про передачу адміністративної справи за підсудністю
02 грудня 2025 року м. Київ справа № 757/42103/25-а
Суддя Київського окружного адміністративного суду Сас Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до Печерського районного суду міста Києва з позовною заявою, якою просить суд:
- Визнати незаконною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 08.08.2025 р. № 057050012558 у включенні мені - ОСОБА_1 до стажу на пільгових умовах за Списком № 2 періодів роботи з 01.11.2010 р. по 24.03.2013 р. та з 25.03.2013 р. по 01.08.2016 р.;
- Зобов?язати відповідача включити до мого стажу на пільгових умовах за Списком № 2 періоди роботи з 01.11.2010 р. по 24.03.2013 р. та з 25.03.2013 р. по 01.08.2016 р. та призначити мені пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 24.06.2025 р., тобто з часу досягнення мною 55-ти річного віку.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 04.09.2025 адміністративну справу №757/42103/25-а передано за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду, у порядку ст.29 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відповідно до приписів статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Статтею 25 КАС визначено підсудність справ за вибором позивача.
Згідно з ч. 1 ст. 25 КАС адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це такий вид підсудності, за умовами якої позивачеві надається право за своїм вибором пред'явити позов в один з декількох визначених у законі судів.
Тобто, законодавець передбачив можливу альтернативну підсудність розгляду окремих категорій справ і наділив правом вибору звернення до суду виключно позивача.
З матеріалів позовної заяви, зокрема довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 3006-5001632012 від 24.05.2022 судом встановлено, що місце проживання позивача знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , як внутрішньо переміщена особа.
Згідно інформаційної довідки з Єдиного державного демографічного реєстру від 02.12.2025 зареєстроване місце проживання позивача: АДРЕСА_2 .
Таким чином, позивач, скориставшись правом на альтернативну підсудність, звернувся до Печерського районного суду м. Києва.
Водночас, суд зазначає, що відповідно до преамбули Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», цей Закон відповідно до Конституції України регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження.
Відповідно до положень статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги; місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), у яких особа отримує соціальні послуги.
22 листопада 2014 року набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Форма довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб», абзац 2 пункту 1 якої визначає, що довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Згідно з пунктом 9 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207 (в редакції, яка була чинна до 15.08.2017), відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1.
Проте, постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2017 № 579 внесені зміни до пункту 9 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру», а саме: виключено в абзаці першому слова «та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи». Вказана постанова набрала з чинності 16.08.2017.
Отже, з 16.08.2017 довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не належить до переліку документів, на підставі яких вноситься інформація про зареєстроване місце перебування особи.
При цьому, згідно з положеннями Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509, процес видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, яка переміщується з тимчасового окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, стосується виключно самої внутрішньо переміщеної особи та уповноваженого органу. Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку, у заяві про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи зазначаються відомості про зареєстроване місце проживання та адреса фактичного проживання, повідомлена цією особою. Зазначена інформація має облікове значення.
Відповідно до абз.3 п.3 Порядку створення, ведення та доступу до відомостей Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 646 від 22.09.2016 року, якщо інформація про внутрішньо переміщену особу вноситься до бази даних уперше, автоматично формується унікальний номер запису, який відображається в довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі - довідка), згідно з додатком до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 року «Про облік внутрішньо переміщених осіб».
Враховуючи форму довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, визначеної у додатку 2 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 року, то в ній зазначаються прізвище, ім'я, по батькові особи; дата і місце народження; стать; серія, номер (у разі наявності), дата видачі паспорта громадянина України, ким і коли виданий/дані про документ, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, або свідоцтво про народження дитини; відомості про законного представника, що супроводжує малолітню дитину, недієздатну особу або особу, дієздатність якої обмежена; зареєстроване місце проживання; фактичне місце проживання/перебування.
Таким чином, у довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи йде розмежування зареєстрованого місця проживання та фактичного місця проживання.
Такі висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24.06.2025 у справі № 554/7669/21.
Отже, виходячи з норм чинного законодавства, перебування особи на обліку внутрішньо переміщених осіб, та зокрема, наявність довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, не є свідченням того, що зареєстроване місце проживання позивача, за зазначеної в довідці адресою: АДРЕСА_1 , включає можливість розгляду справи Київським окружним адміністративним судом, виходячи з положень правил підсудності, визначених ч. 1 ст. 25 КАС.
За змістом ч. 5 ст. 171 КАС, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу.
Пунктом 2) частини 1 статті 29 КАС передбачено, що суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Частиною 6 статті 29 КАС визначено, що питання про передачу адміністративної справи, крім випадку, визначеного пунктами 4-6 частини першої цієї статті, суд вирішує ухвалою. Ухвалу про передачу адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого може бути оскаржено.
Таким чином, враховуючи, що місце реєстрації позивача не відноситься до територіальної юрисдикції Київського окружного адміністративного суду, а позивач висловив своє волевиявлення щодо розгляду справи за своїм місцем проживання (перебування, знаходження), суддя приходить до висновку про необхідність, на підставі ч. 1 ст. 25, п. 2 ч. 1 ст. 29 КАС, передати дану справу за підсудністю до Донецького окружного адміністративного суду, для розгляду за місцем реєстрації позивача.
Керуючись статтями. 25, 29, 30, 171, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Передати адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії до Донецького окружного адміністративного суду.
2. Передачу справи здійснити не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.
3. Копію ухвали надіслати учасникам справи (їх представникам).
Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Сас Є.В.