31 жовтня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/5509/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Науменка В.В.
секретаря судового засідання Гловацької М.О.,
за участі:
представника позивача - Турчанова О.В.
представника відповідача - Панасенко І.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельний дім «Гідросила» (вул. Каденюка Леоніда, 19, м. Кропивницький, 25014, ЄДРПОУ 44777410) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (вул. Велика Перспективна, 55, м. Кропивницький, 25006, ЄДРПОУ 43995486) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Позивач, через уповноваженого представника, звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області від 29.07.2025 року №00122690701, №00122742405, №00122762405, №00122772445.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що під час проведення планової виїзної документальної перевірки відповідачем виявлено низку порушень податкового законодавства, з якими позивач категорично не погоджується. Зокрема, у зв'язку з некоректним, на думку контролюючого органу, зазначення періоду виникнення від'ємного значення з ПДВ, відповідачем зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ та застосовано штрафні санкції; крім цього унаслідок помилки під час перерахування ПДФО та військового збору відповідачем нараховано штрафні санкції у розмірі 25%, з чим позивач також не погоджується, оскільки заперечує будь-який умисел у несплаті таких видів податку.
Ухвалою суду від 25 серпня 2025 року у справі відкрито провадження, вирішено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, сторонам встановлено строки для вчинення процесуальних дій (а.с. 157).
Відповідачем до суду 10.09.2025 надано відзив, відповідно до якого позовні вимоги відповідач не визнав, у задоволенні позову просив відмовити. Вказав, що податковим органом було проведено документальну планову виїзну перевірку господарської діяльності позивача, під час якої встановлено чисельні порушення вимог податкового законодавства, що у подальшому обумовило винесення оспорюваних рішень.
Зазначив, що відповідач діяв виключно у межах своєї компетенції у спосіб та на підставі, визначених законом, а отже спірні рішення винесені правомірно та скасуванню не підлягають (а.с. 164-169).
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі. З приводу заявлених до відшкодування сум ПДВ наполягав на коректності відображення усіх періодів виникнення від'ємного значення та правильності заповнення податкової звітності та додатків до відповідної декларації. Зазначав, що перевірка податкової декларації та додатків до неї вже була предметом камеральної перевірки, під час якої жодних порушень встановлено не було, підприємство фактично отримало відшкодування з ПДВ. Що стосується інших спірних ППР, наголосив, що їх винесення обумовлено тим, що посадовими особами підприємства (зокрема бухгалтером) була допущена технічно помилка у коді ЄДРПОУ, що зазначався у платіжних інструкціях зі сплати ПДФО та ВЗ, яку у подальшому позивач самостійно виявив та намагався виправити, у тому числі повторно сплатив необхідні суми ПДФО та ВЗ із зазначенням коректного ЄДРПОУ підприємства. Наголошує, що у будь-якому разі такі дії не були умисними, а у підприємства не було підстав для складання податкової звітності із зазначенням сплати ПДФО та ВЗ у розмірі 0 грн. Позов просив задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у відзиві. У задоволенні позову просив відмовити.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши надані сторонами матеріали та з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговельний дім "Гідросила" зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 15.09.2022, основний вид діяльності - 46.61 Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням; перебуває на обліку як платник податку, є платником ПДВ.
Також встановлено, що у період часу з 21 травня по 17 червня 2025 року відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за наслідками проведення якої податковим органом складено Акт від 01.07.2025 №9757/11-28-07-01/44777410 (а.с. 19-48).
Перевірку проведено на підставі наказу №433-п від 10.04.2025 (а.с. 199), повідомлення від 10.04.2025 №244/4/11-28-07-01/44777410 (а.с. 200), направлень на проведення перевірки від 21.05.2025 №1703, №1704, №1705, №1706, №1707, №1708, №1709, 1710 (а.с. 177-184).
Порядок призначення та проведення перевірки не є предметом спору у даній справі.
