02 грудня 2025 року Справа № 480/8458/25
Суддя Сумського окружного адміністративного суду Кунець О.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій та бездіяльності протиправними, скасування наказу та зобов'язання вчинити дії,
До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій та бездіяльності протиправними, скасування наказу та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою суду від 10.11.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду позовної заяви та її копії відповідно до кількості учасників справи, яка відповідає вимогам, установленим статтями 160, 161 КАС України, зокрема, із визначенням реквізитів наказів ІНФОРМАЦІЯ_3 , які оскаржуються (зазначити дату та номер) та зазначенням дати рапорту, який просить позивач розглянути по суті. Також, уточнити склад участинків справи, а саме визначити правовий статус ІНФОРМАЦІЯ_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), або уточнити позовні вимоги; належним чином завірених копій наказів ІНФОРМАЦІЯ_3 , які оскаржуються або клопотання про їх витребування; заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.
24.11.2025 від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучено уточнену позовну заяву, в якій визначено належних сторін та уточнено позовні вимоги. Так, позивач звертається до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_6 , Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), в якому просить:
1) Визнати протиправними та скасувати накази (витяги з наказів) ІНФОРМАЦІЯ_3 від 03.05.2025 в частині призову позивача на військову службу по мобілізації, взяття його 03.05.2023 на облік військовозобов'язаних як особи, раніше визнаної непридатною та виключеною з військового обліку за станом здоров'я, невійськовозобов'язаного, т а протиправними дії з направлення позивача для проходження служби у складі військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 );
2) Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо не внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників інформації про виключення з військового обліку та зміни категорії з "військовозобов'язаний" на "невійськовозобов'язаний";
3) Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_7 внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо позивача про виключення з військового обліку та зміни категорії з "військовозобов'язаний" на "невійськовозобов'язаний" відповідно до відомостей, які містяться у військовому квитку серії НОМЕР_3 ;
4) Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) щодо не розгляду по суті рапорту позивача від 24.07.2025 про його звільнення та рапорту із запереченнями від 17.08.2025 на висновок від 30.07.2025;
5) Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) розглянути по суті рапорт позивача із долученими документами про його звільнення, врахувавши відповідні записи у його військовому квитку серії НОМЕР_3 :
- на сторінці 27:
про зняття з військового обліку 17.07.2014, ІНФОРМАЦІЯ_8 ,
« ІНФОРМАЦІЯ_9 », ІНФОРМАЦІЯ_8 , 21.06.2012,
Знятий з військового обліку. Постановці на військовий облік не підлягає. Підстава: наказ МОУ України 2006р. № 342, п. 2,3. Військовий комісар ІНФОРМАЦІЯ_10 , п/полковник ОСОБА_2 ;
- на сторінці 32, (п.29): 17.07.2014 лікарською при ІНФОРМАЦІЯ_11 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з обліку по гр. 11 ст. 75 в, визначених наказом Міністерства Оборони України № 402 від 14.08.2008, та виключений з військового обліку;
- на сторінці 28: ЗНЯТО з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_12 03.05.2023, які внесено належними органами і підтверджені офіційною гербовою печаткою, скріплені підписами; та звільнити мене шляхом виключення мене із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) та звільнення з військової служби особового складу Збройних Сил України військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ).
Також, до заяви про усунення недоліків позовної заяви долучено клопотання про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними та їх поновлення.
Суд зауважує, що в період з 24.11.2025 по 28.11.2025 головуюча у справі суддя Кунець О.М. перебувала у щорічній відпустці.
Після виходу головуючої судді із щорічної відпустки, перевіривши матеріали позовної заяви, заяви про усунення недоліків та долучених до неї документів, суд зазначає наступне.
Як передбачено пунктами 4, 5, 9 частини п'ятої статті 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Обов'язок з визначення (формулювання) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав, на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено саме на позивача, тому для цього законодавцем визначені вимоги до позовної заяви, що містяться в статтях 160, 161 КАС України.
За змістом пунктів 7, 9 частини першої статті 4 КАС України відповідач суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача; суб'єкт владних повноважень орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
У контексті наведеного позовна заява повинна містити максимально чітко і зрозуміло сформовані позовні вимоги, звернені до конкретного відповідача.
Разом з цим в порушення вказаних вимог, позивачем не зазначено чітко зміст позовних вимог.
Так, уточнюючи позовні вимоги у пункті 1 прохальної частини позовних вимог уточненої позовної заяви позивач просить визнати протиправними та скасувати накази (витяги з наказів) ІНФОРМАЦІЯ_3 від 03.05.2025 в частині призову позивача на військову службу по мобілізації, взяття його 03.05.2023 на облік військовозобов'язаних.
При цьому до матеріалів позову позивачем не надано оскаржуваних рішень, що є порушенням вимог частини сьомої статті 161 КАС України. Водночас, позивач заявляє клопотання про витребування з метою уточнення позовних вимог в частині реквізитів наказів/витягів з наказів ІНФОРМАЦІЯ_3 від 03.05.2025 та тим, що самостійно не може отримати, продовжує виконувати обов'язки військової служби, належним чином посвідчених копій наказів/витягів з наказів (номери, дати, наказ про що), які слугували підставою взяття позивача 03.05.2023 на військовий облік військовозобов'язаних та зняття з такого обліку 03.05.2023 відповідно до записів у військовому квитку (сторінка 28).
Разом з цим, суд зазначає, що як вбачається з доданих до позовної заяви та уточненої позовної заяви документів, позивача призвано на військову службу по мобілізації з травня 2023 року, про що зазначає сам позивач обгрунтовуючи свої позовні вимоги.
Отже, уточнюючи позовні вимоги в частині оскарження наказів (витягів з наказів) ІНФОРМАЦІЯ_3 від 03.05. 2 0 2 5 в частині призову позивача на військову службу по мобілізації, взяття його 03.05. 2 0 2 3 на облік військовозобов'язаних, позивач зазначає накази (за 2025 рік), які фактично ще не існували на дату його мобілізації (2023 рік).
Наведене вказує на те, що зміст позовних вимог не узгоджується із тими доказами та фактичними обставинами, якими такі вимоги обґрунтовуються та викликає у суду невизначеність відносно предмету заявленого позову.
Крім того, у прохальній частині уточненої позовної заяви, а саме у пункті 1, позивачем не вказано дату коли саме, на його думку, протиправно направлено для проходження служби у складі військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), а також у п. 5 - не вказано дату рапорта, який просить зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) розглянути по суті, що унеможливлює дослідження судом питання щодо дотримання позивачем строків звернення до суду з даним позовом.
Також слід зазначити, що як вбачається з п. 4 прохальної частини уточненої позовної заяви позивач просить, зокрема, визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) щодо не розгляду по суті рапорту із запереченнями від 17.08.2025. Водночас, такий рапорт до матеріалів справи не доданий (до матеріалів справи долучено копію рапорту від 17.09.2025).
Щодо клопотання про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними та їх поновлення, суд зазначає наступне.
Так, частиною першою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
На підставі ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Частиною 1 статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмежено, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.
Згідно з частиною 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Зокрема, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді.
Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 31.03.2020 по справі № 807/235/16 (адміністративне провадження № К/9901/49805/18).
При цьому, з наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Усуваючи недоліки позовної заяви, позивачем подано клопотання про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якого зазначено, що позивач є учасником бойових дій та був мобілізований, дія воєнного стану, що свідчить про пропуск звернення позивача до суду за захистом його прав з поважних причин та є підставою для поновлення судом строків.
Питання щодо поновлення строку звернення до суду у випадку його пропуску з причин пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні було предметом дослідження Верховним Судом, зокрема у постановах від 04.04.2023 у справі № 140/1487/22, від 23.01.2023 у справі № 496/4633/18, від 23.12.2022 у справі № 760/5369/19, від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22, від 02.06.2022 у справі у №757/30991/18-а.
Так, у вищевказаних постановах Верховний Суд зауважив, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такою обставиною.
