03 грудня 2025 року м. Рівне №460/15233/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинення певних дій,
1.Стислий виклад позицій учасників справи
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті №065126 від 26.11.2024 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу на суму 17000 грн.
Позивач в обґрунтування позову зазначає про те, що відповідачем протиправно винесена постанова №065126 від 26.11.2024 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн за те, що під час перевірки виявлено порушення ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: здійснення пасажирських перевезень за відсутності на момент перевірки витягу з дозволу на перевезення пасажирів на міжміському міжобласному автобусному маршруті загального користування автобусом категорії М2, також у водія були відсутні тахокарти з 18:50 год. 21.10.2024 до 06:45 год. 22.10.2024 та з 18:50 год. 22.10.2024 до 06.45 год. 23.10.2024. Позивач зазначає, що автобус категорії М2 - це транспортний засіб, що використовується для перевезення пасажирів (мікроавтобус), в якому крім водійського сидіння є більше восьми сидячих місць і технічно допустима максимальна вага якого не перевищує 5 тон, а автобус категорії М3 - це мікроавтобус, в якому крім водійського сидіння є більше восьми сидячих місць і технічно допустима максимальна вага якого перевищує 5 тон, тобто наявний в автобусі витяг з Дозволу на перевезення пасажирів автобусом категорії М3 є одночасно і витягом з Дозволу на перевезення пасажирів автобусом категорії М2. Відсутність тахокарт у водія автобуса не є порушенням ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" взагалі, а відсутність в автобусі тахокарт за попередні робочі дні не є і порушенням п. 3.3. Наказу №385, бо зберігання тахокарт, крім виданих водіям, що відправляються у рейс, є обов'язком перевізника, тобто у водія на міжміському міжобласному маршруті загального користування має бути лише тахокарта, видана перед відправленням в рейс. За наведеного, позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
27.12.2025 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, де в обґрунтування заперечень проти задоволення позову вказав на те, що позивача притягнуто до відповідальності за здійснення пасажирських перевезень за відсутності на момент перевірки витягу з дозволу на перевезення пасажирів на міжміському міжобласному автобусному маршруті загального користування автобусом категорії М2, та відсутність у водія тахокарт з 18:50 год. 21.10.2024 до 06:45 год. 22.10.2024 та з 18:50 год. 22.10.2024 до 06.45 год. 23.10.2024. Наказом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 24.07.2024 №688 затверджено вимоги щодо використання автобусів за видами сполучень, режимами руху та протяжністю маршрутів, за параметрами пасажиромісткості, комфортності, технічних та екологічних показників. Відповідно до пункту 5 вказаних вимог, використання автобусів за видами сполучення та протяжністю маршрутів визначається з урахуванням особливостей конструкції автобусів щодо безпечності та комфортності перевезення пасажирів і забезпечення належних умов поїздки (табл. 1). Як вбачається з наведеної таблиці, категорією автобусів M2 дозволяються лише міські та приміські перевезення. Міжміські та міжнародні перевезення такими автобусами забороняються. При проведенні перевірки водієм було надано витяг з дозволу на перевезення пасажирів на міжміському міжобласному автобусному маршруті загального користування Рівне-Нововолинськ, який дозволяє перевезення пасажирів автобусами категорії МЗ, однак позивач здійснював перевезення пасажирів автобусом категорії М2, а тому наданий водієм витяг з дозволу серії АТБ №000671 не міг братися до уваги інспектором. Положення ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" мають частково бланкетний характер, адже замість викладення у тексті норми вичерпного переліку усіх необхідних документів, законодавець вдався до застосування юридичної конструкції "інші документи, передбачені законодавством". Положення про робочий час і час відпочинку водії вколісних транспортних засобів від 07.06.2010 №340 передбачає серед переліку необхідних документів перевізника - документи про облік робочого часу водія або у вигляді відомостей діючого, справного та повіреного тахографа, або у вигляді відомостей індивідуальної контрольної книжки водія. Оскільки водієм надано тахокарти, у яких відсутня інформація про його час роботи та відпочинку з 18:50 год. 21.10.2024 до 06:45 год. 22.10.2024, з 18:50 год. 22.10.2024 до 06:45 год. 23.10.2024, це є порушенням статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 цього Закону. З огляду на вказане, відповідач вважає, що позивач порушив законодавство про автомобільний транспорт, а тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
31.12.2024 позивач подав відповідь на відзив, де в обґрунтування заперечень на доводи відповідача наведені ним у відзиві зазначає про те, що зазначені у акті перевірки порушення не є порушенням ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт». Автобус категорії М3 є автобусом вищої категорії ніж автобус категорії М2, то відсутність дозволу саме на перевезення пасажирів таким автобусом категорії М2 не може вважатись порушенням правил пасажирських перевезень. Також, відповідно до п. 3.3. Наказу №385 зобов'язання своєчасно встановлювати, змінювати і заповнювати тахокарти та забезпечувати їх належне зберігання є зобов'язанням водія, а не перевізника, а отже позивач вважає доводи відповідача безпідставними.
2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.
Позовна заява подана до суду 12.12.2024 у паперовій формі безпосередньо через канцелярію суду, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 12.12.2024.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.12.2024 визначено суддю Махаринця Д.Є. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.
Ухвалою від 18.12.2024 суд у складі судді Махаринця Д.Є. прийняв зазначену позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №460/15233/24 за вказаним позовом, вирішив розгляд справи здійснювати одноособово суддею за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та встановив учасникам справи строки подання до суду інших заяв по суті спору.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та 27.12.2024 подав до суду відзив, у якому відповідач виклав свої заперечення проти позову.
Позивач 31.12.2024 подав до суду відповідь на відзив, у якій виклав свої заперечення на відзив відповідача.
Розпорядженням керівника апарату суду від 09.09.2025 №814 на підставі пунктів 2.3.43, 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, Засад використання автоматизованої системи документообігу суду, затверджених рішенням зборів суддів Рівненського окружного адміністративного суду від 27.03.2025 №1, у зв'язку із тимчасовим відстороненням від здійснення правосуддя судді Махаринця Д.Є., головуючого судді у справі №460/15233/24, та з урахуванням рішення зборів суддів від 25.08.2025 (протокол зборів №5) призначено повторний автоматизований розподіл справи №460/15233/24.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2025 справу №460/15233/24 передано на розгляд судді Максимчуку О.О.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду у складі судді Максимчука О.О. від 16.09.2025 прийнято до провадження адміністративну справу №460/15233/24, а розгляд і вирішення цієї справи №460/15233/24 вирішено продовжити одноособово суддею Максимчуком О.О. за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) зі стадії розгляду справи по суті.
На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).
З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши наявні у справі матеріали, з'ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.
Позивач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та є власником транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ SPRINTER 311CDI реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .
23.10.2024 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті у м. Луцьк о 16:00 перевірено транспортний засіб MERCEDES-BENZ SPRINTER 311CDI реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить позивачу, за кермом якого перебував водій ОСОБА_3 .
За результатами вказаної перевірки складено акт №АР037707 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому зафіксовано порушення вимог статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: здійснення пасажирських перевезень за відсутності на момент перевірки витягу з дозволу на перевезення пасажирів на міжміському міжобласному автобусному маршруті загального користування автобусом категорії М2 та відсутність у водія тахокарт з 18:50 год. 21.10.2024 до 06:45 год. 22.10.2024 та з 18:50 год. 22.10.2024 до 06.45 год. 23.10.2024. У тому числі зафіксовано порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ, а саме перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів визначених ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Водій вказаного транспортного засобу ОСОБА_3 від ознайомлення із актом перевірки та підпису відмовився.
В подальшому, матеріали вказаної перевірки були направлені для їх розгляду до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області.
Справа про порушення законодавства про автомобільний транспорт була розглянута 26.11.2024, за результатами розгляду в.о. начальника Відділу державною нагляду (контролю) у Рівненській області Мартиновим В. П. винесено постанову №065126 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн за порушення статті 39 Закону №2344-ІІІ, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ.
Отже у цій справі, яка розглядається судом, предметом спору є постанова Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу від 26.11.2024 №065126 на суму 17000 грн.
4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду по суті спору.
Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.
Приписами статті 1 та частини 1 статті 2 Конституції України встановлено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, суверенітет якої поширюється на всю її територію. Відповідно до частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; зокрема, закони приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (стаття 8, частина 2 статті 19 Конституції України).
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом №2344-ІІІ, статтею 2 якого передбачено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", “Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.
Відповідно до статті 18 Закону №2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Згідно з абзацом 3 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" від 10.09.2014 №442 (далі - Постанова №442) Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті була реорганізована шляхом злиття з Державною інспекцією України з безпеки на морському та річковому транспорті, та утворено Державну службу України з безпеки на транспорті.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Постанова №103) затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Підпунктами 2, 15, 27, 54, 58, 62 пункту 5 вказаного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю; проводить перевірки за додержанням суб'єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється; здійснює інші повноваження, визначені законом.
Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Відповідно до частини 4 статті 6 Закону №2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Статтею 6 Закону №2344-ІІІ передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) з дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, далі - Порядок №1567).
Відповідно до пункту 4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.
Пунктом 13 Порядку №1567 передбачено, що графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.
За приписами пункту 14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Згідно з пунктом 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
В ході розгляду справи з наявних у матеріалах справи копій документів судом встановлено, що старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті у м. Луцьк о 16:00 перевірено транспортний засіб MERCEDES-BENZ SPRINTER 311CDI реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить позивачу, щодо дотримання вимог Закону №2344-ІІІ.
За результатами вказаної перевірки складено акт №АР037707 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому зафіксовано порушення вимог статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: здійснення пасажирських перевезень за відсутності на момент перевірки витягу з дозволу на перевезення пасажирів на міжміському міжобласному автобусному маршруті загального користування автобусом категорії М2, та відсутність у водія тахокарт з 18:50 год. 21.10.2024 до 06:45 год. 22.10.2024 та з 18:50 год. 22.10.2024 до 06.45 год. 23.10.2024. У тому числі зафіксовано порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ, а саме перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів визначених ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Згідно з пунктом 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Справа про порушення законодавства про автомобільний транспорт була розглянута 26.11.2024, за результатами розгляду в.о. начальника Відділу державною нагляду (контролю) у Рівненській області Мартиновим В. П. винесено постанову №065126 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн за порушення статті 39 Закону №2344-ІІІ, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ.
Щодо правомірності винесення оспорюваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу згідно зі статтею 60 Закону №2344-ІІІ по суті встановленого порушення, суд зазначає наступне.
Статтею 34 Закону №2344-ІІІ визначено, що автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
За змістом пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється, серед іншого, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-III визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В свою чергу, статтею 39 Закону №2344-ІІІ визначено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для регулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.
Аналіз положень статті 39 Закону №2344-ІІІ дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.
Відповідно до п.30 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затвердженого Постановою КМУ від 18.02.1997р. №176 (у редакції Постанови КМУ від 26.09.2007р. №1184) перевезення пасажирів за приміськими та міжміськими маршрутами, які виходять за межі території областей (міжобласні маршрути), здійснюється на підставі дозволу, який видається в установленому законодавством порядку. Витяг з дозволу повинен перебувати в автобусі.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначив, що під час проведення рейдової перевірки водієм контролюючому органу було надано оригінал витягу з дозволу на перевезення пасажирів на міжміському міжобласному автобусному маршруті загального користування серії АТБ за №000671. Дана обставина не заперечується також і відповідачем.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 7.05.2010р. №279 «Про затвердження форми дозволу на перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах загального користування, порядку його видачі та анулювання» (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 14.09.2016р. №316), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.06.2010р. за №409/17704, затверджено Порядок видачі та анулювання дозволу на перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах загального користування (далі - Порядок №279).
Відповідно до п.3.5 розділу ІІІ Порядку №279 до дозволу на перевезення вноситься така інформація: 1) найменування, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) або код згідно з ЄДРПОУ та місцезнаходження (місце проживання) перевізника; 2) назва маршруту (маршрутів); 3) номери рейсів; 4) режим руху (приміські маршрути) або порядок здійснення перевезень (міжміські маршрути); 5) термін дії дозволу на перевезення; 6) умови організації перевезень, передбачені Законом України «Про автомобільний транспорт», Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року №176 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2007 року №1184), законодавством про захист прав споживачів, іншими нормативно-правовими актами, що регламентують перевезення пасажирів автомобільним транспортом (забезпечення безпеки, якості перевезень, культури обслуговування); 7) показники якості транспортного обслуговування (регулярність виконання перевезень, використання автобусів за відповідними параметрами комфортності); 8) додаткові умови організації перевезень пасажирів (відповідно до умов обслуговування за рішенням конкурсного комітету); 9) умови анулювання та переоформлення дозволу на перевезення; 10) дата видачі дозволу на перевезення.
До витягу з дозволу на перевезення вносяться, зокрема, інформація про транспортні засоби (рік виготовлення автобусів та параметри їх комфортності залежно від протяжності автобусного маршруту та видів сполучень), що використовуватимуться для перевезення пасажирів.
Аналізуючи вищевказані норми, суд зазначає, що чинним законодавством передбачено зазначення у дозволі та відповідно у витягу з дозволу, зокрема, інформації про параметри комфортності транспортних засобів, що використовуватимуться для перевезення пасажирів.
Відповідно до витягу з дозволу серії АТБ №000671, якій було надано під час перевірки працівникам Укртрансбезпеки: маршрут: Рівне - Нововолинськ, номер рейсів: 437,438, вид маршруту: міжміський, порядок виконання: самостійно, категорія, клас автобусів: М3, В, ІІ, ІІІ, рік виготовлення: починаючи з 1995 року, місць для сидіння не менше ніж: 18 місць, термін дії дозволу: 06.11.2020 - 05.11.2025, перевізник: ФОП ОСОБА_2 .
Визначення класу автобуса здійснюється відповідно до Порядку визначення класу комфортності автобусів, сфери їхнього використання за видами сполучень та режимами руху, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.04.2007р. №285, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14 травня 2007р. за №499/13766 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Порядок №285).
Відповідно до п.4.1.1. р.4 Порядку №285 автобуси за максимальною масою поділяються на дві категорії:
- категорія М2 - автобуси, які призначені для перевезення пасажирів і мають більше ніж 8 місць, не враховуючи місця водія, і максимальну масу не більше ніж 5 тонн;
- категорія М3 - автобуси, які призначені для перевезення пасажирів і мають більше ніж 8 місць, не враховуючи місця водія, і максимальну масу, що перевищує 5 тонн.
Як вбачається з свідоцтва про реєстрацію, транспортний засіб MERCEDES-BENZ SPRINTER 311CDI реєстраційний номер НОМЕР_3 має повну масу 3 500кг, кількість сидячих місць з місцем водія 19.
Отже, з характеристик, які зазначені у реєстраційному талоні, можна зробити висновок, що даний автобус марки MERCEDES-BENZ SPRINTER 311CDI реєстраційний номер НОМЕР_3 підпадає під категорію М2.
Отже, хоча і водій позивача надав витяг з дозволу серії АТБ №00671 під час перевірки працівниками Укртрансбезпеки, однак такий витяг з дозволу не може вважатись належним доказом на виконання приписів ст.39 Закону 2344-III, оскільки транспортний засіб MERCEDES-BENZ SPRINTER 311CDI реєстраційний номер НОМЕР_3 не відповідає категорії автобусів, яким можна здійснювати міжобласні перевезення пасажирів.
Відповідно до акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №АР037707 від 23.10.2024 водієм також не надавались тахокартки режиму праці та відпочинку за період з 18:50 21.10.2024 по 06:45 22.10.2024 та з 18:50 22.10.2024 по 23.10.2024.
Статтею 18 Закону №2344-III визначено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, статті 18 Закону №2344-ІІІ та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів, Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 №340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за №811/18106 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі Положення №340).
Згідно з пунктом 1.3 Положення №340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).
У відповідності до пункту 1.5 Положення №340 у цьому Положенні терміни вживаються в такому значенні: відпочинок - безперервний період часу, який водій може використовувати на свій розсуд; робочий час водія - час, протягом якого водій зобов'язаний виконувати свої обов'язки, визначені трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку; тахограф - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.
Згідно з пунктом 2.1 Положення №340 до робочого часу водія включаються: а) змінний період керування; б) підготовчо-заключний період; в) час простоїв не з вини водія (у тому числі коли водій не зобов'язаний перебувати на робочому місці, але має залишатися на зв'язку, бути готовим відповісти на будь-який виклик, почати чи відновити рух або виконувати іншу роботу); г) час простоїв (у пунктах навантаження та розвантаження вантажів, у місцях посадки та висадки пасажирів); ґ) час проведення медичних оглядів водія перед виїздом на маршрут (у рейс) та після повернення; д) час проведення робіт з усунення технічних несправностей ТЗ на маршруті (у рейсі); е) час охорони ТЗ з вантажем або без нього під час стоянки на кінцевих та проміжних пунктах при здійсненні міжміських перевезень у разі, якщо такі обов'язки передбачені трудовим договором, укладеним з водієм; є) половина часу, передбаченого завданням на рейс міжміського сполучення, при роботі двох водіїв на ТЗ, обладнаному спальним місцем; ж) інший час, передбачений законодавством України.
Змінний період керування водія, включаючи надурочні роботи, не повинен перевищувати 10 годин не частіше ніж двічі на тиждень та 9 годин в інші дні. Змінний період керування водія (не плановий, а фактичний) може бути збільшено понад норми, установлені пунктом 3.1 цього Положення, в разі виникнення непередбачуваних обставин (технічна несправність ТЗ, зупинення руху ТЗ в рейсі (на маршруті), несприятливі погодні умови, перешкоди руху, відсутність місць стоянки). Водій має вказати на роздруківці тахографа характер і причину виникнення непередбачуваних обставин не пізніше ніж у момент прибуття до місця стоянки (пункти 3.1, 3.2 Положення №340).
Відповідно до пунктів 6.1, 6.3 Положення №340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами; водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку.
Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни.
Водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.
Пункт 6.4 Положення №340 встановлює, що графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника.
У разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4).
Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Згідно з пунктом 7.1 Положення №340 органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.
Інструкція №385) визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.
Відповідно до пункту 1.3 Інструкції №385 ця Інструкція поширюється на суб'єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції №385:
контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;
картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі;
тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.
Відповідно до пункту 3.3. Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:
забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;
використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу
цифровим тахографом;
у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);
у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
За приписами пункту 3.5 Інструкції №385 перевізники:
забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий);
зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.
Відповідно до пункту 3.6 Інструкції №385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку:
правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов'язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР);
наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку;
дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа;
дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом;
наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа;
строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.
7 вересня 2005 прийнято Закон України №2819 «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)», укладеної 01 липня 1970 року в м. Женева.
З 20.12.2010 набула чинності Поправка №6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів (ЄУТР), підписаної у Женеві 01.07.1970, в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних днів, а в разі відсутності тахокарт надання Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.
Зазначена поправка має на меті приведення ЄУТР у відповідність із законодавством, введеним у дію у Європейському Союзі (Постанова ЄС від 15.03.2006 №561/2006) в частині періодів керування та відпочинку професійних водіїв, з тим щоб забезпечити гармонізацію цих двох систем і правил та безпеку дорожнього руху.
Вказане дає підстави для висновку, що водії зобов'язані надавати інспектору для контролю реєстраційні листки за поточний день та попередні 28 календарних днів, тобто всього 29, а в разі відсутності тахокарт - оригінал Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.
У спірному випадку посадовими особами Укртрансбезпеки під час проведення перевірки на дорозі встановлено, що транспортний засіб обладнаний перевіреним та адаптованим аналоговим тахографом; на час проведення перевірки відсутні записи роботи тахографа за попередні дні.
Положенням №340 та нормами ЄУТР чітко передбачено алгоритм дій перевізника та водія щодо підтвердження режиму роботи та відпочинку коли ним не здійснювались рейси. Такі обставини, на думку суду, можуть засвідчуватися бланками підтвердження встановленої форми, які повинні бути заповнені перед рейсом, підписані перевізником та водієм та надані уповноваженій особі під час перевірки.
Відтак, на вимогу уповноваженої особи при проведенні перевірки 23.10.2024 водій автомобіля був зобов'язаний надати тахокарти режиму праці та відпочинку водія за період з 18:50 21.10.2024 по 6:45 22.10.2024 та з 18:50 22.10.2024 по 6:45 23.10.2024. Однак, під час здійснення перевірки на вимогу інспектору такі тахокарти надані не були, а також не було надано будь-яких документів на підтвердження того, що в окремі дні водій не працював та перебував у відпустці, на лікарняному.
Стосовно посилань позивача на те, що правильність заповнення та оформлення тахокарт є обов'язком водія, а не перевізника, то такі твердження суд вважає помилковими, оскільки контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин.
Відтак, суд дійшов висновку, що непред'явлення водієм тахокарти за період з 18:50 21.10.2024 по 6:45 22.10.2024 та з 18:50 22.10.2024 по 6:45 23.10.2024 під час проведення рейдової перевірки 23.10.2024 є підставою для застосування до автомобільного перевізника відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Встановлені судом обставини свідчать про те, що позивач здійснював пасажирські перевезення транспортним засобом обладнаним перевіреним аналоговим тахографом за відсутності витягу з дозволу на перевезення пасажирів на міжміському міжобласному автобусному маршруті загального користування автобусом категорії М2 та тахокарт за період з 18:50 год. 21.10.2024 до 06:45 год. 22.10.2024 та з 18:50 год. 22.10.2024 до 06.45 год. 23.10.2024, тобто без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», що є правовою підставою для застосування адміністративного-господарського штрафу, передбаченого абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Таким чином, встановлені судом фактичні обставини справи та їх оцінка в розрізі норм чинного законодавства дають підстави для висновку, що при прийнятті постанови про застосування штрафу відповідач діяв обґрунтовано та розсудливо, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем доведено факт вчинення позивачем правопорушення, а саме надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».
З огляду на вказане, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.
5. Розподіл судових витрат.
У зв'язку з тим, що суд дійшов до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову позивача до суб'єкта владних повноважень, а відповідач не подав до суду доказів понесення будь-яких судових витрат, суд вважає, що підстави для розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України у цій справі відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинення певних дій - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 );
Відповідач - Відділ державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: вул. Відінська, буд. 8, м. Рівне, Рівненська обл., 33023; код ЄДРПОУ: 39816845).
Суддя Олександр МАКСИМЧУК