03 грудня 2025 року Чернігів Справа № 620/10383/25
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Баргаміної Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами справу за позовом ОСОБА_1 до Борзнянської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Борзнянської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 , в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Борзнянської міської ради Чернігівської області від 18.03.2025 року в частині надання дозволу ОСОБА_2 на видалення аварійного дерева (горіх), яке знаходиться біля її присадибної ділянки по другому провулку Київському;
- зобов'язати Борзнянську міську раду Чернігівської області відновити зелені насадження (горіх) біля садиби ОСОБА_1 по другому провулку Київському, 1В в м.Борзна Ніжинського району Чернігівської області.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в акті від 13.03.2025 року комісія не визначила вік дерева, його відновну вартість, не встановила, що дерево є аварійним, а лише зазначила про висадження саджанців трьох дерев без вказівки про місце їх висадження. Вказує, що не визначення відновної вартості дерева, призвело до несплати цієї суми до бюджету Борзнянської міської ради. Зазначає, що недоліки акту обстеження, а також не повідомлення про обстеження дерева Державної інспекції з охорони навколишнього природнього середовища, є підставою для визнання рішення відповідача протиправним.
Відповідачем було подано відзив на позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що надаючи дозвіл на видалення аварійного дерева, Борзнянська міська рада діяла в межах своїх повноважень.
Процесуальні дії у справі: ухвалою суду від 03.12.2025 було повернуто пояснення третьої особи без розгляду.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Комісією виконавчого комітету Борзнянської міської ради Чернігівської області було обстежено зелене насадження за адресою: другий провулок Київський, м. Борзна, Ніжинського району Чернігівської області, за результатами якого складено акт обстеження зеленого насадження, що підлягало видаленню від 13.03.2025, в якому зафіксовано, що дерево (горіх) висаджено на території міської ради близько до межі присадибної ділянки та під лінією електропередач, гілки дерева завдають незручності мешканцям.
Рішенням виконавчого комітету Борзнянської міської ради Чернігівської області від 18.03.2025 №54 було надано дозвіл ОСОБА_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на видалення аварійного дерева (горіх) яке знаходиться біля її присадибної ділянки по другому провул. Київському.
18.03.2025 ОСОБА_2 було видано ордер № 19 на видалення зелених насаджень на одне дерево (горіх).
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон) сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до пункту 7 розділу "а" статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.
Відповідно до частини шостої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.
Частиною десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Суд звертає увагу на те, що зелені насадження є елементом об'єктів благоустрою населеного пункту, а тому порядок їхнього утримання регулюється Законом України "Про благоустрій населених пунктів".
У відповідності до статті 1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" від 06.09.2005 № 2807-IV (далі Закон № 2807-IV), благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.
Заходами з благоустрою населених пунктів, відповідно до цієї ж статті, є - роботи щодо відновлення, належного утримання та раціонального використання територій, охорони та організації упорядкування об'єктів благоустрою з урахуванням особливостей їх використання.
Частиною першою статті 20 Закону № 2807-IV визначено, що організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.
Згідно статті 12 Закону № 2807-IV суб'єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.
Частиною третьою статті 28 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" визначено, що видалення зелених насаджень здійснюється на підставі дозволу (ордера) на видалення зелених насаджень (далі - дозвіл (ордер) у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Дозвіл (ордер) видається виконавчим органом сільської, селищної, міської ради населеного пункту на підставі заяви суб'єкта господарювання із зазначенням причини (необхідності) видалення зелених насаджень.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2006 № 1045 затверджений Порядок видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах (далі - Порядок № 1045 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 2 Порядку № 1045 передбачено, що видалення зелених насаджень здійснюється у разі: виконання підготовчих і будівельних робіт на об'єктах відповідно до статей 35 - 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"; знесення аварійних, сухостійних і фаутних дерев, а також самосійних і порослевих дерев з діаметром кореневої шийки не більш як 5 сантиметрів; ліквідації аварійної ситуації на інженерних мережах населеного пункту; відновлення світлового режиму в житловому приміщенні, що затіняється деревами; проведення ремонтних та експлуатаційних робіт в охоронній зоні повітряних ліній електропередачі, на трансформаторній підстанції і розподільному пункті системи енергопостачання, мережі водо-, теплопостачання та водовідведення, телекомунікаційній і кабельній електромережі; досягнення деревом вікової межі; провадження господарської діяльності на території розсадників з вирощування декоративних дерев та кущів; ліквідації наслідків стихійного лиха, аварійної та надзвичайної ситуації.
Пунктом 3 Порядку № 1045 встановлено, шо видалення зелених насаджень на території населеного пункту здійснюється: за рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (далі - компетентний орган) на підставі ордера (крім випадків, передбачених пунктами 7 - 10 цього Порядку); на підставі документів, визначених статтями 35 - 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Пунктом 4 Порядку № 1045 визначено, що підставою для прийняття рішення компетентним органом та видачі ордеру є заява про видалення зелених насаджень суб'єкта господарювання (далі - заявник), подана у паперовій або електронній формі із зазначенням причини (необхідності) видалення зелених насаджень відповідно до пункту 2 цього Порядку.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно із частиною другою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В рамках адміністративного судочинства:
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
За загальним правилом, кожна особа, права та свободи якої було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушених прав та бути адекватним наявним обставинам.
Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Виходячи з наведеного, кожною особою, права та свободи якої було порушено, можуть бути оскаржені до суду рішення, дії, бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які порушують їх права, свободи та інтереси. При цьому, ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин. Отже, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.
В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.06.1997 № 2-зп в справі № 3/35-313 вказано, що «…за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».
В пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акту індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.
Так, з оскаржуваного рішення виконавчого комітету Борзнянської міської ради Чернігівської області від 18.03.2025 щодо надання дозволу ОСОБА_2 на видалення аварійного дерева (горіх), яке знаходиться біля її присадибної ділянки по другому провулку Київському вбачається, що за своєю природою дане рішення є актом індивідуальної дії та вичерпує свою дію фактом його виконання.
З наданих суду документів, встановлено, що на підставі оскаржуваного рішення 18.03.2025 ОСОБА_2 було видано ордер № 19 на видалення зелених насаджень на одне дерево (горіх) з терміном видалення до 28.03.2025.
За таких обставин, рішення виконавчого комітету Борзнянської міської ради Чернігівської області від 18.03.2025 № 54 вже було реалізовано на час розгляду справи в суді та не може бути скасоване чи змінене органом місцевого самоврядування після виконання.
Крім того, суд звертає увагу, що зелене насадження, щодо якого було видано дозвіл на видалення, знаходилось на земельній ділянці органу місцевого самоврядування, є елементом об'єктів благоустрою населеного пункту, організацію якого забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Водночас, позивачем не доведено факт порушення своїх прав шляхом прийняття спірного рішення, як і не надано відповідних доказів.
Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи викладене, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Борзнянської міської ради Чернігівської області від 18.03.2025 року в частині надання дозволу ОСОБА_2 на видалення аварійного дерева (горіх), яке знаходиться біля її присадибної ділянки по другому провулку Київському; зобов'язання Борзнянську міську раду Чернігівської області відновити зелені насадження (горіх) біля садиби ОСОБА_1 по другому АДРЕСА_2 є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити повністю.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позову, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Борзнянської міської ради (вул. П. Куліша, буд. 107, м. Борзна, Ніжинський район, Чернігівська область, 16400, код ЄДРПОУ 04061725), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 03.12.2025.
Суддя Наталія БАРГАМІНА