Відповідно до висновків проведеної перевірки, відображених в Акті від 01.07.2025 №9757/11-28-07-01/44777410, податковим органом виявлено порушення, зокрема:
- п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289, у результаті чого завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2 084 160 грн, у тому числі по періодах: - серпень 2023 року на суму 1 136 419 грн., січень 2024 року на суму 947 741 грн.;
- стаття 51, пункт 70.16 статті 70, абз. а) абз. б) пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України в частині подання в Податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 4-ДФ) з недостовірними даними: за вересень 2022 року в Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 4-ДФ) недостовірно відображено суми перерахованих податків, а саме: податок на доходи фізичних осіб - 30205,97 грн. та військовий збір - 2517,21 грн. (замість: податок на доходи фізичних осіб - « 0,00 грн., військовий збір - « 0,00 грн.); за жовтень 2022 року в Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 4-ДФ) недостовірно відображено суми перерахованих податків, а саме: податок на доходи фізичних осіб - 146298,30 грн. та військовий збір - 12191,55 грн. (замість: податок на доходи фізичних осіб - « 0,00 грн., військовий збір - « 0,00 грн.); за листопад 2022 року в Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 4-ДФ) недостовірно відображено суми перерахованих податків, а саме: податок на доходи фізичних осіб - 144379,87 грн. та військовий збір - 12031,67 грн. (замість: податок на доходи фізичних осіб - « 0,00 грн., військовий збір - « 0,00 грн.); за грудень 2022 року в Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 4-ДФ) недостовірно відображено суми перерахованих податків, а саме: податок на доходи фізичних осіб - 146582,44 грн. та військовий збір - 12215,25 грн. (замість: податок на доходи фізичних осіб - « 0,00грн., військовий збір - « 0,00 грн.);
- пп.168.1.1, пп.168.1.2, п.168.1.4, пп.168.1.5 п.168.1 ст.168, пп. «а» п.176.2 ст.176 Податкового Кодексу України, в частині несвоєчасного перерахування податку на доходи фізичних осіб з заробітної плати за перевіряємий період в сумі 467 466,58 грн., в т.ч. за період: з 15.09.2022 року по 30.09.2022 року в сумі 30 205,97 грн., з 01.10.2022 року по 31.10.2022 року в сумі 146 298,30 грн., з 01.11.2022 року по 30.11.2022 року в сумі 144 379,87 грн., з 01.12.2022 року по 31.12.2022 року в сумі 146 582,44 грн. та відповідно пп.129.1.4. п.129.1 ст.129 Податкового Кодексу України нарахована пеня в сумі 10 339,27 грн.;
- пп.168.1.1, пп.168.1.2, п.168.1.4, пп.168.1.5 п.168.1 ст.168, пп. «а» п.176.2 ст.176 пункту 161 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового Кодексу України, в частині несвоєчасного перерахування до бюджету військового збору з заробітної плати за перевіряємий період в сумі 38 955,68 грн., в т.ч. за період: з 15.09.2022 року по 30.09.2022 року в сумі 2 517,21 грн., з 01.10.2022 року по 31.10.2022 року в сумі 12 191,55 грн., з 01.11.2022 року по 30.11.2022 року в сумі 12 031,67 грн., з 01.12.2022 року по 31.12.2022 року в сумі 12 215,25 грн. та відповідно пп.129.1.4. п.129.1 ст.129 Податкового Кодексу України нараховано пеня в сумі 862,48 грн.
Згідно матеріалів справи, позивачем 14.07.2025 подано заперечення до Акту перевірки, за результатами розгляду яких відповідачем 24.07.2025 прийнято рішення про правомірність висновків, викладених а Акті перевірки (а.с. 49-55).
За наслідками виявлених порушень податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення (а.с. 13-17):
- №00122690701 від 29.07.2025, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 2084160 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 521040 грн.;
- №00122742405 від 29.07.2025, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 1020,00 грн.;
- №00122762405 від 29.07.2025, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДФО на суму 127205,92 грн., з яких штрафи - 116866,65 грн., пеня 10339,27 грн.;
- №00122772405 від 29.07.2025, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на суму 10601,40 грн., з яких штрафи - 9738,92 грн., пеня 862,48 грн.
Матеріали справи не містять відомостей щодо оскарження зазначених ППР в адміністративному порядку.
Разом з тим, не погоджуючись з такими рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
За приписами пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Зі змісту статті 16 ПК України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
За приписами статті 36 Податкового кодексу України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором і є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.
Стаття 200 ПК України регулює порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків
Так, відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.4 ст. 200 ПК України).
Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (п. 200.7 ст. 200 ПК України).
До податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" (п 200.8 ст. 200 ПК України).
Приписами пункту 200.10 статті 200 ПК України встановлено, що у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).
Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.
Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 затверджено Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (далі - Порядок №21).
Пунктом 1 Розділу І Порядку №21 (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкова декларація з податку на додану вартість (далі - декларація) відповідно до пункту 46.1 статті 46 розділу II «Адміністрування податків, зборів, платежів» подається контролюючому органу у строки, визначені статтею 203 розділу V «Податок на додану вартість» Податкового кодексу України.
Порядок оформлення та подання податкової звітності визначено розділом ІІІ Порядку №21, відповідно до пунктів 1, 2, 9, 10, 11 якого визначено наступне:
Декларація подається платником у визначений у пункті 2 розділу II цього Порядку строк за формою, встановленою на дату подання.
До декларації вносяться дані податкового обліку платника окремо за кожний звітний (податковий) період без наростаючого підсумку.
Декларація та додатки до неї, а також інша податкова звітність з податку на додану вартість, зазначена у пункті 6 розділу І цього Порядку, подаються до контролюючого органу за місцем обліку платника податку відповідно до встановленого законодавством порядку сплати податку.
Декларація подається платником за звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог Кодексу.
У складі декларації подаються передбачені цим Порядком додатки.
Додатками до декларації є:
1) відомості про суми податку на додану вартість, зазначені у податкових накладних / розрахунках коригування до податкових накладних, не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та про податковий кредит з урахуванням його коригування (Д1) (додаток 1);
2) довідка про суму від'ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2) (додаток 2);
3) розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) (додаток 3);
4) заяви про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника (Д4) (додаток 4);
5) розрахунок сум податку на додану вартість, не сплачених суб'єктом господарювання до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг, та/або показників, відповідно до яких підприємства (організації) належать до підприємства (організації) осіб з інвалідністю, та окремих показників, визначених пунктом 68 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (Д5) (додаток 5);
6) розрахунок (перерахунок) частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях (Д6) (додаток 6);
7) заява про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування (Д7) (додаток 7).
Додатки додаються до декларацій за наявності подій, які підлягають відображенню у таких додатках.
Розділом V Порядку №21 визначено порядок заповнення податкової декларації
Так, відповідно до п. 1 зазначеного розділу, декларація складається із вступної частини, службових полів, трьох розділів та обов'язкових додатків.
Розділ I "Податкові зобов'язання":
у рядках 1, 2, 3, 5 колонки А декларації вказуються загальні обсяги постачання товарів/послуг за звітний період, які оподатковуються за основною ставкою, за ставками 7 % і 14 %, за нульовою ставкою, звільнені від оподаткування, не є об'єктом оподаткування, та послуг, що не оподатковуються у зв'язку з їх місцем постачання за межами митної території України.
Розділ II "Податковий кредит":
до розділу II «Податковий кредит» (рядки 10, 11 та 13 декларації) включаються обсяги придбання (виготовлення, будівництва, спорудження, створення) з податком на додану вартість (рядки 10.1, 10.2 та 10.3) або без податку на додану вартість (рядок 10.4) товарів/послуг, необоротних активів на митній території України, ввезених на митну територію України товарів, необоротних активів (рядки 11.1, 11.2 та 11.3), отриманих на митній території України від нерезидента послуг (рядки 13.1 та 13.2).
у рядку 16 відображається від'ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду.
У рядок 16.1 переноситься значення рядка 21 декларації за попередній звітний (податковий) період.
Розділ III "Розрахунки за звітний період":
якщо в результаті розрахунку різниці між сумою податкових зобов'язань (рядок 9) і податкового кредиту (рядок 17) отримано позитивне значення, то заповнюється рядок 18 декларації.
У рядку 18 вказується сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду та сплачується до загального фонду державного бюджету у порядку, визначеному у статті 200 Кодексу;
якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов'язань (рядок 9) і податкового кредиту (рядок 17) отримано від'ємне значення, то заповнюється рядок 19 декларації.
З рядка 19 визначається сума перевищення від'ємного значення над сумою, обчисленою відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації. Визначена сума вказується у рядку 19.1 та зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21).
У разі якщо сума від'ємного значення (рядок 19) менша або дорівнює сумі, обчисленій відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, рядок 19.1 не заповнюється.
Сума, обчислена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, зазначається у відповідному службовому полі у рядку 19.1.
сума від'ємного значення, що не перевищує суми, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації (рядок 19 - рядок 19.1), зазначається у рядку 20;
сума від'ємного значення (рядок 20 у декларації):
зараховується у зменшення суми податкового боргу, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу) (відображається у рядку 20.1);
підлягає бюджетному відшкодуванню (відображається у рядку 20.2): на рахунок платника у банку/небанківському надавачу платіжних послуг (відображається у рядку 20.2.1) та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України (відображається у рядку 20.2.2).
Платники податку, які відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та додають до декларації (Д3) (додаток 3) та (Д4) (додаток 4).
Розрахунок суми бюджетного відшкодування здійснюється в межах суми, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, за вирахуванням від'ємного значення поточного звітного (податкового) періоду, зарахованого у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість.
Значення рядка 3 таблиці 1 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 20.2 декларації;
зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
При заповненні рядка 20.2 обов'язковим є подання (Д3) (додаток 3) та (Д4) (додаток 4).
Залишок від'ємного значення після вирахування суми податкового боргу та суми бюджетного відшкодування (рядок 20 - рядок 20.1 - рядок 20.2) відображається у рядку 20.3;
сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3), відображається у рядку 21 та переноситься до рядка 16.1 наступного звітного (податкового) періоду.
Повертаючись до матеріалів справи судом встановлено, що позивачем подано податкову декларацію з ПДВ за серпень 2023 року (а.с. 56), де у рядку 16 "від'ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду" зазначено суму 1136419 грн., при чому у рядку 16.1 "значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду" зазначено таку ж суму - 1136419 грн. Таким чином, від'ємне значення, що включено до складу податкового звітного періоду, вказане у рядку 16, сформовано за рахунок від'ємного значення за попередній звітний період, що не суперечить наведеним вище правилам подання податкової звітності.
У подальшому, у рядку 17 "усього податкового кредиту" позивачем визначено суму податкового кредиту за звітний період у розмірі 5604743 грн., а отже різниця між розміром податкових зобов'язань, визначених у рядку 9 декларації - 3566784 грн, та розміром податкового кредиту, склала 2037959 грн., що відображено у рядку 19 звітності та перенесено до рядків 20, 20.2, 20.2.1 декларації.
Разом з декларацією позивачем подано додатки, визначені Порядком №21, зокрема - Додаток 3 (Д3) (а.с. 60), у якому позивачем надано розрахунок сум бюджетного відшкодування, у тому числі зазначено індивідуальний податковий номер постачальника, звітний період виникнення від'ємного значення - серпень 2023, сума від'ємного значення - 2037959 грн.
Аналогічним чином позивачем подано звітність за січень 2024 року.
Зокрема, позивачем подано податкову декларацію з ПДВ за січень 2024 року (а.с. 65), де у рядку 16 "від'ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду" зазначено суму 2180891 грн., при чому у рядку 16.1 "значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду" зазначено таку ж суму - 2180891 грн. Таким чином, від'ємне значення, що включено до складу податкового звітного періоду, вказане у рядку 16, сформовано за рахунок від'ємного значення за попередній звітний період, що не суперечить наведеним вище правилам подання податкової звітності.
У подальшому, у рядку 17 "усього податкового кредиту" позивачем визначено суму податкового кредиту за звітний період у розмірі 3802541 грн., а отже різниця між розміром податкових зобов'язань, визначених у рядку 9 декларації - 2854800 грн, та розміром податкового кредиту склала 947741 грн., що відображено у рядку 19 звітності та перенесено до рядків 20, 20.2, 20.2.1 декларації.
Разом з декларацією позивачем подано додатки, визначені Порядком №21, зокрема - Додаток 3 (Д3) (а.с. 69), у якому позивачем надано розрахунок сум бюджетного відшкодування, у тому числі зазначено індивідуальний податковий номер постачальників, звітний період виникнення від'ємного значення - січень 2024, сума від'ємного значення - 947741 грн (549000 + 389741).
Не погоджуючись з правильністю такої податкової звітності, відповідач зазначив, що у Додатку 3 позивач мав зазначити період виникнення від'ємного значення не "серпень 2023" та "січень 2024", а, відповідно, "липень 2023" та "грудень 2023", оскільки від'ємне значення з ПДВ за звітні періоди, як вже зазначалось, було сформовано у тому числі за рахунок перенесення від'ємного значення за попередні звітні періоди.
Суд не погоджується з такими доводами відповідача, оскільки ні Порядок №21, ні Податковий Кодекс України не містять положень, якими би регулювались спірні правовідносини саме у запропонований відповідачем спосіб. На думку суду, оскільки від'ємне значення з ПДВ у конкретному розмірі було сформоване саме у звітному періоді, у позивача були відсутні підстави для зазначення у звітності інших періодів його виникнення, окрім звітного.
За таких обставин, суд не вбачає порушень в діях позивача під час подання податкової звітності з ПДВ за серпень 2023 та січень 2024 років, у тому числі у частині сум, що підлягають бюджетному відшкодуванню, а отже рішення відповідача про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ та застосування штрафних санкцій, оформлене шляхом прийняття ППР №00122690701 від 29.07.2025, є протиправним, а відповідне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
Що стосується виявлених відповідачем порушень щодо своєчасності перерахування ПДФО та військового збору, суд зазначає наступне.
Згідно матеріалів справи судом встановлено, що за період з жовтня по грудень 2022 рік під час виплати заробітної плати працівникам, позивачем сплачено податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податків у вигляді заробітної плати (надалі - ПДФО) на загальну суму 354 557,00 грн. та військовий збір (надалі - ВЗ) на суму 29 550,00 грн. Натомість позивачем встановлено, що суми сплаченого ПДФО у розмірі 354 557 грн. та ВЗ у розмірі 29 550 грн. не були відображені в Інтегрованій картці позивача, оскільки при здійсненні відповідних платежів у полі "Призначення платежу" помилково вказано ЄДРПОУ 34894740, що належить іншій юридичній особі.
Позивач зазначив, що дізнавшись про допущену помилку, ним у січні 2023 року було повторно сплачено нараховані суми ПДФО та ВЗ (а.с. 129-130), крім цього між позивачем та відповідачем упродовж тривалого часу існував спір щодо зарахування фактично сплачених сум податку до Інтегрованої картки позивача, а у подальшому - щодо повернення помилково сплачених сум, що зрештою було предметом адміністративного спору у справі 340/23/24 (а.с. 77-128, 131-136).
Вказані обставини відповідачем не заперечувались, проте контролюючим органом наголошено, що саме платник несе відповідальність за правильність зазначеної ним інформації у платіжних інструкціях, а отже позивач у даному випадку повинен нести відповідальність за несвоєчасне перерахування ПДФО та ВЗ.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам у вказаній частині, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.п. 14.1.180 п. 14.1 статті 14 ПК України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Відповідно до п.п. 168.1.2, 168.1.5 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу та сплатити його до бюджету до або під час виплати доходу. У разі якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується, ПДФО необхідно перерахувати до бюджету в місячний термін, наступний за останнім днем місяця, в якому відбулося таке нарахування.
Згідно з підпунктами 168.1.1, 168.1.2, 168.1.5, 168.1.6 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
Крім цього, відповідно по п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Зі змісту підпунктів 1.1 - 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, платниками збору є:
1) особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу;
2) фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої, другої та четвертої груп;
3) платники єдиного податку третьої групи, крім електронних резидентів (е-резидентів).
Об'єктом оподаткування збором є:
1) для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу;
2) для платників, зазначених у підпункті 2 підпункту 1.1 цього пункту, - щомісячна сума, що дорівнює розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року;
3) для платників, зазначених у підпункті 3 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 292 цього Кодексу.
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору з доходів платників збору, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, здійснюються в порядку, встановленому розділом IV цього Кодексу, з урахуванням особливостей, визначених підрозділом 1 цього розділу, за ставками, визначеними підпунктом 1.3 цього пункту.
Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету з доходів платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.
Платники збору, зазначені у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.
Як встановлено судом, позивачем своєчасно нараховані та перераховані до бюджету належні суми ПДФО та ВЗ за спірний період, проте такі суми не були зараховані до Інтегрованої картки платника податку через помилку у графі "призначення платежу" відповідних платіжних інструкцій.
Суд вважає слушними посилання відповідача на пункт 35 Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 163, відповідно до якого платник несе відповідальність перед надавачем платіжних послуг, що його обслуговує, за відповідність інформації, зазначеної ним у платіжній інструкції, суті платіжної операції відповідно до умов договору.
Отже, суд приходить до висновку, що оскільки помилка у платіжних інструкціях про сплату ПДФО та ВЗ допущена саме з вини позивача, відповідачем обґрунтовано не зараховано відповідні платежі до Інтегрованої картки платника податку, а отже саме відповідач повинен нести відповідальність за несвоєчасне перерахування ПДФО та ВЗ.
Разом з тим, суд звертає увагу на наступне.
Зі змісту пунктів 109.1-109.3 статті 109 ПК України, податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.
У випадках, визначених пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.
Згідно пунктів 112.1, 112.2 статті 112 ПК України, особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Відповідно до п. 125-1.1 ст. 125-1 ПК України, ненарахування та/або неутримання, та/або несплата (неперерахування), та/або нарахування, сплата (перерахування) не в повному обсязі податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь нерезидента або іншого платника податків, а також нерезидентом, на якого покладено обов'язок сплачувати податок у порядку, встановленому розділом III цього Кодексу, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 10 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Водночас, згідно п. 125-1.2 ст. 125-1 ПК України, ті самі дії, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Зі змісту наданих заяв по суті справи, пояснень представника відповідача та інших матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем у спірних ППР застосовано штраф за несвоєчасність перерахування позивачем ПДФО та військового збору саме у розмірі 25 відсотків від суми податку, що підлягає сплаті, а отже застосовано положення п. 125-1.2 ст. 125-1 ПК України.
Водночас, надаючи оцінку діям позивача щодо несвоєчасного перерахування сум ПДФО та ВЗ, суд враховує, що відповідні суми позивачем були своєчасно та у повному обсязі нараховані та фактично сплачені; допущена позивачем технічна помилка у графі "призначення платежу" носила суто технічний характер та не обумовлена умисними діями позивача; позивачем така помилка самостійно виявлена та невідкладно було вжито заходів щодо погашення заборгованості, яка виникла унаслідок зазначеної помилки.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що з матеріалів справи не встановлено, а відповідачем не доведено, що у спірних правовідносинах платник податків діяв умисно, у тому числі нерозумно, недобросовісно та без належної обачності, що виключає можливість застосування положень п. 125-1.2 ст. 125-1 ПК України під час застосування штрафних санкцій до позивача.
Таким чином, рішення про застосування відповідачем за встановлених обставин штрафних санкцій до позивача у розмірі 25 відсотків від суми податку, що підлягає сплаті на підставі п. 125-1.2 ст. 125-1 ПК України є безпідставним та суперечить положенням ч. 2 ст. 2 КАС України, а отже спірні податкові повідомлення-рішення №00122762405 від 29.07.2025 та №00122772405 від 29.07.2025 мають бути визнані протиправними та підлягають скасуванню.
Крім цього, враховуючи встановлені судом обставини, суд також вважає безпідставними доводи відповідача щодо того, що у спірний період - жовтень-грудень 2022 року, позивач мав зазначати у звітності за формою 4ДФ відомості про сплату ПДФО - 0 грн., оскільки, як встановлено судом, позивач фактично нараховував та сплачував відповідні суми ПДФО у належному розмірі, хоч і допустив помилку у відповідних платіжних дорученнях. Така помилка позивачем була виявлена та усунута пізніше, а отже на момент подачі звітності у позивача не було підстав для звітування про сплату ПДФО у розмірі 0 грн.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення №00122742405 від 29.07.2025, яким до позивача застосовано відповідний штраф, також має бути визнано протиправним та скасовано.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Встановлені судом обставини свідчать про те, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність оскаржуваних дій та рішень.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Що стосується стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до статті 139 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До матеріалів справи додано платіжну інструкцію про сплату судового збору у розмірі 30280,00 грн. (а.с. 12), зазначені суми підлягають стягненню на користь позивача.
Доказів понесення сторонами інших судових витрат до суду не надано.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельний дім «Гідросила» до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, винесені ГУ ДПС у Кіровоградській області 29.07.2025 №00122690701, №00122742405, №00122762405, №00122772405.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельний дім «Гідросила» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 30280 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО