Іменем України
03 грудня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/1853/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Носкова Олександра Миколайовича (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_2 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві від 25.04.2025 №032350031828 про відмову у призначенні ОСОБА_2 пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві зарахувати ОСОБА_2 до страхового стажу періоди роботи: з 01 липня 1982 року по 31 жовтня 1984 року - управління екскавації Гагаріна на посаді секретар-друкарка; з 01 листопада 1984 року по 31 липня 1986 року - СУ 52 на посаді табельщика; з 01 липня 1986 по 31 грудня 2000 року - ЦНОТ ХІМ на посаді інженера та здійснити призначення ОСОБА_2 з 18.04.2025 пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування вимог зазначено, що 18.05.2025 позивач звернулася із заявою через Вебпортпл Пенсійного фонду України про призначення пенсії за віком згідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та надала усі необхідні документи.
25.04.2025 рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві було відмовлено у призначенні пенсії позивачу, оскільки відповідно до частини 3 статті 26 Закону особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу не менше 15 років. Відповідно наданих до заяви документів про стаж (ідентифікаційний номер, свідоцтво про народження дитини) загальний страховий стаж позивача враховано повністю та складає 20 років 11 місяців 26 днів, що недостатньо для призначення пенсії.
Представник позивача зазначає, що позивач до березня 2022 року проживала у місті Сєверодонецьк, Луганської області та внаслідок повномасштабного вторгнення всі документи позивача залишилися за її місцем реєстрації, що на даний час є окуповною територією, в тому числі і її трудова книжка, яка підтверджує її трудовий стаж.
Позивач неодноразово зверталася до всіх можливих установах, які змінили місцезнаходження після окупації міста Сіверськодонецька, однак будь-які документи щодо позивача відсутні.
Представник позивача звертає увагу, що законодавством України не визначено алгоритму підтвердження стажу роботи на підприємстві, розташованому на тимчасово окупованій території України у разі відсутності у заявника трудової книжки.
На підтвердження періодів працевлаштування додаються заяви свідків, які проживають та зареєстровані на тимчасово окупованих територіях та на думку представника позивача є належним та достатнім доказом для підтвердження стажу позивача у відповідності до пункту 18 Порядку № 637.
Ухвалою суду від 24.09.2025 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 06.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду після усунення її недолікві та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, витребувано у Луганського обласного центру зайнятості та Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві докази у справі.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення вимог з огляду на таке.
18.04.2025 позивач звернулася із заявою через Вебпортал до управління про призначення пенсії за віком згідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та надала усі необхідні документи.
Рішенням від 25.04.2025 № 032350031828 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до її заяви у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року- не менше 31 року.
Відповідно до частини 2 статті 26 Закону особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років за наявності страхового стажу починаючи з 1 січня 2027 року- не менше 24 років.
Відповідно до частини 3 статті 26 Закону особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу не менше 15 років.
Відповідно наданих до заяви документів про стаж (ідентифікаційний номер, свідоцтво про народження дитини) загальний страховий стаж враховано повністю та складає 20 років 11 місяців 26 днів, що недостатньо для призначення пенсії.
Листом від 09.10.2025 № 1447/08-25 Луганський обласний центр зайнятості надав інформацію щодо перебування позивча на обліку у Сєвєродонецькому міському центрі зайнятості.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) 18.04.2025 звернулася через Вебпортал ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком згідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»
За результатом розгляду заяви позивача від 18.04.2025 відповідачем прйинято рішення від 25.04.2025 № 032350031828 про відмову у призначенні пенсії з огляду на таке.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі- Закон) наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою- третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року- не менше 31 року.
Відповідно до частини 2 статті 26 Закону особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років за наявності страхового стажу починаючи з 1 січня 2027 року- не менше 24 років.
Відповідно до частини 3 статті 26 Закону особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу не менше 15 років.
