03 грудня 2025 р.Справа № 524/3108/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: П'янової Я.В. , Русанової В.Б. ,
за участю секретаря судового засідання Реброва А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17.04.2025, головуючий суддя І інстанції: Рибалка Ю.В., вул. Першотравнева, 29/5, м. Кременчук, Полтавська, 39600, повний текст складено 17.04.25 року по справі № 524/3108/25
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України третя особи Лейтенант поліції 2 взводу 1 роти БПП м. Кременчук Полтавської області Сидоренко Микола Олександрович
про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа лейтенант поліції 2 взводу 1 роти БПП м. Кременчук Полтавської області Сидоренко Микола Олександрович, в якому просив суд:
- скасувати постанову серії ЕНА №4212957 від 06.03.2025, винесену інспектором взводу 2 роти 1 батальйону патрульної поліції міста Кременчук УПП в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Сидоренком М.О. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності ч. 2 ст. 122, ч. 4 ст. 126, ст. 36 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20400,00 грн. і закрити справу про адміністративне правопорушення.
В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що з постановою не згоден, вважає її незаконною та просить скасувати з тієї підстави, що правопорушення він не вчиняв, а про те що позбавлений права керування він не був обізнаний.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17.04.2025 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з вказаною постановою, позивачем ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17.04.2025 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не з'ясував всіх обставин, що мають значення для справи, зокрема щодо обізнаності позивача про позбавлення його права керування транспортними засобами відповідно до постанови Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 21.11.2024 у справі № 200/13334/24, оскільки суд обмежився припущенням про обов'язок позивача цікавитись своєю справою, не перевіривши фактичних обставин повідомлення. Також зазначає, що суд першої інстанції не дослідив нечіткість формулювання порушення п. 19.1-а, тобто без посилання на конкретний нормативно-правовий акт, що порушує право позивача на захист та порушує вимоги ст. 251 КУпАП.
Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ДПП Національної поліції України зазначено, що апеляційна скарга не містить аргументів та доказів на спростування встановлених судом обставин. Пояснення та доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, повністю тотожні змісту позовної заяви. При цьому, кожному аргументу судом першої інстанції надано відповідну об'єктивну оцінку під час розгляду справи по суті. Зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обовя'зки, а оскільки ОСОБА_1 був присутній під час складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП, відтак був обізнаний про подальший судовий розгляд та наслідки. Також в апеляційній скарзі відповідач просив розглядати справу без участі представника Департамента патрульної поліції.
В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином. До Другого апеляційного адміністративного суду надійшла заява представника позивача про розгляд справи без його участі, в якій останній також просив позовні вимоги задовольнити, з врахуванням висновків, викладених в постанові Дніпровського апеляційного суду від 18.08.2025 по справі №202/13334/24.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Матеріалами справи підтверджено, що 06.03.2025 інспектором роти №1 Батальйону патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Сидоренко М.О. постановою серії ЕНА № 4212957 притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у виді штрафу в сумі 20400 грн. 00 коп. за ч. 2 ст. 122, ч.4 ст.126, 36 КУпАП.
У постанові зазначено, що ОСОБА_1 06.03.2025 близько 22 год. 38 хв. керував транспортним засобом Opel Vectra, д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Кременчуці по просп. Лесі України, 33, без увімкненого ближнього світла фар у темну пору, чим порушив п. 19.1 а) ПДР України, відповідальність за вказане адміністративне правопорушення передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП та був позбавлений права керування транспортним засобом, строком на 1 рік постановою Індустріального суду м. Дніпро від 21.11.2024, чим порушив п. 2.1 "а" ПДР України, відповідальність за вказане адміністративне правопорушення передбачена ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Не погодившись з вказаною постановою, позивач оскаржив її до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необгрунтованості.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду, враховуючи наступне.
У відповідності до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 №3353 встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306.
Згідно з п.1.1 ПДР, вони, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Відповідно до п. 1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цьогоЗакону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до п.19.1"а" ПДР України у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені (на всіх механічних транспортних засобах) фари ближнього (дальнього) світла.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи змінійого напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 2.1 "а" ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно зістаттею 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, зокрема і передбачених частиною першою, другою і третьою статті 122, статтями 124-1 - 126.
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року, № 1408/27853 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення повинна підтверджуватися відповідними докази.
Згідно з п. 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Колегія суддів зазначає, що вина ОСОБА_2 у наявності в його діях ознак адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП підтверджується відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, відповідно до якого встановлено керування транспортним засобом Opel Vectra, д.н.з. НОМЕР_1 без увімкненого ближнього світла фар у темну пору та зафіксовано як у подальшому цей автомобіль під керуванням позивача, зупинений працівниками патрульної поліції. Відомості про відеозапис та пристрій, яким він здійснений, зазначено у оскаржуваній постанові.
Колегія суддів зазначає, що вказаний відеозапис є належним та допустимим доказом, який взаємоузгоджується з іншими доказами по справі та відповідає дійсним фактичним обставинам справи.
Доказів на спростування зазначених обставин судом не встановлено.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції в цій частині обгрунтованими, оскільки факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП доведений належними доказами наявними в матеріалах справи, а тому в цій частині постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є законною та обґрунтованою.
Щодо доводів позивача про незаконність притягнення до відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, оскільки йому не було відомо про існування постанови по справі №202/13334/24, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, колегія суддів зазначає наступне.
Так, постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21.11.2024 у справі №202/13334/24 визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у дохід держави у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,6 гривень.
Зі змісту вказаної постанови встановлено, що позивач про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, проте до судового засідання не прибув, причини неявки суду не повідомив. Також, про призначення судового засідання відносно ОСОБА_1 відображено у списку справ призначених до розгляду на сайті Судової влади України, який є у вільному доступі громадян.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18.08.2025 поновлено строк захиснику ОСОБА_3 на апеляційне оскарження постанови Індустріального районного суду Дніпропетровської області від 21.11.2024. Апеляційну скаргу адвоката Шевченка С.М. на постанову судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21.11.2024, якою ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП задоволено частково.
Постанову судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21.11.2024, якою ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП скасовано.
Ухвалено нову постанову, якою визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 17000 гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Держави суму судового збору у розмірі у розмірі 605 грн. 60 коп.
Колегія суддів зазначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Отже, позивач не був позбавлений можливості проявляти зацікавленість та вчиняти активні дії з метою отримання інформації щодо стану розгляду матеріалу щодо притягнення його до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Об'єктивних причин, що перешкоджали позивачу користуватись своїми процесуальними правами, дотримуватись відповідних обов'язків останнім не повідомлено.
Щодо доводів позивача, що у висновках суду апеляційної інстанції зазначено про необхідність поновлення строку на апеляційне оскарження, як такого, що пропущений не з вини апелянта, а отже порушено вимоги чинного законодавства щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, колегія суддів вважає необгрунтованим, оскільки вказане не усуває складу правопорушення за ч. 4 ст. 126 КУпАП, при цьому у ході судового розгляду не спростовано факт керування позивачем транспортним засобом, будучи позбавленим такого права.
За наведених обставин колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, з огляду на що оскаржувана постанова є правомірною на скасуванню не підлягає.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17.04.2025 по справі № 524/3108/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя А.О. Бегунц
Судді Я.В. П'янова В.Б. Русанова
Повний текст постанови складено 03.12.2025 року