судового рішення.
Наполягав, що оскільки під час податкової перевірки за відомостями, наданими у встановленому порядку Національним банком України, встановлено, що у 2023 році у позивача наявні значні обсяги переказів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі), а саме обсяг зарахувань на банківські рахунки позивача склав 1687385,00 грн, що свідчить про отримання фізичною особою ОСОБА_1 у 2023 році доходів в розмірі 1 687 385,00 грн у вигляді «інших доходів», контролюючим органом правомірно прийняті спірні ППР.
Заперечуючи проти висновку суду першої інстанції з приводу ненадання відповідачем, як суб'єктом владних повноважень належних та допустимих доказів, які дають підстави вважати, що отримані грошові кошти у зазначеній податковим органом сумі є доходом, стверджував що інформація яка надійшла до Головного управління ДПС у Харківській області від Національного банку України, є офіційною, та для уточнення або спростування її, на адресу позивача направлявся лист - запит про надання інформації щодо отриманого доходу або інформацію на спростування таких обставин, відповіді на який отримано не було.
Позивач, у надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу заперечувала проти викладених у ній доводів, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.
Вказувала, що лист Національного банку України, на якому базуються висновки акту перевірки щодо встановлення суми отриманого позивачем доходу, відповідачем під час розгляду справи не надано. Натомість, стверджуючи про те, що позивач відповідно до статті 17 ПК України під час проведення перевірки не була позбавлена права ознайомитись з таким листом, відповідач безпідставно намагається перекласти свій обов'язок щодо перевірки фактів, які були викладені у листі ДПС та начебто у листі НБУ, на позивача, яка є людиною похилого віку (73 роки), не має юридичної освіти та проживає в сільській місцевості.
Просила врахувати, що з наданих до листів ДПС України від 26.03.2024 № 8651/7/99-00-24-01-02-07 (вх. ГУ ДПС у Харківській області від 27.03.2024 № 1900/8) та від 21.08.2024 № 23858/7/99-00-24-04-03-07 (вх. ГУ ДПС у Харківській області № 5227/8 від 21.08.2024) таблиць не можливо встановити їх походження, через відсутність належних реквізитів, їх автора тощо, а також інформації про належність указаних в ній банківських рахунків саме позивачу та період надходжень на відкриті рахунки у АТ КБ «ПриватБанк», через що вказані таблиці не можуть вважатися належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами по справі у розумінні приписів статей 72-76 КАС України.
Серед іншого, зауважила, що всупереч приписів Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року № 727 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 22 грудня 2021 року № 702) (далі по тексту - Порядок № 727), контролюючим органом в акті перевірки не встановлено відкритих банківських рахунків ОСОБА_1 , не зазначено періоду (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарські операції, при здійсненні яких вчинені ці порушення, факти викладені не повною мірою та без посилання на документи, які б свідчили про походження вказаних коштів, встановлення осіб, які їх перераховували та рахунки, з яких надходили такі кошти.
Фактично, висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства зроблені лише на підставі отриманого листа від ДПС України щодо наданої НБУ інформації про обсяги переказів по рахункам ОСОБА_1 на суму 1687385, 00 грн у 2023 році, що не може вважатись правомірним.
У клопотанні від 19.11.2025 позивач просила долучити до матеріалів справи адвокатський запит та відповіді АТ КБ “Приватбанк» на адвокатський запит від 11.11.2025.
У поясненнях від 25.11.2025 ОСОБА_1 повідомила, що на час проведення перевірки та складання акту перевірки (24.07.2024) відповідач не мав жодної інформації щодо рахунків, відкритих позивачем у банківських установах, щодо надходження на ці рахунки грошових коштів, а також даних щодо осіб, які здійснювали переказ коштів на рахунки позивача. Цей факт також підтверджується актом перевірки, згідно з яким (пункт 1.6) у зв'язку з ненаданням до перевірки платником податків ОСОБА_1 документів, не надалося можливим встановити наявність банківських рахунків у платника податків. Тобто, посилання представника відповідача на той факт, що під час перевірки у відповідача була наявна вся інформація щодо переліку банківських рахунків ОСОБА_1 і така інформація була використання під час проведення перевірки не відповідає дійсності.
Контролюючий орган також надав до суду апеляційної інстанції додаткові пояснення від 26.11.2025, в яких навів свою хронологію подій та проінформував про надсилання спірних ППР засобами поштового зв'язку на адресу позивача.
Представник відповідача в судових засіданнях підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав та мотивів, викладених в останній, та просив суд апеляційної інстанції їх задовольнити.
Представник позивача в судових засіданнях підтримав правову позицію, викладену у відзиві на апеляційну скаргу та додаткових поясненнях, заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з листом Державної податкової служби України від 26.03.2024 № 8651/7/99-00-24-01-02-07 (вх. ГУ ДПС у Харківській області від 27.03.2024 №1900/8) фізична особа - платник податків ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) протягом 2023 року отримувала доходи у вигляді переказів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі). Обсяг таких зарахувань протягом вказаного періоду становить 1 687 385,00 грн.
З метою отримання документального підтвердження та пояснень з даного приводу Головним управління ДПС у Харківській області засобами поштового зв'язку направлено платнику податків ОСОБА_1 лист від 28.03.2024 № 15461/6/20-40-24-02-09 про надання інформації та її документального підтвердження щодо отримання доходів у 2023 році (поштове відправлення № 0600907290228), яке вручено особисто 12.04.2024.
Платником податків ОСОБА_1 відповідь на надісланий запит не надано.
Декларація про майновий стан і доходи за 2023 рік не надана.
З огляду на такі обставини, контролюючим органом на підставі 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 41.1 статті 41, пункту 49.2 статті 49, пунктів 61.1, 61.2 статті 61, підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1, підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78, статті 79, підпункту 69.351 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України та наказу від 07.06.2024 № 2329-п, виданого Головним управлінням ДПС у Харківській області, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності платника податків ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) з питань дотримання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи за період з 01.01.2023 по 31.12.2023.
За результатами проведення перевірки складено Акт від 24.07.2024 № 34619/20-40-24-10-07/ НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 , податковий номер НОМЕР_1 щодо дотримання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи за період з 01.01.2023 по 31.12.2023.».
Підпунктом 1.6.1 пункту 1.6 вказаного акта перевірки встановлено: «У зв'язку із ненаданням до перевірки платником податків ОСОБА_1 документів, не вдалося можливим встановити наявність банківських рахунків в платника податків.».
Згідно з підпунктом 1.6.2 пнкту 1.6. Акту перевірки «інформація про наявність інших грошових активів (готівкові кошти, кошти, внески до кредитних спілок та інших («банківських фінансових установ, у тому числі до інститутів спільного інвестування, кошти, позичені третім особам, активи у дорогоцінних (банківських) металах, інше»: У зв'язку з ненаданням до перевірки платником податків ОСОБА_1 документів не надалося можливим встановити наявність інших грошових активів.
При перевірці використані відомості, що містяться в інформаційних базах даних ЦБД ДРФО, ІС «Податковий блок». ІС ДП «НАІС». Запити на проведення зустрічних звірок не надсилалися (підпункти 1.9 та 1.10 Акту).
Згідно з пунктом 2.1 Акту відповідно до наявної податкової інформації фізична особа - платник податків ОСОБА_1 протягом 2023 року отримувала доходи, які згідно з ПК України підлягають включенню до загального, місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником податків у річній декларації про майновий стан і доходи.
З посиланням на лист Державної податкової служби України від 26.03.2024 № 8651/7/99-00-24-01-02-07 (вх. ГУ ДПС у Харківській області від 27.03.2024 № 1900/8) встановлено, що фізична особа - платник податків ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) протягом 2023 отримувала доходи у вигляді переказів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) протягом 2023 року.
Обсяг таких зарахувань протягом вказаного періоду становить 1 687 385, 00 грн.
Фізична особа - платник податків ОСОБА_1 у 2023 році відповідно до інформації із центральної бази даних ДРФО ДПС України мала взаємовідносини з іншими платниками податків від яких отримувала доходи, що включаються до загального річного оподатковуваного доходу, зокрема ПАОП «ЗОРЯ» код ЄДРПОУ 30377984 (доходи з ознакою 195 - Надання зем. ділянки с/г призначення, майнового паю в лізинг, оренду, суборенду, емфітевзис) (п.2.2 Акту).
У пункті 2.4. Акту перевірки - «Результати перевірки правильності визначення загального оподатковуваного доходу. Визначення загального оподатковуваного доходу здійснено на підставі податкової інформації», контролюючим органом зазначено, що за результатами аналізу отриманої інформації встановлено, що платник податків ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) отримувала доходи у вигляді переказів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) у загальній сумі 1687385,00 грн.
Платником податків ОСОБА_1 відповідь на надісланий запит не надано. Декларація про майновий стан і доходи зa 2023 рік станом на 15.07.2023 не надана.
Перевіркою правильності визначення загального оподатковуваного доходу за період з 01.01.2023 по 31.12.2023, встановлено заниження загального оподатковуваного доходу на суму 1687385.00 грн, чим порушено положення підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, пунктів 164.2, 164.3 статті 164, підпункту 168.2.1, пункту 168.2 статті 168 Податкового кодексу України.
Актом перевірки від 24.07.2024 № 34619/20-40-24-10-07/1922225845 встановлено наступні порушення:
- підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 179.1 статті 179 ПК України, в частині ненадання декларації про майновий стан та доходи за 2023 рік;
- підпункту 168.4 статті 168 ПК України, в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за 2023 рік на загальну суму 303729,3 гривень;
- статей 168, 176, підпунктів 1.2, 1.6 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з військового збору за 2023 рік на загальну суму 25 310,78 гривень;
- підпункту 16.1.12 пункту 16.1 статті 16, пункту 44.3 статті 44, пункту 85.2 статті 85 ПК України, а саме ненадання документів до перевірки.
З урахуванням зазначеного та на підставі Акту перевірки від 24.07.2024 № 34619/20- 40-24-10-07/ НОМЕР_1 Головним управлінням ДПС у Харківській області винесено податкові повідомлення - рішення:
№ 00465402410 від 15.08.2024 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 379661, 63 грн, у тому числі 303729,30 грн за податковими та/або іншими зобов'язаннями та 75932, 33 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
№ 00465362410 від 15.08.2024 про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору на загальну суму 31638, 48 грн, у тому числі 25310, 78 грн за податковими та/або іншими зобов'язаннями та 6327, 70 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
№ 00465382410 від 15.08.2024 про застосування до ОСОБА_1 1020, 00 грн штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за платежем: адміністративні та інші санкції;
№ 00465392410 від 15.08.2024 про застосування до ОСОБА_1 340, 00 грн штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування.
Під час розгляду справи представником ГУ ДПС до матеріалів справи долучено копію листа Державної податкової служби України від 26.03.2024 № 8651/7/99-00-24-01-02-07 (вх. ГУ ДПС у Харківській області від 27.03.2024 № 1900/8) наступного змісту:
«Державна податкова служба України керуючись Положенням про Державну податкову службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року №227, зі змінами, з метою залучення до бюджетів усіх рівнів додаткових надходжень у вигляді податків, зборів, платежів, здійснення контролю. за додержанням платниками податків вимог податкового та іншого законодавства, надсилає інформацію, надану Національним банком України листом від 20.03.2024 № 24-0006/21625/БТ (вх. ДПС №33529/5 від 22.03.2024), щодо значних обсягів переказів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) у 2023 році.
При опрацюванні зазначеної інформації забезпечити направлення/вручення платникам податків повідомлень про обов'язок подання декларації про майновий стан та доходи (далі - Декларація) за звітний (податковий) 2023 рік та залучення до декларування зазначених платників податків.
У разі не подання Декларацій забезпечити одержання від згаданих платників податків - фізичних осіб відповідних пояснень та їх документального підтвердження згідно з положеннями пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України (далі - ПК України). У разі підтвердження фактів порушень вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на органи ДПС, забезпечити залучення таких платників податків до декларування одержаних доходів, а у разі невиконання платниками податків податкового обов'язку - здійснення контрольно-перевірочних заходів з урахуванням вимог та обмежень, встановлених Кодексом.
Водночас повідомляємо, що детально ознайомитись зі змістом зазначеного вище листа НБУ, у разі проведення документальних перевірок згаданих платників податків та використання наданих відомостей як податкової інформації, можна в Державній податковій службі України за адресою: м. Київ, пл. Львівська, 8, к. 1602.
Інформацію про результати проведеної роботи надати до Департаменту оподаткування фізичних осіб у терміни: до 01.04.2024 щодо надісланих повідомлень платникам (згідно Додатку 1); не пізніше 15.04.2024 (та до 06.06.2024 щодо поданих Декларацій платниками (згідно Додатку 2).
Про результати проведених контрольно-перевірочних заходів інформувати ДПС щомісячно до 01 числа місяця, наступного за звітним, починаючи з 01.06.2024 до повного відпрацювання інформації згідно Додатку 3).
Додатки: в електронному вигляді.».
Як Додаток 1 до зазначеного листа представником відповідача надано інформацію у вигляді таблиці, в якій зазначено дані позивача, а також дебетовий оборот 1 687 385 та кредитовий оборот - 1 682 243.
Крім того, представником відповідача долучено до матеріалів справи копію листа ДПС України від 21.08.2024 № 23858/7/99-00-24-04-03-07 (вх. ГУ ДПС у Харківській області № 5227/8 від 21.08.2024) наступного змісту:
«Державна податкова служба України керуючись Положенням про Державну податкову службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227, зі змінами, та з метою належного відпрацювання територіальними органами ДПС інформації Національного банку України (далі - НБУ) щодо отримання фізичними особами у 2023 році доходів шляхом проведення значних обсягів переказів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) зі змінами, наданої листом ДПС від 26.03.2024 № 8651/7/99-00-24-01-02-07, додатково надсилає відомості, одержані листом НБУ від 09.08.2024 № 57-0008/60696/БТ (вх. ДПС № 87431/5 від 20.08.2024), щодо обсягів видаткових і прибуткових операцій згаданих фізичних осіб із зазначенням номерів рахунків та банків, у яких вони відкриті, для використання під час здійснення заходів податкового контролю.».
До зазначеного листа представником відповідача додано інформацію у вигляді таблиці - обсяги видаткових і прибуткових операцій:
- по рахунку № НОМЕР_2 в АТ «Універсал Банк» за період з січня по грудень 2023 року;
- по рахунках: № НОМЕР_3 за період з квітня по червень 2023 року та № UA 943505890000000262031149300 за період з січня по грудень 2023 року, відкритих в «Райффайзен Банк»;
- по рахунках: № UA 393052990262026400937409078, № UA 203052990262026400945627648, № UA 673052990262006400937408895, № НОМЕР_4 , відкритих у АТ КБ «ПриватБанк» без зазначення періодів здійснених обсягів операцій.
При цьому копії листа Національного банку України від 20.03.2024 № 24-0006/21625/БТ (вх. ДПС № 33529/5 від 22.03.2024) відповідачем до матеріалів справи не додано.
Позивач вважає прийняті ГУ ДПС у Харківській області 15.08.2024 відносно неї спірні податкові повідомлення-рішення необґрунтованим, прийнятими з порушенням чинного законодавства України та такими, що підлягають скасуванню, у зв'язку з чим звернулась до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, як таких, що прийнятті відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, без надання до суду належних та допустимих доказів, які дають підстави вважати, що отримані грошові кошти та саме в зазначеній податковим органом сумі є доходом ОСОБА_1 у розумінні ПК України, що підлягають декларуванню та в подальшому оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб і військовим збором, оскільки висновки ГУ ДПС в Харківській області про порушення позивачем вимог податкового законодавства зроблені лише на підставі отриманого листа від ДПС України щодо наданої НБУ інформації про обсяги переказів по рахункам ОСОБА_1 на суму 1687385, 00 грн. у 2023 році, без будь-якої перевірки цих фактів.
Підсумовуючи суд зазначив, що висновок відповідача про отримання позивачем доходів у вигляді грошових переказів від фізичних осіб на загальну суму 1687385, 00 грн, які підлягають декларуванню та які є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб і військовим збором, є необґрунтованим та безпідставним.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані ПК України.
Як передбачено підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи, які визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Пункт 75.1 статті 75 ПК України встановлює, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
За змістом пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:
78.1.1. отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запит;
78.1.2. платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звітність для податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, якщо їх подання передбачено законом;
78.1.3. платником податків подано контролюючому органу уточнюючий розрахунок з відповідного податку за період, який перевірявся контролюючим органом;
78.1.4. виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту;
78.1.5. платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки в порядку, визначеному пунктом 86.7 статті 86 цього Кодексу, або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі якщо платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.
Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом (пункт 78.4 статті 78 ПК України).
Верховний Суд у постановах від 31 травня 2019 року у справі № 813/1041/18, від 14 березня 2019 року у справі № 808/2603/17, від 24 жовтня 2018 року у справі № 815/343/18, аналізуючи наведені правові положення, виклав позицію, що підпункти 78.1.1 та 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України передбачають абсолютно різні підстави для проведення позапланових перевірок, проте, спільним для обох підстав є обставина ненадання або надання не у повному обсязі пояснень та документальних підтверджень протягом десяти календарних днів на письмовий запит контролюючого органу.
В разі надсилання запиту, де зазначено порушення платником податків законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та в разі недотримання платником податків вимог щодо надання пояснень та документальних підтверджень, відповідна перевірка може бути призначена на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України.
У випадку надсилання запиту, в якому містяться відомості про виявлену недостовірність даних щодо відповідної декларації та не вжиття особою дій щодо надання у встановленому порядку відповіді на вказаний запит, перевірка може бути призначена на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України.
Таким чином, призначенню документальної позапланової перевірки, зокрема з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 та 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, передує ненадання (надання не в повному обсязі) платником податків пояснень та документальних підтверджень на письмовий запит контролюючого органу з відповідного питання, якщо такий запит оформлено і направлено відповідно до вимог законодавства.
Іншими словами, виникнення права призначення контролюючим органом перевірки за кожною із вказаних підстав є наслідком ненадання (надання не в повному обсязі) відповідних пояснень платником податків на законний запит контролюючого органу, поданий за наявності відповідних обставин, які кореспондують конкретній із таких підстав призначення перевірки.
Підпунктом 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 ПК України встановлено обов'язок платника податків подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.
Відповідно до пункту 73.3 статті 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:
1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;
2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;
3) печатку контролюючого органу.
Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:
1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;
2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом;
3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;
4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків:
податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування;
акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;
5) у разі проведення зустрічної звірки;
6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.
У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п'ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.
Питання застосування означеної норми вже було предметом неодноразового розгляду Верховним Судом.
Так, у постановах від 11 червня 2020 року у справі № 812/730/17, від 11 серпня 2021 року у справі № 804/6851/16 Верховний Суд зазначав, що запит контролюючого органу про надання відповідної інформації платником податків повинен визначати конкретні підстави, тобто наявність чітко окреслених обставин, які відповідно до пункту 73.3 статті 73 ПК України є умовою, за якої відповідний орган може звернутися із таким запитом. Без повідомлення вказаних фактів платник податків позбавлений об'єктивної можливості надати вмотивовані пояснення та їх документальне підтвердження.
У постанові від 23 квітня 2019 року у справі № 813/1757/18 Верховний Суд виснував, що формою реалізації повноважень контролюючого органу є спрямування письмового запиту до платника податків із зазначенням у запиті про правопорушення з боку такого платника та необхідність надання ним пояснень та документів. Метою запиту є підтвердження або спростування інформації, яка є у контролюючого органу, при цьому достовірність такої інформації про правопорушення може бути як категорична, так і умовна. Встановлення факту порушення та формування висновків про це можливо лише після отримання запитуваної контролюючим органом інформації. Наведення у запиті з посиланням на податкову інформацію, як можливого порушення, а не категоричного висновку про правопорушення з боку платника податків, передбачає наявність податкової інформації, яка потребує додаткової перевірки, що можливо реалізувати шляхом здійснення запиту та проведення аналізу після отримання запитуваної інформації. Згідно з висновком Верховного Суду в цій постанові окремі недоліки в оформленні запиту не можуть слугувати підставою для відмови у наданні інформації на запит. Разом з тим, запити контролюючого органу повинні бути оформлені таким чином, щоб платник податків міг усвідомлювати, на які ймовірні порушення податкового законодавства робить посилання контролюючий орган, задля надання необхідного обсягу документів для спростування наявної у контролюючого органу інформації.
Як встановлено в суді першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції, внаслідок отримання податкової інформації (лист Державної податкової служби України від 26.03.2024 № 8651/7/99-00-24-01-02-07 (вх. ГУ ДПС у Харківській області від 27.03.2024 №1900/8) про отримання ОСОБА_1 протягом 2023 року доходів у вигляді переказів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) у розмірі 1687385,00 грн, Головним управлінням ДПС у Харківській області засобами поштового зв'язку направлено лист від 28.03.2024 № 15461/6/20-40-24-02-09 платнику податків ОСОБА_1 про надання інформації та її документального підтвердження щодо отримання доходів у 2023 році, відповіді на який позивачем надано не було.
Дослідивши наявний в матеріалах справи лист від 28.03.2024 № 15461/6/20-40-24-02-09, судом апеляційної інстанції встановлено, що всупереч приписів статті 73 ПК України, запит контролюючого органу про надання ОСОБА_1 відповідної інформації не містить печатки контролюючого органу, а також відомостей про те, яка сама податкова інформація слугувала підставою для його направлення, що в свою чергу, є порушенням принципу правової визначеності в частині окреслення, що саме мається на увазі під «отримання податкової інформації».
Як вбачається з матеріалів справи, позивач наполягала, що взагалі не отримувала вищевказаний запит.
Пунктом 42.2 статті 42 ПК України визначено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
За правилами пункту 45.2 статті 45 ПК України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Платник податків, який обирає спосіб взаємодії з контролюючим органом засобами електронного зв'язку в електронній формі, зобов'язаний під час обрання способу взаємодії повідомити контролюючому органу свою електронну адресу (адреси) шляхом внесення цієї інформації до своїх облікових даних через електронний кабінет (пункт 45.3 статті 45 ПК України).
Якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата (пункт 42.3 статті 42 ПК України).
Відповідно до положень пункту 42.4 статті 42 ПК України, платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Для осіб, які є фінансовими агентами, листування з контролюючим органом в електронній формі є обов'язковим у випадках, визначених цим Кодексом.
Листування контролюючих органів з платниками податків, зазначеними в абзаці першому цього пункту, які подали заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, а також з фінансовими агентами у випадках, визначених цим Кодексом, здійснюється засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» шляхом надіслання документа в електронний кабінет з одночасним надісланням платнику податків на його електронну адресу (адреси) інформації про вид документа, дату та час його надіслання в електронний кабінет.
Документ, надісланий контролюючим органом в електронний кабінет, вважається врученим платнику податків або фінансовому агенту, якщо він сформований з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та є доступним в електронному кабінеті.
Датою вручення платнику податків або фінансовому агенту документа є дата, зазначена у квитанції про доставку у текстовому форматі, що відправляється з електронного кабінету автоматично та свідчить про дату та час доставки документа платнику податків/фінансовому агенту. У разі якщо доставка документа відбулася після 18 години, датою вручення документа платнику податків/фінансовому агенту вважається наступний робочий день. Якщо доставка відбулася у вихідний чи святковий день, датою вручення документа платнику податків/фінансовому агенту вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.
