03 грудня 2025 рокусправа № 380/18800/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмову,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить :
- Визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 у звільнені з військової служби ОСОБА_1 , як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 , з військової служби за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів на підставі поданого ним рапорту.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» позивач призваний для проходження військової служби під час мобілізації на особливий період та по теперішній час проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Вказав, що звернувся до відповідача з рапортом та відповідним пакетом підтверджуючих документів про звільнення його з військової служби за підпунктом «г» п.2 ч.4 ст.26, абз.12 п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII), у зв'язку з необхідністю здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів. Однак у відповідь отримав лист-відмову, мотивовану тим, що із доданих до рапорту документів не вбачається, що ІІІ групу інвалідності дружині позивача ОСОБА_2 , було встановлено внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, чи наявність у неї онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів. Позивач уважає дії відповідача щодо відмови у звільненні з військової служби відповідно до підпункту «г» п.2 ч.4 ст.26, абз.12 п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232-XII неправомірними та такими, що порушують його законні права та інтереси. Просить позов задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 19.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач подав до суду відзив (вх.№75449 від 22.09.2025) на позовну заяву в якому заперечив проти задоволення позову. В обґрунтування вказав на те, що з доданих до рапорту документів не вбачається, що ІІІ групу інвалідності дружині позивача ОСОБА_2 , було встановлено внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, чи наявність у неї онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів. Враховуючи викладене, відсутні підстави для звільнення позивача з військової служби з наведених ним підстав. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив (вх.№77862 від 29.09.2025) у кій критично оцінює доводи відповідача наведені у відзиві. Просить задовольнити позовні вимоги.
Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.
Позивач - солдат ОСОБА_1 проходить військову службу на посаді водій-хімік взводу аерозольного маскування роти аерозольного маскування батальйону радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_1 .
22.08.2025 року позивач звернувся по команді до відповідача з рапортом, у якому просив клопотати перед вищим командуванням про звільнення його з військової служби в запас на підставі підпункту «г» п.2 ч.4 ст.26, абз.12 п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232-ХІІ за сімейними обставинами у зв'язку тим, що його дружина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю ІІІ групи, яка потребує постійного стороннього догляду.
До рапорту позивачем додано належним чином засвідчені копії таких документів: копію паспорта ОСОБА_1 , копію картки платника податків на НОМЕР_2 ОСОБА_1 , копія військового квитка ОСОБА_1 , копію пенсійного посвідчення ОСОБА_2 НОМЕР_3 від 24.07.2025, копію паспорта ОСОБА_2 , копію свідоцтва про шлюб від 29.02.1992 серія НОМЕР_4 , копія картки платник податків ОСОБА_2 .
У відповідь на вищевказаний рапорт позивача від 22.08.2025 року відповідач листом від 29.08.2025 року №958/3640 повідомив, що із доданих до рапорту документів не вбачається, що ІІІ групу інвалідності дружині позивача ОСОБА_2 , було встановлено внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, чи наявність у неї онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.
Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
При вирішенні спору по суті суд керується таким.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон №2232-ХІІ (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Частинами 1 та 5 ст.1 цього Закону визначено, що Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
За змістом ч.1 ст.2 Закону №2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Проходження військової служби громадянами України здійснюється у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом (ч.2 ст.2).
Згідно з ч.ч.3 і 4 ст.2 Закону №2232-ХІІ громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008, передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII і залежать від виду військової служби.
Підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, передбачені ч.4 цієї статті.
Пунктом 1 визначені підстави для звільнення таких військовослужбовців під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану), а п.2 - під час воєнного стану.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 року, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє до тепер.
Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» №69/2022 від 24.02.2022 року постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Відповідно до підпункту «г» п.2 ч.4 цієї статті, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, зокрема, під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Так, згідно з абз.12 п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232-ХІІ, військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах, серед іншого, під час дії воєнного стану:
необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.
Суть спірних правовідносин полягає у тому, що позивач, будучи військовослужбовцем, призваним по мобілізації в особливий період, звернувся до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» п.2 ч.4 ст.26, абз.12 п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232-ХІІ за сімейними обставинами у зв'язку тим, що його дружина ОСОБА_2 , є особою з інвалідністю ІІІ групи, яка потребує постійного стороннього догляду. Проте листом відповідача від 29.08.2025 року відмовлено у задоволенні вказаного рапорту.
Даючи оцінку вказаному, суд враховує наступне.
З конструкції норми абз.12 п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232-ХІІ слідує, що законодавець поєднав сполучником «або» дві підстави звільнення військовослужбовців за сімейними обставинами або через інші поважні причини, як-от:
- необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або
- наявність у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.
Тобто в першій підставі визначено, що інвалідність дружини/чоловіка III групи обов'язково повинна бути встановлена внаслідок саме онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів.
В той же час, згідно другої підстави, яка є самостійною, інвалідність дружини/чоловіка ІІІ групи може бути встановлена внаслідок інших захворювань, не визначених у першій підставі, однак обов'язково умовою є те, що така особа повинна мати одне із таких супутніх захворювань: онкологічне захворювання, психічний розлад, церебральний параліч або інші паралітичні синдроми.
Так, згідно доданої до матеріалів справи довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №716723 встановлено, що ОСОБА_2 , дружина позивача, є особою з інвалідністю ІІІ групи. Причина інвалідності - загальне захворювання. Тобто причина інвалідності не є такою, що встановлена внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів.
Отже, відмовляючи позивачу у звільненні з військової служби на підставі абз.12 п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232-ХІІ, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України.
Стосовно іншої самостійної підстави «наявність у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів», то по перше, позивач не клопотав звільнити його на цій підставі, а по друге, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, що дружина позивача має онкологічне захворювання, психічний розлад, церебральний параліч або інші паралітичні синдроми.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 року №407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-2/о «Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі».
Відповідно до п.2 цієї Інструкції висновок призначений для реєстрації когнітивних порушень які виникають при захворюваннях (органічні психічні розлади (F00-F09), розумова відсталість (F70-F79), порушення рухової активності (паралічі), соціальна дезадаптація, інвалідність І групи тощо). Когнітивні порушення можуть спостерігатися у симптокомлексі наступних розладів психіки (F10-F19), шизофренія (F20), первазивні розлади розвитку (F84), нейродегенеративні захворювання (хвороба Альцгеймера, Паркінсона тощо), судинні захворювання головного мозку (інсульти, інфаркти мозку, церебральний атеросклероз), нейроінфекція, наслідки черепно-мозкової травми, новоутворення, метаболічні порушення та інтоксикації, аутоімунні захворювання, генетичні захворювання тощо.
Пунктом 1.1 наказу Міністерства охорони здоров'я України від 08.10.1998 року №297 «Про перехід органів і закладів охорони здоров'я України на Міжнародну статистичну класифікацію хвороб і споріднених проблем охорони здоров'я десятого перегляду» здійснено перехід на Міжнародну статистичну класифікацію хвороб і споріднених проблем охорони здоров'я десятого перегляду (МКХ-10), як єдиного міжнародного нормативного документу для формування системи обліку і звітності в охороні здоров'я - з 01.01.1999 року.
У свою чергу, відповідно до МКХ-10 «Клас V. Розлади психіки та поведінки» включає перелік захворювань за кодами F00-F99.
Втім, у матеріалах справи відсутні документи, в яких зазначено про наявність у дружини позивача захворювання за кодами F00-F99.
За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд приходить висновку, що суб'єктом владних повноважень в межах спірних правовідносин не було вчинено протиправних дій, а тому його поведінка не призвела до порушення прав та законних інтересів позивача.
Як наслідок, похідні позовні вимоги про спонукання до вчинення дій не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин, суд дійшов висновку, що докази, подані позивачем, переконують у безпідставності позовних вимог. Натомість, відповідач виконав покладений на нього ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок, а саме довів правомірність своїх дій та рішень, чим спростував твердження позивача про порушення його прав, свобод та інтересів.
А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_4 до Військової частини НОМЕР_5 про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії - слід відмовити.
Щодо судового збору, то відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, сплачений позивачем судовий збір поверненню не підлягає.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд.
1.У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
2. Судові витрати не розподіляються.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяГрень Наталія Михайлівна