03 грудня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/1449/25-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії.
Позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України щодо не розгляду по суті скарги ОСОБА_1 від 17 грудня 2024 року №17/12-24 на довідку Виїзної військово-лікарської комісії №2 Військово-медичного клінічного центру південного регіону від 15 жовтня 2024 року №424;
- зобов'язати Регіональну військово-лікарську комісію Міністерства оборони України повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 17 грудня 2024 року №17/12-24 на довідку Виїзної військово-лікарської комісії №2 Військово-медичного клінічного центру південного регіону від 15 жовтня 2024 року №424 по суті з урахуванням викладених у ній обставин та провести військово-лікарську експертизу стану здоров'я ОСОБА_1 з повним обстеженням з метою оцінки стану здоров'я і фізичного розвитку та визначення ступеня придатності до військової служби.
Позов обґрунтовано незгодою позивача з висновками військово-лікарської комісії №2 Військово-медичного клінічного центру південного регіону, яка визнала ОСОБА_1 придатним до військової служби у десантно-штурмових військах. Так, позивач зазначив, що при проведенні у жовтні 2024 року медичного огляду Виїзною військово-лікарською комісією №2 Військово-медичного клінічного центру південного регіону не зазначені всі підстави з Розкладу хвороб, які були враховувались при проходженні попередніх ВЛК, а також не було звернуто уваги на наявність у позивача ряду захворювань. Крім цього під час проходження ВЛК у жовтні 2024 року військово-лікарською комісією не враховано скарг позивача на болі, які загострились після поранення. Вказане призвело до погіршення стану його здоров'я та направлення на стаціонарне лікування. Не погоджуючись із висновком Виїзної військово-лікарської комісії №2, оформленого довідкою ВЛК від 15 жовтня 2024 року №424, позивач у грудні 2024 року звертався до Центральної військово-лікарської комісії з відповідною скаргою, яку було направлено на розгляд до 18 регіональної військово-лікарської комісії. Остання, у свою чергу, постановила рішення про відповідність довідки ВЛК від 15 жовтня 2024 року №424 вимогам Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402. Позивач вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у не скасуванні спірної довідки ВЛК від 15 жовтня 2024 року №424, оскільки така, на його думку, прийнята без дотримання процедури, визначеної Положенням №402, без врахування попередніх медичних оглядів ВЛК та скарг на погіршення стану здоров'я. Позивач вважає, що висновки ВЛК, викладені у довідці від 15 жовтня 2024 року №424, не є співмірними з реальним станом його здоров'я.
Ухвалою суду прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі; вирішено її розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено сторонам справи строки для подання заяв по суті справи.
Відповідач, не погоджуючись із позовом, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказано про безпідставність заявлених позивачем вимог. Так, листом від 06 лютого 2025 року №410 позивачу надано вичерпну відповідь по суті його скарги, в якій зазначено про відповідність висновків медичного огляду вимогам Положення №402, діючим саме на момент проведення огляду позивача. Додатково вказано, що всі діагнози, які були постановлені позивачу до 15 жовтня 2024 року, були внесені до довідки ВЛК №424, з якою не погоджується позивач. До того ж, представник відповідача звернув увагу і на те, що у всіх наданих медичних документах, виданих до 15 жовтня 2024 року, відсутні записи лікарів про скарги позивача на хвороби, про які зазначено уже у позові, що, на думку, відповідача, додатково свідчить про правомірність та дійсність діагнозів, які були наявні у позивача станом на момент проведення огляду 15 жовтня 2024 року. З огляду на викладене, відповідач вважає, що підстави для повторного направлення позивача на обстеження відсутні, а у разі погіршення стану здоров'я він не позбавлений права на відповідне звернення до керівництва військової частини (іншого військового формування), в якій він проходить військову службу, з метою направлення його на новий медичний огляд. Просив суд відмовити у задоволенні позову.
Правом подання відповіді на відзив позивач не скористався.
Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 позивач був призваний на військову службу під час мобілізації та проходить військову службу з 20 лютого 2024 року.
Як вбачається з наявних у справі матеріалів та не заперечується сторонами, під час проходження військової служби позивач неодноразово проходив стаціонарне лікування у зв'язку з отриманням вогнепальних поранень.
15 жовтня 2024 року Виїзною військово-лікарською комісією №2 при Військово-медичному клінічному центрі Південного регіону проведено медичний огляд ВЛК, за результатами якого ОСОБА_1 визнано придатним до служби в десантно-штурмових військах, морській піхоті. Результат проходження ВЛК оформлений довідкою Виїзної військово-лікарської комісії №2 при Військово-медичному клінічному центрі Південного регіону від 15 жовтня 2024 року №424.
Не погоджуючись із указаним висновком ВЛК, позивач звернувся зі скаргою до Центральної військово-лікарської комісії з проханням переглянути рішення ВЛК військово-медичного клінічного центру Південного регіону від 15 жовтня 2024 року №424 та направити його на повторний медичний огляд.
Листом 18 регіональної військово-лікарської комісії від 06 лютого 2025 року №410 позивача повідомлено про відповідність висновків ВЛК, викладених у довідці від 15 жовтня 2024 року №424, вимогам Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, в яких на момент огляду (з урахуванням діагнозів і наявністю порушення функцій органів та систем) обґрунтовано визначена ступінь придатності до військової служби на воєнний час на підставі ст. 75-в, 17-в графи ІІ Розкладу хвороб. Стосовно тверджень ОСОБА_1 про наявність у нього розладів хребта, про які зазначено у його скарзі, 18 регіональною військово-лікарською комісією зазначено, що дослідження хребта було проведено 27 листопада 2024 року, тобто через місяць після проходження ВЛК. Додатково позивача повідомлено, що у разі погіршення стану здоров'я він може звернутися з відповідним рапортом до командування військової частини.
За таких обставин позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
На момент виникнення спірних у цій справі відносин, як станом і на час розгляду судом цієї адміністративної справи, строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію (далі - Указ №69/2022).
Згідно пункту 4 Указу №69/2022 призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII, в редакції станом на час виникнення спірних відносин).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно з частиною другою статті 1 Закону №2232-XII військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Частиною п'ятою статті 1 Закону №2232-XII встановлено, що від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Процедура проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями визначена Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України №402 від 14 серпня 2008 року, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за №1109/15800 (далі - Положення №402 в редакції на час проведення медичного огляду позивача 15 жовтня 2024 року).
Так, згідно з абзацом 1 пункту 1.2 глави 1 Розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ; встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби (абзаци другий-п'ятий пункту 1.2 глави 1 розділу I Положення №402).
Згідно з абзацами 1, 2, 4, 8, 9 пункту 2.1 глави 2 розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання. Документація, яка створюється (заповнюється) в процесі військово-лікарської експертизи, ведеться в паперовій або в електронній формі. Документування в електронній формі проводиться із застосуванням удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, електронної печатки та електронної позначки часу. Члени ВЛК діють на принципах верховенства права, законності, поваги та дотримання прав людини і громадянина, доброчесності, колегіальності, рівноправності членів комісії, вільного обговорення і вирішення питань, об'єктивності, неупередженості та обґрунтованості прийнятих рішень, висновків і пропозицій.
Відповідно до пункту 2.2 глави 2 розділу І Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону. Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров'я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та закладах охорони здоров'я (установах).
Залучати особовий склад штатних ВЛК для вирішення питань та завдань, не пов'язаних із військово-лікарською експертизою, забороняється.
Відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402 Центральна військово-лікарська комісія (ЦВЛК) є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.
Згідно з підпунктом 2.3.3 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402 на Центральну військово-лікарську комісію покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також: розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; аналіз та узагальнення результатів і досвіду роботи підпорядкованих ВЛК; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України.
Згідно з підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402 Центральна військово-лікарська комісія має право, зокрема, перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України.
Відповідно до підпункту 2.4.6 пункту 2.4 глави 2 розділу І Положення №402 рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.
Як встановлено підпунктом 2.4.8 пункту 2.4 глави 2 розділу І Положення №402, на 18 регіональну ВЛК, крім військово-лікарської експертизи, згідно з цим Положенням покладена організація та проведення військово-лікарської експертизи у Військово-Морських Силах Збройних Сил України.
Відповідно до підпунктів 2.8.1., 2.8.2 пункту 2.8 глави 2 розділу І Положення №402 ВЛК ТЦК та СП створюється при районному (міському) ТЦК та СП. Для керівництва і контролю за діяльністю цих комісій при ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя створюються відповідно Кримська республіканська, обласні, Київська міська та Севастопольська міська ВЛК. Роз'яснення ВЛК регіону та ЦВЛК з питань військово-лікарської експертизи є обов'язковими для виконання ВЛК ТЦК та СП. ВЛК ТЦК та СП має право приймати постанови відповідно до цього Положення.
Згідно з підпунктами 2.8.3, 2.8.4 пункту 2.8 глави 2 розділу І Положення №402 ВЛК ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва мають право переглядати постанови ВЛК районного (міського) ТЦК та СП, крім постанов, які згідно з цим Положенням підлягають розгляду, контролю та затвердженню ЦВЛК, ВЛК регіону. На ВЛК районного (міського) ТЦК та СП покладається огляд громадян відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I, пункту 1.4 глави 1 розділу II цього Положення. Рішенням ВЛК регіону на ВЛК ТЦК та СП покладається огляд інших громадян.