У разі неотримання контролюючим органом квитанції про доставку документа в електронний кабінет протягом двох робочих днів з дня його надіслання такий документ у паперовій формі на третій робочий день з дня відправлення з електронного кабінету надсилається за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків/фінансового агента рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручається платнику податків/фінансовому агенту (його представнику).
За змістом 42.5 статті 42 ПК України, у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Відповідно до пункту 69.2-2 підрозділу 10 Інші перехідні положення ПК України, документ, надісланий контролюючим органом до електронного кабінету, вважається врученим платнику податків, якщо він сформований з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та «Про електронні довірчі послуги».
Аналіз вищенаведених норм права дозволяє дійти висновку, що підтвердженням вручення платнику податків наказу про проведення перевірки, запиту про надання документів та іншої поштової кореспонденції, є повідомлення про вручення, яке прикріплюється до примірника документу, а у разі відсутності за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмовою прийняти такі документи, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, - повідомлення про вручення із зазначенням причини невручення.
Підтвердженням надіслання документа засобами електронного зв'язку в електронній формі є квитанція про доставку в текстовому форматі, що свідчить про дату та час доставки документа платнику податків.
У той же час, загальний порядок фіксації та оформлення вручення рекомендованого поштового відправлення передбачає встановлення особи одержувача та зазначення на бланку повідомлення інформації, яка дозволяє ідентифікувати особу отримувача (постанова Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 911/2523/20).
Подібний підхід продемонстровано Верховним Судом і в постанові від 9 лютого 2022 року у справі № 640/16786/20, у якій Суд висловився про те, що обов'язковою умовою для підтвердження отримання рекомендованого відправлення є інформація у повідомленні про вручення поштового відправлення про дату вручення та одержувача (прізвище та його підпис). У цій постанові Верховний Суд, за результатом аналізу положень Правил № 270, підсумував, що загальний порядок фіксації та оформлення вручення рекомендованого поштового відправлення передбачає встановлення особи одержувача та зазначення на бланку повідомлення про вручення його прізвища. Цей запис здійснює працівник поштового зв'язку.
Також у постанові від 3 травня 2023 року у справі № 580/4989/22 Верховний Суд зазначив, що у випадку якщо повідомлення про вручення поштового відправлення не містить інформації про прізвище особи, яка отримала відправлення, за наявності заперечень скаржника щодо фактичного отримання цього поштового відправлення, слід дійти дійшов висновку про недотримання контролюючим органом вимог Правил № 270, а тому таке рекомендоване повідомлення не може бути належним доказом отримання вказаного відправлення уповноваженою особою позивача.
У вказаній постанові Верховний Суд відзначив, що напис про одержання поштового відправлення учасником справи, в якому зазначене його прізвище, зроблений працівником поштового зв'язку, зазвичай є переконливим доказом отримання відправлення саме адресатом. Таке переконання ґрунтується на презумпції добросовісного виконання працівниками пошти своїх обов'язків. Однак, таку презумпцію може бути поставлено під сумнів і спростовано.
Схожі висновки викладені Верховним Судом у постанові від 25.09.2024 по справі № 120/2014/24.
Так, із наявного у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення неможливо встановити беззаперечний факт направлення відповідачем у справі саме вказаного запиту, оскільки вказане повідомлення про вручення поштового відправлення не містить зазначення, що саме направлялось на адресу позивача.
У графі «розписка про одержання» кульковою ручкою вчинено підпис, однак невідомої особи.
Поруч з підписом не зазначено особу-отримувача, кому відправлення вручено, прізвища особи, ініціалів та відношення до позивача.
З огляду на вказане, враховуючи, що наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення містить лише підпис, без зазначення жодної ідентифікуючої ознаки особи одержувача інформації, а також відомостей про документ, що відправлявся, достеменно з'ясувати одержувача як і пересвідчитися у належному врученні поштового відправлення ОСОБА_1 за таких обставин не видається можливим.
А відтак, вказане повідомлення про вручення поштового відправлення не є належним доказом вручення спірного листа від 28.03.2024 № 15461/6/20-40-24-02-09.
Отже, за відсутності надання відповідачем доказів отримання позивачем копії листа від 28.03.2024 № 15461/6/20-40-24-02-09, колегія суддів вважає, що у позивача не виникло обов'язку із надання відповіді на такий.
Як вбачається з матеріалів справи, у подальшому, на підставі 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 41.1 статті 41, пункту 49.2 статті 49, пунктів 61.1, 61.2 статті 61, підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1, підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78, статті 79, підпункту 69.351 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України відповідно до наказу від 07.06.2024 № 2329-п, виданого Головним управлінням ДПС у Харківській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності платника податків ОСОБА_1 , за результатами проведення якої складено Акт від 24.07.2024 № 34619/20-40-24-10-07/ НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 , податковий номер НОМЕР_1 щодо дотримання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи за період з 01.01.2023 по 31.12.2023.».
За змістом акту перевірки, ОСОБА_1 отримала у 2023 році доходи у вигляді грошових переказів від фізичних осіб на загальну суму 1687385,41 грн з використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі), які підлягають декларуванню та які є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб і військовим збором, чим порушила приписи підпункту 16.1.12 пункту 16.1 статті 16, пункту 44.3 статті 44, пункту 85.2 статті 85, підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, підпункту 168.4 статті 168, статтю176, пункту 179.1 статті 179, підпункти 1.2, 1.6 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України.
Надаючи оцінку встановленим під час документальної перевірки ОСОБА_1 порушенням підпункту 16.1.12 пункту 16.1 статті 16, пункту 44.3 статті 44, пункту 85.2 статті 85, підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, підпункту 168.4 статті 168, статті176, пункту 179.1 статті 179, підпунктів 1.2, 1.6 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, колегія суддів виходить із такого.
Відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України, дохід з джерелом їх походження з України це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України.
Згідно з підпунктом 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України, платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
За приписами пункту 163.1 статті 163 ПК України, об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Пунктом 164.1 статті 164 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом. Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця. Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 164.3 статті 164 ПК України, при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і не грошовій формах.
Порядок нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету визначений статтею168 ПК України.
За приписами підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 ПК України платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.
Пунктом 167.1 статті 167 ПК України передбачено, що cтавка податку становить 18% бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Доходи, визначені статтею 163 ПК України, є об'єктом оподаткування військовим збором, ставка якого становить 1,5 % від об'єкта оподаткування (пункт 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України).
Як встановлено в суді першої інстанції та підтверджено судом апеляційної інстанції, за висновками Акту перевірки, ОСОБА_1 за 2023 рік отримала дохід від фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) у сумі 1687385,41 грн, який згідно з ПК України підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником податку в річній декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації).
Такого висновку контролюючий орган дійшов виключно з посиланням на лист ДПС України від 27.03.2024 № 1900/8, яким повідомлено ГУ ДПС у Харківській області про отриману від Національного банку України інформацію щодо значних обсягів переказів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) у 2023 році (лист від 20.03.2024 № 24-0006/21625/БТ, вх. ДПС № 33529/5 від 22.03.2024)
Разом з цим, вказаний лист Національного банку України, який покладено в основу акту перевірки та на підставі якого встановлено суму отриманого доходу, відповідачем не надано ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції, а з наявного в матеріалах справи
При цьому, на запитання головуючого у справі щодо підстав ненадання до суду листа Національного банку України від 20.03.2024 № 24-0006/21625/БТ, представник відповідача пояснив, що надати його копію до матеріалів справи неможливо з причин його відсутності у розпорядженні контролюючого органу.
Колегія суддів також зауважує, що ані в тексту акту перевірки, ані в наданих до суду першої інстанції відзиву на позов та додаткових поясненнях відповідачем окрім загального посилання на отриману інформацію від НБУ не відображено змісту листа Національного банку України від 20.03.2024 № 24-0006/21625/БТ.
Колегія суддів зазначає, що для застосування посадовими особами контролюючих органів при оформленні результатів документальних перевірок платників податків (у розумінні статті 15 Податкового кодексу) (далі - платники податків) дотримання податкового, валютного законодавства, законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - законодавство з єдиного внеску) та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року № 727, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 року за №1300/27745, затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків затверджений (далі - Порядок № 727).
Згідно з підпунктом 1 розділу ІІ вказаного Порядку № 727 результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки документальної перевірки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт документальної перевірки, а в разі відсутності порушень - довідка документальної перевірки.
Пунктами 3-5 зазначеного розділу Порядку № 727 передбачено, що Акт документальної перевірки має містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного законодавства, законодавства з єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податкове, валютне та інше законодавство, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи).
В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджує наявність зазначених фактів.
Обов'язково наводиться в акті документальної перевірки інформація щодо фактів та обставин, які підтверджують та доводять наявність вини платника податків (з детальним їх описом; дослідженням, яке доводить, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, встановлених Податковим кодексом, проте не вжив достатніх заходів для їх дотримання; документами та інформацією, яка підтверджує наявність вини платника податків), а також інформація щодо пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності платника податків.
Аналіз вищенаведених норм права дозволяє дійти висновку про те, що обставини вчинених правопорушень, які відображені в акті перевірки, встановлюються при розгляді наданих платником податків письмових пояснень та їх документального підтвердження (зокрема щодо обставин, що стосуються події правопорушення, та вжитих платником податків заходів щодо дотримання правил та норм законодавства, з посиланням на документи та інші фактичні дані, що підтверджують зазначені обставини). При цьому, при розгляді матеріалів перевірки контролюючим органом досліджуються всі наявні фактичні дані, що стосуються предмета розгляду, у тому числі документи, надані платником податків або витребувані у нього, письмові та усні пояснення платника податку, інші фактичні дані, що наявні або доступні контролюючому органу.
