Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
03 грудня 2025 р. № 520/18696/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Харківського Національного університету внутрішніх справ (вул. Сонячна, буд.3А, м. Вінниця, Вінницька обл., Вінницький р-н, 21008) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням особи у закладі вищої освіти,-
Позивач, Харківський Національний університет внутрішніх справ, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з відповідача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_2 РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Харківського національного університету внутрішніх справ (рахунок UA898201720313251005201005066, Державне казначейство України в м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 08571096) витрати, пов'язані з утриманням, в сумі 74 071 (сімдесят чотири тисячі сімдесят одна) грн 29 коп.
В обґрунтування позову зазначено, що за відповідачем обліковується борг пов'язаний з його утриманням в сумі 74 071,29 грн., який в добровільному порядку сплачено не було, а отже підлягає стягненню в судовому порядку.
Ухвалою суду від 1607.2025 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
відповідачем 29.07.2025 року надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає зокрема, що позивач перейшов до іншої силової структури, а отже не повинен відшкодовувати витрати, пов'язані з утриманням, в сумі 74 071,29 грн.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що наказом Харківського національного університету внутрішніх справ від 19.08.2020 № 245 о/с відповідача - ОСОБА_1 прийнято на службу до Національної поліції України та зараховано курсантом ХНУВС з 01.09.2020.
01.09.2020 на виконання наказу МВС від 01.03.2017 № 173 «Про затвердження Типового форми Контракту про здобуття освіти у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських» між відповідачем, ХНУВС та ГУНП в Харківській області укладено контракт № 67 про здобуття освіти у вищому навчальному закладі із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських (далі - Контракт).
Наказом ХНУВС від 12.04.2024 № 155 о/с відповідача відрахували зі складу курсантів у зв'язку із закінченням навчання та направили для подальшого проходження служби з 13.04.2024.
Наказом ГУНП в Харківській області від 14.05.2025 № 274 о/с відповідача звільнено зі служби в поліції згідно з п. 8 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств) з 14.05.2025.
Листом ГУНП в Харківській області від 15.05.2025 № 16258 2025 повідомлено університет про звільнення відповідача.
Відповідно до абз. 5 п. 3 розділу 2 Контракту особа зобов'язується у разі дострокового розірвання Контракту, а також звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до п. 4 ст. 74 Закону України «Про Національну поліцію».
Згідно з Довідкою-розрахунком витрат, пов'язаних з утриманням курсанта, складених відповідно до Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року № 261, відповідач повинен відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням у ХНУВС на загальну суму 74 071,29 грн.
Повідомлення про зобов'язання відшкодувати витрати, пов'язані з утриманням в навчальному закладі було вручено ОСОБА_1 під підпис 14.05.2025. Строк для добровільного відшкодування витрат сплинув 14.06.2025, однак відповідач добровільно не відшкодував кошти, витрачені на його утримання у ХНУВС.
Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.
Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України" навчальні заклади, науково-дослідні установи, підприємства та установи забезпечення включенні до загальної структури МВС України.
Частиною 1 статті 1 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Згідно із ч.1, 3, 5 ст. 59 Закону України “Про Національну поліцію», служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України.
Відповідно до положень ч. 4, ч.5 статті 74 Закону України "Про Національну поліцію" особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Згідно п.2 Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 р. №261 (далі - Порядок), витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася.
Положеннями пунктів 3 - 6 Порядку визначено, що на підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи.
Витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання.
Після видання наказу про звільнення (відрахування з вищого навчального закладу) особи керівник органу поліції (вищого навчального закладу) або за його дорученням інша посадова особа видає зазначеній особі під підпис повідомлення із зобов'язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів. Таке повідомлення може бути надіслано особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за останнім місцем реєстрації, зазначеним у матеріалах її особової справи.
Як вже було встановлено судом вище, Наказом ХНУВС від 12.04.2024 № 155 о/с відповідача відрахували зі складу курсантів у зв'язку із закінченням навчання та направили для подальшого проходження служби з 13.04.2024.
Наказом ГУНП в Харківській області від 14.05.2025 № 274 о/с відповідача звільнено зі служби в поліції згідно з п. 8 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств) з 14.05.2025.
Листом ГУНП в Харківській області від 15.05.2025 № 16258 2025 повідомлено університет про звільнення відповідача.
Згідно з Довідкою-розрахунком витрат, пов'язаних з утриманням курсанта, складених відповідно до Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року № 261, відповідач повинен відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням у ХНУВС на загальну суму 74 071,29 грн.
Повідомлення про зобов'язання відшкодувати витрати, пов'язані з утриманням в навчальному закладі було вручено ОСОБА_1 під підпис 14.05.2025. Строк для добровільного відшкодування витрат сплинув 14.06.2025, однак відповідач добровільно не відшкодував кошти, витрачені на його утримання у ХНУВС.
У відзиві на адміністративний позов відповідачем зазначено, що з 05.06.2022 року, проживав у гуртожитку КПНУ за адресою: м. Кам'янець-Подільський, вул. Симона Петлюри, 3. Усі витрати, пов'язані з проживанням, харчуванням, та забезпеченням повсякденних потреб здійснював за власний рахунок, фінансування з боку університету на ці потреби не отримував.
Також відповідачем зазначено, що ним було подано рапорт та винесено наказ про звільнення зі служби у ВП №3 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області, в порядку п. 8 ч. 1 ст. 77 Закону України « Про Національну поліцію», у зв'язку з переходом на іншу службу до іншої структури, а саме «Управління Служби Безпеки України» в Харківській області, відділ «А», на посаду оперативного співробітника від 24.04.25. Таким чином, факт подання рапорту не є порушенням умов навчання або проходження служби та перехід відповідача на службу в спеціалізований бойовий підрозділ був обумовлений не особистими інтересами чи ухилення від зобов'язань перед навчальним закладом та місцем працевлаштування, а необхідністю виконання конституційного обов'язку щодо захисту незалежності та територіальної цілісності України відповідно до статті 17 Конституції України.
Однак суд зазначене не приймає до уваги, оскільки, як вже було зазначено судом вище, відповідно до положень ч. 4, ч.5 статті 74 Закону України "Про Національну поліцію" особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Позивача було звільнено наказом про звільнення зі служби у ВП №3 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області, в порядку п. 8 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», у зв'язку з переходом на іншу службу до іншої структури, а отже позивач не звільнений від обов'язку відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Крім того суд зазначає, що відповідачем по справі не спростовано належними та допустимими доказами, що зазначений розрахунок ним оскаржувався.
Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогою заявленого позову є стягнення боргу, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка підстав та черговості погашення боргу, встановлених чинним законодавством України, тощо.
При цьому питання правомірності визначення суми заборгованості не охоплюється предметом даного позову, оскільки розрахунки фактичних видатків державного бюджету, які підлягають відшкодуванню відповідачем, згідно з яким відповідні зобов'язання визначено, не є предметом позову у справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.
Наведене є однією із гарантій дотримання принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права.
Вказаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 31.08.2018 року по справі №821/381/17 та від 22.08.2018 року по справі №820/1878/16.
Згідно з ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи, що зазначені витрати станом на час розгляду справи відповідачем добровільно не відшкодовані, суд приходить до висновку про наявність підстав для їх стягнення з відповідача в судовому порядку.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Харківського Національного університету внутрішніх справ (вул. Сонячна, буд.3А, м. Вінниця, Вінницька обл., Вінницький р-н, 21008) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням особи у закладі вищої освіти - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 РНОКПП: НОМЕР_1 на користь Харківського національного університету внутрішніх справ рахунок UA898201720313251005201005066, Державне казначейство України в м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 08571096 витрати, пов'язані з утриманням, в сумі 74 071 (сімдесят чотири тисячі сімдесят одна) грн 29 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Спірідонов М.О.