03 грудня 2025 р. Справа № 520/16397/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2025, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/16397/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43983495) від 26.05.2025 за № 0190976-2405-2030-UA63120270000028556, яким фізичній особі - платнику податків ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, за 2023 рік у сумі 304,01 грн за квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43983495) від 26.05.2025 за № 0190975-2405-2030-UA63120270000028556, яким фізичній особі - платнику податків ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, за 2023 рік у сумі 432,99 грн за квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43983495) від 22.05.2025 за № 0183131-2405-2030-UA63120270000028556, яким фізичній особі - платнику податків ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, за 2024 рік у сумі 322,16 грн за квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43983495) від 22.05.2025 за № 0183132-2405-2030-UA63120270000028556, яким фізичній особі - платнику податків ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, за 2024 рік у сумі 458,84 грн за квартиру за адресою: АДРЕСА_2
- стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 968,96 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області.
В обґрунтування позову зазначила, що не погоджується з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки, на думку позивача, ставка податку відносно спірних квартир, власником яких є позивач, повинна встановлюватися у розмірі 0 відсотків, оскільки загальний розмір об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності позивача не перевищує 85 кв.м., а також, оскільки спірним періодом - є 2023 рік та 2024 рік, а відповідно до Рішення Харківської міської ради від 19.08.2024 р. №633/24 “Про продовження дії пільг з місцевих податків», яким внесено до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 №542/17 “Про місцеві податки і збори у місті Харкові» зміни: “…8. За період з 01 квітня 2023 року по 31 грудня 2023 року встановити ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що перебуває у власності фізичних осіб, на рівні 0 відсотків.».
Відповідач надав до суду відзив на позов, в якому заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову, в обґрунтування чого посилався на те, що на момент виникнення спірних правовідносин на податкові повідомлення-рішення поширювалася дія Рішення Харківської міської ради від 30.04.2024 №564/24, яке і взято до уваги контролюючим органом. Отже, відповідач вважає, що ним правомірно нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43983495) від 26.05.2025 за № 0190976-2405-2030-UA63120270000028556, яким фізичній особі - платнику податків ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, за 2023 рік у сумі 304,01 грн за квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43983495) від 26.05.2025 за № 0190975-2405-2030-UA63120270000028556, яким фізичній особі - платнику податків ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, за 2023 рік у сумі 432,99 грн за квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43983495) від 22.05.2025 за № 0183131-2405-2030-UA63120270000028556, яким фізичній особі - платнику податків ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, за 2024 рік у сумі 322,16 грн за квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43983495) від 22.05.2025 за № 0183132-2405-2030-UA63120270000028556, яким фізичній особі - платнику податків ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, за 2024 рік у сумі 458,84 грн за квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46,м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ43983495) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що підпунктом 266.1.2 п. 266.1 ст. 266 ПКУ визначено платників податку в разі перебування, зокрема, об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб, зокрема: б) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб - власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом.
Таким чином, фізичні особи - співвласники житлової нерухомості, яка перебуває у їх спільній сумісній власності, але не поділена в натурі, можуть повідомити контролюючий орган про визначеного за їх згодою платника податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, звернувшись з письмовою заявою за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника житлової нерухомості.
Зазначив, що ні гр. ОСОБА_1 , ні ОСОБА_2 (співвласник квартири) не надавали заяву щодо визначення основного платника податку за квартиру, загальною площею 61,1, розташовану за адресою АДРЕСА_4 , яка перебуває у спільній сумісній власності, як то передбачено підпунктом 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 ПКУ.
Крім того, позивач не зверталась до ГУ ДПС з письмовою заявою щодо проведення звірки по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Тому, в автоматичному режимі ОСОБА_1 сформовано спірні податкові повідомлення - рішення (далі - ППР) на сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 та 2024 роки.
Скаржник також зауважив, що при прийнятті рішень з питань місцевих податків та зборів, у тому числі податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки органам місцевого самоврядування слід керуватись правилами, встановленими ПК України.
Отже, ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, встановлюються відповідним рішенням місцевої ради, залежно від місця розташування та типів об'єктів, а не від бази оподаткування (загальної площі) об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток.
Також, положеннями ПК України не передбачено зміни розміру зменшення бази оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичних осіб, визначеної п.п.266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПК України.
Отже, контролюючим органом відповідно до вимог ПК України, до об'єктів житлової нерухомості позивача застосовано пільгу у розмірі 60 кв.м та ставку податку 1 відсоток до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування понад розміру встановленої пільги, відповідно до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 № 542/17 "Про місцеві податки і збори у місті Харкові" зі змінами та доповненнями.
Податок нарахований за січень - березень 2023 року, жовтень - грудень 2024 року, застосована ставка податку 1 відсоток від мінімальної заробітної плати та за період з квітня 2023 по вересень 2024 застосована ставка податку на рівні «0» відсотків.
Відтак, вважає, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, ГУ ДПС діяло у порядку, на підставі та в межах повноважень, визначених чинним законодавством України.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є власником, якій на праві приватної власності належить нерухоме майно, а саме: квартира загальною площею 42,9 кв.м, з них житлова площа: 27,5 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 426532590 від 12.05.2025 року.
Також ОСОБА_1 та її сину, ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на праві приватної спільної сумісної власності належать: 1/3 частина квартири загальною площею 61,1 кв.м, з них житлова площа: 33,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 , 2/3 частини квартири загальною площею 61,1 кв.м, з них житлова площа: 33,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 (тобто в спільній сумісній власності перебуває квартира в цілому), що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 426532590 від 12.05.2025 року, відповідно.
В автоматичному режимі ОСОБА_1 сформовано податкові повідомлення -рішення (далі - ППР) на сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 та 2024 роки:
- ППР від 26.05.2025 № 0190975-2405-2030-UA63120270000028556 на суму 432,99 грн за квартиру АДРЕСА_5 яка належить на праві спільної сумісної власності, за 2023 рік;
- ППР від 26.05.2025 № 0190976-2405-2030-UA63120270000028556 на суму 304,01 грн за квартиру АДРЕСА_6 , за 2023 рік;
- ППР від 22.05.2025 № 0183132-2405-2030-UA63120270000028556 на суму 458,84 грн за квартиру АДРЕСА_5 яка належить на праві спільної сумісної власності, за 2024 рік;
- ППР від 22.05.2025 № 0183131-2405-2030-UA63120270000028556 на суму 322,16 грн за квартиру АДРЕСА_6 , за 2024 рік.
Вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що прийняті всупереч нормам податкового законодавства, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що податкові повідомлення - рішення від 26.05.2025 за № 0190976-2405-2030-UA63120270000028556, від 26.05.2025 за № 0190975-2405-2030-UA63120270000028556, від 22.05.2025 за № 0183131-2405-2030-UA63120270000028556, від 22.05.2025 за № 0183132-2405-2030-UA63120270000028556 є протиправними та підлягають скасуванню.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 57 Конституції України кожному гарантується право знати свої права і обов'язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.
Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
У силу статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
За змістом пункту 8.1 статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
Пунктом 8.3 статті 8 ПК України визначено, що до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Відповідно до підпункту 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належить податок на майно.
Підпунктом 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 25 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів або змін (плановий період).
В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Пункт 12.5 ст. 12 ПК України передбачає, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів, а також зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг або про внесення змін до таких рішень є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.
Згідно підпункту 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 ПК України податок на майно складається в тому числі із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Підстави та порядок обчислення та справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, передбачені статтею 266 ПК України.
Так, відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.
Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (підпункт 266.1.1 пункт 266.1 статті 261 Податкового кодексу України).
Згідно з підпунктом 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Положеннями підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України визначено, що база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема, документів на право власності.
Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (підпункт 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України).
За правилами підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України, база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;
в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Згідно підпункту «б» підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку: за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку.
Тобто, відповідно до абз. «а» пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПК України, база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, у тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метри. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Відповідно до положень Податкового кодексу України, на підставі ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", керуючись ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", на 11 сесії Харківської міської ради прийнято рішення від 22.02.2017 №542/17 "Про місцеві податки і збори у місті Харкові", яким зокрема, встановлено на території міста Харкова на 2017 рік та наступні роки місцеві податки і збори. Згідно п. 4 рішення №542/17 набирало чинності з 01.03.2017.
Так, додатком 1 рішення від 22.02.2017 №542/17 визначено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. м бази оподаткування (п. 1 додатку №1); ставка податку для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних (крім об'єктів, визначених п. 3) та юридичних осіб, встановлюється у розмірі 1 відсоток (п. 2 додатку №1); ставка податку для об'єктів житлової нерухомості, зокрема, квартири/квартир незалежно від їх кількості загальною площею до 85 кв. м, що перебувають у власності фізичних осіб, встановлюється у розмірі 0 відсотків (п. 3 додатку №1).
При цьому, у п. 4 рішення Міської ради №542/17 указано, що це рішення набирає чинності з 01.03.2017 та є чинним на день прийняття вказаного рішення.
Судом встановлено, що з метою продовження дії податкових пільг, відповідно до Податкового кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1477 "Про затвердження Порядку та умов надання у 2024 році додаткової дотації з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення повноважень органів місцевого самоврядування на деокупованих, тимчасово окупованих та інших територіях України, що зазнали негативного впливу у зв'язку з повномасштабною збройною агресією російської федерації" (зі змінами), розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.07.2024 №685-р "Про затвердження розподілу обсягу додаткової дотації з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення повноважень органів місцевого самоврядування на деокупованих, тимчасово окупованих та інших територіях України, що зазнали негативного впливу у зв'язку з повномасштабною збройною агресією російської федерації, за II квартал 2024 року", на підставі ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", керуючись ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Харківська міська рада прийняла рішення від 19.08.2024 №633/24 "Про продовження дії пільг з місцевих податків".
Так, відповідно до п. 1.1 вказаного рішення до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 №542/17 "Про місцеві податки і збори у місті Харкові" внесено такі зміни: викладено пункти 7, 8 додатка 1 у такій редакції: за період з 01 квітня 2024 року по 31 грудня 2024 року встановити ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що перебуває у власності юридичних осіб, на рівні 0 відсотків; за період з 01 квітня 2023 року по 31 грудня 2023 року встановити ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що перебуває у власності фізичних осіб, на рівні 0 відсотків.
Колегія суддів зауважує, що ключовими питаннями у даній справі є саме розмір пільги та розмір бази оподаткування об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності позивача у місті Харкові за 2023, 2024 роки.
Судовим розглядом встановлено, що в автоматичному режимі з урахуванням рішення 25 сесії 8 скликання Харківської міської ради від 30.04.2024 № 564/24 “Про пільги з місцевих податків» ОСОБА_1 направлені податкові повідомлення - рішення на сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки,
за 2023 рік: від 26.05.2025 № 0190975-2405-2030-UA63120270000028556 на суму 432,99грн за квартиру АДРЕСА_5 яка належить на праві спільної сумісної власності, за 2023 рік та від 26.05.2025 № 0190976-2405-2030-UA63120270000028556 на суму 304,01 грн за квартиру АДРЕСА_6 , за 2023 рік.
за 2024 рік: від 22.05.2025 № 0183132-2405-2030-UA63120270000028556 на суму 458,84грн за квартиру АДРЕСА_5 яка належить на праві спільної сумісної власності, за 2024 рік та від 22.05.2025 № 0183131-2405-2030-UA63120270000028556 на суму 322,16 грн за квартиру АДРЕСА_6 , за 2024 рік.
Контролюючим органом відповідно до вимог ПК України, до об'єктів житлової нерухомості позивача застосовано пільгу у розмірі 60 кв.м та ставку податку 1 відсоток до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування понад розміру встановленої пільги, відповідно до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 № 542/17 "Про місцеві податки і збори у місті Харкові" зі змінами та доповненнями.
Податок нарахований за січень - березень 2023 року, жовтень - грудень 2024 року, застосована ставка податку 1 відсоток від мінімальної заробітної плати та за період з квітня 2023 по вересень 2024 застосована ставка податку на рівні «0» відсотків.
Як зазначалось судом вище, на території міста Харкова на 2017 рік та наступні роки встановлено місцеві податки і збори рішенням Харківської міської ради від 22.02.2017 №542/17 "Про місцеві податки і збори у місті Харкові".
Відповідно до пункту 1 Додатку 1 до рішення від 22.02.2017 №542/17 визначено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. м бази оподаткування (п. 1 додатку №1).
Згідно з пунктом 2 Додатку №1 ставка податку для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних (крім об'єктів, визначених п.3) та юридичних осіб, встановлюється у розмірі 1 відсоток.
Пунктом 3 Додатку 1 встановлено, що ставка податку для об'єктів житлової нерухомості, зокрема, квартири/квартир незалежно від їх кількості загальною площею до 85 кв. м, що перебувають у власності фізичних осіб, встановлюється у розмірі 0 відсотків.
При цьому, у п. 4 рішення Харківської міської ради від 22.02.2017 №542/17 указано, що це рішення набирає чинності з 01.03.2017.
Таким чином, у силу дії запровадженої Харківською міською радою пільги з квартир площею до 85,00 кв.м. підлягає справлянню податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за ставкою 0% з 01.03.2017.
Будь-яких інших ставок податку у спірний період на об'єкти оподаткування квартир, площею до 85,00 кв.м., не встановлено.
Право позивача на застосування податкової пільги із прийняттям рішення Харківської міської ради від 19.08.2024 № 633/24 "Про продовження дії пільг з місцевих податків", не є обмеженим і позивач має право на податкові пільги з податку на нерухоме майно на умовах, що були визначені у попередньому рішенні від 22.02.2017 №542/17 "Про місцеві податки і збори у м. Харкові".
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача були відсутні підстави для незастосування пільги з квартири, площею до 85,00 кв.м., яка належна позивачу на праві власності, за ставкою 0% з 01.03.2017.
У відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі відповідач зазначив, що контролюючим органом відповідно до вимог ПК України, до об'єктів житлової нерухомості позивача застосовано пільгу щодо зменшення бази оподаткування на 60 кв. м.
Проте, контролюючим органом не враховано пункт 3 Додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 22.02.2017 №542/17, яким визначено, що ставка податку для об'єктів житлової нерухомості, зокрема, квартири/квартир незалежно від їх кількості загальною площею до 85 кв.м, що перебувають у власності фізичних осіб, встановлюється у розмірі 0 відсотків.
Крім того, зі змісту спірних податкових повідомлень-рішень та розрахунків податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 та 2024 роки, по об'єктах оподаткування, які належать ОСОБА_1 , судом встановлено, що контролюючий орган об'єктом оподаткування визначив:
квартиру загальною площею 42,9 кв.м, з них житлова площа: 27,5 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_1 ;
квартиру загальною площею 61,1 кв.м, з них житлова площа: 33,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 , яка на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_1 та її сину, ОСОБА_2 .
Сумарна загальна площа об'єктів житлової нерухомості або їх часток - 104 кв.м.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 368 Цивільного кодексу України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 369 Цивільного кодексу України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.
Згідно з пп. «б» пп. 266.1.2 п. 266.1 ст. 266 ПК України визначення платників податку в разі перебування об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб, зокрема, якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб - власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом.
Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є власник об'єкту оподаткування, а у разі, якщо такий об'єкт перебуває у сумісній власності кількох осіб, без поділу в натурі, обов'язок зі сплати такого податку покладається на особу лише за її згодою та згодою інших співвласників.
Враховуючи те, що матеріали справи не містяться відомостей про отримання від позивача згоди на нарахування їй податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо об'єкта нерухомості: квартира загальною площею 61,1 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_1 та її сину, ОСОБА_2 , що підтверджується відомостями з реєстру прав власності на нерухоме майно, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у цій справі покладення обов'язку зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на позивача, за відсутності її згоди та згоди інших співвласників, з огляду на положення абз. б пп. 266.1.2 п. 266.1 ст. 266 ПК України, не може вважатись правомірним.
Суд також враховує правовий висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 5 жовтня 2023 року по справі №300/2906/22, про те, що положення пункту 56.21 статі 56 ПК України установлює шляхи подолання колізій у податкових правовідносинах таким чином: у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Сама юридична конструкція норми пункту 56.21 статті 56 ПК України дає підстави стверджувати, що презумпція застосовна не лише у ситуації прямої суперечності норм, але й у будь-якій іншій ситуації невизначеності в процесі правозастосування. Для її застосування необхідно і достатньо виявлення двох або більше альтернативних варіантів правомірної поведінки, з яких обравши найвигідніший для себе, платник може почуватися захищеним від можливих негативних наслідків як з боку контролюючого органу, так і суду.
Такий підхід, на думку суду, дає можливість платникам податків відчувати більшу правову визначеність і захищеність у ситуаціях, коли норми законодавства не є абсолютно чіткими або суперечать одна одній. Завдяки цьому принципу платники податків можуть бути впевнені, що в разі правових колізій, їх інтереси будуть захищені, і рішення буде прийнято на їх користь. Це сприяє більшому правовому порядку і стабільності в податкових правовідносинах.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Положенннями ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Колегія суддів зазначає, що відповідач не довів правомірності спірних податкових повідомлень-рішень.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що податкові повідомлення - рішення від 26.05.2025 за № 0190976-2405-2030-UA63120270000028556, від 26.05.2025 за № 0190975-2405-2030-UA63120270000028556, від 22.05.2025 за № 0183131-2405-2030-UA63120270000028556, від 22.05.2025 за № 0183132-2405-2030-UA63120270000028556 є протиправними та підлягають скасуванню.
Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2025 по справі № 520/16397/25 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.
З урахуванням того, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, колегія суддів вважає, що відсутні в розумінні ст.139 КАС України правові підстави для розподілу судових витрат (в т.ч. витрат на професійну правничу правову допомогу) по даній справі.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2025 по справі № 520/16397/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк