02 грудня 2025 рокусправа № 380/15244/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у перерахунку та виплаті підвищення до пенсії ОСОБА_1 як репресованій особі, яку в подальшому було реабілітовано, у розмірі, передбаченому пунктом «г» статі 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, із розрахунку 50% від мінімальної пенсій за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату підвищення пенсії у розмірі 50 % від мінімальної пенсії за віком встановленої на відповідний календарний бюджетний рік згідно з пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як репресованій особі, яку в подальшому було реабілітовано, починаючи з 25.04.2025, із врахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою від 28.07.2025 відкрите спрощене провадження у справі без виклику сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області, як отримувачка пенсії за віком. 25.04.2025 Позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою в якій просила здійснити перерахунок пенсії з врахуванням доплати до пенсії в розмірі 50% від мінімальної пенсії за віком відповідно до п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», як репресованій особі, яку в подальшому було реабілітовано. Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 12.05.2025 відмовлено у перерахунку пенсії з врахуванням доплати до пенсії в розмірі 50% від мінімальної пенсії за віком.
Позивач вважає таке рішення відповідача необґрунтованим та протиправним і просить суд задовольнити позов.
Відповідач надіслав суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону № 1058, не працює. Щодо визначення розміру підвищення, то слід зазначити, що розмір підвищень до пенсії реабілітованим громадянам та членам їх сімей відповідно до пункту "г" ст. 77 Закону №1788, визначався згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 №1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету виходячи з розрахованої величини 19,91 грн. Тобто, розмір підвищень вказаній категорії реабілітованих громадян становив, відповідно, 9,96 грн. і 4,98 грн. на місяць, з 01.09.2008 у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.2008 № 645 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення", яка є чинною і неконституційною не визнавалась,- репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54, 40 грн., а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - 43,52 грн. на місяць. Бюджетні призначення на виплату підвищень у інших розмірах, ніж у вказаній постанові, непередбачені.
Із вказаних підстав просить суд відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши наявні у справі документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону № 1058, не працює. Пенсія обчислювалася при страховому стажі 39 років 01 місяць 01 день (зараховано по 02.02.2000), коефіцієнт страхового стажу - 0,39083, та заробітній платі за період роботи з 01.01.1993 по 31.12.1994 згідно довідки про заробітну плату, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати становить 0,96071. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії із застосуванням проіндексованої середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески 8913,83 грн., становить 8563,61 грн. (8913,83 грн. х 0,96071). Позивачці проводиться виплата, як члену сім'ї реабілітованих в розмірі 43,52 грн. Розмір пенсії позивачки станом на 01.05.2025 становить 4886,54 грн., в тому числі: 3346,92 грн.- розмір пенсії за віком (8563,61 грн. х 0,39083); 411,08 грн.- доплата 65-річним до 3758,00 грн.; 448,59 грн.- доплата за 19 років понаднормового стажу (2361,00 грн. х 19 %); 43,52 грн.- підвищення членам сімей реабілітованих; 66,43 грн.- підвищення дітям війни; 570,00 грн.- компенсаційна виплата 80-річним (500,00 грн. х 1,14).
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00049371502 від 11 лютого 2025 року прізвище Позивача до реєстрації шлюбу - ОСОБА_1 , прізвище після реєстрації шлюбу - ОСОБА_1 .
Згідно архівної довідки від 03 лютого 2025 року №17, виданої ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_1 1941 р.н. разом з ОСОБА_1 1910 р.н. були виселені 05 березня 1950 року із села Любеля, Жовківського (Великомостівського) району, Львівської області на спецпоселення з конфіскацією майна в Красноярський край, по політичних мотивах, як члени сім'ї учасника ОУН, звідки звільнені - 17 лютого 1960 року.
25.04.2025 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою в якій просила здійснити перерахунок пенсії з врахуванням доплати до пенсії в розмірі 50% від мінімальної пенсії за віком відповідно до п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», як репресованій особі, яку в подальшому було реабілітовано.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 12.05.2025 відмовлено у перерахунку пенсії з врахуванням доплати до пенсії в розмірі 50% від мінімальної пенсії за віком, оскільки позивачці проводиться виплата, як члену сім'ї реабілітованих в розмірі 43,52 грн.
Не погодившись із відмовою, позивачка звернулась до суду.
Надаючи оцінку позиціям сторін у справі, суд застосовує наступні правові норми.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
17.04.1991 прийнятий Закон Української PCP «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» №962-ХІІ, за ст.1 якого, реабілітованими особами слід вважати осіб, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі «двійками», «трійками», особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР «Про кримінальну відповідальність за державні злочини» від 25.12.1958р., за винятком осіб, зазначених у ст.2 цього Закону. Визнати реабілітованими також громадян, засуджених за:- антирадянську агітацію і пропаганду за статтею 7 Закону СРСР "Про кримінальну відповідальність за державні злочини" від 25 грудня 1958 року і статтею 62 Кримінального кодексу України (2001-05, 2002-05) в редакціях до прийняття Закону Української РСР від 28 жовтня 1989 року "Про затвердження Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 14 квітня 1989 року "Про внесення змін і доповнень до Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів Української РСР";- поширення завідомо неправдивих вигадок, що порочать радянський державний і суспільний лад, тобто за статтею 187-1 Кримінального кодексу Української РСР;- порушення законів про відокремлення церкви від держави і школи від церкви, посягання на особу та права громадян під приводом справляння релігійних обрядів, якщо вчинені дії не були поєднані з заподіянням шкоди здоров'ю громадян чи статевою розпустою. Підлягають реабілітації також особи, щодо яких з політичних мотивів застосовано примусові заходи медичного характеру.
Відповідно до статті 3 Закону №962-XII реабілітації підлягають всі громадяни, заслані і вислані з постійного місця проживання та позбавлені майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім'ями.
У подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» від 13.03.2018 №2325-VIII внесений ряд суттєвих змін до зазначеного Закону.
Зокрема, змінено назву Закону на «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», викладено в новій редакції преамбулу та ст.ст.1,3,6 Закону №962-ХІІ, а також визнано такою, що втратила чинність Постанову Верховної Ради України «Про тлумачення Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні». Вказані зміни набули чинності 05.05.2018. Зазначений перелік надав значно ширшого тлумачення поняттю репресованих осіб та осіб, які потерпіли від репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917- 1991 р.р., та розширив коло осіб, до яких можуть бути застосовано пільги передбачені Законом №962-ХІІ.
Так метою Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» від 17.04.1991 №962-XII (далі - Закон №962-XII) у новій редакції визначене відновлення історичної справедливості, встановлення порядку реабілітації репресованих осіб та осіб, які потерпіли від репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, відновлення їхніх політичних, соціальних, економічних та інших прав, визначення порядку відшкодування шкоди, завданої таким особам унаслідок репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, недопущення повторення злочинів тоталітарних режимів ухвалений, застосовується у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Як визначено ст.1-1 цього Закону: репресована особа - особа, яка зазнала репресій з мотивів та у формах, визначених цим Законом; вислання - примусове виселення особи з місця її проживання з встановленням заборони на проживання у визначеній місцевості або примусове виселення чи переселення особи з місця її проживання в іншу місцевість або за межі СРСР; заслання - примусове переміщення особи з місця її проживання з обов'язковим поселенням у певній місцевості, спецпоселенні, встановленням обмеження на право пересування та заборони виїзду з місця спецпоселення; члени сім'ї - чоловік або дружина репресованої особи, діти репресованої особи, у тому числі повнолітні або усиновлені, батьки, вітчим, мачуха репресованої особи, усиновлювач, опікун, піклувальник, а також інші родичі або особи, які на момент здійснення репресій проживали з репресованою особою однією сім'єю і були пов'язані спільним побутом.
Відповідно до статті 1-2 Закону №962-XII реабілітованими визнаються особи:
1) які до 24 серпня 1991 року були обвинувачені або яким було призначено покарання за рішенням позасудового органу незалежно від діяння або мотивів обвинувачення чи призначення покарання;
2) стосовно яких до 24 серпня 1991 року були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено факт здійснення репресій проти таких осіб з класових, національних, політичних, релігійних, соціальних мотивів;
3) стосовно яких до 24 серпня 1991 року були здійснені репресії за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено недоведеність вини таких осіб у скоєнні злочину або адміністративного правопорушення;
4) які до 24 серпня 1991 року були арештовані, перебували під вартою і яким було пред'явлено обвинувачення за статтями законодавчих актів, передбачених пунктами 1-5, за законодавчими актами, передбаченими пунктами 6-14, за діяння, передбачені пунктами 15-22 статті 3 цього Закону, якщо справи проти таких осіб були припинені під час слідства, попереднього (досудового) слідства або закриті за відсутності події злочину, відсутності складу злочину, недоведеності участі особи у вчиненні злочину;
5) стосовно яких до 24 серпня 1991 року за рішенням іншого репресивного органу були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за недонесення (неповідомлення) про вчинення або підготовку до вчинення іншою особою діяння, за яке законодавством, що діяло до 24 серпня 1991 року, було передбачено кримінальну або адміністративну відповідальність, за умови що особа, якій призначено покарання за вчинення або підготовку до вчинення такого діяння, була реабілітована в установленому порядку.
Відповідно до ч. 2 статті 1-3 Закону №962-XII потерпілими від репресій визнаються: … діти репресованої особи, у тому числі усиновлені, які у віці до 18 років залишилися без батька, матері (усиновлювача) внаслідок здійснення репресій проти батька, матері (усиновлювача) або які народилися не пізніше ніж через 10 місяців з дня арешту батька, матері, або які народилися у місці позбавлення волі, на засланні, висланні під час перебування репресованої особи у місці позбавлення волі, на засланні, висланні, залишення репресованої особи для роботи у таборах Народного комісаріату внутрішніх справ у становищі вільнонайманого без права виїзду з прикріпленням до районів табору-будівництва, закріплення репресованої особи за будівництвом згідно з директивою Народного комісара внутрішніх справ та Прокурора СРСР від 29 квітня 1942 року № 185, або які народилися у матері, яку було примусово безпідставно поміщено до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, під час перебування матері у такому психіатричному закладі, або які у віці до 18 років перебували, незалежно від тривалості, у спецприймальниках чи розподільниках, спеціальних будинках малюка чи дитячих будинках репресивних органів, або які внаслідок здійснення репресії проти батька, матері були примусово позбавлені імен, включаючи родові імена.
Відповідно до ст. 2 Закону №962-XII формами репресій визнаються: … 5) заслання; 6) вислання.
Відповідно до ст. 1-4 Закону №962-XII цей Закон у частині визнання реабілітованими, потерпілими від репресій поширюється на осіб, які належать до однієї з таких категорій осіб: 1) особи, зазначені у статтях 1-2, 1-3 цього Закону, якщо репресії стосовно таких осіб були здійснені на території України.
Відповідно до пункту 6 Прикінцевих положень Закону №1058-IV до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно з пунктом «г» статті 77 Закону №1788-XII призначені пенсії підвищуються репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Судом встановлено, що згідно архівної довідки від 03 лютого 2025 року №17, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_1 були виселені 05 березня 1950 року із села Любеля, Жовківського (Великомостівського) району, Львівської області на спецпоселення з конфіскацією майна в Красноярський край, по політичних мотивах, як члени сім'ї учасника ОУН, звідки звільнені - 17 лютого 1960 року.
Тобто позивачка є репресованою особою, яку у подальшому було реабілітовано.
З урахуванням встановлених судом обставин та наведених правових норм, суд приходить до висновку про задоволення позову.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
При вирішенні спорів щодо правомірності рішень, дій пенсійного органу як суб'єкта владних повноважень, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 КАС України обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень.
Із урахуванням наведених висновків суду позов належить задовольнити повністю.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у перерахунку та виплаті підвищення до пенсії ОСОБА_1 як репресованій особі, яку в подальшому було реабілітовано, у розмірі, передбаченому пунктом «г» статі 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, із розрахунку 50% від мінімальної пенсій за віком
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885, адреса: вул. Митрополита Андрея, 10,м. Львів,Львівська обл., Львівський р-н,79016) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) перерахунок та виплату підвищення пенсії у розмірі 50 % від мінімальної пенсії за віком встановленої на відповідний календарний бюджетний рік згідно з пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як репресованій особі, яку в подальшому було реабілітовано, починаючи з 25.04.2025, із врахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885, адреса: вул. Митрополита Андрея, 10,м. Львів, Львівська обл., Львівський р-н,79016) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМорська Галина Михайлівна