справа№380/18040/25
01 грудня 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та зобов'язання вчинити дії.
Обставини справи
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати в повному обсязі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 18.09.2017 по 31.12.2022;
- зобов'язати військову частини НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 18.09.2017 по 28.02.2018 з врахуванням січня 2008 року як місяця, для обчислення індексу споживчих цін при проведенні індексації грошового забезпечення («базового» місяця), із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004, з урахуванням положень абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, та з урахуванням вже виплачених сум;
- зобов'язати військову частини НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022, розраховану як різниця між сумою індексації і розміром підвищення його грошового доходу у березні 2018 року, відповідно до положень абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 у фіксованому розмірі 4337,15 грн на місяць, загальною сумою 251554,70 грн, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 та з урахуванням вже виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України у період з 18.09.2017 по 11.12.2023.
Позивач зазначає, що Відповідач у спірний період (з 18.09.2017 по 31.12.2022) виплачував йому індексацію грошового забезпечення не в повному обсязі, чим порушив його соціальні права та гарантії, передбачені статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».
Щодо періоду з 18.09.2017 по 28.02.2018, Позивач стверджує, що Відповідач неправильно визначив «базовий місяць» для нарахування індексації. На думку Позивача, таким місяцем має бути січень 2008 року (дата останнього підвищення посадових окладів згідно з Постановою КМУ № 1294), а не місяці поточного підвищення доплат чи премій, як це помилково робив Відповідач.
Щодо періоду з 01.03.2018 по 31.12.2022, Позивач вказує, що у березні 2018 року відбулося підвищення посадових окладів згідно з Постановою КМУ № 704. Однак, сума підвищення грошового доходу була меншою, ніж сума можливої індексації, що склалася на той момент. Посилаючись на абзаци 3-6 пункту 5 Порядку № 1078, Позивач наголошує, що йому мала бути встановлена та виплачуватися так звана «фіксована» сума індексації (індексація-різниця) у розмірі 4337,15 грн щомісяця до наступного підвищення посадового окладу, яке перевищило б цю суму.
Проте Відповідач не нарахував таку фіксовану індексацію, обмежившись лише поточною індексацією, коли поріг інфляції було перевищено за новим обчисленням.
Ухвалою від 05 вересня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
До суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник Відповідача проти позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні, а також просив залишити позов без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду. В обґрунтування своєї позиції Відповідач посилається на нову редакцію статті 233 КЗпП України (зі змінами від 19.07.2022), яка встановлює тримісячний строк для звернення до суду у справах про виплату сум при звільненні. Оскільки Позивач виключений зі списків частини 11.12.2023, а позов подав у вересні 2025 року, строк пропущено. Відповідач стверджує, що діяв відповідно до роз'яснень Мінсоцполітики та положень Постанови КМУ № 1013, вважаючи, що з січня 2016 року індекс споживчих цін мав розраховуватися заново. Щодо періоду з березня 2018 року, Відповідач вважає, що оскільки відбулося підвищення окладів, попередні суми індексації "обнулилися", а нова індексація нараховується лише коли індекс інфляції перевищить поріг 103%. Відповідач посилається на те, що виплата індексації здійснюється в межах наявних фінансових ресурсів бюджету, і кошти на виплату спірних сум не виділялися.
Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та
ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини (по стройовій частині) від 18.09.2017 № 245 Позивач був зарахований до списків особового складу частини та на всі види забезпечення з 18.09.2017.
Згідно з витягами з наказів та матеріалів справи, Позивач проходив службу у спірний період (2017-2022 роки) та отримував грошове забезпечення.
Судом встановлено, що у період з 18.09.2017 по 28.02.2018 індексація Позивачу або не виплачувалась, або виплачувалась виходячи з умовного базового місяця, відмінного від січня 2008 року.
У період з 01.03.2018 по 31.12.2022 Позивачу не виплачувалась фіксована сума індексації (індексація-різниця), розрахована станом на березень 2018 року. Виплата поточної індексації здійснювалась епізодично залежно від порогу інфляції.
Наказом командира військової частини від 11.12.2023 Позивач був виключений зі списків особового складу частини у зв'язку з переведенням до іншого місця служби.
Остаточний розрахунок по індексації за спірний період при виключенні проведено не було.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами у період з 18.09.2017 по 28.02.2018, суд виходить із наступного.
Згідно зі статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-III, індексація доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, є державною соціальною гарантією.
Правові, економічні та організаційні основи індексації визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII).
Відповідно до статті 1 цього Закону, індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
За змістом статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 (в редакції, чинній у спірний період), індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Тобто, за змістом наведеної норми, «базовим» місяцем для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів).