Пунктами 3.1 - 3.4 глави 3 розділу І Положення №402 передбачено, що вимоги до звернення військовослужбовців та інших осіб, указаних у пункті 1.2 глави 1 розділу I цього Положення, їх права, порядок та строки розгляду пропозицій, заяв та скарг, а також обов'язки штатних ВЛК щодо розгляду звернень регулюються Законом України «Про звернення громадян», Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 28 грудня 2016 року № 735, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 23 січня 2017 року за № 94/29962.
Скарги до штатних ВЛК подаються в строк, визначений Законом України «Про звернення громадян».
Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року №608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров'я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення». Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій, а також наявних медичних записів та висновків у відповідних реєстрах електронної системи охорони здоров'я. Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим. Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_2 , ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК. Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.
У разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (відміни, скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК. Таке рішення є обов'язковим до виконання та має бути реалізовано не пізніше ніж в місячний строк з дати прийняття. У разі визнання штатною ВЛК звернення необґрунтованим, воно повертається заявнику (скаржнику) з відповідними роз'ясненнями, у строк, визначений Законом України «Про звернення громадян». У разі прийняття рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд, військовослужбовці та інші особи, зазначені у пункті 1.2 глави 1 цього розділу, направляються для проходження медичного огляду ВЛК в інший заклад охорони здоров'я, ніж той, в якому проводився медичний огляд ВЛК, постанова якої оскаржується.
Отже, для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, які проводять медичний огляд осіб, передбачених пунктами 1.1, 1.2 розділу І Положення №402, зокрема, з метою визначення ступеня придатності до військової служби, за результатами якого приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання ВЛК.
До штатних ВЛК належать, зокрема, ВЛК регіону, до повноважень яких належить розгляд скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи. ВЛК регіону також мають право оглядати військовослужбовців, скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.
ВЛК регіону мають право приймати постанови згідно з Положенням №402, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.
Як вбачається зі встановлених у даній справі обставин, звернення позивача до суду з цим позовом обумовлене його незгодою з довідкою Виїзної військово-лікарської комісії №2 від 15 жовтня 2024 року №424, згідно з якою ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби в десантно-штурмових військах, морській піхоті.
Не погоджуючись із зазначеною довідкою, позивач оскаржив її до Центральної ВЛК, яка за розпорядженням начальника Центральної військово-лікарської комісії ЗСУ від 28 січня 2025 року №598/9/2514 передала скаргу позивача на розгляд до 18 регіональної військово-лікарської комісії. Вказані обставини не заперечувалися сторонами в ході судового розгляду цієї справи по суті.
При цьому незгода позивача із висновками ВЛК, викладеними у довідці від 15 жовтня 2024 року №424, зводиться, фактично, до невідповідності їх вимогам Положення №402.
Так, звертаючись до ЦВЛК зі скаргою на довідку ВЛК від 15 жовтня 2024 року №424, а в подальшому - до суду з цим позовом, позивач обмежився посиланнями виключно на ігнорування скарг щодо реального стану його здоров'я та неврахування діагнозів, які, на його думку, підлягають терміновому лікуванню, оскільки такі призводять до прогресування хвороб та погіршення стану його здоров'я в цілому.
У зв'язку з цим суд зауважує, що питання відповідності чи невідповідності вимогам Положення №402 (та Додатків до нього) діагнозу (діагнозів), встановленого військовозобов'язаному (призовнику, резервісту, військовослужбовцю чи особі, звільненій з військової служби, тощо) військово-лікарською комісією будь-якого рівня, не підлягає дослідженню та оцінці в судовому порядку.
Так, згідно з висновками Верховного Суду у постанові від 13 червня 2018 року у справі №806/526/16 у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.
Крім цього, в контексті наведеного суд зазначає, що питання визначення про причинний зв'язок захворювань є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку обґрунтованості прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка обґрунтованості висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд в межах розгляду справи не вправі надавати власну оцінку на предмет наявності підстав для визнання позивача таким, що не придатний до військової служби.
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 червня 2020 року (справа №810/5009/18), від 09 грудня 2020 року (справа №814/2722/16), від 12 лютого 2021 року (справа №820/5570/16).
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що доводи позивача в тій частині, що, на його думку, відповідач мав саме скасувати довідку Виїзної ВЛК №2 від 15 жовтня 2024 року №424 (а такі, фактично, зводяться до того, що, на думку позивача, у довідці ВЛК визначені не всі види наявних у нього захворювань відповідно до Положення №402, що свідчить про невизначений остаточно стан здоров'я ОСОБА_1 , повне ігнорування його скарг та не направлення на амбулаторне чи стаціонарне обстеження з подальшим оглядом ВЛК), не підлягають оцінці в судовому порядку, адже такі виходять за межі дослідження судом питання про законність дій (рішення) суб'єкта владних повноважень в контексті дотримання останнім норм матеріального права, натомість вимагають вирішенням судом питання про правильність чи неправильність установленого позивачу діагнозу, що належить до компетенції спеціалістів у відповідній медичній сфері.
Поряд із цим суд звертає увагу на те, що, як свідчить зміст позову, у межах цієї справи позивач не посилався на порушення відповідачем саме процедури прийняття рішення про відмову у скасуванні спірної довідки ВЛК від 15 жовтня 2024 року №424 та направленні ОСОБА_1 на повторний медичний огляд. Зокрема, позивачем не наведено конкретних норм Положення №402, які були порушені відповідачем саме у цих відносинах, предметом яких є протиправний, на думку позивача, не розгляд його скарги до ЦВЛК та відмова у скасуванні 18 регіональною військово-лікарською комісією довідки ВЛК від 15 жовтня 2024 року №424.
Беручи до уваги ті обставини, що перевірка рішень ВЛК нижчого рівня на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням №402 при проведенні медичного огляду військового чи під час перегляду уже ухвалених висновків про його придатність/непридатність до військової служби, належить до функцій ВЛК регіону чи ЦВЛК, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позову.
Стосовно зобов'язальних вимог позову суд зазначає, що такі також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від вимог про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду по суті скарги ОСОБА_1 від 17 грудня 2024 року №17/12-24 на довідку ВЛК від 15 жовтня 2024 року №424, в задоволенні яких відмовлено.
Твердження позивача про допущення відповідачем саме протиправної бездіяльності щодо не розгляду по суті його скарги до ЦВЛК на довідку ВЛК від 15 жовтня 2024 року №424 суд оцінює критично і вважає безпідставними, адже, як вбачається з наданих до позову матеріалів, результат розгляду скарги ОСОБА_1 оформлений листом 18 регіональної військово-лікарської комісії від 06 лютого 2025 року №410 (передано на розгляд названої регіональної ВЛК на підставі розпорядження начальника ЦВЛК ЗСУ від 28 січня 2025 року №598/9/2514), в якому за результатами дослідження наданих копій медичних документів та висновків викладено вичерпну інформацію про відсутність підстав для скасування довідки ВЛК, з якою не погоджується позивач.
Поряд з цим суд звертає увагу позивача на таке.
Як встановлено абзацом першим пункту 1.1 глави 1 розділу ІІ Положення №402, медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності, зокрема, до військової служби.
Згідно з абзацом першим пункту 1.2 глави 1 розділу ІІ Положення №402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби.
Направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться: прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, штатних ВЛК, керівниками ТЦК та СП, начальниками (керівниками) закладів охорони здоров'я за місцем лікування, органів військового управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, органами прокуратури, судом у порядку та з метою, визначеними цим Положенням. Прямі начальники від командира окремої частини, йому рівних та вище мають право направляти підпорядкованих військовослужбовців на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби виключно за рекомендацією лікаря закладу охорони здоров'я (установи), у разі виявлення у військовослужбовця під час обстеження або лікування захворювань, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), що можуть зумовлювати непридатність до військової служби (абзаци 1, 2 пункту 6.1 глави 6 розділу II Положення №402).
Отже, наведеними вище Положеннями №402 передбачається право керівника військового формування, в якому військовослужбовець проходить військову службу, направляти його на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби.
Відповідно, у разі, якщо позивач вважає, що у зв'язку проходженням військової служби стан його здоров'я погіршується і, на його думку, є потреба у проходженні лікування, він не позбавлений права звернення до свого прямого начальника з відповідним рапортом про направлення його на медичний огляд з метою визначення ступеня придатності до подальшого проходження військової служби.
Враховуючи викладене у сукупності, заявлений позивачем позов не підлягає задоволенню.
Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно статей 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно частин першої-третьої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач не довів обґрунтованість заявлених вимог. Тому, позов задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 9, 72, 73, 74-76, 77, 90, 139, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 03 грудня 2025 року.
Повне найменування учасників процесу: позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ); відповідач - Регіональна військово-лікарська комісія Міністерства оборони України (вул. Пирогівська, 2, м. Одеса, код ЄДРПОУ 07825318).
Суддя О.П. Лелюк