про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
01 грудня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/7987/25
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Черниш О.А.
розглянула матеріали адміністративного позову
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
відповідач: Департамент з питань виконання кримінальних покарань (04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 81, код ЄДРПОУ 43501242)
про визнання протиправними дій та стягнення коштів, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, в якому просить:
- визнати протиправною дію Міжрегіонального територіального органу Міністерства юстиції з питань виконання кримінальних покарань - Департаменту з питань виконання кримінальних покарань щодо визначення суми грошових коштів за рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду у справі №340/1418/25 від 17.06.2025 року у розмірі 8921, 16 грн., як суму податку на доходи фізичних осіб для перерахування до бюджету;
- стягнути з Міжрегіонального територіального органу Міністерства юстиції з питань виконання кримінальних покарань - Департаменту з питань виконання кримінальних покарань на його користь суму грошових коштів за рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду у справі №340/1418/25 від 17.06.2025 року у розмірі 8921,16 грн., як суму податку на доходи фізичних осіб, яка перерахована до бюджету.
Відповідно до частини 1 статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Частиною 2 статті 171 КАС України передбачено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частинами 1, 2 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частинами 2, 3 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 2 частини 1 статті 170 КАС України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Суд установив, що у квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії. Цей позов зокрема стосувався ненарахування і невиплати позивачеві індексації грошового забезпечення за період проходження служби в органах Державної пенітенціарної служби України у 2015 - 2017 роках.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.08.2022 року у справі №340/1446/21, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.03.2023 року, позов ОСОБА_1 в цій частині задоволено. Зобов'язано Департамент з питань виконання кримінальних покарань нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження служби з 19.12.2005 року по 20.07.2017 року включно.
У березні 2025 року позивач звернувся до суду із новим позовом до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, в якому просив визнати протиправною бездіяльності щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 20.07.2017 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року і стягнути з відповідача на свою користь індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 20.07.2017 року у розмірі 49561,99 грн.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 року у справі №340/1418/25 позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з Департаменту з питань виконання кримінальних покарань на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 20.07.2017 року у сумі 49561,99 грн.
Рішення суду сторонами не оскаржувалося і набрало законної сили.
Кіровоградський окружний адміністративний суд 31.07.2025 року видав позивачу виконавчий лист про стягнення з Департаменту з питань виконання кримінальних покарань на його користь коштів в сумі 49561,99 грн.
Головне управління Державної Казначейської служби України у м. Києві на виконання цього виконавчого листа 20.08.2025 року провело безспірне списання коштів з рахунку Департаменту з питань виконання кримінальних покарань в сумі 49561,99 грн. З них 38162,73 грн. перерахувало на рахунок ОСОБА_1 , 2478,10 грн. - перерахувало до державного бюджету як військовий збір, 8921,16 грн. - перерахувало до державного бюджету як податок на доходи фізичних осіб.
Позивач звернувся до суду з цим позовом, не погоджуючись із виплаченою йому сумою за рішенням суду №340/1418/25. Стверджує, що відповідач і Головне управління Державної Казначейської служби України у м. Києві неправильного виконали рішення суду та безпідставно утримали податок на доходи фізичних осіб. Тому просить стягнути з відповідача на свою користь кошти в сумі 8921,16 грн.
Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність встановлену законом.
Згідно зі статтею 372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Статтею 381-1 КАС України передбачено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Таким чином, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати суб'єктів владних повноважень належним чином виконати рішення суду.
Суд зазначає, що судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. У разі невиконання судового рішення позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, та КАС України. Невиконання / неналежне виконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження. Вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в іншому (новому) судовому провадженні не розглядаються.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення або стягнення заборгованості за іншим судовим рішенням.
При розгляді позовних вимог стосовно невиконання окремого судового рішення в іншій справі суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконання судового рішення являє собою завершальну стадію судового провадження.
Позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дій відповідача, вчинених при виконанні рішення суду у справі №340/1418/25 про стягнення на його користь коштів індексації, яка є складовою грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.
Суд у справі №340/1418/25 визначив суму невиплаченої на користь позивача індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 20.07.2017 року та стягнув на його користь з відповідача кошти в розмірі 49561, 99 грн.
Таке рішення суду виконується органом Казначейства на підставі виданого судом виконавчого документу, за правилами Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845, шляхом безспірного списання коштів з рахунків боржника.
Відповідно до підпункту 2 пункту 4, підпунктів 2, 5-1 пункту 5 цього Порядку органи Казначейства вживають заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку; під час виконання виконавчих документів мають право звертатися у передбачених законом випадках до органу, який видав виконавчий документ, щодо роз'яснення рішення про стягнення коштів, повідомляти органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ, про дії або бездіяльність боржника, що перешкоджає виконанню виконавчого документа.
Спірні правовідносини виникли на стадії виконання рішення суду у справі №340/1418/25, а саме у зв'язку з визначенням боржником та органом Казначейства суми, належної до виплати позивачу за рішенням суму, після її оподаткування. Суд у рішенні не вказував про необхідність утримання установою/роботодавцем/податковим агентом податків і зборів із стягнутої суми.
Сторони у справі №340/1418/25 та орган Казначейства не зверталися до суду із заявою про роз'яснення рішення суду з огляду на ймовірність його неправильного виконання.
Орган Казначейства запропонував боржнику визначити суму до виплати стягувачу (зменшивши її на суму податку на доходи фізичних осіб і військового збору), а також суми податку на доходи фізичних осіб і військового збору для перерахування до бюджету. Орган Казначейства здійснив перерахування коштів, виходячи із наданих йому боржником розрахунків.
Позивач, не погоджуючись із такими діями, 07.10.2025 року подав до суду у справі №340/1418/25 заяву в порядку статті 383 КАС України, у якій просив:
- прийняти заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, до розгляду,
- визнати протиправною дію Міжрегіонального територіального органу Міністерства юстиції з питань виконання кримінальних покарань - Департамент з питань виконання кримінальних покарань щодо визначення суми грошових коштів за рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду у справі №340/1418/25 від 17.06.2025 року у розмірі 8 921,16 грн., як суму податку на доходи фізичних осіб для перерахування до бюджету,
- стягнути з Міжрегіонального територіального органу Міністерства юстиції з питань виконання кримінальних покарань - Департамент з питань виконання кримінальних покарань на його користь суму грошових коштів за рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду у справі № 340/1418/25 від 17.06.2025 у розмірі 8 921,16 грн., як суму податку на доходи фізичних осіб яка була перерахована до бюджету.
Кіровоградський окружний адміністративний суд ухвалою від 03.11.2025 року відмовив у задоволенні цієї заяви. Суд вказав, що виник спір не стосовно утримання податку на доходи фізичних осіб, а стосовно виплати компенсації втрати доходу. У такому випадку спір може бути вирішений лише в межах окремого позовного провадження.
Позивач звернувся до суду з цим позовом, виклавши у ньому ті ж самі доводи, обґрунтування і вимоги, які він вказував у заяві від 07.10.2025 року у справі №340/1418/25.
Позивач у цьому позові не оскаржує дії органу Казначейства щодо виконання рішення суду.
Позивач не обґрунтовує свої вимоги до відповідача невиплатою йому грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримані із виплаченої йому індексації, відповідно до механізму, установленого Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.
Натомість позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача, вчинені на виконання рішення суду у справі №340/1418/25, а саме щодо зменшення суми, належної до виплати за цим рішенням суду, на суму податку на доходи фізичних осіб, і знову просить стягнути з відповідача недоплачені йому кошти.
Позовна заява з такими позовними вимогами фактично спонукає суд вдатися до перевірки належності виконання рішення суду в іншій справі №340/1418/25, що набрало законної сили, і у випадку встановлення неналежності його виконання вирішувати вимогу позивача про стягнення з відповідача на користь позивача коштів, яка вже вирішена у справі №340/1418/25.
Суд вважає, що захист прав позивача в обраний ним у цьому адміністративному позові спосіб шляхом стягнення на його користь грошових коштів, присуджених/стягнутих рішенням суду в іншій адміністративній справі, однак невиплачених/недоплачених, суперечить завданням адміністративного судочинства, оскільки спір щодо стягнення цих коштів вже вирішений.
Обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не дозволяє ефективно захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.
Отже, оскільки є таке, що набрало законної сили рішення суду з того самого фактичного предмету спору (щодо стягнення з відповідача на користь позивача коштів за рішенням суду) і між тими самими сторонами, і цей спір виник на стадії виконання вказаного рішення суду, то це є підставою для відмови у відкритті провадження у справі згідно з пунктом 2 частини 1 статті 170 КАС України.
Позивач вправі пред'явити новий позов, обравши належний спосіб захисту, який наведений у статті 5 КАС України.
Керуючись статтями 170, 248, 256, 287, 294, 295 КАС України, суддя -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду у 15 - денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. ЧЕРНИШ