Справа № 560/7553/25
іменем України
02 грудня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Польового О.Л. розглянувши адміністративну справу за позовом Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарської санкцій та пені,
Хмельницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідачки на користь Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 32782,44 грн та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 245,85 грн.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що відповідачка в порушення вимог, визначених статтями 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", не сплатила за 2023 рік адміністративно-господарські санкції у сумі 32782,44 грн та пеню у розмірі 245,85 грн - за 1 робоче місце, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. На підставі вищевикладеного просив задовольнити позов повністю.
У відзиві на позов відповідачка просила відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначив, що на виконання вимог законодавства відповідачка подала до Державної служби зайнятості звітність 3-ПН, у якому вказала про наявність на підприємстві вакансії для особи з інвалідністю.
Хмельницький окружний адміністративний суд здійснює розгляд адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Дослідивши докази, суд встановив такі обставини справи.
Позивач дійшов висновку, що відповідачка норматив щодо працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році не виконала у кількості 1 особи з інвалідністю, у зв'язку з чим розрахував суму адміністративно-господарських санкцій в розмірі 32782,44 грн, яку відповідачу необхідно самостійно сплатити до Державного бюджету України.
У зв'язку із несплатою нарахованої суми адміністративно-господарських санкцій в розмірі 32782,44 грн позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 245,85 грн.
Вважаючи, що відповідачка не виконала зазначений обов'язок, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наведене нижче.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України від 21.03.1991 N 875-XII "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі по тексту - Закон N 875-XII) забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Згідно з частиною третьою статті 18 Закону N 875-XII підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 18-1 Закону N 875-XII особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна. Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітною і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання особи з інвалідністю на підставі поданих нею рекомендацій МСЕК та інших передбачених законодавством документів.
Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.
Нормами частин першої та другої статті 19 Закону N 875-XII визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Згідно з частинами першою, другою статті 20 Закону N 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України "Про зайнятість населення", роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).
Згідно пункту 5 розділу І Порядку надання форми звітності N 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 N 316, форма N 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Таким чином, звітність за формою N 3-ПН подається до центрів зайнятості за наявності попиту на робочу силу (вакансії), і лише у разі наявності на підприємстві чи в організації вільних робочих місць. При цьому періодичності подачі такої звітності не встановлено, оскільки вона подається не пізніше трьох робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію.
Крім того, суд вважає, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування. Своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 31.01.2018 у справі N 824/379/17-а та від 26.06.2018 у справі N 806/1368/17.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, відповідачка подала звітність форми N 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" за 2024 рік, тим самим вжила залежних від нех передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення правопорушення.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач не довів обґрунтованості та відповідності законодавству своїх позовних вимог, а відповідачка довела, що нею вжито передбачених законодавством заходів, спрямованих на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та недопущення правопорушення у сфері господарювання, тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Судові витрати в порядку статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу між сторонами не підлягають.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відмовити повністю.
Судові витрати в порядку статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу між сторонами не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:Хмельницьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Грушевського, 87,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29001 , ідентифікаційний номер - 14149591)
Відповідач:Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_1 )
Головуючий суддя О.Л. Польовий