Іменем України
03 грудня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/1799/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
11.09.2025 до Луганського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) з такими позовними вимогами:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01 січня 2018 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу за контрактом у в/ч НОМЕР_1 з 09.11.2015 по 11.10.2018. Наказом командира в/ч пп НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 09.11.2015 № 262 позивача було зараховано до списків особового складу частини та всі види забезпечення, допущено до тимчасового виконання обов'язків старшого майстра ремонтного відділення бронетанкової техніки взводу технічного забезпечення 1 механізованого батальйону.
Наказом командира в/ч пп НОМЕР_2 (по особовому складу) від 01.12.2015 № 189-РС позивача призначено на посаду старшого стрільця 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 7 механізованої НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини польова пошта НОМЕР_2 .
Наказом командира в/ч НОМЕР_1 (по особовому складу) від 08.10.2018 № 108-РС позивача звільнено у запас відповідно до пп «й» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
З 11.10.2018 позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення наказом командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.10.2018 № 215.
У зв'язку зі звільненням з військової служби 08.10.2018, позивач написав рапорт про виплату грошової компенсації вартості за неотримане протягом проходження служби речове майно (надати копію рапорту суду в якості доказу не уявляється можливим, оскільки він залишився за місцем мого проживання в м.Сіверськодонецьку (Сєвєродонецьку) Сіверськодонецького (Сєвєродонецького) району Луганської області, який на даний час є тимчасово окупованим збройними формуваннями російської федерації).
Однак, відповідачем на день виключення зі списків особового складу військової частини в порушення положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не виплачено, чим допущено протиправну бездіяльність.
Крім того, відповідач зобов'язаний здійснити нарахування та виплату грошової компенсації за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 01 січня 2018 року (рік звільнення з військової служби).
25.07.2025 за вих. № 7850 отримав лист від відповідача, в якому вказано, що позивач не подавав рапорт про нарахування та виплату грошової компенсації за неотримане речове майно, що не відповідає дійсності, тому втратив право на відповідну компенсацію. Також з листа вбачається, що виключення військовослужбовця зі списків особового складу до проведення усіх необхідних розрахунків дозволяється лише зі згоди військовослужбовця, але позивачем не було використане таке право та позивач надав згоду на виключення зі списків особового складу до проведення усіх необхідних розрахунків, чим позбавив себе права на одержання компенсації вартості неотриманого речового майна в майбутньому.
Як вказано в наказі від 11 жовтня 2018 року № 215, остаточною датою закінчення проходження позивачем військової служби є 11 жовтня 2018 року. Рапорт про виплату грошової компенсації вартості неотриманого речового майна позивачем подано 08 жовтня 2018 року, тобто під час проходження військової служби. Відповідно, я мав право отримати таку грошову компенсацію на день виключення зі списків особового складу військової частини.
Ухвалою суду від 15.09.2025 відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 14.11.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху, запропоновано позивачу (представнику позивача) протягом п'яти календарних днів з дати отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» зі скріпленням електронним підписом учасника справи (його представника) заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду.
Ухвалою суду від 27.11.2025 продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви на три календарних дні з дня отримання цієї ухвали суду.
Ухвалою суду від 03.12.2025 визнано причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними та поновити ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду з позовом до Військової часини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії у адміністративній справі № 360/1799/25, продовжено розгляд справи № 360/1799/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії.
16.09.2025 відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою КМ України від 16 березня 2016 року № 178 (далі - Порядок): виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу (пункт 2 Порядку); грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, в тому числі: звільнення з військової служби (пункт 3 Порядку);. грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира військової частини, у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації (пункт 4 Порядку); довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахова-ної Міноборони, на 1 січня поточного року (пункт 5 Порядку); виплата грошової компенсації здійснюється в межах бюджетних призначень на закупівлю речового майна, передбачених Міноборони, … на відповідний рік (пункт 7 Порядку).
Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року № 232 встановлено, що: військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби або грошову компен-сацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна; порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог постанови КМ України від 16 березня 2016 року №178 “Про затвердження Порядку виплати війвьковослужбовцям Збройних Сил, … грошової компенсації вартості за неотримане речове майно»; грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку …, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.
Отже, наведені правові норми свідчать, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям на підставі рапорту під час їх звільнення з запас або у відставку з правом носіння військової форми одягу за речове майно, що не було отримане під час проходження служби в повному обсязі, про що видається відповідний наказ командира військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до пункту 242 розділу ХІІ Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України № 1153/2008 від 10 грудня 2008 року: після видання наказу командира військової частини про звільнення, військовослуж бовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного військового комісаріату за обраним місцем проживання; особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Отже, виключення зі списків особового складу військовослужбовця, звільненого з військової служби, можливе за умови здачі посади і як наслідок, проведення з ним усіх необхідних розрахунків по грошовому, продовольчому та речовому забезпеченню. При цьому, виключення військовослужбовця зі списків особового складу до проведення усіх необхідних розрахунків дозволяється лише зі згоди такого військовослужбовця.
З 11.10.2018 позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення наказом командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.10.2018 № 215.
У зв'язку зі звільненням з військової служби 08.10.2018, позивач стверджує, що написав рапорт про виплату грошової компенсації вартості за неотримане протягом проходження служби речове майно (надати копію рапорту суду в якості доказу не уявляється можливим, оскільки він залишився за місцем мого проживання в м. Сіверськодонецьку (Сєвєродонецьку) Сіверськодонецького (Сєвєродонецького) району Луганської області, який на даний час є тимчасово окупованим збройними формуваннями російської федерації).
Однак військова частина стверджує, що такого рапорту позивач не писав.
В період з 11 жовтня 2018 року до 2025 року позивач до суду не звертався та пропустив тримісячний строк звернення до суду передбачений ст.122 КАС України.
На підставі викладеного відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , має статус учасника бойових дій, у період з 09.11.2015 по 11.10.2018 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_2 ), що підтверджується відомостями з паспорта громадянина України НОМЕР_5 , довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, витягами із наказів командира військової частини -польова пошта НОМЕР_2 від 09.11.2015 № 262, від 08.12.2015 № 283, від 11.10.2018 № 215, посвідчення серії НОМЕР_6 .
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.10.2018 № 215 молодшого сержанта ОСОБА_1 , командира відділення кулеметного взводу НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 08.10.2018 № 108-РС у запас за підпунктом «й» (які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужити не менше 24 місяців військової служби за контрактом, та не висловити бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду) відповідно до пункту два частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», вважати таким, що справи та посаду здав і направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 ; з 11.10.2018 виключити зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Листом від 25.07.2025 № 7850вих. військовою частиною НОМЕР_1 надано відповідь на запит від 22.07.2025 вх. № 6927, в якій з посиланням на Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затверджений постановою КМУ від 16.03.2016 № 178, Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затверджену наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 № 232, Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, зазначено, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби, у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Рапорт, в якому висловлено бажання про нарахування та виплату грошової компенсації за неотримане речове майно перед звільненням з військової служби, подано не було, а відтак відповідний наказ не видавався.
Таким чином, на момент виключення заявника зі списків особового складу військової частини, із відповідним рапортом (заявою) до командира (начальника) військової частини позивач не звертався, відповідні вимоги перед командуванням частини не ставили, чим не дотримувались правил, передбачених пунктом 4 Порядку № 178. Відповідне звернення відбулось лише після виключення зі списків військової частини, тобто в момент, коли заявник втратив статус військовослужбовця, та як наслідок втратив право на отримання відповідної грошової компенсації… Виключення зі списків особового складу військовослужбовця, звільненого з військової служби, можливе за умови здачі посади та проведення з ним усіх необхідних розрахунків по грошовому, продовольчому та речовому забезпеченню. При цьому, виключення військовослужбовця зі списків особового складу до проведення усіх необхідних розрахунків дозволяється лише зі згоди військовослужбовця. Заявником не було використано таке право під час звільнення з військової служби, та надано згоду на виключення зі списків особового складу до проведення усіх необхідних розрахунків, чим фактично позбавив себе права на одержання компенсації вартості неотриманого речового майна в майбутньому.
Також у листі зазначено, що на підставі наказу Міністерства оборони від 28.08.2019 № 474 «Про затвердження Порядку користування Переліком документів, що утворюються в діяльності Міністерства оборони України та Збройних Сил України, із зазначенням строків зберігання документів та Переліку документів, що утворюються в діяльності Міністерства оборони України та Збройних Сил України, із зазначенням строків зберігання документів», із змінами та доповненнями, відповідно до статті 13.3.10, книги (картки) особових рахунків одержувачів майна тимчасового (особистого) користування знищуються через 1 рік після закриття. Тобто, картка обліку військового майна особистого користування, що велась в речовій службі знищена в 2021 році, про що складено акт знищення № 66/12.
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Абзацом другим частини першої статті 9-1 Закону № 2011 встановлено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок № 178), пунктом 3 якого визначено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року № 232 (далі -Інструкція № 232), встановлено, що військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна. Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог Порядку № 178. Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.
Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.грудня 2008 року № 1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Таким чином, у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування в пункті 3 Порядку №178 словосполучення «у разі звільнення з військової служби», а не, наприклад, «при звільненні з військової служби», дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).
Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
На користь вказаного висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку №178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 23.08.2019 у справі № 2040/7697/18.
Таким чином, позивач реалізував своє право на звернення з заявою про компенсацію за неотримане речове майно, на яку військовою частиною НОМЕР_1 надано відповідь від 25.07.2025 № 7850вих., після звільнення з військової служби, і доводи, викладені у зазначені листі щодо права звернутися з відповідним рапортом виключно до виключення зі списків особового складу військової частини, що не було зроблено позивачем, суд розцінює як необгрунтовані.
Разом з тим, у листі від 25.07.2025 № 7850вих також зазначено, що на підставі наказу Міністерства оборони від 28.08.2019 № 474 «Про затвердження Порядку користування Переліком документів, що утворюються в діяльності Міністерства оборони України та Збройних Сил України, із зазначенням строків зберігання документів та Переліку документів, що утворюються в діяльності Міністерства оборони України та Збройних Сил України, із зазначенням строків зберігання документів», із змінами та доповненнями, відповідно до статті 13.3.10, книги (картки) особових рахунків одержувачів майна тимчасового (особистого) користування знищуються через 1 рік після закриття. Тобто, картка обліку військового майна особистого користування, що велась в речовій службі знищена в 2021 році, про що складено акт знищення № 66/12.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком (пункт 5 Порядку № 178).
Інструкція з обліку військового майна у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 № 440, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.09.2017 за № 1192/31060 (далі -Інструкція № 440) визначає механізм організації та ведення обліку військового майна, переданого в користування (оприбуткованого) в установленому законодавством порядку військовим частинам, військовим навчальним закладам, військовим навчальним підрозділам вищих навчальних закладів, установам та організаціям Міноборони, Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), розвідувального органу Міноборони (далі - РО Міноборони) та Держспецтрансслужби, і є підставою для прийняття відповідних рішень посадовими особами Збройних Сил у межах наданих їм повноважень з питань обліку військового майна.
Відповідно до пункту 1 розділу ХХ Інструкції № 440 «Особливості обліку речового майна» облік речового майна першої категорії в підрозділах зберігання центрів забезпечення ведеться за картками обліку військового майна (некатегорійного).
Видавання речового майна в підрозділи для забезпечення військовослужбовців здійснюється за накладними (вимогами) або роздавальними (здавальним) відомостями, які оформлюються у службі забезпечення військової частини у трьох примірниках, один з яких залишається у службі забезпечення та по одному надаються до підрозділу та фінансово-економічного органу військової частини (пункт 3 розділу ХХ Інструкції № 440).
Згідно із пунктом 42 розділу V Інструкції № 440 (у редакції, чинній станом на дату звільнення позивача) на військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом у службі забезпечення військової частини, на підставі атестата військовослужбовця оформлюється та ведеться картка обліку військового майна особистого користування
Наказом Міністерства оборони від 28.08.2019 № 474 затверджено Перелік документів, що утворюються в діяльності Міністерства оборони України та Збройних Сил України, із зазначенням строків зберігання документів, згідно із пунктом 13.3.10 якого книги (картки) особових рахунків одержувачів майна тимчасового (особистого) користування знищуються через 1 рік після закриття.
ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 у 2018 році, тобто строк зберігання картки особового рахунку одержувача майна тимчасового (особистого) користування закінчився через 1 рік після закриття, і, як зазначає відповідач у листі від 25.07.2025 № 7850вих. картка обліку військового майна особистого користування, що велась в речовій службі знищена в 2021 році, про що складено акт знищення № 66/12.
Разом з тим, відповідачем на підтвердження зазначених обставин акт знищення № 66/12 не надано ні позивачу, ні суду, не доведено, що відсутні інші облікові документи, з яких можна визначити, яке саме речове майно не отримано позивачем в період проходження військової служби, та встановити вартість такого майна, що свідчить про неналежний розгляд заяви позивача.
Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В рамках адміністративного судочинства:
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В межах спірних правовідносин право позивача порушено неналежним розглядом заяви від 22.07.2025 вх. № 6927, відповідь на яку надано листом від 25.07.2025 № 7850вих., зазначено про відсутність картки обліку військового майна особистого користування без надання підтверджуючих доказів (акта про знищення), та не вирішено питання про можливість визначення об'єктів речового майна, яке не отримано позивачем під час проходження військової служби, і встановлення вартості такого майна на підставі картки обліку військового майна особистого користування або інших облікових документів, що наявні у військової частини.
З огляду на наведене, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, який віпдповідає його об'єкту, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, зобов'язавши відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.07.2025 вх.№ 6927, з урахуванням висновків, викладених судом у рішенні.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. “Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, у зв'язку з чим позов належить задовольнити частково з виходом за межі позовних вимог у відповідності до положень статті 9 КАС України, у задоволенні позовних вимог про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01 січня 2018 року слід відмовити у зв'язку з передчасністю.
Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , що полягають у неналежному розгляді заяви ОСОБА_1 від 22.07.2025 вх.№ 6927.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.07.2025 вх.№ 6927, з урахуванням висновків, викладених судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.Г. Секірська