03 грудня 2025 рокум. Рівне№460/20587/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
1. Стислий виклад позицій учасників справи.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся через свого представника до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з адміністративним позовом (позовною заявою) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), у якому позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача та зобов'язати його перерахувати та виплатити позивачу з 09.05.2025 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням коефіцієнтів поступового збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року призначення пенсії за 2017, 2018 та 2019 роки відповідно до частин першої та другої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11 (з 01.03.2021), 1,14 (з 01.03.2022), 1,197 (з 01.03.2023), 1,0796 (з 01.03.2024), 1,115 (з 01.03.2025) у зв'язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначає про те, що з 10.11.2006 року позивачу було призначено пенсію за вислугу років як працівнику охорони здоров'я відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ), однак з 28.07.2020 позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), а тому при призначенні такого виду пенсії відповідач повинен застосувати для розрахунку показник середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2017-2019 роки та здійснити перерахунок пенсії позивача із застосуванням коефіцієнтів поступового збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року призначення пенсії за 2017, 2018 та 2019 роки відповідно до частин першої та другої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11 (з 01.03.2021), 1,14 (з 01.03.2022), 1,197 (з 01.03.2023), 1,0796 (з 01.03.2024), 1,115 (з 01.03.2025). Однак, з наданих відповідачем відомостей про призначення пенсії позивачу стало відомо, що для розрахунку пенсії застосовано середній заробіток за три попередні роки, а саме за 2014-2016 роки в сумі 3764,40 грн. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, а тому звернувся до суду із вказаною позовною заявою, позовні вимоги якої просить суд задовольнити повністю.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, свій відзив на позов до суду не подав.
2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.
Позовна заява подана до суду 09.11.2025 позивачем через представника у електронній формі із використанням електронного кабінету підсистеми ""Електронний суд" ЄСІТС, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 10.11.2025.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2025 визначено суддю Максимчука О.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.
Ухвалою від 17.11.2025 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та витребував у відповідача докази.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, свій відзив на позов до суду не подав.
На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).
З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши наявні у справі матеріали, з'ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.
Позивач є пенсіонером, як пенсіонер перебуває на обліку у відповідача та з 10.11.2006 позивачу було призначено пенсію за вислугу років за нормами Закону №1788-ХІІ, та з 28.07.2020 позивача було переведено на пенсію за віком на умовах Закону №1058-IV, вказане підтверджується наявним в матеріалах справи листом відповідача від 30.09.2025 №1700-0202-8/73756.
Представник позивача 24.09.2025 звернувся до відповідача із запитом, в якому серед іншого просив повідомити про врахований відповідачем показник середньої заробітної плати, при переведенні позивача на інший вид пенсії.
Відповідач листом від 30.09.2025 повідомив, що згідно з електронною пенсійною справою, з 10.11.2006 за заявою від 10.11.2006, ОСОБА_1 було призначено пенсію за вислугу років як працівнику охорони здоров'я на умовах Закону №1788-ХІІ, розмір якої визначено відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; з 28.07.2020 відповідно до поданої заяви від 28.07.2020, ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком на умовах Закону №1058-IV. При переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону, згідно із заявою від 28.07.2020, для обчислення пенсії за віком враховано середню заробітну плату по країні за 2014-2016 роки (3764,40 грн) - відповідно до пункту 4-3 Прикінцевих положень Закону (зі змінами), підвищену: з 01.03.2019 - на коефіцієнт 1,17 - відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 “Питання проведення індексації пенсій у 2019 році»; з 01.05.2020 - на коефіцієнт 1,11 - відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251“Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році».
Зазначені встановлені судом обставини справи не оспорюються сторонами, визнані ними у їх заявах по суті спору і підтверджуються даними з наявних у матеріалах справи копій документів.
Не погодившись з такою позицією відповідача, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом (позовною заявою) у цій справі з наведеними вище позовними вимогами до відповідача.
Отже у цій справі, яка розглядається судом, предметом спору є дії відповідача, які полягають у застосуванні при призначенні позивачу пенсії за віком з 28.07.2020 відповідно до Закону №1058-IV показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки .
4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.
Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.
Приписами статті 1 та частини 1 статті 2 Конституції України встановлено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, суверенітет якої поширюється на всю її територію. Відповідно до частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; зокрема, закони приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (стаття 8, частина 2 статті 19 Конституції України).
Приписами статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), який набрав чинності 01.01.2004.
Відповідно до приписів частини 1 статті 5 Закону №1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг, а згідно з частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Приписами статті 10 Закону №1058-IV передбачено, що: особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором (частина 1); особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором (частина 2).
Отже нормами Закону №1058-IV передбачено такі пенсійні виплати, як пенсію за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та врегульовано переведення між цими видами пенсії, тим самим законодавець визначив чіткий перелік видів пенсії, що призначаються і виплачуються за Законом №1058-IV.
Водночас, приписами абзаців 1 та 2 пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом Закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону, а положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. Тим самим нормами чинного пенсійного законодавства України передбачено також можливість призначення пенсії особі за вислугу років.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 01.07.2000. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 01 січня 2016 року, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь - які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв. Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск: К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики;
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1+Кз2+Кз3+...+Кзn);
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Приписами частини 1 статті 45 Закону №1058-IV передбачено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Частиною 3 статті 45 Закону №1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Системний аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку про те, що частиною 3 статті 45 Закону №1058-IV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом №1058-IV, на інший, а тому, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої цим Законом №1058-IV.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 31.10.2018 у справі №876/5312/17 (№577/2576/17) погодилась з висновками Верховного Суду України, викладеним в постанові від 29.11.2016 у справі №133/476/15-а (№21-6331а15), про те, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно частини 3 статті 45 Закону №1058-IV.
Отже, у тому випадку, коли особі було призначено пенсію за вислугу років за Законом №1788-XII, а в подальшому пенсію за віком за Законом №1058-IV, то при розрахунку пенсії за віком такій особі показник середньої заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія, яка до цього була призначена позивачу.
Аналогічні висновки щодо застосування наведених норм права викладені Верховним Судом в постановах від 08.02.2024 у справі №500/1216/23, від 20.02.2025 у справі №380/4842/24, від 30.09.2025 у справі №460/26237/23, а тому в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України вони підлягають врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин у цій справі, яка розглядається судом.
5. Висновки суду по суті спору та позовних вимог.
Враховуючи встановлені судом у цій справі і описані вище фактичні обставини, відповідні їм правовідносини, застосовані до них судом норми права і висновки Верховного суду про їх застосування, суд дійшов до наступних висновків по суті спору та позовних вимог.
В ході розгляду справи суд встановив, що з 10.11.2006 позивачу було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ, а з 28.07.2020 відповідачем позивачу призначено пенсію за віком згідно з Законом №1058-IV, і при цьому для обчислення такої пенсії позивача за віком відповідачем використано показник середньої заробітної плати по Україні за 2014-2016 роки (3764,40 грн). При цьому, право позивача на пенсію за віком відповідно до норм Закону №1058-IV не є спірним у цій справі та не заперечується сторонами.
Водночас, враховуючи той факт, що позивачу ще з 10.11.2006 було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, то з урахуванням наведеного вище нормативно-правового регулювання спірних правовідносин та висновків Верховного суду суд дійшов висновку про те, що призначення позивачу з 28.07.2020 пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV є саме призначенням позивачу пенсії за віком вперше, а тому в спірних правовідносинах відсутнє переведення з одного на інший вид пенсії в межах одного Закону №1058-IV.
Отже, в спірній ситуації орган Пенсійного фонду був зобов'язаний з 28.07.2020 призначити позивачу пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, застосувавши при обчисленні розміру такої пенсії положення частини 2 статті 40 Закону №1058-IV та показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення позивача за призначенням пенсії за віком, а саме за 2017-2019 роки. Однак, всупереч приписам чинного пенсійного законодавства, відповідач таких дій не вчинив, застосувавши при обчисленні пенсії за віком показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення позивача за призначенням пенсії за віком, а саме за 2014-2016 роки.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про протиправність наведених дій відповідача щодо розрахунку позивачу його пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки, які порушують гарантоване Конституцією України право позивача на соціальний захист, визначене Законом №1058-IV, а тому суд вважає, що таке порушене право позивача підлягає судовому захисту та відновленню шляхом зобов'язання відповідача здійснити з 09.05.2025 (в межах строку звернення) перерахунок та виплату позивачу пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2017-2019 роки відповідно до частини 2 статті 40 Закону №1058-IV, з урахуванням раніше виплачених сум.
Водночас, суд вважає, що таке рішення суду не призведе до втручання у дискреційні повноваження відповідача, оскільки дискреційні повноваження не є необмеженими (абсолютними) та закінчуються з прийняттям таким органом Пенсійного фонду певного рішення, яке свідчить про те, що він скористався наданим йому правом свободи дій для його винесення (дискреційними повноваженнями), чим виключив можливість прийняття іншого рішення. Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.03.2019 у справі №817/498/17 (№К/9901/44445/18), які є обов'язковими для врахування судами в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України.
Щодо позовних вимог позивача в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням коефіцієнтів поступового збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року призначення пенсії за 2017, 2018 та 2019 роки відповідно до частин першої та другої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11 (з 01.03.2021), 1,14 (з 01.03.2022), 1,197 (з 01.03.2023), 1,0796 (з 01.03.2024), 1,115 (з 01.03.2025), суд зазначає таке.
Кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань. Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Із системного аналізу вказаних норм випливає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин, а не можливість їх порушення в майбутньому.
Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб факт порушення був обґрунтованим. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Визначення обсягу вимог, що підлягають судовому захисту є диспозитивним правом позивача. При цьому, підстави, з якими позивач пов'язує виникнення у нього права на звернення до суду і для задоволення його вимог, визначаються позивачем самостійно. Суд під час прийняття рішення вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються і яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин (стаття 244 Кодексу адміністративного судочинства України).
Враховуючи вищезазначене, судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних, а не можливість їх порушення в майбутньому.
Суд зауважує, що станом на дату розгляду справи у суду відсутні підстави вважати, що здійснюючи перерахунок пенсії позивача з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року призначення пенсії за 2017-2019, відповідачем не буде проіндексовано пенсійні виплати позивача з урахуванням коефіцієнтів збільшення внаслідок такого перерахунку, тому спору щодо виплати пенсії без урахування індексацій чи інших доплат на час звернення позивача у цій справі до суду не існує, відповідно, відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого перерахунку будуть порушені. Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача з заявою про проведення перерахунку його пенсії з урахуванням коефіцієнтів збільшення у розмірі 1,11 (з 01.03.2021), 1,14 (з 01.03.2022), 1,197 (з 01.03.2023), 1,0796 (з 01.03.2024), 1,115 (з 01.03.2025) та відповідно відмови відповідача у здійсненні такого перерахунку.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням наведеного в ході розгляду справи суд дійшов висновку про те, що відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірності оспорюваних позивачем дій, а позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають частковому задоволенню.
6. Розподіл судових витрат.
Частиною 1 статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. А тому, у зв'язку з прийняттям судом за результатами розгляду спору рішення про задоволення позову, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у сумі 968,96 грн.
Керуючись статтями 241-246, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, щодо застосування при призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014 - 2016 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 09.05.2025 перерахунок і виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2017-2019 роки, та з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судовий збір у розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (місцезнаходження: вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська обл., 33028, код ЄДРПОУ: 21084076).
Суддя Олександр МАКСИМЧУК