03 грудня 2025 року справа № 580/6672/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Янківської В.П.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні суду адміністративну справу за ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
11 червня 2025 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просить:
1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №232350005656 від 14.04.2025;
2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до спеціального стажу період навчання з 01.09.1985 по 25.02.1989 і період роботи з 03.04.1989 по 22.12.1989 та призначити пенсію з вислугою років з 07.04.2025 на підставі пункту “е» статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за вислугу років. За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного спеціального стажу. Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню судом. Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з цією позовною заявою.
Ухвалою суду від 16.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області надало до суду відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити повністю. Зокрема зазначило, що Головним управлінням право позивача на отримання пенсії не порушувалось, підстави для визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності Головного управління, а так само зобов'язання Головного управління призначити пенсію відсутні.
Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області надало до суду відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити повністю. Зокрема зазначило, що Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області не вбачає у своїх діях будь-яких ознак порушення прав позивача на соціальне забезпечення при відмові у перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до Закону України №1058 - IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 10.07.2025 провадження у справі зупинено до отримання від відповідача витребуваних документів.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 провадження у справі поновлено.
Вивчивши доводи сторін, викладені у позовній заяві, поясненнях на позовну заяву та відзиві, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив таке.
07 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за вислугу років згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області рішенням № 232350005656 від 14.04.2025 відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку з відсутністю необхідного стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років. Страховий стає позивача складає 36 років 05 місяців 19 днів. Стаж який дає право на призначення пенсії за вислугу років - 26 років 05 місяців 19 днів.
Не погоджуючись із рішенням щодо відмови в призначенні пенсії, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.
Відповідно до положень статті 46 Конституції України передбачено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Тобто, право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.
Спірні правовідносини регулюються, зокрема, Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV.
Згідно із приписами ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до положень ст. 2 Закону № 1788-XII за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Статтею 52 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники охорони здоров'я відповідно до пункту «е» статті 55 цього Закону.
Згідно із п. «е» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ (в редакції Закону до 01.04.2015) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Законом України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (надалі за текстом Закон № 213-VІІІ) статтю 55 Закону № 1788-ХІІ викладено у новій редакції, у тому числі і пункт «е», за змістом якого право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати не менше 30 років.
Ці зміни набрали чинності 01.04.2015.
Законом України від 24.12.2015 № 911-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (набрав чинності 01.01.2016, далі Закон №911-VІІІ) у п. «е» ст. 55 Закону №1788-ХІІ в абзаці першому слова «незалежно від віку» замінено словами та цифрами «після досягнення 55 років». Також пункт доповнено абзацами дванадцятим двадцять п'ятим, які визначають умови виходу на пенсію за вислугу років до досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту.
Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 за № 2-р/2019 у справі № 1-13/2018 (1844/16, 3011/16) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п. «а» ст. 54, ст. 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законами № 213-VIII, № 911-VIII.
Пунктом 2 Рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019 встановлено, що положення п. «а» ст. 54, ст. 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законами № 213-VIII, № 911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже, рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 у справі №1-13/2018(1844/16, 3011/16) визнано неконституційними положення про наявність стажу роботи за вислугу років 26 років 6 місяців, а також про віковий ценз.
Разом з тим Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі Закон №2148-VIII, набрав чинності 11.10.2017) розділ ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV доповнено пунктом 2-1, згідно з яким особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Також Законом № 2148-VIII абзац 2 п. 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV викладено в такій редакції: «Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо підвищення пенсій мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії».
Суд зазначає, що вказаною нормою лише збережено гарантії певної категорії осіб, які на день набрання чинності Законом № 2148-VIII мають всі підстави для призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону «Про пенсійне забезпечення».
За таких умов, особа, яка станом на момент звернення до органів пенсійного фонду здобула від 25 до 30 років спеціального стажу роботи, має право на обчислення її спеціального стажу відповідно до положень статті 55 Закону № 1788-XII в редакції, яка діяла до змін, унесених Законами № 213-VIII, № 911-VIII.
Крім того, зі змісту п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» слід дійти висновку про те, що законодавець уповноважив Кабінет Міністрів України визначати перелік робіт, посад у закладах й установах охорони здоров'я, виконання яких зараховується до спеціального стажу, необхідного для набуття права на призначання пенсії за вислугу років за п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Із урахуванням викладеного, суд зазначає, що доводи відповідача про необхідність набуття пільгового стажу станом на 11.10.2017 року не менше 26 років 6 місяців для призначення пенсії за вислугу років є помилковими.
Судом встановлено, що позивач з 01.09.1985 по 25.02.1989 навчався в Черкаському медичному училищі та з 03.04.1989 по 22.12.1989 працював в Черкаській районній санітарно-епідеміологічній службі, що підтверджується дипломом НОМЕР_1 від 25.02.1989, листом № 8-05-ІІ/22 П-127 від 26.12.1991 та трудовою книжкою НОМЕР_2 .
Проте, вказані періоди не зараховано до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років.
Разом з цим, за приписами частини 1 статті 38 Закону України Про професійну (професійно-технічну) освіту час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Таким чином, відповідачем протиправно не зараховано вищевказані періоди навчання та роботи позивача до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років.
З огляду на викладене та для ефективного поновлення порушених прав позивача, суд приходить до висновку про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до спеціального стажу період навчання ОСОБА_1 з 01.09.1985 по 25.02.1989 і період роботи ОСОБА_1 з 03.04.1989 по 22.12.1989.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача призначити пенсію за вислугою років з 07.04.2025 на підставі пункту “е» статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», суд зазначає таке.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку), поновлення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Пунктом 4.3 Порядку № 22-1 визначено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Статтею 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії (переводить) та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд України має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
За таких обставин суд не може підміняти Пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з призначення пенсій громадянам, а належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача повторно розглянути його заяву про призначення пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2018 року по справі № 348/2160/15-а.
Таким чином, суд, керуючись частиною другою статті 9 КАС України, з метою ефективного захисту прав позивача від порушень з боку суб'єкта владних повноважень дійшов висновку зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.04.2025 про призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту “е» статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».
За таких обставин суд, за правилами, встановленими ст. 90 КАС України, перевіривши наявні у справі докази, суд вважає заявлені позовні вимоги частково обґрунтованими та такими, що підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст. ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №232350005656 від 14.04.2025 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 за вислугу років.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1985 по 25.02.1989 і період роботи з 03.04.1989 по 22.12.1989.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.04.2025 про призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту “е» статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Валентина ЯНКІВСЬКА