02 грудня 2025 року м. Київ справа №320/40726/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Акціонерне товариство "Українська залізниця" з позовом до Державної казначейської служби України, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Державної казначейської служби України про повернення виконавчого листа від 12.08.2022 у справі №640/520/21;
- зобов'язати Державну казначейську службу України прийняти до виконання виконавчий лист від 12.08.2022 у справі №640/520/21 про стягнення з Східного офісу Держаудитслужби на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" 2270,00 грн судового збору;
- визнати протиправними дії Державної казначейської служби України про повернення виконавчого листа від 30.12.2021 у справі №826/6062/18;
- зобов'язати Державну казначейську службу України прийняти до виконання виконавчий лист від 30.12.2021 у справі №826/6062/18 про стягнення з Антимонопольного комітету України на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" 1762,00 грн судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем безпідставно повернуті позивачу (стягувачу) виконавчі листи від 12.08.2022 у справі №640/520/21 та від 30.12.2021 у справі №826/6062/18 без виконання, як такі, що подані особою, яка не має відповідних повноважень.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачем подано до суду відзив на позов, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог та просить суд відмовити в позові. В обґрунтування заперечень проти позову зазначено, що до Казначейства надійшли заяви АТ "Укрзалізниця" про виконання рішень Окружного адміністративного суду м. Києва, в ході опрацювання яких посадовими особами Казначейства встановлено, що оригінальний примірник довіреності № 4656 вірогідно видано нотаріусом Ісаєнко О.В. 26.10.2022, тобто він посвідчений саме нотаріусом, але ані такий оригінальний примірник, ані його нотаріально засвідчена копія не надіслані (не надані) Казначейству разом із заявами АТ «Укрзалізниця» від 30.11.2022, однак додані стягувачем копії посвідченої нотаріусом довіреності № 4656 засвідчені безпосередньо посадовою особою АТ «Укрзалізниця», що не дає змоги встановити автентичність (достовірність) відповідного документа. Таким чином, на думку відповідача, посадові особи Казначейства правомірно повернули такі виконавчі документи без виконання керуючись абзацом першим підпунктом 1 пункту 9 Порядку № 845.
Позивачем подано до суду відповідь на відзив.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
02.12.2022 до Державної казначейської служби України надійшли заяви АТ «Укрзалізниця» про виконання рішень Окружного адміністративного суду м. Києва, а саме: від 30.11.2022 № ЦЗВ-20/3294 у справі № 826/6062/18, шляхом безспірного списання на користь АТ «Укрзалізниця» в особі філії "Центр забезпечення виробництва" АТ "Укрзалізниця" понесених ним судових витрат у розмірі 1762,00 грн за рахунок бюджетних асигнувать Антимонопольного ткомітету України та від 30.11.2022 №ЦЗВ-20/3293 у справі № 640/520/21, шляхом безспірного списання на користь АТ "Укрзалізниця" понесених ним судових витрат у розмірі 2270,00 грн за рахунок бюджетних асигнувать Східного офісу Держаудитслужби.
Державна казначейська служба України, листом від 09.12.2022 №5-06-06/17770, керуючись абзацом першим підпунктом 1 пункту 9 Порядку № 845, повернула оригінали виконавчих документів у справах № 826/6062/18 та № 640/520/21 у зв'язку із тим, що виконавчий документ подано особою, що не має відповідних повноважень.
Вважаючи протиправними дії Казначейства про повернення виконавчих листів, позивач звернувся з цим позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 9 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства, є, зокрема, обов'язковість судового рішення.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» визначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду.
Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом України.
Пунктом 24 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок № 845), встановлено, що стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у п. 6. цього Порядку, якими, зокрема, є: відповідна заява, оригінал виконавчого документа, судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності), оригінал або копія розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.
З матеріадів справи судом встановлено, що у відповідності до зазначених вимог законодавства, позивач заявами про виконання рішення судів від 30.11.2022 № ЦЗВ-20/3294, № ЦЗВ-20/3293 звернувся до відповідача з проханням виконати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.02.2021 у справі № 826/6062/18 та від 16.02.2022 у справі № 640/520/21 відповідно.
Так, до зазначених листів позивачем були додані наступні документи:
1) до листа від 30.11.2022 № ЦЗВ-20/3294:
- оригінал виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.12.2021 у справі № 826/6062/18;
- копія рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.02.2021 у справі № 826/6062/18;
- копія постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2021 у справі № 826/6062/18;
- копія довіреності АТ «Укрзалізниця» від 26.10.2022, зареєстрованої в реєстрі за № 4656;
2) до листа від 30.11.2022 № ЦЗВ-20/3293:
- оригінал виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.08.2022 у справі № 640/520/21;
- копія платіжного доручення від 05.01.2021 № 3346747;
- копія рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.02.2022 у справі № 640/520/21;
- копія постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2022 у справі № 640/520/21;
- копія довіреності АТ «Укрзалізниця» від 26.01.2022, зареєстрованої в реєстрі за № 4656.
Листом від 09.12.2022 № 5-06-06/17770 відповідач повернув позивачу виконавчі листи від 30.12.2021 у справі № 826/6062/18, від 12.08.2022 у справі № 640/520/21 без виконання, як такі, що подані особою, яка не має відповідних повноважень (оскільки до заяв позивача про виконання рішень судів від 30.11.2023 № ЦЗВ-20/3294, № ЦЗВ-20/3293 додані ксерокопії виданої нотаріусом довіреності не засвідчені нотаріусом), що є порушенням приписів абз. 1 пп. 1 п. 9 Порядку № 845.
Відповідно до частини другої статті 75 Закону України «Про нотаріат», вірність копії документа, виданого громадянином, засвідчується у тих випадках, коли справжність підпису громадянина на оригіналі цього документа засвідчена нотаріусом або посадовою особою органу місцевого самоврядування чи підприємством, установою, організацією за місцем роботи, навчання, проживання чи лікування громадянина.
Згідно з підпунктом 10 статті 34 Закону засвідчення вірності копій документів і виписок з них покладається на нотаріусів.
Визначення довіреності міститься у частині третій статті 244 Цивільного кодексу України(далі -ЦК), за якою довіреність - це письмовий документ, що видається довірителем представнику для засвідчення його повноважень перед третіми особами в процесі здійснення представництва.
За Конституцією України особа може діяти у порядку та у спосіб, що не заборонений законом, а органи державної влади - навпаки, лише у спосіб, що передбачений законом.
Відповідно до положень статті 238 ЦК представник (у тому числі і за довіреністю юридичної особи) може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
Законодавством не встановлено жодних обмежень щодо зазначення у змісті довіреності посилання на уповноваження представника на засвідчення копій документів, у тому числі й довіреності, а також щодо подання таких копій до будь-якого підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, державних органів, суду.
Зважаючи на вищевикладене, у разі коли до адміністративного суду звертається представник юридичної особи, закон не встановлює обов'язок засвідчення копій довіреності на представництво нотаріусом або ж безпосередньо керівником юридичної особи, що видав довіреність.
Аналогічна правова позиція щодо відсутності обов'язку засвідчення копії довіреності на представництво нотаріусом, що видав довіреність міститься в постанові від 04.12.2019 року Великої Палати Верховного Суду у справі № 826/5500/18.
Так, у вказаній постанові по справі № 826/5500/18 Велика Палата Верховного Суду дослідила питання належного посвідчення довіреностей, наданих до суду представником та зазначила, зокрема, про таке.
Представництво за своєю природою - це організаційне правовідношення, змістом якого є повноваження однієї особи (представника) діяти від імені, в інтересах іншої особи, яке виникає з договору, закону, акта органу публічної влади. Крім того, представництвом є діяльність представника, спрямована на реалізацію наданих йому повноважень. Змістом відносин представництва є повноваження, без яких останнє не може існувати. Як повноваження розуміють систему двох суб'єктивних прав представника, одне з яких є абсолютним, інше - відносним. Абсолютне право представника містить у собі можливість вчинення певних дій від імені та в інтересах особи, а відносне право полягає у тому, що представник вправі розраховувати на те, що всі юридичні наслідки, створені його діями, виникнуть лише для особи, яку він представляє, а не для самого представника.
Визначаючи чи у законний спосіб здійснено засвідчення копії довіреності, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що законодавством не встановлено жодних обмежень щодо зазначення у змісті довіреності посилання на уповноваження представника на засвідчення копій документів, у тому числі й довіреності, а також щодо подання таких копій до будь-якого підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, державних органів, суду. У разі коли до адміністративного суду звертається представник юридичної особи, закон не встановлює обов'язок засвідчення копій довіреності на представництво нотаріусом або ж безпосередньо керівником юридичної особи, що видав довіреність.
Тлумачення положень статті 59 КАС України в протилежному аспекті, на думку Великої Палати Верховного Суду, є неправомірним обмеженням права на доступ до правосуддя. Наведене випливає і з практичної реалізації нотаріального посвідчення копій довіреності та (або) посвідчення копій довіреності керівником юридичної особи, що її видав, пов'язаної із настанням збитків матеріального характеру, часовими затратами та ін. Таке неправомірне обмеження права на доступ до суду полягає у надмірному формалізмі.
За правовою позицією Великої Палати Верховного Суду слід вважати підтвердженими повноваження представника на підставі завіреної ним копії довіреності, якщо право цього представника засвідчувати своїм підписом копії документів випливає зі змісту виданої йому довіреності та за відсутності у ній відповідного застереження на вчинення певної дії.
Отже, представник вправі подавати копію довіреності на підтвердження своїх повноважень, така копія довіреності може бути засвідчена ним самостійно, але беззаперечним є той факт, що в такому разі копія довіреності має бути засвідчена, зокрема, представником самостійно.
Також Законодавством не встановлено жодних обмежень щодо зазначення у змісті довіреності посилання на уповноваження представника на засвідчення копій документів, у тому числі й довіреності, а також щодо подання таких копій до будь-якого підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, державних органів, суду.
Верховний Суд наголосив, що під час вирішення питання відповідності копії документу, що підтверджує повноваження представника, вимогам ст. 59 КАС України слід уникати зайвого формалізму, як-от констатація відсутності в матеріалах заяви (скарги) доказів щодо повноважень особи, яка засвідчила копію довіреності.
Аналогічні правові позиції також викладено у постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі№ 826/9584/18, від 31 липня 2019 року у справах№ 140/123/19,№ 760/3444/19, від 18 січня 2019 року у справі№ 826/2795/18, від 11 листопада 2020 року у справі№ 813/4805/17, від 11 лютого 2021 року у справі№ 640/9407/19та в постанові від 07 квітня 2021 року у справі№ 0340/1909/18.
Як було встановлено судом, зазначено вище та не заперечується відповідачем, до заяв позивача про виконання рішення судів від 30.11.2022 № ЦЗВ-20/3294, № ЦЗВ-20/3293 було додано копію нотаріальної довіреності від 26.10.2022, зареєстрованої в реєстрі за № 4656, засвідченої першим заступником директора виконавчого філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» Онисимюком О.М.
Вказаною довіреністю АТ «Укрзалізниця» уповноважило директора виконавчого філії «Центр забезпечення» АТ «Укрзалізниця» Якимовського О.Л., першого заступника директора виконавчого філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» Онисимюка О.М., заступника директора виконавчого філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» Голубєва А.В. здійснювати відповідні дії, в інтересах Довірителя (акціонерного товариства «Українська залізниця»), зокрема:
- представляти інтереси Довірителя в органах юстиції будь-якого рівня, в тому числі в органах державної виконавчої служби, Державній казначейській службі України та її управліннях - органах казначейства, з усіма правами, що надані, зокрема, Законом України «Про виконавче провадження», стороні виконавчого провадження…(пп. 8.2. п. 8 Довіреності);
- засвідчувати копії документів (пп. 8.5. п. 8 Довіреності).
Таким чином суд погоджується з доводами позивача, що посадові особи АТ «Укрзалізниця» діяли в межах повноважень, наданих довіреністю, а копія зазначеного документу була засвідчена посадовою особою АТ «Укрзалізниця» в особі філії «ЦЗВ» належним чином.
З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача про повернення виконавчих листів без виконання.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача прийняти до виконання виконавчі листи, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Таким чином, захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Відповідно до вимог статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.
Виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду (частини перша і друга статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»).
Механізм виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України за №845 від 3.08.2011.
За правилами п.п.3,4 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій)
Органи Казначейства вживають заходів до виконання виконавчих документів та забезпечують облік та зберігання виконавчих документів до їх виконання в повному обсязі або повернення стягувачу.
Враховуючи викладене, суд вважає достатнім для відновлення порушених прав позивачів зобов'язання відповідача повторно розглянути заяви представника позивача, які надійшли 02.12.2022, з урахуванням висновків суду в даній справі.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч.3 ст.139 КАС).
Разом з тим суд звертає увагу на те, що принцип пропорційності при стягненні судового збору у разі часткового задоволення позову щодо позовної вимоги немайнового характеру не застосовується.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 2684,00 грн.
Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Державної казначейської служби України про повернення виконавчих листів від 12.08.2022 у справі №640/520/21 та від 30.12.2021 у справі №826/6062/18 без виконання.
Зобов'язати Державну казначейську службу України повторно розглянути заяви представника Акціонерного товариства "Українська залізниця" від 30.11.2022 №ЦЗВ-20/3293 та № ЦЗВ-20/3294 про виконання виконавчих листів, виданих Окружним адміністративним судом міста Києва 12.08.2022 у справі №640/520/21, 30.12.2021 у справі №826/6062/18, з урахуванням висновків суду в даній справі.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (ідентифікаційний код 40075815) судовий збір у розмірі 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Державної казначейської служби України (ідентифікаційний код 37567646).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Василенко Г.Ю.