03 грудня 2025 року справа № 580/281/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Янківської В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
10 січня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , в якій просить:
1) визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди збільшеної до 100000,00 грн за час перебування на лікуванні в закладі охорони здоров'я за періоди з 14.04.2024 по 23.04.2024 та з 23.04.2024 по 03.05.2024, з 06.05.2024 по 14.05.2024;
2) зобов'язати відповідачів нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду збільшену до 100000,00 грн час перебування на лікуванні в закладі охорони здоров'я за періоди з 14.04.2024 по 23.04.2024 та з 23.04.2024 по 03.05.2024, з 06.05.2024 по 14.05.2024.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідачем всупереч вимогам законодавства за період з 14.04.2024 по 23.04.2024 та з 23.04.2024 по 03.05.2024, з 06.05.2024 по 14.05.2024 не виплачено у належному розмірі додаткову винагороду у зв'язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, отриманого при захисті Батьківщини.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 позовну заяву повернуто позивачеві.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року про повернення позовної заяви скасовано і направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
03.10.2025 адміністративна справа №580/281/25 надійшла до Черкаського окружного адміністративного суду та шляхом автоматизованого розподілу передана для продовження розгляду раніше визначену складу суду - судді Янківській В.П.
Ухвалою суду від 06.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач позов не визнав, надавши до суду письмовий відзив, в якому представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити повністю. Зокрема зазначив, що у виписках зі стаціонарного лікування основними діагнозами зазначені захворювання, які не пов'язані з пораненням від 14.04.2024, не мають жодного правового значення для вирішення питання щодо виплати додаткової винагороди. Крім того зазначив, що позивачем пропущено строк звернення до суду. Також представник відповідача зазначив, що позивачем не підтверджено розмір витрат на правову допомогу.
Вирішуючи спір по суті, зазначає таке.
14 квітня 2024 року ОСОБА_1 , перебуваючи на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 , отримав мінно-вибухову травму, акубаротравму, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 21 травня 2024 року за №1065, виданої на підставі наказу командира (начальника) Військової частини НОМЕР_2 вiд 27 квітня 2024 року.
Відповідно до вищенаведеної довідки, згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_2 «Про обставини отримання поранення військовослужбовцем в ході бойових дій під час воєнного стану в Україні» від 25.04.2024 №235, встановлено, що під час бойового завдання в районі населеного пункту Первомайське, Донецької області 14.04.2024 сержант ОСОБА_1 потрапив під ворожий артилерійський обстріл, отримав поранення, після чого був евакуйований в стабілізаційний пункт. Поранення, отримане військовослужбовцем під час виконання ним обов'язків військової служби при захисті Батьківщини, не пов'язане з вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення, та не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
15 квітня 2024 року позивачу надана невідкладна первинна медична допомога у населеному пункті Селидове, Донецької області, що підтверджується первинною медичною карткою.
У зв'язку з отриманою травмою при захисті Батьківщини позивач перебував на стаціонарному лікуванні у періоди з:
- 23 квітня 2024 по 03 травня 2024 року в КНП «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради», що підтверджується Випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №10659 від 03.05.2024 року;
- 06 травня 2024 року по 14 травня 2024 року у КНП «Черкаський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Черкаської обласної ради», що підтверджується Випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 1861Л від 14.05.2024 року та довідкою №399/1-26 від 14.05.2024.
Не погоджуючись з не нарахуванням та не виплатою додаткової винагороди у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), збільшеної до 100000 гривень за період з 14.04.2024 по 23.04.2024 та з 23.04.2024 по 03.05.2024, з 06.05.2024 по 14.05.2024, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р. № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).
Відповідно до частини 1 та 2 статті 9 Закону № 2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (частина 4 статті 9 вказаного вище Закону).
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок №260).
Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку №260, грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 11 розділу XXXIV Порядку №260 встановлено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває на даний час.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 Про введення воєнного стану в Україні та № 69 Про загальну мобілізацію Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 28 лютого 2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова КМУ № 168).
Пунктом 1 Постанови КМУ № 168 установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно пункту 1-2 Постанови КМУ № 168 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;
З аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.
При цьому, Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.
Суд зазначає, що у спірних правовідносинах вищевказані умови дотримані та підтверджуються довідкою Військової частини НОМЕР_1 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 21 травня 2024 року за №1065, яка видана на підставі наказу командира (начальника) Військової частини НОМЕР_2 вiд 27 квітня 2024 року, а також первинною медичною документацією.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що військовою частиною НОМЕР_1 протиправно не виплачено позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, за період з 14.04.2024 по 23.04.2024 та з 23.04.2024 по 03.05.2024, з 06.05.2024 по 14.05.2024.
Також суд зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у своїй відповіді №117/28482 від 23.10.2024 повідомило, що військова частина НОМЕР_1 зарахована на фінансове забезпечення до Військової частини НОМЕР_2 .
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, збільшеної до 100000,00 грн., за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, з 14.04.2024 по 23.04.2024 та з 23.04.2024 по 03.05.2024, з 06.05.2024 по 14.05.2024 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" та зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, збільшену до 100000,00 грн, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, з 14.04.2024 по 23.04.2024 та з 23.04.2024 по 03.05.2024, з 06.05.2024 по 14.05.2024 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", з урахуванням проведених виплат.
Що стосується витрат позивача на професійну правничу допомогу, то суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з частиною 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 цього ж Кодексу).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев'ята статті 139 КАС України).
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у додаткових постановах Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №826/841/17 , від 24.10.2019 у справі №820/4280/17, від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18 , у постанові Верховного Суду від 24.03.2020 у справі №520/6161/19.
Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в сумі 10000 грн представник позивача надав суду у копіях: договір про надання правової допомоги від 18.09.2024 №158; довідки про отримання грошових коштів адвокатом від позивача №1 від 02.01.2025.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що дана справа є нескладною, підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Крім того, на момент звернення позивача до суду вже існувала практика розгляду таких спорів Верховним Судом, про що зазначено вище. Також слід врахувати, що представник позивача не приймав участі шляхом представництва інтересів клієнта у суді.
З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року по справі №826/841/17, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Отже, проаналізувавши вказані обставини, в контексті складності справи (спір не є складним, розглядається у спрощеному провадженні (ст. 263 КАС України) та є типовим), обсягу та якості виконаних адвокатом робіт та витраченого часу, тому суд вважає, що сума витрат на правничу допомогу у розмірі 10000 грн. не є співмірною, не відповідає принципу справедливості, у зв'язку з чим заявлені витрати є обґрунтованими частково лише у сумі 4000 грн.
Враховуючи викладене у сукупності, суд вважає достатньо обґрунтованими, справедливими та співмірними заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу у розмірі 4000 грн. відповідачами, тому подана підлягає до часткового задоволення.
Підстави для стягнення судового збору відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, збільшеної до 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, з 14.04.2024 по 23.04.2024 та з 23.04.2024 по 03.05.2024, з 06.05.2024 по 14.05.2024 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, збільшену до 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, з 14.04.2024 по 23.04.2024 та з 23.04.2024 по 03.05.2024, з 06.05.2024 по 14.05.2024 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", з урахуванням проведених виплат.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 4000 (чотири тисячі) грн.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Валентина ЯНКІВСЬКА