Акт документальної перевірки має містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного законодавства, законодавства з єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податкове, валютне та інше законодавство, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи).
В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Про обов'язок деталізувати зміст виявлених порушень та необхідність відповідності такого опису вказаним висновкам про вчинене в акті перевірки акцентує увагу в численних рішеннях і Верховний Суд, зокрема в постанові від 26 червня 2023 року у справі № 815/6819/14.
У постанові 14 січня 2025 року у справі № 460/12527/23, Верховний Суд зазначив, що суть документальної перевірки полягає саме у перевірці первинних бухгалтерських та податкових документів, які підтверджують правильність нарахування платником податків податкових зобов'язань, та такі висновки не можуть ґрунтуватись на припущеннях.
У постанові від 18 березня 2025 року у справі № 160/21398/24 Верховний Суд виснував, що незважаючи на те, що акт податкової перевірки не є самостійним предметом судового оскарження, він є одним із доказів в адміністративній справі про визнання протиправним рішення контролюючого органу, прийнятого за наслідками проведеної перевірки. Текст акта перевірки повинен деталізовано відображати зміст та суть встановлених контролюючим органом порушень та відповідати встановленим висновкам про вчинене платником податків порушення. Описова частина акта перевірки повинна бути сформульована таким чином, щоб платник податків міг зрозуміти в чому, на думку податкового органу, полягає склад вчиненого правопорушення та, заперечуючи проти встановлених у висновках акта перевірки порушень, на підставі яких прийнято податкове повідомлення-рішення, мав змогу подати заперечення проти акта перевірки чи звернутися до суду з позовом про оскарження прийнятих за наслідками такої перевірки рішень контролюючого органу.
Дослідивши надані до листів ДПС України від 26.03.2024 № 8651/7/99-00-24-01-02-07 (вх. ГУ ДПС у Харківській області від 27.03.2024 № 1900/8) та від 21.08.2024 № 23858/7/99-00-24-04-03-07 (вх. ГУ ДПС у Харківській області № 5227/8 від 21.08.2024) таблиці (т. 2 а.с. 34-35) колегією суддів встановлено, що останні не містять відомостей про те, хто її створив, та лише частково містять відомості про період надходження грошових коштів, у зв'язку із чим колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що такі відомості не можуть вважатися належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами по справі у розумінні приписів КАС України.
Крім того, контролюючим органом в акті перевірки не встановлено відкритих банківських рахунків ОСОБА_1 , не зазначено періоду (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарські операції, при здійсненні яких вчинені ці порушення, факти викладені не повною мірою та без посилання на документи, котрі би свідчили про походження вказаних коштів, встановлення осіб, які їх перераховували та рахунки, з яких надходили ці кошти.
Також, як з'ясовано колегією суддів, відповідач не звертався до банківських установ щодо розкриття банківської таємниці з метою встановлення походження цих коштів.
Також відповідачем не наведено в акті документальної перевірки інформації щодо фактів та обставин, які підтверджують наявність вини платника податків (з детальним їх описом; дослідженням, яке доводить, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, встановлених ПК України, проте не вжив достатніх заходів для їх дотримання; документами та інформацією, яка підтверджує наявність вини платника податків), а також інформації щодо пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності платника податків.
З огляду на викладене, враховуючи, що контролюючим органом взагалі не надано будь-яких доказів, які б підтверджували факт одержання позивачем спірної суми коштів у розмірі 1687385,00 грн, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність у контролюючого органу правових підстав для донарахування ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб у розмірі 379661,63 грн та військового збору у розмірі 31638,48 грн за податковими повідомленнями-рішеннями від 15.08.2024 № 00465402410 та № 00465362410 та наявність підстав для їх скасування.
При цьому, встановлення протиправності донарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб та військового збору, має наслідком і визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.08.2024 № 00465382410 та № 00465392410 про застосування до позивача штрафних санкцій.
Частинами першою другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки ГУ ДПС у Харківській області не доведено правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а також не надано жодних доказів та не наведено жодних обставин на підтвердження наявності у діях ОСОБА_1 ознак порушення приписів підпункту 16.1.12 пункту 16.1 статті 16, пункту 44.3 статті 44, пункту 85.2 статті 85, підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, підпункту 168.4 статті 168, статтю176, пункту 179.1 статті 179, підпункти 1.2, 1.6 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, що має наслідком прийняття рішення про відмову у задоволенні вимог апеляційної скарги.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ч. 4 ст. 241, ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2025 по справі № 520/25383/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій
Повний текст постанови складено та підписано 03.12.2025 року