Відповідно наданих до заяви документів про стаж (ідентифікаційний номер, свідоцтво про народження дитини) загальний страховий стаж враховано повністю та складає 20 років 11 місяців 26 днів, що недостатньо для призначення пенсії.
Враховуючи вищевикладене, гр. ОСОБА_2 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Згідно з розрахунком стажу від 25.04.2025 страховий стаж позивача становить 20 років 11 місяців 26 днів.
В листі Луганського обласного центру зайнятості 09.10.2025 № 1447/08-25 повідомлено, що відповідно до бази ЄІАС ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебувала на обліку в Сєвєродонецькому міському центрі зайнятості:
- з 04.02.2005 по 20.06.2006 мала статус безробітної та отримувала допомогу по безробіттю з 04.02.2005 (наказ НТ050204 від 04.02.2005, п.п.1,3,4 ст.22 та п.1 ст.23 Закону №1533) по 29.01.2006 (наказ НТ060207 від 07.02.2006, пп.12 п.1 ст.31 Закону №1533). З 21.06.2006 за направленням центру зайнятості була працевлаштована в ТОВ ВФ «БУДСЕРВІС» за професією контролер якості (наказ №13-К від 21.06.2006);
- з 27.06.2007 по 01.07.2007 перебувала на обліку осіб, які шукають роботу.
З 02.07.2007 за направленням центру зайнятості була працевлаштована в ВАТ «ОБ'ЄДНАННЯ СКЛОПЛАСТИК» за професією формувальник склопластикових виробів (наказ №191 від 29.06.2007);
- з 28.09.2009 по 14.12.2010 мала статус безробітної та отримувала допомогу по безробіттю з 28.09.2009 (наказ НТ090928 від 28.09.2009, п.п.1,3,4 ст.22 та п.1 ст.23 Закону №1533) по 24.06.2010 (наказ НТ100629 від 29.06.2010, пп.1 п.5 ст.31 Закону №1533). З 15.12.2010 за направленням центру зайнятості була працевлаштована в КП «ЖИТЛОСЕРВІС «ЗЛАГОДА» за професією робітник з комплексного прибирання та утримання будинків з прилеглими територіями (наказ №22-К від 15.12.2010);
- з 22.07.2016 по 02.03.2017 мала статус безробітної та отримувала допомогу по безробіттю з 31.07.2016 (наказ НТ160808 від 08.08.2016, п.п.1,3,4 ст.22 та п.1 ст.23 Закону №1533) по 02.03.2017 (наказ НТ170303 від 03.03.2017, пп.1 п.1 ст.31 Закону №1533). З 03.03.2017 за направленням центру зайнятості була працевлаштована в КП «ЖИТЛОСЕРВІС «СВІТАНОК» на посаду майстра (наказ №36-К від 02.03.2017).
Зазначено, що надати будь-які паперові носії (докази) в підтвердження вищевикладеного не виявляється можливим в наслідок окупації території Луганської області та захоплення матеріальної бази Луганської обласної служби зайнятості, про що порушені кримінальні провадження.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.ї
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Закон України "Про пенсійне забезпечення" гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових та соціальних пенсій.
Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом
Відповідно до статті 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно із частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону № 1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону № 1058-IV).
Статтею 44 Закону № 1058-IV встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Статтею 62 Закону № 1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутністю трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
З матералів справи встановлено, що позивачем вживались заходи щодо отримання уточнюючих довідок про підтвердження трудового стажу, проте з незалежних від неї причин довідки не отримані, що підтверджується такими листами: Комунальної установи «Трудовий архів м.Сєвєродонецька» від 20.05.2025 за № Р-4/02, № Р-5/02, № Р-6/02, Департаменту охорони здоров'я Луганської обласної державної адміністрації від 04.08.2025 № 1/02-02281, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 07.08.2025 №1200-0208-8/20176, Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля від 07.08.2025 № 01Л-16/315, Сіверськодонецької міської військоовї адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області від 14.08.2025 № 2727 ВА/2025, Луганського обласного центру зайнятості від 10.09.2025 № 1255/03Л-25.
Отже, судом встановлено, що позивачем вчинялися активні дії для отримання уточнюючих довідок про підтвердження трудового стажу.
Суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Згідно з пунком 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що рішення щодо призначення пенсії приймається пенсійним органом за наявності усіх документів про призначення пенсії. Органи Пенсійного фонду наділені повноваженнями збирати необхідні для розгляду заяви особи (у тому числі щодо призначення пенсії) документи.
Отже, у випадку виявленої відсутності необхідних документів для призначення позивачу пенсії чи їх уточнення відповідач мав можливість вчинити дії, спрямовані на їх отримання від відповідних органів (осіб).
При цьому, суд зазначає, що реалізовуючи обов'язок держави щодо забезпечення права особи на соціальний захист, територіальний орган пенсійного фонду, в межах наданих йому повноважень та відповідно до чинного законодавства, повинен сприяти такій особі у реалізації права на призначення їй пенсії, зокрема, шляхом отримання необхідних документів від відповідних органів (осіб).
Отже, саме пенсійний орган в силу діючого законодавства наділений повноваженнями вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Відповідачем не надано жодних доказів виконання ним вимог положень статті 44 Закону № 1058-IV та Порядку № 22-1 щодо вчинення дій, спрямованих на отримання необхідних документів для з'ясування та перевірки спірних періодів від відповідних органів (осіб).
З огляду на зазначене, рішення відповідача від 25.04.2025 № 032350031828 про відмову у призначенні позивачу пенсії прийнято без з'ясування всіх необхідних обставин та фактів щодо спірних періодів стажу, а також без витребування необхідних документів, а тому підлягає скасуванню.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною другою статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Питання призначення позивачеві пенсії на підставі положень Закону № 1058-IV належить до дискреційних повноважень відповідача.
На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб'єкта владних повноважень відсутнє, при цьому, у судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Суд зауважує, що, як зазначено вище, оскаржуване рішення прийнято без виконання відповідачем вимог положень статті 44 Закону № 1058-IV та Порядку № 22-1 щодо вчинення дій, спрямованих на отримання необхідних документів для з'ясування та перевірки спірних періодів від відповідних органів (осіб), а суд не може перебирати на себе повноваження Пенсійного фонду України, самостійно обчислювати страховий стаж, визначати підстави для зарахування чи відмови у зарахуванні певних періодів роботи до страхового/пільгового стажу на підставі документів, зміст яких не досліджено та яким не надано оцінку органом Пенсійного фонду України.
Фактично зазначені обставини свідчать про необґрунтованість рішення суб'єкта владних повноважень, що є недотриманням вимог, визначених пунктом 3 частини другої статті 2 КАС України, та є підставою для його скасування.
При цьому відповідач як суб'єкт, наділений відповідними повноваженнями щодо вирішення питань призначення пенсій, має обрахувати страховий стаж позивача з урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні.
З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім і необхідним (ефективним):
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві від 25.04.2025 № 032350031828 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_2 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 18.04.2025, з урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідачем мають бути здійснені дії для з'ясування всіх необхідних обставин та фактів щодо спірних періодів стажу, а також витребування необхідних документів від відповідних органів (осіб) з метою реалізації обов'язку держави щодо забезпечення права особи на соціальний захист.
За встановлених в цій справі обставин, з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин та меж заявлених вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з обранням належного способу захисту порушеного права.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Ухвалою суду від 06.10.2025 відстрочену позивачу сплату судового збору у розмірі 968,96 грн за подання до суду позовної заяви до ухвалення судового рішення в даній справі.
З огляду на те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з обранням належного способу захисту порушеного права, судовий збір у розмірі 968,96 грн підлягає стягненю за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь Державного бюджету України.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві (місцезнаходження: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно - Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ: 42098368) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві від 25.04.2025 № 032350031828 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_2 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про призначення пенсії за віком від 18.04.2025, з урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві на користь Державного бюджету України судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Борзаниця