Справа № 500/5381/25
03 грудня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської обласної прокуратури про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Тернопільської обласної прокуратури, у якому просить зобов'язати Тернопільську обласну прокуратуру переглянути справу на предмет правомірності звинувачень, наявності доказів, обґрунтованості звинувачення, надати відповідь, а саме: враховуючи викладе, а також міркування описані у зверненні до Офісу Генерального прокурора, які разом із документами були перенаправлені до Тернопільської обласної прокуратури (відповідь №27/2-16199, вих-25 від 24.02.2025) надати відповідь на поставлені запитання в заявах (скаргах); які саме докази, яким чином були враховані при прийнятті рішення обвинувачення, що були написані позивачкою на виправдання дій уряду рф, інше було оцінено досудовим слідством з точки зору допустимості, достовірності чи можливо за якимось внутрішніми переконаннями; які існують “канони вище вказаної методички пропаганди» (у вироку ст. 17) якими користується експерт.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.02.2024 у справі №607/10999/22, який залишено без змін ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 15.05.2024, ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 436-2, частиною 1 статті 111-1 Кримінального кодексу України (далі - КК України) та призначено покарання. Позивачка ставить під сумнів доцільність залучення експерта для проведення судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи в межах кримінального провадження, а також компетентність цього експерта. На думку позивачки, обвинувачення ґрунтувалося на доказах, отриманих незаконним шляхом, та на припущеннях.
ОСОБА_1 , не погоджуючись з вироком суду, написала кілька звернень до Офісу Генерального прокурора з проханням перегляду кримінального провадження на предмет достовірності та наявності доказів, правильності застосування органом досудового розслідування, прокуратурою та судами норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, невідповідності висновків суду обставинам справи. Надалі позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 03.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено судовий розгляд справи проводити суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечує та зазначає, що відповідно до вимог пункту 1 розділу IV Інструкції про порядок розгляду звернень і запитів в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора від 25.06.2024 №153 (далі - Інструкція), розгляд звернення позивачки в межах наданих повноважень заступником керівника обласної прокуратури було доручено начальнику відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки обласної прокуратури Рибизанту Т.Л.
Тернопільською обласною прокуратурою розглянуті такі заяви ОСОБА_1 : звернення від 30.01.2025, яке адресовану Офісу Генерального прокурора та надійшло відповідачу 14.03.2025 з Дніпропетровської обласної прокуратури, звернення від 16.05.2025, яке адресовану Офісу Генерального прокурора та надійшло 27.05.2025, та звернення від 23.06.2025, яке адресовану Офісу Генерального прокурора, та надійшло відповідачу 07.07.2025. Про результати їх розгляду та прийняті рішення ОСОБА_1 повідомлено листами від 11.04.2025 № 10-336вих-25, від 09.06.2025 № 10-580вих-25 та від 18.07.2025 № 10-746вих-25 (відповідно).
Відповідачем розгляд звернень ОСОБА_1 з питань досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження № 12022211010000115 здійснювався з огляду на встановлені обставини, в межах наданих повноважень, в порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 №393/96 (далі - Закон №393/96) та організаційно-розпорядчими документами Генерального прокурора з питань організації роботи на даному напрямі, а також з дотриманням встановлених правил діловодства.
Зазначає, що порушені заявницею у зверненнях питання щодо правомірності проведення окремих процесуальних дій, законності прийнятих судових рішень тощо, вирішувались нею, як учасником кримінального провадження, шляхом застосування принципів змагальності (самостійне обстоювання своєї правової позиції, прав і свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом) та забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності. Доводи позову та додані до нього документи не містять жодних даних щодо фактів протиправних рішень, дій чи бездіяльності органу прокуратури. Крім того, відсутня і сама констатація фактів порушень норм законодавства відповідачем. Фактично позивачка просить вчинити обласну прокуратуру дії, що не входять до кола її повноважень.
Також відповідач звертає увагу, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об'єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті.
А тому, доводи позовної заяви про незгоду з висновком експерта, його прийняття та оцінку як доказу у межах кримінального провадження не може розглядатися у межах адміністративного процесу, оскільки юрисдикція адміністративних судів на такі питання не поширюється.
Відповідач вважає, що ним надані відповіді на усі її звернення з дотриманням вимог нормативно-правових актів, а тому просить відмовити у позові ОСОБА_1 у повному обсязі (а.с.45-53).
У відповіді на відзив позивачка з аргументами відповідача не погоджується позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі (а.с.174-177).
Інших заяв по суті справи від учасників справи не надходило.
Суд, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка міста Почаїв, Кременецького району, Тернопільської області.
Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.02.2024 у справі №607/10999/22, який залишено без змін ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 15.05.2024, ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 436-2 КК України, частиною 1 статті 111-1 КК України та призначено покарання терміном на 5 років позбавлення волі (а.с.5-11).
З 13.06.2024 ОСОБА_1 утримувалася в державній установі «Чортківська УВП (№26)», з 26.07.2024 відбувала покарання в державній установі «Кам'янська виправна колонія (№34)», з 28.10.2024 по теперішній час відбуває покарання в державній установі «Водянська виправна колонія (№146)» (а.с.11 зворот).
ОСОБА_1 30.01.2025 направлено звернення до Офісу Генерального прокурора, в якому позивачка просила надати інформацію щодо поширення відеороликів, а також перевірити застосування доказів та надати оцінку роботі органів державної влади (а.с.56-63).
Офісом Генерального прокурора передано звернення за територіально юрисдикцією листом від 28.02.2025 до Дніпропетровської обласної прокуратури (а.с.55).
Відповідно до Закону №393/96 Дніпропетровською обласною прокуратурою звернення ОСОБА_1 направлено для розгляду в межах компетенції до Тернопільської обласної прокуратури (а.с.54).
Згодом ОСОБА_1 16.05.2025 направлено звернення до Офісу Генерального прокурора, в якому позивачка просила вирішити питання щодо проведення перевірки наявних доказів, які покладенні в основу її звинувачення (а.с.150-152).
Офісом Генерального прокурора передано звернення за територіально юрисдикцією листом від 26.05.2025 до Дніпропетровської обласної прокуратури та Тернопільської обласної прокуратури (а.с.149).
Листами від 11.04.2025 та від 09.06.2025 Тернопільською обласною прокуратурою розглянуто звернення позивачки щодо упередженого розгляду судами справи №607/10999/22 та щодо перегляду рішень ухвалених судами у справі №607/10999/22, та роз'яснено, що вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.02.2024 ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 111-1, частиною 3 статті 436-2 КК України. Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 15.05.2024 апеляційну скаргу та апеляційну скаргу захисника - адвоката Чапаєвої Г.М. залишено без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.02.2024 без змін. Також повідомлено відомості, які містяться в Єдиному державного реєстру судових рішень, про те, що 08.10.2024 колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду захиснику засудженої ОСОБА_1 - адвокату Чапаєвій Г.М. відмовлено у відкриті касаційного провадження. Позивачці роз'яснено, що у випадку незгоди з прийнятим рішенням вона маєте право оскаржити його прокурору вищого рівня або до суду (а.с.148).
23.06.2025 ОСОБА_1 направила звернення до Офісу Генерального прокурора, в якому просила надати інформацію щодо правомірності залучення експертів (а.с.162-166).
Офісом Генерального прокурора передано звернення за територіальністю листом від 07.07.2025 до Тернопільської обласної прокуратури (а.с.161).
Листом від 18.07.2025 Тернопільською обласною прокуратурою повідомлено, що позивачка скористалися своїм правом подачі апеляційної скарги. Зі змісту рішення суду апеляційної інстанції, перевіркою матеріалів провадження встановлено, що досудове та судове слідство проведено з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Таких порушень цього закону, які були б істотними та потягли за собою скасування судового рішення, у справі не допущено.
Щодо запитуваної інформації про правомірність залучення експерта, то заявниці роз'яснено, що згідно з частиною першою статті 93 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом. Статтею 242 КПК України передбачено, що експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.
У висновку експерта обов'язково повинно бути зазначено, що його попереджено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Разом з тим повідомлено, що створення «незалежної урядової інстанції» для перевірки доказів, на підставі яких судом було визнано позивачку винуватою за частиною 1 статті 11-1, частиною 3 статті 436-2 КК України, законом не передбачено (а.с.171).
Позивачка вважає звинувачення щодо неї неправомірними, вирок незаконним, а надані відповіді Тернопільською обласною прокуратурою неналежними, через що звернулася до суду.
Ухвалою суду від 03.12.2025 закрито провадження у цій справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання Тернопільську обласну прокуратуру переглянути справу на предмет правомірності звинувачення, наявності доказів, обґрунтованості звинувачення.
В межах спірних правовідносин до юрисдикції адміністративного суду належить лише перевірка правомірності дій та рішень відповідача в частині розгляду звернень ОСОБА_1 та дотримання вимог Закону України «Про звернення громадян».
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулюються Законом України “Про звернення громадян» від 02.10.1996 №393/96.
Згідно з частини першої статті 1 Закону №393/96 громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Статтею 3 Закону №393/96 визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Відповідно до статті 4 Закону №393/96 до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
Згідно зі частинами п'ятою, шостою статті 5 Закону № 393/96-ВР усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв'язку через визначені контактні центри, телефонні "гарячі лінії" та записується (реєструється) посадовою особою.
Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).
Частина перша статті 14 Закону № 393/96-ВР передбачено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.
Стаття 19 Закону № 393/96-ВР визначає, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.
Відповідно до частини першої статті 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
За змістом частин першої, третьої статті 15 Закону №393/96 органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Системний аналіз вказаних норм свідчить про те, що орган державної влади у місячний термін від дня надходження звернення зобов'язаний в межах своїх повноважень: 1) об'єктивно, всебічно і вчасно розглянути заяву громадянина, який звернувся до нього з такою заявою, 2) прийняти за результатами такого розгляду відповідне рішення та 3) повідомити заявника про наслідки розгляду його звернення. Тобто, належним розглядом органом державної влади звернення громадянина вважатиметься безумовне виконання останнім чітко визначеної законодавцем сукупності зазначених дій протягом строків, встановлених статті 20 Закону № 393/96-ВР.
Водночас частиною третьою статті 7 Закону №393/96-ВР визначено, що якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.
Отже, звернення громадян повинен розглядати той орган, до компетенції якого належить вирішення порушених у цих зверненнях питань.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №9901/5/17, від 04.07.2018 у справі №800/580/17 та від 19.02.2020 у справі №9901/268/19.
Спірні правовідносини у цій справі виникли з приводу наданих відповідей Тернопільською обласною прокуратурою на звернення позивачки.
Розгляд звернень громадян в органах прокуратури здійснюється відповідно до положень Конституції України, Закону № 393/96-ВР, Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон № 1697-VII), Регламенту Офісу Генерального прокурора, затвердженого наказом Генерального прокурора від 22.02.2022 №35 (далі - Регламент №35) та Інструкції про порядок розгляду звернень і запитів в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора від 25.06.2024 №153 (далі - Інструкція № 153), чинної на момент розгляду звернення заявника.
Згідно зі статтею 3 Закону №1697-VII діяльність прокуратури ґрунтується на засадах: 1) верховенства права та визнання людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки найвищою соціальною цінністю; 2) законності, справедливості, неупередженості та об'єктивності; 3) територіальності; 4) презумпції невинуватості; 5) незалежності прокурорів, що передбачає існування гарантій від незаконного політичного, матеріального чи іншого впливу на прокурора щодо прийняття ним рішень при виконанні службових обов'язків; 6) політичної нейтральності прокуратури; 7) недопустимості незаконного втручання прокуратури в діяльність органів законодавчої, виконавчої і судової влади; 8) поваги до незалежності суддів, що передбачає заборону публічного висловлювання сумнівів щодо правосудної судових рішень поза межами процедури їх оскарження у порядку, передбаченому процесуальним законом; 9) прозорості діяльності прокуратури, що забезпечується відкритим і конкурсним зайняттям посади прокурора, вільним доступом до інформації довідкового характеру, наданням на запити інформації, якщо законом не встановлено обмежень щодо її надання; 10) неухильного дотримання вимог професійної етики та поведінки.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону № 1697-VII Офіс Генерального прокурора організовує та координує діяльність усіх органів прокуратури, забезпечує належне функціонування Єдиного реєстру досудових розслідувань та його ведення органами досудового розслідування, визначає єдиний порядок формування звітності про стан кримінальної протиправності і роботу прокурора з метою забезпечення ефективного виконання функцій прокуратури, а також здійснює управління об'єктами державної власності, що належать до сфери управління Офісу Генерального прокурора.
Пунктами 7-10 розділу ІV Інструкції №153 передбачено, що розглянутими вважаються звернення, у тому числі дублетні, які направлено до інших відомств чи прокуратури нижчого рівня, повернуто заявникам або залишено без розгляду, вирішено по суті заявлених вимог.
За результатами вирішення звернень приймається одне з таких рішень: задоволено - наведені у зверненні доводи визнано обґрунтованими (надано відповідну інформацію, прийнято відповідне процесуальне рішення за результатами розгляду скарги на дії, рішення слідчого або прокурора згідно з вимогами КПК України; пред'явлено позов, здійснено вступ у справу, провадження в якій відкрито за позовом (заявою) іншої особи, внесено апеляційну, касаційну скаргу або заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами під час представництва в суді; внесено документ реагування згідно зі статтею 26 Закону України "Про прокуратуру", задоволено прохання про особистий прийом заявника, надано для ознайомлення матеріали за зверненням тощо); відмовлено у задоволенні (відхилено) - вимоги заявника, викладені у зверненні, визнано необґрунтованими; роз'яснено - надано роз'яснення щодо компетенції органів прокуратури, вимог законодавства, у тому числі надано усні роз'яснення на усні звернення під час особистого прийому та приймання звернень на телефон "гарячої лінії".
Звернення вважається вирішеним, якщо розглянуто всі порушені у ньому питання, заявнику надано відповідь у встановленому порядку.
Відповідь за результатами вирішення звернення надається тим органом прокуратури, якому його надіслано і до компетенції якого належить вирішення порушених у ньому питань.
Судом встановлено, що позивачкою направлено три звернення від 30.01.2025, від 16.05.2025, від 23.06.2025, які адресовані Офісу Генерального прокурора. Представниками Офісу Генерального прокурора отриманні заяви направленні за належністю до Тернопільської обласної прокуратури для відповідного розгляду та надання відповіді.
Направлені запити стосувалися питань щодо упередженості, перегляду розгляду справи та правомірності залучення експерта. У відповідях на вказані звернення відповідачем роз'яснено, що правом на оскарження рішення Тернопільського міськрайонного суду позивачка скористалася та ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 15.05.2024 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду без змін. Крім того апеляційною інстанцією встановлено, що досудове та судове слідство проведено з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, істотних порушень у справі не допущено. Також надано роз'яснення щодо правомірності залучення експерта з посиланнями на відповідні норми закону.
Отримані звернення відповідачем розглянуті в межах строку встановленого статтею 20 Закону №393/96-ВР, а за результатами розгляду заяв позивачку проінформовано листами належного змісту. Судом не встановлено допущення відповідачем порушень вимог Закону України "Про звернення громадян" при розгляді звернень ОСОБА_1 .
Щодо не згоди позивачки з вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.02.2024 чи висновком експерта, то суд зазначає, що право на оскарження судових рішень у кримінальному провадженні передбачено нормами КПК України, зокрема статтями 393, 425, 460 КПК України.
Перегляд судових рішень у кримінальному процесі в Україні здійснюється в різних формах, зокрема, апеляційним та касаційним порядком, а також за нововиявленими або виключними обставинами.
За своєю суттю у заявах позивачка просила про перегляд кримінального провадження на предмет достовірності та наявності доказів, правильності застосування органом досудового розслідування, прокуратурою та судами норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та невідповідності висновків суду обставинам справи.
З цього приводу суд вважає за доцільне зазначити, що вичерпний перелік публічно-правових справ, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів, визначено в частині другій статті 19 КАС України, а саме справи: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об'єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті.
КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають в результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Не поширюють свою дію ці положення на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.
А тому, доводи позовної заяви про незгоду з вироком чи висновком експерта, його прийняття та оцінку як доказу у межах кримінального провадження не можуть розглядатися у межах адміністративного процесу, оскільки юрисдикція адміністративних судів на такі питання не поширюється.
За цих обставин та на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд постановив ухвалу про закриття провадження у цій справі в частині позовних вимог про зобов'язання Тернопільську обласну прокуратуру переглянути справу на предмет правомірності звинувачень, наявності доказів, обґрунтованості звинувачення.
Щодо спірних правовідносин в частині дотримання відповідачем вимог Закону України «Про звернення громадян», то судом надана оцінка щодо повноти розгляду звернень позивачки та з огляду на встановлені обставини справи та положення норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що надані відповідачем докази підтверджують факт розгляду звернень позивачки у відповідності до Закону №393/96-ВР, а тому підстави для зобов'язання відповідача вчинити певні дії відсутні.
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За обставин цієї справи суд не встановив порушень прав позивачки діями чи рішеннями відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд не вбачає підстав для задоволення позову.
У зв'язку з відмовою в позові відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Тернопільської обласної прокуратури (вулиця Листопадова, 4, місто Тернопіль, Тернопільська область, 46001, код ЄДРПОУ 02910098) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 03 грудня 2025 року.
Суддя Чепенюк О.В.