У постанові Верховного Суду від 29.11.2024 по справі №120/359/24 указано про зміст сформованого висновку щодо застосування положень статей 122 та 123 КАС України у правовідносинах, пропуск процесуального строку у яких пов'язаний саме з призовом по мобілізації до Збройних Сил України для виконання конституційного обов'язку із захисту суверенітету і незалежності Держави Україна, а саме: "Проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов'язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби:
1. Обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду.
2. Виконання обов'язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори.
3. Фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду.
4. Повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов'язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку.
5. Обов'язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об'єктивною причиною пропуску процесуального строку.".
Подане заявником клопотання про поновлення строків умотивоване суто загальними і неконкретизованими твердженнями і не містить посилання на існування факту доведення жодного із факторів, згаданих у постанові Верховного Суду від 29.11.2024 по справі №120/359/24.
Доказів того, що у межах спірних правовідносин заявник з 03.05.2023 до календарної дати звернення до суду постійно та безперервно брав особисту участь у бойових діях, знаходився у відрядженнях чи у нарядах, постійно та безперервно перебував у віддалених від мережі Інтернет та відділень Укрпошти місцях дислокації військових частин (підрозділів військових частин) до суду разом із клопотанням про поновлення строку не подано.
До клопотання від 20.11.2025 позивачем долучено лише військовий квиток, що не підтверджує ані зміст службових обов'язків за посадою, ані конкретні умови проходження військової служби, тобто дію факторів, котрі б створювали об'єктивні фізичні перешкоди у вчиненні процесуальної дії з приводу подачі позову.
Суд зауважує, що з огляду на зміст ст.ст.17, 65 Конституції України виконання громадянином військового обов'язку у спосіб безпосереднього проходження військової служби безперечно заслуговує на повагу кожного члена суспільства і дійсно може бути визнано поважною причиною пропуску строку звернення до суду, але виключно у разі подання до суду доказів на підтвердження безпосередньої та особистої участі військовослужбовця у веденні бойових дій або постійного та безперервного знаходження за місцем дислокації військового формування поза межами населених пунктів, тобто доведення факту відсутності фізичної змоги подати позов.
Між тим, подані позивачем документи таких доводів не містять. Докази на підтвердження таких обставин у матеріалах позову відсутні.
Тому суд доходить до переконання про те, що з огляду на зміст правових позицій постанови Верховного Суду від 29.11.2024 у справі №120/359/24 доводи позивача з приводу строку звернення до суду (котрі зводяться виключно до твердження про проходження військової служби за мобілізацією в умовах дії правового режиму воєнного стану) у даному конкретному випадку наразі не можуть бути визнані переконливими та достатніми у розумінні п.5 ч.1 ст.171 КАС України для висновку про поважність причин пропуску строку звернення до суду, адже зміст обраних заявником аргументів явно та очевидно виключає ймовірність існування дійсних перешкод у своєчасному зверненні до суду, а тому обґрунтованість цих доводів не підлягає перевірці доказами, котрі мають знаходитись у відповідача і не можуть бути витребувані судом на даному етапі відправлення правосуддя.
Відповідно до частин другої, шостої статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
За наведених обставин та з метою дотримання прав і законних інтересів позивача в частині доступу до правосуддя, суд вважає за необхідне продовжити процесуальний строк, встановлений ухвалою від 10.11.2025 для усунення недоліків позовної заяви.
З метою забезпечення права позивача на судовий захист своїх прав та інтересів наявні підстави надати позивачу строк для усунення вказаних недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня отримання ухвали шляхом надання до суду:
- позовної заяви та її копії відповідно до кількості учасників справи, яка відповідає вимогам, установленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України;
- належним чином завірених копій наказів ІНФОРМАЦІЯ_3 , які оскаржуються або клопотання про їх витребування, яке повинно відповідати вимогам ст. 80 КАС України;
- заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду із долученням належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів.
Керуючись ст. 121, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Зазначені позивачем у клопотанні від 20.11.2025 обставини для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду визнати не поважними.
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду від 20.11.2025 - залишити без задоволення.
Продовжити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви на 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали, попередивши, що у разі невиконання вимог відповідно до ухвали від 10.11.2025 та цієї ухвали, позовну заяву буде визнано неподаною та повернуто позивачу протягом п'яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Кунець