Судом встановлено, що у спірний період (з 18.09.2017 по 28.02.2018) розміри посадових окладів військовослужбовців визначалися відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Зазначена постанова набрала чинності 01.01.2008. З того часу і до 01.03.2018 (дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704) посадові оклади військовослужбовців не змінювалися.
Суд наголошує, що збільшення грошового забезпечення за рахунок інших складових (премій, надбавок, доплат), без підвищення посадового окладу, не є підставою для зміни базового місяця. Це чітко випливає з положень Порядку № 1078 та підтверджується сталою судовою практикою.
Зокрема, Верховний Суд у постанові від 26.01.2022 у справі № 400/1118/21 зазначив, що оскільки посадові оклади військовослужбовців з 01.01.2008 не змінювалися, то саме січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення у період до 01.03.2018. Зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на визначення базового місяця.
Також суд критично оцінює посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», оскільки вона стосувалася підвищення окладів працівників бюджетної сфери, а не військовослужбовців, чиї оклади залишилися незмінними.
Таким чином, для нарахування індексації у період з 18.09.2017 по 28.02.2018 базовим місяцем є січень 2008 року. Дії Відповідача щодо незастосування цього місяця як базового та нарахування індексації виходячи з інших умовних базових місяців (зокрема, січня 2016 року або інших місяців підвищення премій) є протиправними та такими, що порушують право позивача на належне матеріальне забезпечення.
Суд враховує, що з 01 березня 2018 року набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою було суттєво змінено структуру грошового забезпечення та підвищено посадові оклади військовослужбовців.
Згідно з положеннями пункту 5 Порядку № 1078 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), місяць підвищення тарифних ставок (окладів) вважається базовим для обчислення індексу споживчих цін.
Отже, березень 2018 року став новим базовим місяцем для проведення індексації грошового забезпечення Позивача. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу для подальшої індексації починається з наступного місяця.
Однак, абзаци 3, 4, 5 та 6 пункту 5 Порядку № 1078 встановлюють спеціальний механізм захисту доходів громадян від знецінення у випадку, коли сума підвищення доходу менша за суму індексації, яка склалася у місяці підвищення.
Зокрема, абзац 3 пункту 5 Порядку № 1078 передбачає: якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці не нараховується.
Абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 встановлює: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Ця різниця, згідно з абзацом 6 пункту 5 Порядку № 1078, виплачується як фіксована сума індексації до наступного підвищення тарифних ставок (окладів), і до неї додається поточна індексація, яка може виникнути в майбутньому при перевищенні порогу інфляції.
Судом встановлено, що у березні 2018 року (місяць підвищення окладів за Постановою № 704) сума можливої поточної індексації грошового забезпечення Позивача, розрахована від попереднього базового місяця (січень 2008 року), значно перевищувала суму фактичного підвищення його грошового доходу.
Як підтверджується матеріалами справи та розрахунками, наведеними у позовній заяві (які не спростовані Відповідачем належними доказами), у березні 2018 року сума можливої індексації становила 4463,15 грн. Водночас, фактичне підвищення грошового забезпечення (з урахуванням скасування деяких надбавок та премій, що відбулося одночасно з підвищенням окладу) склало незначну суму, яку позивач визначає у розмірі близько 126 грн.
Застосовуючи положення абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078, суд доходить висновку, що у березні 2018 року у Позивача виникло право на отримання індексації-різниці (фіксованої індексації). Розмір цієї фіксованої індексації визначається як різниця між можливою індексацією (4463,15 грн) та сумою підвищення доходу.
Позивач визначив цю суму як 4337,15 грн. Суд погоджується з таким розрахунком, оскільки він відповідає вимогам законодавства та усталеній судовій практиці, зокрема висновкам Верховного Суду у постанові від 22.06.2023 у справі № 520/6243/22, де розглядалася аналогічна правова ситуація.
Відповідач помилково тлумачив норми законодавства, вважаючи, що підвищення окладів у березні 2018 року автоматично «обнуляє» будь-яку індексацію. Таке тлумачення суперечить прямим нормам Порядку № 1078, які гарантують збереження рівня доходу працівника шляхом виплати індексації-різниці, якщо підвищення зарплати не перекриває інфляційні втрати.
Оскільки підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року не покрило суму індексації, що склалася на той момент, Позивач мав законне право на отримання фіксованої суми індексації щомісяця, починаючи з березня 2018 року і до грудня 2022 року (період, визначений у позовних вимогах). Відповідач не надав доказів виплати такої фіксованої індексації, що свідчить про протиправну бездіяльність.
Таким чином, вимоги Позивача щодо зобов'язання Відповідача нарахувати та виплатити індексацію-різницю (фіксовану індексацію) за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 у розмірі 4337,15 грн щомісячно є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Суд відхиляє доводи Відповідача про те, що виплата індексації здійснюється виключно в межах фінансових ресурсів державного бюджету, і відсутність бюджетних асигнувань звільняє його від обов'язку проводити такі виплати.
Згідно зі статтею 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях. Це конституційний обов'язок держави, який не може бути поставлений у залежність від наявності бюджетних коштів.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 09.07.2007 № 6-рп/2007 наголосив, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що призводить до порушення засад соціальної правової держави.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці сформував стійку позицію, згідно з якою органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Зокрема, у справі «Кечко проти України» (Kechko v. Ukraine, заява № 63134/00) Європейський суд зазначив, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Суд зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Аналогічну позицію викладено у рішеннях ЄСПЛ у справах «Ромашов проти України» та «Шмалько проти України». Суд вказав, що посилання на відсутність бюджетних коштів не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення майнових прав заявників.
Таким чином, обмежене фінансування жодним чином не звільняє Відповідача від виконання обов'язку щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, передбаченої законом. Позивач, виконуючи свій конституційний обов'язок із захисту Батьківщини, має право розраховувати на повне та своєчасне забезпечення з боку держави.
Позивач просить здійснити виплату індексації з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб. Суд зазначає, що механізм виплати такої компенсації визначено Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Відповідно до пункту 2 цього Порядку, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 3 Порядку, виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями), що утримують військовослужбовців, одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Ця норма є імперативною і не потребує додаткового доведення з боку Позивача.
Оскільки суд зобов'язує Відповідача нарахувати та виплатити індексацію (яка є частиною грошового забезпечення), то автоматично виникає обов'язок компенсувати утриманий з цієї суми податок, щоб Позивач отримав на руки повну суму належного забезпечення.
Тому вимога про виплату сум з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Суд зазначає, що хоча відповідальність за правильність розрахунку грошового забезпечення покладається на Відповідача як розпорядника бюджетних коштів, суд, перевіряючи правомірність дій суб'єкта владних повноважень, має право оцінити надані розрахунки.
У позовній заяві Позивач навів детальний розрахунок суми фіксованої індексації, яка мала бути встановлена з 01.03.2018, визначивши її у розмірі 4337,15 грн.
Відповідач у своєму відзиві не надав жодного альтернативного розрахунку, який би спростовував цифри, наведені Позивачем.
Відповідач заперечував лише проти права на індексацію, а не проти арифметики її розрахунку. За таких умов, керуючись принципом змагальності сторін (ст. 9 КАС України) та враховуючи усталену практику Верховного Суду (справа № 520/6243/22), суд приймає розрахунок Позивача як обґрунтований та вірний.
Тому суд вважає за необхідне зобов'язати Відповідача нарахувати та виплатити індексацію саме у розмірі фіксованої величини 4337,15 грн щомісячно за спірний період.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з частиною другою статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У цій справі Відповідач не надав суду достатніх та переконливих доказів, які б спростовували доводи Позивача та підтверджували правомірність його дій щодо невиплати індексації у повному обсязі. Натомість, матеріали справи свідчать про порушення Відповідачем вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку № 1078.
Приймаючи рішення, суд керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Ефективний засіб юридичного захисту має забезпечувати поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
У даному випадку належним та ефективним способом захисту порушеного права є визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії щодо нарахування та виплати коштів.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх повного задоволення.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» (як учасник бойових дій), що підтверджується копією посвідчення УБД.
Отже, судові витрати зі сплати судового збору ним не поносилися і розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати в повному обсязі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 18.09.2017 по 31.12.2022.
3. Зобов'язати Військову частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) індексації грошового забезпечення за період з 18.09.2017 по 28.02.2018 з врахуванням січня 2008 року як місяця, для обчислення індексу споживчих цін при проведенні індексації грошового забезпечення («базового» місяця), із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004, з урахуванням положень абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, та з урахуванням вже виплачених сум.
4 Зобов'язати Військову частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022, розраховану як різниця між сумою індексації і розміром підвищення його грошового доходу у березні 2018 року, відповідно до положень абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 у фіксованому розмірі 4337,15 грн на місяць, загальною сумою 251554,70 грн, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 та з урахуванням вже виплачених сум.
5. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 01 грудня 2025 року.
Суддя Коморний О.І.