03 грудня 2025 рокусправа № 380/19288/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Гулкевич І.З., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Авто і Компанія» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішень,-
встановив:
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Авто і Компанія» до Львівської митниці, в якій просить суд :
визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2025/000379/2 від 16.09.2025;
визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2025/000380/2 від 16.09.2025;
визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2025/000381/2 від 16.09.2025.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 03.01.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Авто і Компанія» (далі - ТОВ, позивач) та компанією “EUROCAR&COMPANY Sp.z.o.o. », Poland (продавець) укладено зовнішньоекономічний Контракт №01/2020, відповідно до якого Продавець зобов'язується продавати, а Покупець зобов'язується купувати на умовах Даного Контракту товар - нові та/або бувші у вжитку транспорті засоби.
Позивач вказує, що на виконання вимог зовнішньоекономічного Контракту №01/2020 від 03.01.2020 декларантом здійснено декілька поставок. Згідно Рахунку-фактури (інвойсу) №506/09/2025 від 02.09.2025 покупець придбав у продавця товар вартістю 7200,00 EUR (євро). ТОВ з метою митного оформлення вказаного товару 09.09.2025 подало до Львівської митниці електронну митну декларацію №25UA209180069396U4, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації, зокрема на які прийняті оскаржувані рішення. Одночасно, декларантом позивача до митного контролю, разом з митною декларацією №25UA209180069396U4 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації: Зовнішньоекономічний договір (контракт) №01/2020 від 03.01.2020; Рахунок-фактура (iнвойс) №506/09/2025 від 02.09.2025; Автотранспортна накладна №457 від 05.09.2025; Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 15.12.2020; Платіжний документ, що підтверджує купівлю товару компанією “EUROCAR&COMPANY Sp.z.o.o. » б/н від 04.09.2025; Сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження завершеного колісного транспортного засобу №UA.012.073422-25 від 08.09.2025; Митна декларація країни відправлення №25PL401010000WSXB2 від 04.09.2025; Фото від 09.09.2025.
Позивач наголошує, що за наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення від митниці декларанту про подання додаткових документів. У свою чергу, декларант просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів, усі наявні у позивача документи по вказаній поставці декларантом подавалися до митного контролю разом з митною декларацією. Однак, 16.09.2025 Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000379/2.
Позивач зазначає, що на виконання вимог рішення про коригування декларантом було подано нову митну декларацію №25UA209180072032U5 від 16.09.2025. За даною митною декларацією ТОВ сплачено податків у сумі 154 953,16 грн. Різниця між сумою митних платежів, що позивач повинен був сплатити при оподаткуванні товару та сплатив внаслідок прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості становить 40 892,42 грн.
Згідно Рахунку-фактури (інвойсу) №508/09/2025 від 02.09.2025 покупець придбав у продавця товар вартістю 4850,00 EUR (євро). ТОВ з метою митного оформлення вказаного товару 11.09.2025 подало до Львівської митниці електронну митну декларацію №25UA209180070159U8, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації, зокрема на які прийняті оскаржувані рішення. Одночасно, декларантом позивача до митного контролю, разом з митною декларацією №25UA209180070159U8 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації: Зовнішньоекономічний контракт №01/2020 від 03.01.2020; Рахунок-фактура (iнвойс) №508/09/2025 від 02.09.2025; Автотранспортна накладна №461 від 09.09.2025; Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 22.07.2020; Платіжний документ, що підтверджує купівлю товару компанією “EUROCAR&COMPANY Sp.z.o.o. » б/н від 10.09.2025; Сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження завершеного колісного транспортного засобу №UA.012.074125-25 від 09.09.2025; Митна декларація країни відправлення №25PL401010000X8FB8 від 08.09.2025; Фото від 11.09.2025.
Позивач наголошує, що за наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення від митниці декларанту про подання додаткових документів. У свою чергу, декларант просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів, усі наявні у позивача документи по вказаній поставці декларантом подавалися до митного контролю разом з митною декларацією. Однак, 16.09.2025 Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000380/2.
Позивач зазначає, що на виконання вимог рішення про коригування декларантом було подано нову митну №25UA209180072037U0 від 16.09.2025. За даною митною декларацією ТОВ сплачено податків у сумі 150 322,32 грн. Різниця між сумою митних платежів, що позивач повинен був сплатити при оподаткуванні товару та сплатив внаслідок прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості становить 48 884,68 грн.
Згідно Рахунку-фактури (інвойсу) №501/08/2025 від 29.08.2025 покупець придбав у продавця товар вартістю 4300,00 EUR (євро). ТОВ з метою митного оформлення вказаного товару 09.09.2025 подало до Львівської митниці електронну митну декларацію №25UA209180069374U7, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації, зокрема на які прийняті оскаржувані рішення. Одночасно, декларантом позивача до митного контролю, разом з митною декларацією №25UA209180069374U7 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації: Зовнішньоекономічний контракт №01/2020 від 03.01.2020; Рахунок-фактура (iнвойс) №501/08/2025 від 29.08.2025; Автотранспортна накладна №454 від 03.09.2025; Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 23.04.2019; Платіжний документ, що підтверджує купівлю товару компанією «EUROCAR&COMPANY Sp.z.o.o» б/н від 02.09.2025; Сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження завершеного колісного транспортного засобу №UA.012.072751-25 від 04.09.2025; Митна декларація країни відправлення №25PL401010000WJBB9 від 02.09.2025; Фото від 09.09.2025.
Позивач наголошує, що за наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення від митниці декларанту про подання додаткових документів. У свою чергу, декларант просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів, усі наявні у позивача документи по вказаній поставці декларантом подавалися до митного контролю разом з митною декларацією. Однак, 16.09.2025 Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000381/2.
Позивач зазначає, що на виконання вимог рішення про коригування декларантом було подано нову митну №25UA209180072337U2 від 17.09.2025. За даною митною декларацією ТОВ сплачено податків у сумі 139 243,31 грн. Різниця між сумою митних платежів, що позивач повинен був сплатити при оподаткуванні товару та сплатив внаслідок прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості становить 39 470,31 грн.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що при митному оформленні товарів, які ввозилися на територію України, він визначив їхню митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту), вказавши її у декларації митної вартості, до якої підприємством було також додано документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України (далі - МК України). На думку позивача, митний орган безпідставно не визнав заявлену митну вартість та незаконно прийняв рішення про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товару та коригування його митної вартості, застосувавши резервні методи. Позивач не погоджується із зазначеними в рішеннях про коригування митної вартості доводами митного органу та стверджує, що подані підприємством до митного оформлення та додатково на вимогу митного органу документи містять достатньо відомостей, що визначають та підтверджують числові значення складових митної вартості товару.
Ухвалою суду від 20.10.2025 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання ухвали подати відзив на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав, долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву, в якому зокрема зазначив, що під час розгляду документів, поданих до митного оформлення товару, митним органом було виявлено невідповідність у складових митної вартості, заявленої декларантом за першим методом. Вказано, що митницею надавалися письмові пропозиції про надання додаткових документів відповідно до статті 53 Митного кодексу України, однак декларантом не було подано документів, які б підтверджували всі числові значення заявленої митної вартості. Так, на думку відповідача, декларант не надав документів, що підтверджують витрати на транспортування товару до митного кордону України, зокрема транспортних документів, рахунків-фактур за надані транспортні послуги, а також документів, що підтверджують їх оплату. Оскільки в інвойсах не було виокремлено вартість транспортування, а відповідно до умов поставки DAP саме продавець повинен нести витрати на доставку, у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості. Вказано, що навіть за умов поставки DAP транспортні документи є обов'язковими до подання відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України. Наголошено, що декларант не підтвердив належним чином сплату транспортних витрат, що, згідно з вимогами Митного кодексу, унеможливило перевірку числових значень складових митної вартості. Також відповідач зазначає, що під час митного контролю виявлено розбіжності між заявленими умовами поставки та фактичними обставинами. Зокрема, митним органом встановлено, що витрати на транспортування фактично включені до загальної вартості товару, однак документального підтвердження цієї інформації надано не було. У зв'язку з вищевказаним, митний орган дійшов висновку про неможливість визначення митної вартості за першим методом і, з урахуванням відсутності необхідних відомостей для застосування інших методів, визначив митну вартість із застосуванням резервного методу, передбаченого статтею 64 Митного кодексу України. У відзиві також зазначено, що прийняттю рішень про коригування митної вартості передували консультації з декларантом відповідно до статті 57 МК України, а самі рішення містять посилання на джерела інформації, що використовувалися для визначення митної вартості товарів. Враховуючи наведене, просить суд відмовити в позові.
Представником позивача подано відповідь на відзив. Вказано, що у позовній заяві зазначено та не спростовано відповідачем те, що декларантом було подано всі наявні документи, що визначає ч. 2 ст. 53 Митного кодексу. На переконання представника позивача, митниця була зобов'язана зазначити конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Крім цього, представник позивача зазначає, що дослідивши надані відповідачем митні декларації, що слугували джерелами для прийняття рішень про коригування митної вартості товарів, було знайдено безліч розбіжностей, що стосуються ваги та умов поставок. Більше того, в доданих до відзиву митних деклараціях, що слугували джерелами інформації, товар оформлявся по 6 (резервному) методу, що свідчить, що відповідач для коригування використовував не вартість товарів, що оформлялися по ціні угоди, а вже відкориговану вартість. Вказав, що витрати на транспортування товару включені у вартість товару та не потребували окремого підтвердження. Вважає позовні вимоги обґрунтованими, просить суд позов задовольнити в повному обсязі.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
03.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Авто і Компанія» та компанією “EUROCAR&COMPANY Sp. z o. o.» укладено зовнішньоекономічний Контракт №01/2020, відповідно до якого продавець зобов'язується продавати, а покупець зобов'язується купувати товар - нові та/або бувші у вжитку транспорті засоби.
Згідно Рахунку-фактури (інвойсу) №506/09/2025 від 02.09.2025 покупець придбав у продавця товар вартістю 7200,00 EUR (євро).
ТОВ з метою митного оформлення вказаного товару 09.09.2025 подало до Львівської митниці електронну митну декларацію №25UA209180069396U4 відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації (тов.1 -Вантажний автомобіль, бувший у використанні, призначений для використання на дорогах загального користування, марка: PEUGEOT, модель: EXPERT, рік випуску-2020, модельний рік-2020, дата ведення в експлуатацію-15.12.2020, № кузова: НОМЕР_4 , № двигуна: невизначений двигун-дизель, об'єм-1997см3, повна маса-3100кг, в/п-1293кг, категорія-N1, коліс на формула-4х2, місць включаючи водія-2. Виготовлений не на базі легкового автомобіля. Країна походження: Європейський союз(EU)). Декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №25UA209180069396U4 було надано низку документів, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її.
За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення декларанту про подання додаткових документів. Декларант просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів, усі наявні у позивача документи по вказаній поставці декларантом подавалися до митного контролю разом з митною декларацією.
Однак, 16.09.2025 Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000379/2.
Згідно Рахунку-фактури (інвойсу) №508/09/2025 від 02.09.2025 покупець придбав у продавця товар вартістю 4850,00 EUR (євро).
ТОВ з метою митного оформлення вказаного товару 11.09.2025 подало до Львівської митниці електронну митну декларацію №25UA209180070159U8 відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації (тов.1 - Легковий автомобіль, бувший у використанні, призначений для використання на дорогах загального користування, марка: PEUGEOT, модель:308, рік випуску-2020, модельний рік-2020, дата ведення в експлуатацію-22.07.2020, № кузова: НОМЕР_5 , № двигуна: невизначений двигун-дизель, об'єм-1499см3, колісна формула-4х2, місць включаючи водія-5. Країна походження: Європейський союз(EU)). Декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №25UA209180070159U8 було надано низку документів, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її.
За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення декларанту про подання додаткових документів. У свою чергу, декларант просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів, усі наявні у позивача документи по вказаній поставці декларантом подавалися до митного контролю разом з митною декларацією. Однак, 16.09.2025 Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000380/2.
Згідно Рахунку-фактури (інвойсу) №501/08/2025 від 29.08.2025 покупець придбав у продавця товар вартістю 4300,00 EUR (євро).ТОВ з метою митного оформлення вказаного товару 09.09.2025 подало до Львівської митниці електронну митну декларацію №25UA209180069374U7 відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації (тов.1 - Легковий автомобіль, бувший у використанні, призначений для використання на дорогах загального користування, марка: PEUGEOT, модель:308, рік випуску-2019, модельний рік-2019, дата ведення в експлуатацію-23.04.2019, № кузова: НОМЕР_6 , № двигуна: невизначений двигун-дизель, об'єм-1499см3, колісна формула-4х2, місць включаючи водія-5. Країна походження: Європейський союз(EU)). Декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №25UA209180069374U7 було надано низку документів, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її.
За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення декларанту про подання додаткових документів. У свою чергу, декларант просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів, усі наявні у позивача документи по вказаній поставці декларантом подавалися до митного контролю разом з митною декларацією. Однак, 16.09.2025 Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000381/2.
У рішенні про коригування митної вартості №UA209000/2025/000379/2 від 16.09.2025 відповідач зазначив наступні зауваження:
- Пунктом 1.1. передбачено, що детальний асортимент, кількість, ціна, одиниці Товару, вартість Товару (відповідної партії Товару), детальні умови поставки, строки та порядок оплати Товару узгоджуються та зазначаються Сторонами у Інвойсах до цього Контракту, що будуть його невід'ємними частинами. Оскільки, наданий інвойс (рахунок-фактура) може уточнювати та більш детально розкривати зміст договірних умов, тобто таким документом погоджуються істотні умови контракту, зокрема кожної окремої поставки, та такий є невід'ємною частиною контракту, а відтак додатком до такого, то такий документ підлягає погодженню, шляхом підписання Сторонами. До митного оформлення надано Інвойс №506/09/2025 від 02.09.2025 підписаний лише стороною Продавця, але не містить підпису Покупця. За даних обставим такий інвойс не вважається підписаним, а відтак таким, що узгоджує кількість, вартість та ціну товару, тобто узгоджує істотні умови конкретної партії товару, а відтак не являється документом, що підтверджує числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
- Пункт 4.2. Контракту вказує, що поставка здійснюється на умовах згідно з вимогами міжнародних правил щодо тлумачення термінів “Інкотермс» в редакції 2010 року, передбачених в Інвойсах до цього Контракту. В поданому до митного оформлення Інвойсі №506/09/2025 від 02.09.2025 умовами поставки зазначено DAP Львів і відсутні вартість товару та виокремлена вартість перевезення. Відповідно до Інкотермс 2010 термін DAP означає, що продавець виконав своє зобов'язання з постачання тоді, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з ТЗ, який прибув у вказане місце призначення. Однак, декларантом не було надано документів, що підтверджують транспортну складову у вартості оцінюваного товару, що є порушенням вимог ч. 2 ст. 53 МКУ.
- Слід зазначити, що в 44 графі МД №25UA209180069396U4 від 09.09.2025 заявлено документ за кодом 0730 (автотранспортна накладна) з номером 457 від 05.09.2025. Однак, сам документ містить номер 454 від 03.09.2025, в якому зазначено інший транспортний засіб, ніж той, що подається до митного оформлення за вказаною МД.
У Рішенні про коригування митної вартості товарів від 16.09.2025 №UA209000/2025/000380/2 відповідач зазначив наступні зауваження:
- Поставка оцінюваного товару здійснюється на підставі Контракту купівлі-продажу №01/2020 від 03.01.2020, укладеного між ТОВ “Авто і Компанія» та Компанією “EUROCAR&COMPANY Sp.z.o.o. ». Пунктом 1.1. передбачено, що детальний асортимент, кількість, ціна одиниці Товару, вартість Товару (відповідної партії Товару), детальні умови поставки, строки та порядок оплати Товару узгоджуються та зазначаються Сторонами у Інвойсах до цього Контракту, що будуть його невід'ємними частинами. Оскільки, наданий інвойс (рахунок-фактура) може уточнювати та більш детально розкривати зміст договірних умов, тобто таким документом погоджуються істотні умови контракту, зокрема кожної окремої поставки, та такий є невід'ємною частиною контракту, а відтак додатком до такого, то такий документ підлягає погодженню, шляхом підписання Сторонами. До митного оформлення надано Інвойс №508/09/2025 від 02.09.2025 підписаний лише стороною Продавця, але не містить підпису Покупця. За даних обставин такий Інвойс не вважається підписаним, а відтак таким, що узгоджує кількість, вартість та ціну товару, тобто узгоджує істотні умови конкретної партії товару, з відтак не являється документом, що підтверджує числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
- Пункт 4.2. Контракту вказує, що поставка здійснюється на умовах згідно з вимогами міжнародних правил щодо тлумачення термінів “Інкотермс» в редакції 2010 року, передбачених в Інвойсах до цього Контракту. В поданому до митного оформлення інвойсі №508/09/2025 від 02.09.2025 умовами поставки зазначено DAP Львів і відсутні вартість товару та виокремлена вартість перевезення. Відповідно до Інкотермс 2010 термін DAP означає , що продавець виконав своє зобов'язання з постачання тоді, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з ТЗ, який прибув у вказане місце призначення.
У Рішенні про коригування митної вартості товарів від 16.09.2025 №UA209000/2025/000381/2 відповідач зазначив наступні зауваження:
- Поставка оцінюваного товару здійснюється на підставі Контракту купівлі-продажу №01/2020 від 03.01.2020, укладеного між ТОВ “Авто і Компанія» та компанією “EUROCAR&COMPANY Sp.z.o.o. ». Пунктом 1.1. передбачено, що детальний асортимент, кількість, ціна одиниці Товару, вартість Товару (відповідної партії Товару), детальні умови поставки, строки та порядок оплати Товару узгоджуються та зазначаються Сторонами у Інвойсах до цього Контракту, що будуть його невід'ємними частинами. Оскільки, наданий інвойс (рахунок-фактура) може уточнювати та більш детально розкривати зміст договірних умов, тобто таким документом погоджуються істотні умови контракту, зокрема кожної окремої поставки, та такий є невід'ємною частиною контракту, а відтак додатком до такого, то такий документ підлягає погодженню, шляхом підписання Сторонами. До митного оформлення надано Інвойс №501/08/2025 від 29.08.2025 підписаний лише стороною Продавця, але не містить підпису Покупця. За даних обставин такий Інвойс не вважається підписаним, а відтак таким, що узгоджує кількість, вартість та ціну товару, тобто узгоджує істотні умови конкретної партії товару, а відтак не являється документом, що підтверджує числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
- Пункт 4.2. Контракту вказує, що поставка здійснюється на умовах згідно з вимогами міжнародних правил щодо тлумачення термінів “Інкотермс» в редакції 2010 року, передбачених в Інвойсах до цього Контракту. В поданому до митного оформлення Інвойсі №501/08/2025 від 29.08.2025 умовами поставки зазначено DAP Львів і відсутні вартість товару та виокремлена вартість перевезення. Відповідно до Інкотермс 2010 термін DAP означає, що продавець виконав своє зобов'язання з постачання тоді, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з ТЗ, який прибув у вказане місце призначення.
Таким чином, на думку Львівської митниці, були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.
Не погодившись із рішеннями про коригування митної вартості товарів, ТОВ «“Авто і Компанія» звернулось з позовом до суду.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Митний Кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
У відповідності до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно ч. 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу
Згідно ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Як встановлено ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
За правилами ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок- фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).
Як встановлено ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу
Згідно ч. 4 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 6 ст. 54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до ч. 2 цієї статті є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Згідно із ч. ч. 3-6 ст. 57 МК України Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Згідно з ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до 4-5 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно з ч. 3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
За приписами ч. 1, 2, 4 ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
Як встановлено судом, до митної декларації від 09.09.2025 №25UA209180069396U4 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи: Зовнішньоекономічний контракт №01/2020 від 03.01.2020; Рахунок-фактура (iнвойс) №506/09/2025 від 02.09.2025; Автотранспортна накладна №457 від 05.09.2025; Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 15.12.2020; Платіжний документ, що підтверджує купівлю товару компанією “EUROCAR&COMPANY Sp.z.o.o. » б/н від 04.09.2025; Сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження завершеного колісного транспортного засобу №UA.012.073422-25 від 08.09.2025; Митна декларація країни відправлення №25PL401010000WSXB2 від 04.09.2025; Фото від 09.09.2025.
Як встановлено судом, до митної декларації від 11.09.2025 №25UA209180070159U8 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи: Зовнішньоекономічний контракт №01/2020 від 03.01.2020; Рахунок-фактура (iнвойс) №508/09/2025 від 02.09.2025; Автотранспортна накладна №461 від 09.09.2025; Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 22.07.2020; Платіжний документ, що підтверджує купівлю товару компанією “EUROCAR&COMPANY Sp.z.o.o. » б/н від 10.09.2025; Сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження завершеного колісного транспортного засобу №UA.012.074125-25 від 09.09.2025; Митна декларація країни відправлення №25PL401010000X8FB8 від 08.09.2025; Фото від 11.09.2025.
Як встановлено судом, до митної декларації від 09.09.2025 №25UA209180069374U7 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи: Зовнішньоекономічний контракт №01/2020 від 03.01.2020; Рахунок-фактура (iнвойс) №501/08/2025 від 29.08.2025; Автотранспортна накладна №454 від 03.09.2025; Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 23.04.2019; Платіжний документ, що підтверджує купівлю товару компанією “EUROCAR&COMPANY Sp.z.o.o. » б/н від 02.09.2025; Сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження завершеного колісного транспортного засобу №UA.012.072751-25 від 04.09.2025; Митна декларація країни відправлення №25PL401010000WJBB9 від 02.09.2025; Фото від 09.09.2025.
Таким чином, на переконання суду, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару, а підстав для невизнання позивачем заявленої митної вартості не було.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2021 року у справі №815/3976/16, а також в постановах Верховного Суду у справах №821/1617/17 від 14.08.2018, №815/6827/17 від 29.01.2019, №804/2256/16 від 12.11.2021, №1.380.2019.002016 від 04.11.2021 №480/3558/19 від 17.11. 2021, у яких суд прийшов до висновку, що витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.
Згідно з вимогами графи 33 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.
Таким чином, позивачем для оформлення товару за методом №1 надано всі передбачені законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, а митним органом безпідставно застосовано інший метод визначення митної вартості товару. За вказаних обставин суд доходить висновку, що відповідачем не надано переконливих доказів, які підтверджують правомірність прийняття оскаржуваних рішень щодо коригування митної вартості товарів.
Водночас, правова позиція щодо обов'язковості чіткого визначення обов'язкових реквізитів будь-якого рішення про коригування митної вартості товарів викладена в постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а; від 14 серпня 2018 року у справі №821/1617/17 та від 21.12.2018 у справі №815/1670/17, у яких Верховний Суд зокрема зазначив, що крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. А також суд вказав, що при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.
Щодо рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000379/2 від 16.09.2025.
Стосовно зауваження відповідача про те, що Інвойс №506/09/2025 від 02.09.2025 підписаний лише стороною Продавця, але не містить підпису Покупця.
Суд звертає увагу, що пунктом 1.1. Контракту №01/2020 від 03.01.2020 не передбачено, що рахунок-фактура (інвойс) вважається погодженим лише в разі підписанні такого документа продавцем та покупцем. У вказаному положенні вказано лише те, що детальний асортимент, кількість, ціна одиниці Товару, вартість Товару (відповідної партії Товару), детальні умови поставки, строки та порядок оплати Товару узгоджуються та зазначаються Сторонами у інвойсах до цього Контракту, що будуть його невід'ємними частинами. Тобто в даному пункті договору не конкретизуються способи погодження інвойсів.
Очевидно, що позивач погодився із виставленим продавцем інвойсом, який ним підписано, оскільки подальші його дії щодо ввезення та декларування товару свідчать про це. Для підтвердження митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари декларантом позивача до митного оформлення було подано весь пакет документів, які підтверджують складові митної вартості товару.
Отже, усі витрати на товар, які понесено ТОВ “Авто і Компанія» за Контрактом №01/2020 від 03.01.2020 включені у заявлену митну вартість.
Більш того жодних застережень до поданого інвойсу посадова особа митниці у картці відмови не вказувала, а згодом завершила митне оформлення з цим же інвойсом, що свідчить про надуманість вищезгаданого зауваження.
Стосовно доводів відповідача, щодо відсутності документів, які підтверджують вартість перевезення.
Суд зазначає, що згідно інвойса №506/09/2025 від 02.09.2025 сторонами узгоджено умови поставки DAP - Львів.
Відповідно до положень Умов Інкотермс-2010, умова поставки DAP (Delivered at Place) / “Поставка у визначеному місці» означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з постачання, коли товар надано у розпорядження покупця на транспортному засобі, що прибув у погоджене місце призначення, готовим до розвантаження. При цьому всі ризики та витрати, пов'язані з транспортуванням товару до цього місця, несе продавець.
Отже, вартість транспортування товару включається у загальну договірну вартість товару та не підлягає окремому підтвердженню додатковими документами. Власне, сутність умови поставки DAP полягає в тому, що продавець за єдину суму, погоджену сторонами, забезпечує доставку товару до місця призначення.
Суд зазначає, що жодним чинним нормативно-правовим актом не передбачено обов'язку розділяти вартість товару та вартість транспортування при поставках на умовах DAP. Також законодавство не містить вимог щодо обов'язкового дублювання умов поставки в інвойсі або щодо встановлення форми такого інвойсу.
Згідно з підпунктом 6 частини другої статті 53 Митного кодексу України, транспортні (перевізні) документи є обов'язковими для подання лише у випадках, якщо витрати на транспортування не включені до митної вартості товару.
У даному випадку, беручи до уваги умови поставки DAP, витрати на транспортування включені у вартість товару, а відтак, обов'язок щодо надання окремих підтверджувальних транспортних документів відсутній.
Окремо необхідно зазначити, що посадова особа митного органу неправомірно тлумачить положення Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 “Про затвердження форми декларації митної вартості та правил її заповнення», посилаючись на те, що декларант зобов'язаний надавати документи для підтвердження витрат на транспортування. Однак положення зазначеного наказу, з урахуванням частини другої статті 53 МК України, передбачають надання таких документів лише за умови, якщо витрати на транспортування не включені у вартість товару.
Таким чином, правові підстави для вимоги надання окремих транспортних документів за умов поставки DAP відсутні, а дії посадової особи митного органу слід вважати такими, що виходять за межі наданих їй повноважень, суперечать вимогам Конституції України та положенням чинного законодавства у сфері митного регулювання.
Стосовно зауваження відповідача щодо того, що у графі 44 МД №25UA209180069396U4 від 09.09.2025 заявлено автотранспортну накладну за кодом 0730 №457 від 05.09.2025, слід зазначити, що поданий документ фактично має номер 454 від 03.09.2025 та містить відомості про інший транспортний засіб, ніж той, що зазначений у митній декларації.
Суд в становив, що з матеріалів справи вбачається, що у графі 44 митної декларації заявлено документ за кодом 0730 - автотранспортну накладну №457 від 05.09.2025. Зазначена накладна, яка фактично була подана до митного оформлення, містить інформацію про той самий транспортний засіб, що й заявлений у митній декларації, та повністю відповідає даним, відображеним у ній.
Крім того, вказана автотранспортна накладна відображена у Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209180/2025/001207, що додатково підтверджує її наявність серед поданих документів та використання її митним органом під час розгляду декларації.
За таких обставин суд вважає, що посилання митного органу на нібито невідповідність поданої автотранспортної накладної є безпідставним, документально не підтвердженим та не може слугувати підставою для відмови в митному оформленні товарів.
З аналогічних причин суд не бере до уваги зауваження митниці, висловлені в рішеннях про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000380/2 від 16.09.2025 та №UA209000/2025/000381/2 від 16.09.2025 щодо відсутності підпису покупця на відповідному інвойсі та щодо відсутності документів, які підтверджують вартість перевезення при узгодженій умові поставці DAP-Львів.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10.02.2010 у справі “Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі “Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи зазначену позицію Європейського суду з прав людини, суд надав відповідь на всі аргументи, які мають значення для правильного вирішення справи.
Верховним Судом у постанові Постанова від 23 грудня 2021 року у справі №200/6508/20-а зроблено висновок, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Суд зазначає, що під час розгляду справи, відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, натомість позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів необхідними документами.
Отже, відсутність підстав для визнання митної вартості товару, розрахованої самостійно платником чи декларантом, не означає виникнення безумовної підстави для визначення такої митної вартості митницею без дотримання усіх юридично значимих факторів.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 520/10386/2020 у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися.
Відповідач жодним способом не спростовує твердження позивача про виявлені розбіжності у митних деклараціях, на які відповідач посилався як джерела інформації для коригування митної вартості товарів.
Встановлені судом обставини справи свідчать про відсутність у відповідача фактичних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товарів. А тому, як наслідок, вищезазначені рішення відповідача про коригування митної вартості товарів є протиправними та підлягають скасуванню.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, судові витрати у вигляді сплаченого позивачем при зверненні до суду із цим позовом судового збору в розмірі 2 422, 40 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.
Керуючись ст. ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262 КАС України, суд, -
ухвалив:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 16.09.2025 №UA209000/2025/000379/2.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 16.09.2025 №UA209000/2025/000380/2.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 16.09.2025 №UA209000/2025/000381/2.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Авто і Компанія» за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна