03 грудня 2025 рокусправа № 380/19124/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Гулкевич І.З., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Авто і Компанія» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішень,-
встановив:
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Авто і Компанія» до Львівської митниці, в якій просить суд :
визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів від 26.08.2025 №UA209000/2025/000344/2;
визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів від 28.08.2025 №UA209000/2025/000350/2;
визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів від 16.09.2025 №UA209000/2025/000378/2.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що декларантом до митного контролю, разом з митними деклараціями для застосування основного методу було надано документи, однак Львівська митниця надіслала повідомлення з вимогою надати додаткові документи. Зазначає, що за результатами розгляду поданих документів Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю у зв'язку з прийняттям рішень про коригування митної вартості товарів. Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив картками відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Позивач вважає, що у в ході митного оформлення товарів відповідачу були подані всі необхідні документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився її розрахунок. Просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 23.09.2025 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання ухвали подати відзив на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав, долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву в якому зокрема зазначив, що при проведенні у відповідності до положень статті 54 Митного кодексу України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення позивачем, митницею встановлено наявність в документах розбіжностей та неточностей. За таких підстав та відповідно до вимог Митного кодексу України, посадовою особою відповідача були направлені позивачу електронні вимоги щодо надання додаткових документів з метою підтвердження заявлених відомостей у митній декларації. Сторона відповідача вважає, що у повній відповідності з частиною п'ятою статті 54 Митного кодексу України та за результатом проведеної процедури консультації з декларантом, митним органом обґрунтовано та правомірно були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів. Крім цього, відповідач звернув увагу на те, що під час митного оформлення у митного органу були відсутні будь-які транспортно-перевізні документи, а також те, що надані до митного оформлення рахунки фактури не містили підпису покупця. За наведеного сторона відповідача зазначає, що оспорювані рішення про коригування митної вартості товарів є такими, що прийняті митним органом в межах повноважень та на підставі чинного законодавства України. З огляду на це, просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Представником позивача подано відповідь на відзив. Вказано, що у позовній заяві зазначено та не спростовано відповідачем те, що декларантом було подано всі наявні документи, що визначає ч. 2 ст. 53 Митного кодексу. На переконання представника позивача, митниця була зобов'язана зазначити конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Крім цього, представник позивача зазначає, що дослідивши надані відповідачем митні декларації, що слугували джерелами для прийняття рішень про коригування митної вартості товарів, було знайдено розбіжності, що стосуються країн відправлення товару, яке впливає на ціну товару. Вважає позовні вимоги обґрунтованими, просить суд позов задовольнити в повному обсязі.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
03.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Авто і Компанія» та компанією “EUROCAR&COMPANY Sp. z o. o.» укладено зовнішньоекономічний Контракт №01/2020, відповідно до якого продавець зобов'язується продавати, а покупець зобов'язується купувати товар - нові та/або бувші у вжитку транспорті засоби.
Згідно Рахунку-фактури (інвойсу) №468/08/2025 від 31.08.2025 покупець придбав у Продавця товар, загальною вартістю 7600,00 EUR (євро).
Позивач, з метою митного оформлення вказаного товару 21.08.2025 подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №25UA209180063228U1 відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації (Легковий автомобіль, бувший у використанні, призначений для використання на дорогах загального користування, марка: OPEL, модель: INSIGNIA, рік випуску-2021, модельний рік-2021, дата ведення в експлуатацію-11.06.2021, № кузова: НОМЕР_1 , № двигуна: невизначений двигун-дизель, об'єм-1995см3, колісна формула-4х4, місць включаючи водія-5. Країна походження: Європейський союз(EU)). Декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №25UA209180063228U1 було надано низку документів, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її.
За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення декларанту про подання додаткових документів. У свою чергу декларант позивача просив підтвердити визначену митну вартість.
26.08.2025 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000344/2.
Згідно Рахунку-фактури (інвойсу) №477/08/2025 від 19.08.2025 покупець придбав у Продавця товар, загальною вартістю 4700,00 EUR (євро).
Позивач, з метою митного оформлення вказаного товару 26.08.2025 подало до Львівської митниці електронну митну декларацію №25UA209180064563U0 відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації (Легковий автомобіль, бувший у використанні, призначений для використання на дорогах загального користування, марка: PEUGEOT, модель: 308, рік випуску-2020, модельний рік - 2020, дата ведення в експлуатацію - 11.05.2020, № кузова: VF3LCYHZRLS049718, № двигуна: невизначений двигун - дизель, об'єм - 1499см3, колісна формула - 4х2, місць, включаючи водія - 5. Країна походження: Європейський союз (EU)). Декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №25UA209180064563U0 було надано низку документів, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її.
За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення декларанту про подання додаткових документів. У свою чергу декларант позивача просив підтвердити визначену митну вартість.
Однак, 28.08.2025 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/000350/2.
Згідно Рахунку-фактури (інвойсу) №507/09/2025 від 02.09.2025 покупець придбав у Продавця товар, загальною вартістю 4100,00 EUR (євро).
Позивач, з метою митного оформлення вказаного товару 09.09.2025 подало до Львівської митниці електронну митну декларацію №25UA209180069383U2 відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації (Вантажний автомобіль, бувший у використанні, призначений для використання на дорогах загального користування, марка: RENAULT, модель: KANGOO, рік випуску - 2021, модельний рік - 2021, дата ведення в експлуатацію - 04.02.2021, № кузова: VF1WF000766690911, № двигуна: невизначений двигун - дизель, об'єм - 1461см3, повна маса - 1980кг, в/п - 588кг, категорія - N1, колісна формула - 4х2, місць, включаючи водія - 3. Виготовлений не на базі легкового автомобіля. Країна походження: Європейський союз (EU)). Декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №25UA209180069383U2 було надано низку документів, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її.
За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення декларанту про подання додаткових документів. У свою чергу декларант позивача просив підтвердити визначену митну вартість.
Однак, 16.09.2025 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000378/2.
У рішенні про коригування митної вартості №UA209000/2025/000344/2 від 26.08.2025 відповідач зазначив наступні зауваження:
- поставка оцінюваного товару здійснюється на підставі Контракту, купівлі-продажу, укладеного між ТОВ “Авто і Компанія» та Компанією “EUROCAR&COMPANY sp. z o. o. » Пунктом 4.2, передбачено, що поставка здійснюється на умовах згідно з вимогами міжнародних правил щодо тлумачення термінів “Інкотермс» в редакції 2010 року, передбачених в Інвойсах до цього Контракту. До митного оформлення надано Інвойс №468/08/2025 від 13.08.2025, в якому умовами поставки зазначено DAP Львів і відсутні вартість товару та виокремлена вартість перевезення. Відповідно до Інкотермс-2010 термін DАР означає, що продавець виконав своє зобов'язання з постачання тоді, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з ТЗ, який прибув у вказане місце призначення. Однак, декларантом не було надано документів, що підтверджують транспортну складову у вартості оцінюваного товару, що є порушенням вимог ч. 2 ст. 53 МКУ.
- поданий до митного оформлення посередницький платіжний документ №б/н від 15.08.2025 не містить жодних відомостей, які необхідні для ідентифікації товару, а відтак неможливо встановити за що була здійснена оплата.
У Рішенні про коригування митної вартості товарів від 28.08.2025 №UA209000/2025/000350/2 відповідач зазначив наступні зауваження:
-поставка оцінюваного товару здійснюється на підставі Контракту купівлі-продажу, укладеного між ТОВ “Авто і Компанія» та Компанією “EUROCAR&COMPANY sp. z o. o». Пунктом 1.1. передбачено, що детальний асортимент, кількість, ціна одиниці Товару, вартість Товару (відповідної партії Товару), детальні умови поставки, строки та порядок оплати Товару узгоджуються та зазначаються Сторонами у Інвойсах до цього Контракту, що будуть його невід'ємними частинами. Оскільки, наданий інвойс (рахунок-фактура) може уточнювати та більш детально розкривати зміст договірних умов, тобто таким документом погоджуються істотні умови контракту, зокрема кожної окремої поставки, та такий є невід'ємною частиною контракту, а відтак додатком до такого, то такий документ підлягає погодженню, шляхом підписання Сторонами. До митного оформлення надано Інвойс №477/08/2025 від 19.08.2025 підписаний лише стороною Продавця, але не містить підпису Покупця. За даних обставин такий Інвойс не вважається підписаним, а відтак таким, що узгоджує кількість, вартість та ціну товару, тобто узгоджує істотні умови конкретної партії товару, а відтак не являється документом, що підтверджує числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
- пункт 4.2. Контракту вказує, що поставка здійснюється на умовах згідно з вимогами міжнародних правил щодо тлумачення термінів “Інкотермс» в редакції 2010 року, передбачених в інвойсах до цього Контракту. В поданому до митного оформлення Інвойсі №477/08/2025 від 19.08.2025 умовами поставки зазначено DAP Львів і відсутні вартість товару та виокремлена вартість перевезення. Відповідно до Інкотермс-2010 термін DAP означає, що продавець виконав своє зобов'язання з постачання тоді, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з ТЗ, який прибув у вказане місце призначення. Однак, декларантом не було надано документів, що підтверджують транспортну складову у вартості оцінюваного товару, що є порушенням вимог ч. 2 ст. 53 МКУ.
У Рішенні про коригування митної вартості товарів від 16.09.2025 №UA209000/2025/000378/2 відповідач зазначив наступні зауваження:
- поставка оцінюваного товару здійснюється на підставі Контракту купівлі-продажу №01/2020 від 03.01.2020, укладеного між ТОВ “Авто і Компанія» та Компанією “EUROCAR&COMPANY sp. z o. o». Пунктом 1.1. передбачено, що детальний асортимент, кількість, ціна одиниці Товару, вартість Товару (відповідної партії Товару), детальні умови поставки, строки та порядок оплати Товару узгоджуються та зазначаються Сторонами у Інвойсах до цього Контракту, що будуть його невід'ємними частинами. Оскільки, наданий інвойс (рахунок-фактура) може уточнювати та більш детально розкривати зміст договірних умов, тобто таким документом погоджуються істотні умови контракту, зокрема кожної окремої поставки, та такий є невід'ємною частиною контракту, а відтак додатком до такого, то такий документ підлягає погодженню, шляхом підписання Сторонами. До митного оформлення надано Інвойс №507/09/2025 від 02.09.2025 підписаний лише стороною Продавця, але не містить підпису Покупця. За даних обставин такий Інвойс не вважається підписаним, а відтак таким, що узгоджує кількість, вартість та ціну товару, тобто узгоджує істотні умови конкретної партії товару, а відтак не являється документом, що підтверджує числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
- пункт 4.2. Контракту вказує, що поставка здійснюється на умовах згідно з вимогами міжнародних правил щодо тлумачення термінів “Інкотермс» в редакції 2010 року, передбачених в Інвойсах до цього Контракту. В поданому до митного оформлення Інвойсі №507/09/2025 від 02.09.2025 умовами поставки зазначено DAP Львів і відсутні вартість товару та виокремлена вартість перевезення. Відповідно до Інкотермс-2010 термін DAP означає, що продавець виконав своє зобов'язання з постачання тоді, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з ТЗ, який прибув у вказане місце призначення.
Не погодившись із рішеннями про коригування митної вартості товарів, ТОВ «Авто і компанія» звернулось з позовом до суду.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході; торгівлі за умов повної конкуренції.
Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який; можна визначити.
Митний Кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
У відповідності до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно ч. 2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу
Згідно ч. 1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Як встановлено ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
За правилами ч. 1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).
Як встановлено ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу
Згідно ч. 4 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 6 ст. 54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до ч. 2 цієї статті є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Згідно із ч. ч. 3-6 ст. 57 МК України Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Згідно з ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до 4-5 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно з ч. 3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
За приписами ч. 1, 2, 4 ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
Суд зазначає, що позивачем подавалися наступні документи для підтвердження митної вартості товарів:
До митної декларації від 21.08.2025 №25UA209180063228U1 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи: Зовнішньоекономічний контракт №01/2020 від 03.01.2020; Рахунок-фактура (iнвойс) №468/08/2025 від 31.08.2025; Автотранспортна накладна №433 від 20.08.2025; Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 11.06.2021; Платіжний документ, що підтверджує купівлю товару компанією “EUROCAR&COMPANY Sp. z o. o.» б/н від 15.08.2025; Посередницький рахунок-фактура; Митна декларація країни відправлення №25PL401010000V0MB0 від 19.08.2025; Фото від 21.08.2025.
До митної декларації від 26.08.2025 №25UA209180064563U0 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи: Зовнішньоекономічний контракт №01/2020 від 03.01.2020; Рахунок-фактура (iнвойс) №477/08/2025 від 19.08.2025; Автотранспортна накладна №438 від 25.08.2025; Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 15.08.2024; Платіжний документ, що підтверджує купівлю товару компанією “EUROCAR&COMPANY Sp. z o. o.» б/н від 25.08.2025; Сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження завершеного колісного транспортного засобу №UA.012.069540-25 від 25.08.2025; Фото від 26.08.2025.
До митної декларації від 26.08.2025 №25UA209180064563U0 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи: Зовнішньоекономічний контракт №01/2020 від 03.01.2020; Рахунок-фактура (iнвойс) №507/09/2025 від 02.09.2025; Автотранспортна накладна №457 від 05.09.2025; Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 від 04.02.2021; Платіжний документ, що підтверджує купівлю товару компанією “EUROCAR&COMPANY Sp. z o. o.» б/н від 04.09.2025; Сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження завершеного колісного транспортного засобу №UA.012.073424-25 від 08.09.2025; Митна декларація країни відправлення №25PL401010000WT0B0 від 04.09.2025; Фото від 09.09.2025.
Таким чином, на переконання суду, декларант позивача надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару, а підстав для невизнання позивачем заявленої митної вартості не було.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2021 року у справі №815/3976/16, а також в постановах Верховного Суду у справах №821/1617/17 від 14.08.2018, №815/6827/17 від 29.01.2019, №804/2256/16 від 12.11.2021, №1.380.2019.002016 від 04.11.2021 №480/3558/19 від 17.11.2021, у яких суд прийшов до висновку, що витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.
Згідно з вимогами графи 33 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.
Таким чином, позивачем для оформлення товару за методом №1 надано всі передбачені законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, а митним органом безпідставно застосовано інший метод визначення митної вартості товару. За вказаних обставин суд доходить висновку, що відповідачем не надано переконливих доказів, які підтверджують правомірність прийняття оскаржуваних рішень щодо коригування митної вартості товарів.
Водночас, правова позиція щодо обов'язковості чіткого визначення обов'язкових реквізитів будь-якого рішення про коригування митної вартості товарів викладена в постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а; від 14 серпня 2018 року у справі №821/1617/17 та від 21.12.2018 у справі №815/1670/17, у яких Верховний Суд зокрема зазначив, що крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. А також суд вказав, що при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним митним органом за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.
Надаючи оцінку правомірності рішенням про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000344/2 від 26.08.2025, №UA209000/2025/000350/2 від 28.08.2025 та №UA209000/2025/000378/2 від 16.09.2025 суд зазначає таке.
У всіх вищенаведених рішеннях відповідач вказує на те, що декларантом не було надано документів, що підтверджують транспортну складову у вартості оцінюваних товарів.
Суд установив, що відповідно до інвойсів №468/08/2025 від 13.08.2025, №477/08/2025 від 19.08.2025 та №507/09/2025 від 02.09.2025 сторонами погоджено умови поставки DAP - Львів.
Згідно з положеннями Incoterms-2010, умова поставки DAP (Delivered at Place) (“Постачання в місці призначення») передбачає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з поставки, у момент надання товару в розпорядження покупця на транспортному засобі, який прибув у визначене місце призначення та готовий до розвантаження. Усі ризики та витрати, пов'язані з доставкою товару до цього місця, несе продавець.
Таким чином, витрати на транспортування товару за умовами поставки DAP покладаються на продавця та включаються у загальну вартість товару. Тому такі витрати не потребують окремого підтвердження чи виділення в інвойсі.
При цьому жодним нормативно-правовим актом не встановлено обов'язку продавця, за умовами поставки DAP, розділяти у рахунку-фактурі (інвойсі) ціну товару на його власну вартість та вартість транспортування. Сутність умов DAP за Incoterms полягає саме в тому, що продавець за єдину узгоджену ціну забезпечує доставку товару у визначене місце, погоджене сторонами. Отже, вимога митного органу щодо виокремлення вартості транспортних витрат є безпідставною та такою, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства.
Крім того, відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема є транспортні (перевізні) документи лише у випадку, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені до вартості товару.
Оскільки у даному випадку умови поставки DAP передбачають включення транспортних витрат до загальної вартості товару, подання окремих транспортних (перевізних) документів для підтвердження цих витрат не є обов'язковим.
Посилання посадової особи митниці на наказ Міністерства фінансів України від 24.05.2012 “Про затвердження форми декларації митної вартості та правил її заповнення» є безпідставним, оскільки відповідний наказ лише конкретизує, що документи для підтвердження витрат на транспортування подаються згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України, тобто у випадках, коли такі витрати не включені у вартість товару.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, дії митного органу, спрямовані на вимогу виокремлення транспортних витрат та подання додаткових документів у ситуації, коли умови поставки DAP передбачають включення цих витрат у вартість товару, є неправомірними.
У рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000344/2 від 26.08.2025 митний орган зазначив, що поданий до митного оформлення посередницький платіжний документ не містить жодних відомостей, які необхідні для ідентифікації товару, а відтак неможливо встановити за що була здійснена оплата.
Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, посередницький платіжний документ не входить до переліку документів, що підтверджують митну вартість товарів. Відтак будь-які зауваження митного органу, які стосуються зазначеного документа, не можуть розглядатися як правомірна підстава для коригування митної вартості.
З матеріалів справи вбачається, що згідно з посередницьким рахунком-фактурою компанія Eurocar and Company (продавець транспортного засобу) придбала автомобіль Opel Insignia Grand Sport, VIN-код НОМЕР_1 , у компанії BCA Autoauktionen GmbH за ціною 6 430 євро. В інвойсі зазначено номер клієнта (customer) 33286177 та номер DE-RG26034762, які повністю відповідають номерам, зазначеним у платіжному дорученні на суму 6 430 євро, що дозволяє однозначно ідентифікувати предмет оплати.
Посередницький рахунок-фактура був поданий декларантом разом із митною декларацією №25UA209180063228U1. Крім того, VIN-код НОМЕР_1 міститься у всіх документах, поданих на підтвердження заявленої митної вартості, а саме: рахунку-фактурі (інвойсі) №466/08/2025 від 13.08.2025; автотранспортній накладній №433 від 20.08.2025; свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 11.06.2021.
Усі зазначені документи містять ідентичний VIN-код, що забезпечує можливість однозначної ідентифікації транспортного засобу та підтверджує зв'язок між поданим посередницьким платіжним документом і конкретним товаром - автомобілем Opel Insignia Grand Sport.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що подані декларантом документи є достатніми для встановлення відповідності між посередницьким платіжним документом та транспортним засобом, який є предметом митного оформлення. Таким чином, зауваження митного органу з цього приводу є безпідставними та не можуть вважатися належною підставою для коригування митної вартості товару.
У рішеннях про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000350/2 від 28.08.2025 та №UA209000/2025/000378/2 від 16.09.2025 митний орган зазначив, що подані до митного оформлення рахунки-фактури (інвойси), які підписані лише стороною продавця, але не містять підпису покупця.
Дослідивши матеріали справи, суд установив, що відповідно до пункту 1.1 Контракту №01/2020 від 03.01.2020, сторони погодили, що детальний асортимент, кількість, ціна одиниці товару, загальна вартість партії, умови поставки, строки та порядок оплати визначаються у рахунках-фактурах (інвойсах), які є невід'ємними частинами цього Контракту.
Разом з тим, зазначеним пунктом не встановлено, що рахунок-фактура (інвойс) набуває чинності або вважається погодженим виключно за умови його підписання обома сторонами - продавцем і покупцем. Положення Контракту лише передбачає, що умови поставки конкретизуються в інвойсах, не визначаючи окремого порядку чи способу їх погодження.
Суд бере до уваги, що позивач фактично прийняв умови, викладені у виставлених продавцем інвойсах, оскільки здійснив усі подальші дії, які свідчать про його згоду з умовами поставок - ввезення товару на митну територію України та подання митних декларацій для митного оформлення.
З метою підтвердження митної вартості товарів, а також ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, декларантом до митного оформлення було подано повний пакет документів, які підтверджують усі складові митної вартості товару. Таким чином, усі витрати, понесені ТОВ “Авто і Компанія» у зв'язку з виконанням умов Контракту №01/2020 від 03.01.2020, були включені до заявленої митної вартості товару.
Крім того, суд звертає увагу, що посадова особа митниці у картках відмови у прийнятті митних декларацій не зазначила жодних зауважень щодо поданих інвойсів, а згодом завершила митне оформлення саме на підставі цих інвойсів. Зазначене свідчить про безпідставність та формальний характер відповідного зауваження митного органу.
Верховним Судом у постанові Постанова від 23 грудня 2021 року у справі № 200/6508/20-а зроблено висновок, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Суд зазначає, що під час розгляду справи, відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, натомість позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів необхідними документами.
Отже, відсутність підстав для визнання митної вартості товару, розрахованої самостійно платником чи декларантом, не означає виникнення безумовної підстави для визначення такої митної вартості митницею без дотримання усіх юридично значимих факторів.
Верховний Суд у постанові від 05 лютого 2019 року у справі №816/1199/15 висловив позицію, згідно з якою у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним митним органом за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №520/10386/2020 у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися.
Відповідач жодним способом не спростовує твердження позивача про виявлені розбіжності у митних деклараціях, на які відповідач посилався як джерела інформації для коригування митної вартості товарів.
Встановлені судом обставини справи свідчать про відсутність у відповідача фактичних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товарів, а саме коригування митної вартості шляхом прийняття рішень про коригування митної вартості товарів. А тому, як наслідок, вищезазначені рішення відповідача про коригування митної вартості товарів є протиправними та підлягають скасуванню.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, судові витрати у вигляді сплаченого позивачем при зверненні до суду із цим позовом судового збору в розмірі 2 423, 00 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.
Керуючись ст. ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262 КАС України, суд, -
ухвалив:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 26.08.2025 №UA209000/2025/000344/2.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 28.08.2025 №UA209000/2025/000350/2.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 16.09.2025 №UA209000/2025/000378/2.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Авто і Компанія» за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці судовий збір у розмірі 2423 (дві тисячі чотириста двадцять три) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна