03 грудня 2025 року Чернігів Справа № 620/2435/25
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Непочатих В.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 19.02.2025 № 253350004799 Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову у призначенні пенсії позивачу відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зі зменшенням пенсійного віку на 5 років;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити позивачу пільгову пенсію за віком, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зі зменшенням пенсійного віку на 5 років з 08.02.2025.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що наявність у нього відповідного посвідчення 4 категорії серії НОМЕР_1 , виданого Чернігівською обласною радою 09.12.1994, яке є чинним, підтверджує факт його постійного проживання (роботи) на території зони посиленого радіологічного контролю, який станом на 01.01.1993 становить не менше 4 років та надає право на пільги і компенсації встановлені для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в тому числі право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області подано відзив, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на відсутність підстав для призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку позивачу згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», так як не було доведено проживання не менше 4 років станом на 01.01.1993 у зоні ЧАЕС.
В наданому до суду відзиві Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві заперечило проти задоволення позову, посилаючись на те, що основним документом що визначає час виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС безпосередньо в зоні відчуження являється довідка ф. 122 затверджена Постановою Державного комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988. Відповідно наданих до заяви документів про стаж (трудова книжка, довідка про навчання, ідентифікаційний номер, довідка про період проходження військової служби) страховий стаж склав 36 років 7 місяців. Для визначення права із зниженням пенсійного віку (на 01 січня 1993) враховані періоди проживання з 23.06.1987 по 01.03.1989, з 12.12.1990 по 31.12.1992 (за виключенням періоду проходження військової служби з 26.11.1988 по 24.11.1990), що відноситься до IV зони посиленого радіоекологічного контролю, які складають 3 роки 5 місяців 23 дні, що є недостатнім для призначення пенсії. Інших документів про періоди проживання/роботи, які відносяться до IV зони посиленого радіоекологічного контролю, не надано.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є особою, постраждалою в наслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копією посвідчення (категорія 4) серії НОМЕР_1 громадянина який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю, виданого Чернігівською обласною радою 09.12.1994 (а.с. 9).
Маючи вік 55 років, загальний страховий стаж 36 років 07 місяць позивач 12.02.2025 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с. 48-50).
З 01.04.2021 органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення та перерахунки пенсій, що передбачено постановою правління Пенсійного зонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Мін'юсті 16.03.2021 за № 339/35961.
Заява позивача про призначення пенсії була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві та рішенням від 19.02.2025 № 253350004799 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії. Відмова мотивована тим, що для визначення права із зниженням пенсійного віку (на 01 січня 1993) враховані періоди проживання з 23.06.1987 по 01.03.1989, з 12.12.1990 по 31.12.1992 (за виключенням періоду проходження військової служби з 26.11.1988 по 24.11.1990), що відноситься до IV зони посиленого радіоекологічного контролю, які складають 3 роки 5 місяців 23 дні, що є недостатнім для призначення пенсії. Інших документів про періоди проживання/роботи, які відносяться до IV зони посиленого радіоекологічного контролю, не надано (а.с. 17-18).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 11 Закону № 796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
За приписами пункту 4 частини першої статті 14 Закону № 796-ХІІ до 4 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи відносяться особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
Відповідно до частини третьої статті 15 Закону № 796-ХІІ підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Статтею 49 Закону № 796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно з частиною першою статті 55 Закону № 796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Відповідно до статті 55 Закону № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Зокрема, особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, пенсійний вік знижується на 2 роки та додатково на 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
Початкова величина (2 роки) зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986 року незалежно від часу проживання чи роботи в цей період.
В силу вимог частини третьої статті 55 Закону № 796-ХІІ призначення та виплата пенсій, особам які мають право на її отримання із зменшенням пенсійного віку, провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.
Статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Згідно пункту 6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51 (далі - Порядок № 51) (діючого станом на день видачі посвідчення позивачу) особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В.
Пунктом 10 Порядку № 51 передбачено, що видача посвідчень провадиться, зокрема, обласними державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання.
Посвідчення видаються особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - на підставі довідки встановленого зразка.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що єдиним документом, який підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 27.02.2018 у справі № 344/9789/17, від 31.07.2018 у справі № 751/2050/17, від 22.01.2019 у справі № 129/1535/17, від 21.11.2019 у справі № 572/47/17.
За встановленими обставинами, 09.12.1994 позивачу видано посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорія 4 серії НОМЕР_1 , відповідно до якого позивач має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для осіб, які постійно проживають та постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років (а.с. 9).
Отже, наявне у позивача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи підтверджує факт проживання останнього у зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше чотирьох років та надає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до вимог статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Крім того, відповідно до довідки Корюківської міської ради Чернігівської області ОСОБА_1 у період з 23.06.1987 по 08.09.1987, з 08.06.1993 по 31.12.2014 постійно проживав в м. Корюківка, Чернігівської області, яке згідно Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.01.1993 № 17-Р відносилось до зони посиленого радіоекологічного контролю четвертої категорії (а.с. 10).
Згідно довідок Відділу освіти, культури, молоді та спорту Корюківської міської ради від 16.01.2025 № 01-27/16 та від 20.01.2025 № 01-23/08 ОСОБА_1 навчався в Корюківській середній школі № 1 м. Корюківки у період з 01.09.1985 по 27.06.1987 і отримав атестат про здобуття повної загальної середньої освіти (№ Р447697). Вищевказаний заклад освіти знаходиться в м. Корюківка Корюківського району Чернігівської області, яке згідно постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.1993 №17-р відносилось до 4 категорії зони посиленого радіоекологічного контролю внаслідок аварії на ЧАЕС з 26.04.1986 року по 31.12.2014 рік (а.с. 11, 12).
Отже, суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що станом на 01.01.1993 позивач не прожив в зоні посиленого радіологічного контролю 4 роки, з огляду на що останній не має права на пенсію зі зниженням пенсійного віку, оскільки основним документом, що підтверджує право позивача на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи.
При цьому суд зазначає, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, рішення та дії якого оскаржуються, не надано доказів того, що видача позивачу посвідчення була оскаржена або, що таке посвідчення скасоване.
Відтак, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 19.02.2025 № 253350004799 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зі зменшенням пенсійного віку на 5 років.
Що стосується вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити позивачу пільгову пенсію за віком, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зі зменшенням пенсійного віку на 5 років з 08.02.2025, то суд зазначає таке.
З практики Європейського суду витікає, що в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Частиною першою статті 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, зокрема, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.
Отже, вирішення питання про призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, у зв'язку з чим належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яке винесно оскаржуване рішення, повторно розглянути заяву позивача від 12.02.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 9, 72-74, 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, буд. 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 19.02.2025 № 253350004799 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зі зменшенням пенсійного віку на 5 років.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.02.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В решті позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 03.12.2025.
Суддя Василь НЕПОЧАТИХ