вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua
03 грудня 2025 року Справа № 480/1113/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Павлічек В.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/1113/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним рішення та відмови, зобов'язання вчинити дії,-
Позивач, ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі по тексту - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, яке полягає в не зарахуванні до страхового стажу, ОСОБА_1 , період згідно трудової книжки від 24.07.1983 серія НОМЕР_1 з 01.09.1980р. по 12.10.1997р.(запис 1-19), та період догляду за дитиною до 3-х річного віку ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 , та відмови у призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області врахувати, ОСОБА_1 , до страхового стажу період згідно трудової книжки від 24.07.1983 серія НОМЕР_1 з 01.09.1980р. по 12.10.1997р.(запис 1-19), та період догляду за дитиною до 3-х річного віку ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 , та зобов'язати призначити пенсію за віком.
Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що позивач звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області № 262740013256 від 22.01.2025 року позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. До страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 24.07.1983, оскільки зміна прізвища " ОСОБА_3 " завірено нечитабельною печаткою; період догляду за дитиною до 3-х річного віку ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки відсутнє свідоцтво про шлюб. Позивач не погоджується з даним рішенням відповідача, вважає його протиправним та таким, що порушує її права.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін та встановлено строк відповідачу для подання відзиву та доказів, які наявні у відповідача.
Крім того даною ухвалою було витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві належним чином завірену копію матеріалів пенсійної справи позивача, в тому числі заяву про призначення пенсії та розписку-повідомлення.
Копія даної ухвали також була направлена Головному управлінню Пенсійного фонду України в Сумській області через систему "Електронний суд" та отримана ним 18.02.2025, про що свідчить довідка про доставку електронного листа (а.с. 50). Проте вимоги суду не було виконано, відзиву на позовну заяву суду надано не було.
Копія даної ухвали також була направлена Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві через систему "Електронний суд" та отримана ним 03.07.2025, про що свідчить квитанція про доставку документів. Проте вимоги суду не було виконано, витребувані докази суду надано не було.
У зв'язку із зазначеним, ухвалою Сумського окружного адміністративного суду було повторно витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві належним чином завірену копію матеріалів пенсійної справи позивача, в тому числі заяву про призначення пенсії та розписку-повідомлення.
На виконання вимог суду, представником Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві було надано суду через систему "Електронний суд" витребувані докази (а.с. 56-106).
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач звернулася до пенсійного органу із заявою від 15.01.2025 року про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (а.с. 73-74).
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.
Рішенням від 22.01.2025 року № 262740013256 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області було відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (а.с. 43). При цьому в даному рішенні зазначено, що вік заявника на дату звернення - 59 років 08 місяців 10 днів, страховий стаж становить 16 років 05 місяців 20 днів.
Водночас в оскаржуваному рішенні зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не враховано: періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 24.07.1983, оскільки зміна прізвища " ОСОБА_3 " завірено нечитабельною печаткою; період догляду за дитиною до 3-х річного віку ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки відсутнє свідоцтво про шлюб. .
Не погодившись з даним рішенням відповідача, позивач звернулася з позовною заявою до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності 01.01.2004.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
В силу положень ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 15 до 24 років; починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років (ч. 3 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За приписами ч. 2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Також, ч. 4 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
З аналізу зазначених норм законодавства суд вбачає, що до набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме до 01.01.2004, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу, в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.2004.
При цьому статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок № 637).
Згідно з п. 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.
З оскаржуваного рішення суд вбачає, що до страхового стажу позивача не зараховано, зокрема, періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 24.07.1983, оскільки зміна прізвища " ОСОБА_3 " завірена нечитабельною печаткою.
На момент внесення у трудову книжку позивача спірного запису (28.09.1991 року) була чинна Інструкція "Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях", затверджена постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20.06.1974 № 162 (далі по тексту - Інструкція № 162).
Згідно до пунктів 1.1 Інструкції № 162, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
За приписами п. 2.2 Інструкції № 162, заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого терміну з дня прийому на роботу.
До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.
Згідно з п. 2.10 Інструкції № 162 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) та дата народження зазначаються на підставі паспорта або свідоцтва про народження.
Відповідно до п. 2.12 Інструкції № 162 зміни записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові та дату народження здійснюються адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, імені, по батькові та ін.) та з посиланням на номер та дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рисою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище чи ім'я, по батькові, дата народження та записуються нові дані.
Посилання на відповідні документи записуються на внутрішній стороні обкладинки та засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Аналогічна норма міститься також в пункті 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 №58, відповідно до якої зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
Отже, з вищенаведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за зміни записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові та дату народження, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
Також слід зазначити, що відповідно до пункту 18 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки робітників та службовців", відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 "Про трудові книжки працівників" також передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
З огляду на зазначене, слід дійти висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 року по справі № 654/890/17 (провадження № К/9901/22832/18).
Крім того в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 Верховний Суд зазначив, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Зазначений висновок викладено в постанові Верховного суду від 6 березня 2018 року по справі № 754/14898/15-а.
А відтак суд зазначає, що нечитабельна печатка в трудовій книжці позивача не може бути самостійною підставою неврахування трудової книжки та, відповідно, зазначених у ній періодів роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії, оскільки позивач не може відповідати за правильність оформлення трудової книжки і відповідність дотримання вимог законодавства на підприємстві.
Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки відсутнє свідоцтво про шлюб, суд зазначає наступне.
За змістом п. "ж" ч. 2 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", до стажу роботи зараховується також: час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Згідно з частиною 2 статті 181 Кодексу законів про працю України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, при усиновленні дитини.
Згідно пункту 11 Порядку №637, час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта громадянина України (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.
Наведені норми дозволяють дійти висновку, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми до досягнення ними трирічного віку зараховується до страхового стажу та встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть) та документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.
Водночас нормами Порядку №637 не передбачено надання особами, які звертаються із заявою про призначення пенсії, додаткової інформації про факт догляду матері за дітьми до досягнення ними трирічного віку або свідоцтва про шлюб.
Суд зазначає, що як вбачається з копії паспорту серії НОМЕР_3 , прізвище позивача зазначено - ОСОБА_4 . При цьому у свідоцтві про народження серії НОМЕР_2 прізвище матері зазначено - " ОСОБА_5 " (а.с. 42).
Відповідно до копії трудової книжки НОМЕР_1 у неї вносилися записи про зміну прізвища « ОСОБА_6 » - « ОСОБА_5 » - « ОСОБА_4 », при цьому, зміни внесені на першій сторінці трудової книжки із закресленням колишнього прізвища позивачки.
Водночас в трудовій книжці НОМЕР_1 позивачки зазначено на титульній сторінці: про зміну прізвища позивачки на « ОСОБА_5 » на підставі свідоцтва про шлюб НОМЕР_4 від 09.01.1988; про зміну прізвища позивачки на « ОСОБА_4 » на підставі свідоцтва про шлюб НОМЕР_5 від 28.09.1991 (а.с. 19).
А відтак, суд вважає, що у відповідача були відсутні підстави для не зарахування до страхового стажу позивача періоду догляду за дитиною ( ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до досягнення нею трирічного віку, відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими та підлягають задоволенню в частині визнання протиправними та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 22.01.2025 року № 262740013256 про відмову позивачу у призначенні пенсії; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до страхового стажу позивача період догляду за дитиною ( ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до досягнення нею трирічного віку, відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .
Щодо позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, суд зазначає наступне.
З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Статтею 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Крім того у даному спорі суд не обраховує загальний стаж роботи позивача, що виключає можливість зобов'язання відповідача призначити позивачеві пенсію, оскільки в межах розгляду даної адміністративної справи судом не досліджувалось питання наявності у позивача загального трудового стажу, а обов'язковою передумовою призначення пенсії є наявність визначеного законом загального стажу.
Таким чином з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов висновку про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву позивача від 15.01.2025 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням записів у трудовій книжці НОМЕР_1 та висновків суду.
А відтак, позовні вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, задоволенню не підлягають.
Правову позицію, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, у зв'язку з чим належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах, а не зобов'язання відповідача призначити таку пенсію позивачу, висловлено Верховним Судом у постанові від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 72694515).
Також суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області врахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період згідно трудової книжки від 24.07.1983 серія НОМЕР_1 з 01.09.1980р. по 12.10.1997р.(запис 1-19), оскільки, як встановлено судом, при винесенні оскаржуваного рішення, відповідачем взагалі не було прийнято до уваги трудову книжку серії НОМЕР_1 та, відповідно, не досліджувалися записи у ній щодо періодів роботи позивача, що робить неможливим для суду об'єктивно оцінити обґрунтованість зарахування до страхового стажу позивача зазначених у трудовій книжці періодів.
Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи положення ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області суму судового збору в розмірі 605,60 грн., сплаченого згідно з квитанцією від 04.02.2025 (а.с. 45).
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним рішення та відмови, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 22.01.2025 року № 262740013256 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) період догляду за дитиною ( ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до досягнення нею трирічного віку, відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) від 15.01.2025 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням записів у трудовій книжці НОМЕР_1 та висновків суду.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) суму судового збору в розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 коп.).
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.О. Павлічек