Справа № 560/10959/25
іменем України
03 грудня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Фелонюк Д.Л. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка виразилась у неоформленні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 оформити ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу протиправно не оформлено відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон №3543-XII) за наявності факту утримання чотирьох неповнолітніх дітей.
Відповідачі правом подати відзиви не скористалися, а тому, відповідно до вимог частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній матеріалами.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.06.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розглянути її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.06.2025 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.10.2025 залучено до участі у справі №560/10959/25 в якості другого відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Згідно з свідоцтвами про народження ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ).
У листах Городоцько-Ярмолинецького відділу Державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 14.05.2025 №25.6-21/24553 та від 19.06.2025 №25.6-21/32883 зазначено, що станом, відповідно, на 14.05.2025 та на 19.06.2025 аліменти ОСОБА_1 сплачені в повному обсязі, заборгованість відсутня.
Позивач засобами поштового зв'язку 16.05.2025 направив ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву від 15.05.2025, в якій просив надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до пункту 3 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII.
У додатках заяви зазначені: витяг з Резерв+ військово обліковий документ заявника; довідка ДВС про відсутність заборгованості зі сплати аліментів.
У листі ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.07.2025 №9614, наданому на виконання вимог ухвали суду, зазначено, що відповідно до отриманої інформації від ІНФОРМАЦІЯ_7 , рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 15.05.2025 не приймалося.
Позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою від 20.06.2025, в якій повідомив, що є особою, яка на підставі пункту 4 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, та просив оформити довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
У додатках заяви зазначені: свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , довідка про відсутність заборгованості зі сплати аліментів, свідоцтво про шлюб, електронний військово-обліковий документ.
Листом від 09.07.2025 №9/2500 (направлений позивачу та повернутий відправнику - ІНФОРМАЦІЯ_1 з відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання») повідомлено, що для подання заяви з приводу оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, позивачу необхідно особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач, вважаючи порушеними його права, звернувся з позовом до суду.
IV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан, який триває до цього часу.
Одночасно із введенням воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022 "Про загальну мобілізацію", затвердженого Законом України від 03.03.2022 №2105-IX, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно з частинами 1, 3 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
За приписами частини 1 статті 39 Закону №2232-XII призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Закон №3543-ХІІ встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Статтею 1 Закону №3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 22 Закону №3543-XII визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до частини 1 статті 22 Закону №3543-XII громадяни зобов'язані, зокрема, з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Статтею 23 Закону №3543-ХІІ визначено перелік військовослужбовців, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, та яким може бути надана відстрочка від військової служби.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Тобто ключовим для застосування вказаної норми є: 1) встановлення факту наявності у військовозобов'язаного трьох і більше дітей, які не досягли 18 років; 2) встановлення факту їх утримання військовозобов'язаним.
Єдиний виняток щодо можливості поширення дії цієї норми на військовозобов'язаного стосується тих випадків, коли він має заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Як встановив суд, на утриманні позивача перебувають четверо дітей віком до 18 років та борги зі сплати аліментів у позивача відсутні станом на час звернення з заявами від 15.05.2025 та від 20.06.2025.
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з пунктом 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
У пункті 11 Положення №154 зазначено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Порядок №1487), який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.
Зі змісту наведеного слідує, що до повноважень територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить оформлення військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
З 18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560).
Відповідно до пункту 56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно з пунктом 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов'язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Положеннями пункту 60 Порядку №560 визначено, що комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п'яти робочих днів з дати його отримання.
Комісія зобов'язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов'язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв'язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.
Про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язаному продовжується, але не більш як до настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку.
Викладене свідчить, що військовозобов'язаний має право на особисте подання на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяви за встановленою формою. В свою чергу комісія зобов'язана, зокрема, вивчити отриману заяву та додані до неї документи, оцінити законність підстав для надання відстрочки, фактично розглянути такі документи протягом семи календарних днів з дати їх надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів, ухвалити рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, що оформляються протоколом.
Водночас, Порядок №560 не визначає конкретних способів подачі документів, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації (власноручно, поштою, тощо), як і не містить положень, відповідно до яких військовозобов'язаний особисто повинен прибути до органу, в якому він перебуває на військовому обліку, з метою подання відповідних документів.
Суд встановив, що позивачем 16.05.2025 було надіслано поштою заяву від 15.05.2025 про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, до якої додані документи, про які зазначено вище. Відповідачі не заперечили отримання зазначеної заяви. Натомість, на виконання вимог ухвали суду, копії вказаної заяви та доданих до неї документів надані відповідачем. Також, зі змісту листа від 09.07.2025 №9/2500 та наданих відповідачем на виконання вимог ухвали суду завірених копій заяви позивача та доданих до неї документів слідує, що заяву від 20.06.2025 з доданими до неї документами, зазначеними вище, подано без особистої (фізичної) присутності позивача.
Відповідач в свою чергу, ототожнює "особисту" подачу заяви з обов'язком особисто фізично прибути до органу ТЦК та подати заяву.
У той же час, саме по собі вживання законодавцем терміну «особисто» не може ототожнюватись виключно з фізичним прибуттям особи до відповідного районного (міського) ТЦК та СП. У цьому випадку, слово «особисто» означає вчинення дії суб'єктом власноручно, тобто, без посередників (представника тощо). Тому «особисто подати заяву» - це, насамперед, підтвердити, що заява виходить від конкретної особи і засвідчена її особистим підписом.
Відтак, вимога, яка викладена у пункті 58 Порядку №560 про те, що особи, які мають право на відстрочку, «особисто подають заяву» - означає не особисту явку до ТЦК та СП для подання заяви, а те, що заява військовозобов'язаного про надання відстрочки не може бути подана будь-якою іншою особою, уповноваженою заявником, а лише виключно самим заявником.
З іншої сторони законодавець, маючи на меті встановити обов'язок фізичного прибуття, застосовує іншу пряму та однозначну термінологію: «особисто прибути», «за особистої присутності», тощо. Таке розмежування простежується у Порядку №1487 та Порядку №560, де чітко розрізняються випадки, коли присутність особи є необхідною умовою, і випадки, коли достатньо власноручного підпису та подання документів у будь-який інший спосіб (у тому числі поштовим відправленням).
З урахуванням зазначеного, відповідач після отримання поштою від позивача заяв про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та відповідних документів повинен був розглянути такі заяви по суті.
У цих правовідносинах відповідач не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.
Крім того, Порядком №560 не передбачена можливість за певних умов (в тому числі у разі подання заяви іншим способом) не здійснювати розгляд заяви по суті порушеного питання. З огляду на це, позивач подавши заяви без його фізичної присутності в ТЦК та СП, дотримався процедури особистого її подання (направлення).
У постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №342/158/17 зазначено, що протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Оскільки відповідач належним чином не розглянув заяви позивача про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та не прийняв будь-яке рішення, яке б породжувало для позивача юридичні наслідки, то порушення заявленого права позивача допущене відповідачем саме бездіяльністю щодо розгляду заяв по суті.
При цьому, відповідач не надав належні докази розгляду заяв позивача по суті. Наданий лист від 09.07.2025 №9/2500 не є рішенням суб'єкта владних повноважень, який породжує певні юридичні наслідки.
Крім того, суд вважає помилковим зазначення позивачем у заяві від 20.06.2025 пункту 4 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ з урахуванням доданих до цієї заяви документів, змісту позову та заяви від 15.05.2025.
З урахуванням викладеного, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача розглянути заяви позивача від 15.05.2025 та від 20.06.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти рішення по суті питання відповідно до наданих повноважень з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
У той же час, оскільки відповідач ще не здійснив дослідження наданих позивачем документів і не прийняв рішення по суті питання, у суду відсутні підстави для зобов'язання прийняти рішення про надання відстрочки, оскільки це належить до повноважень ТЦК та СП.
Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).
За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведене свідчить про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Предметом позову є одна вимога немайнового характеру, яка хоч і задоволена частково, але розмір компенсації за сплачений судовий збір суд визначає, виходячи з кількості (а не з розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог. Такий механізм розподілу витрат зі сплати судового збору застосовано Верховним Судом у рішенні від 16.06.2020 у справі №620/1116/20.
Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн, а тому, ці витрати слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Інші докази документально підтверджених судових витрат, понесених позивачем, у матеріалах справи відсутні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо розгляду заяв ОСОБА_1 від 15.05.2025 та від 20.06.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяви ОСОБА_1 від 15.05.2025 та від 20.06.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти рішення по суті питання відповідно до наданих повноважень з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 )
Відповідачі:ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 )
Головуючий суддя Д.Л. Фелонюк