Справа № 420/11805/25
(додаткове)
02 грудня 2025 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Хлімоненкової М.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача у справі ОСОБА_1 - адвоката Венгера Тараса Юрійовича про ухвалення додаткового рішення,
встановив:
У квітні 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому позивач просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІКЮО (ЄДРПОУ) НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) щодо розгляду заяви ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 ) від 27.03.2025 та внесення актуальних даних про виключення Позивача з військового обліку згідно з п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку з визнанням непридатним до військової служби) до Єдиного державного Реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів у відповідності до Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» й Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559,
2. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (ІКЮО (ЄДРПОУ) НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 ) від 27.03.2025 та внести актуальні дані про виключення Позивача з військового обліку згідно з п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку з визнанням непридатним до військової служби) до Єдиного державного Реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів у відповідності до Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» й Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.03.2025 про внесення відомостей про виключення з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, та прийняти відповідне рішення за результатом її розгляду, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 485,00 грн сплаченого судового збору.
18.11.2025 до Одеського окружного адміністративного суду представник позивача подав заяву про ухвалення додаткового рішення, у якому просить суд: стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_4 (ЄДРПОУ) НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 8 000 (вісім тисяч) грн. 00коп.
В обґрунтування заяви вказує, що представником позивача у відповідній позовній зазначено те, що документальне підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу буде надано до суду з одночасним направленням іншим учасникам справи протягом 5 днів з моменту ухвалення рішення. На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу відповідно до ч.7 ст.139 КАС України, до даної заяви додано договір та акт, відповідно яких витрати позивача за надану професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи в суді складають 8000 грн. За наслідком розгляду справи по суті суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог , внаслідок чого позов було задоволено частково. З огляду на це, саме відповідач, порушив права та законні інтереси позивача, а тому витрати на правничу допомогу мають бути стягнуті з бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_4 . Враховуючи зазначене, заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу є обґрунтованим, реальним та співмірним зі складністю справи, безпосередньо пов'язаний з необхідністю захисту прав позивача в судовому порядку, підтверджений належними і допустимими доказами, та є розумним з урахуванням наданої представником позивача правничою допомогою.
Відповідач не надав заперечень на вказану заяву.
Розглянувши заяву представника позивача про стягнення судових витрат з відповідача, суд зазначає наступне.
Положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до ч.1, 2 ст.16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно із ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до п.3 ч.1, ч.2-5 ст.252 КАС України, однією з підстав для ухвалення додаткового рішення є не вирішення судом питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Як свідчать матеріали справи, звертаючись до суду із даним позовом, у позовній заяві в тому числі було заявлено вимоги про вирішення питання щодо розподілу судових витрат, зорема позивачем наводився орієнтовний попередній розрахунок витрат на правничу допомогу у розмірі 17000 грн. При цьому,ухвалюючи судове рішення у даній справі судом не вирішувалось питання щодо стягнення з відповідача витрат позивача на правничу допомогу, у зв'язку із чим вбачаються наявними підстави для задоволення заяви представника позивача та ухвалення додаткового рішення в порядку ст.252 КАС України щодо розподілу судових витрат.
Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються статтею 134 КАС України, приписами якої визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Стаття 139 КАС України визначає правила розподілу судових витрат за результатами ухвалення судом рішення по суті позовних вимог (задоволення позову повністю або частково, відмова в задоволенні позову).
Згідно з частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Суд також враховує, що згідно рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 23 січня 2014 року (справа «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04)) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Таким чином документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
У розумінні п.4 ч. 1 ст. 1 Закону України 05.07.2012 року №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (із змінами і доповненнями) (далі також - Закону №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 Закону №5076 визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Таким чином, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону №5076).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076).
Відповідно до ст. 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Дослідивши матеріали справи в частині розгляду заяви про стягнення судових витрат з відповідача, викладені також у заяві доводи та надані документи, суд встановив, що 05.03.2025 ОСОБА_1 та адвокат Венгер Тарас Юрійович уклали договір про надання правничої допомоги №Б/Н, за яким адвокат взяв на себе зобов'язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Замовник зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.
Згідно п. 3.1, 4.1 Договору, з урахуванням Додаткової угоди від 05.03.2025, за правову допомогу, передбачену у п.п.1.2 Договору Замовник зобов'язується сплатити виконавцю (адвокату) суму в розмірі 10000 грн. Замовник зобов'язується здiйснити оплату вартості правової допомоги, передбаченої пiдпунктом 1.2 Договору шляхом перерахування грошових коштів у загальному розмірі 8000 гривень на розрахунковий рахунок виконавця (Адвоката) не пiзнiше нiж протягом десяти календарних днiв з дати ухвалення рiшення судом першої інстанції у вiдповiднiй справi.
Згідно додатку №1 акту від 22.04.2025 приймання-передачi наданої правничої допомоги до Договору про надання правничої допомоги №Б-Н, виконавець у повному обсязi надав Замовнику правничу допомоry, передбачену Договором №Б-Н від 05.03.2025 р. та Додатковою угодою (Додаток-1), а саме: Надання правової консультації Замовнику - 500 грн; Аналiз нормативно-правових актів та судової практики - 1000 грн; Складання позовної заяви - 5 000 грн; Подання адвокатських запитів - 500 грн; Подання позовної заяви до суду - 1 000 грн. Загальна вартість наданої правової допомоги становить 8000 грн.
Оцінюючи заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу суд зазначає, що за висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 09.04.2019 року у справі №826/2689/15, надання належних та допустимих доказів на підтвердження витрат, понесених у зв'язку з вчиненням окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, а також часу, витраченого на підготовку позовної заяви та інших процесуальних документів, з урахуванням тривалості розгляду справи, є підставою для задоволення вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Отже, дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат понесених позивачем на правничу допомогу суд доходить висновку, що заявлені витрати дійсно пов'язані саме із розглядом цієї справи та підтверджуються документально, отже позивач має право на компенсацію таких.
Щодо співмірності розміру судових витрат, пов'язаних із наданням адвокатом послуги у зв'язку з розглядом даної справи, суд звертає увагу, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Водночас відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Аналогічним чином висловився Верховний Суд і у постановах від 01.02.2023 у справі №160/19098/21, від 14 листопада 2019 року у справі № №826/15063/18 (адміністративне провадження №К/9901/18029/19) тощо, в яких зазначив, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Крім того у, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи; розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір, а також були фактичними і неминучими. Це означає, що для отримання компенсації потрібно довести як реальність понесення витрат, так і їхню обґрунтованість та необхідність для розгляду справи.
Оцінюючи ж заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, виходячи з вищенаведених критеріїв, суд відзначає, що компенсація витрат на правничу допомогу за рахунок суб'єкта владних повноважень не повинна розглядатись особою як сатисфакція за порушені права та нести надмірне фінансове навантаження на бюджет.
Суд враховує, що вказана справа не є складною; зміст позовної заяви та обсяг наданих до суду документів не свідчать, що адвокатом було докладено значних зусиль для складання та подання до суду позовної заяви. Зазначені у Додатку №1 види адвокатських послуг отриманих позивачем від адвоката Венгер Тараса Юрійовича у цій справі фактично охоплюються (є складовими) однієї послуги, що стосується підготовки (складення) та подачі до суду позову.
Оцінивши заявлену до відшкодування суму витрат на правничу допомогу виходячи із передбачених законодавством наведених вище критеріїв, суд прийшов до висновку, що заявлена позивачем сума витрат на правничу допомогу, понесену у зв'язку із розглядом даної справи у розмірі 8000 грн. є необґрунтованою, неспівмірною із реально необхідним часом (фактично витраченим) адвокатом на надання позивачу правничих послуг за вказаним вище Договором.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню, у зв'язку з відсутністю ознак співмірності, визначених ч. 5 ст. 134 КАС України.
Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування витрати на правничу допомогу в розмірі 8000грн. є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).
Відтак, з огляду на незначну складність справи та обсяг наданих послуг, також враховуючи предмет позову, виходячи з критерію пропорційності відповідно до вимог ч. 3 ст. 139 КАС України, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, повинен становити 2000,00 грн.
Керуючись ст.132, 139, 248, 252, 255, 295 КАС України,
вирішив:
Заяву представника позивача у справі ОСОБА_1 - адвоката Венгера Тараса Юрійовича про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 , витрати зі сплати судового збору за подання до суду позову у справі №420/11805/25 та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 (дві тисячі) гривень.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА