02 грудня 2025 року м. Київ справа №320/36470/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України, яка полягає у недоплаті протягом періоду 2015 року по 21.04.2023 грошового забезпечення з урахуванням проведеного перерахунку (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, в тому числі одноразової грошової допомоги у разі звільнення) та зобов'язання перерахувати та виплатити грошове забезпечення з врахуванням проведеного перерахунку (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, в тому числі одноразової грошової допомоги у разі звільнення), відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
- визнати протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України, яка полягає у ненарахуванні у повному обсязі індексації грошового забезпечення за період із грудня 2015 року по лютий 2022 та зобов'язати перерахувати та нарахувати індексацію грошового забезпечення в період із грудня 2015 року по лютий 2022 року та провести виплату донарахованих сум;
- визнати протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України, яка полягає у неврахуванні 2 років 9 місяців вислуги років військової служби ОСОБА_2 за період його навчання з 24.08.1993 по 14.06.1996 в Київському військовому ліцеї та зобов'язати врахувати відповідний період навчання, як період який зараховується у вислугу років військової служби.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що під час проходження ним служби відповідач протиправно недоплачував йому в період з 2015 року по 21.04.2023 грошове забезпечення з урахуванням проведеного перерахунку (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, в тому числі одноразової грошової допомоги у разі звільнення), неправильно нараховував індексацію грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по лютий 2022 року та неврахував 2 роки 9 місяців вислуги років військової служби за період його навчання з 24.08.1993 по 14.06.1996 в Київському військовому ліцеї, що стало підставою для звернення ОСОБА_1 з цим позовом до суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачем подано до суду відзив на позов, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог та просить суд відмовити в позові.
Позивачем подано до суду відповідь на відзив.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді старшого офіцера (із застосування безпілотних авіаційних комплексів та протидії незаконному використанню безпілотних повітряних суден) відділу організації прикордонної служби управління організації прикордонної служби Департаменту охорони державного кордону Адміністрації Державної прикордонної служби України.
Відповідно до наказу Голови Державної прикордонної служби України від 05.04.2023 № 475-ОС позивача звільнено з військової служби у відставку за підпунктом "б" (за станом здоров'я) пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Наказом Голови Державної прикордонної служби України від 21.04.2023 №559-ОС позивача виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Вважаючи, що відповідач протиправно недоплачував йому в період з 2015 року по 21.04.2023 грошове забезпечення з урахуванням проведеного перерахунку (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, в тому числі одноразової грошової допомоги у разі звільнення), неправильно нараховував індексацію грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по лютий 2022 року та неврахував 2 роки 9 місяців вислуги років військової служби за період його навчання з 24.08.1993 по 14.06.1996 в Київському військовому ліцеї, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Щодо здійснення перерахунку і виплати грошового забезпечення з врахуванням проведеного перерахунку (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, в тому числі одноразової грошової допомоги у разі звільнення), відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», суд зазначає таке.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 зауважив, що на момент набрання чинності постановою № 704 (01.03.2018) пункт 4 цієї постанови було викладено в редакції змін, передбачених пунктом 6 постанови № 103, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Тобто, станом на 01.03.2018 пункт 4 постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Водночас, Закон України від 05.10.2000 № 2017-ПІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (надалі - Закон № 2017-ПІ) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
У свою чергу базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти (стаття 6 Закону № 2017-ІП).
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
При цьому згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).
Разом з цим, Верховний Суд наголосив на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 № 2629-VIII «Про Державний бюджет -України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У свою чергу, Закон України від 14.11.2019 № 294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (надалі - Закон № 294-ІХ), Закон № 1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та Закон України від 02.12.2021 № № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (далі - Закон № 1928-ІХ) таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, на 2020 та 2021. 2022 роки, відповідно, не містять.
Тобто, положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом № 294-ІХ не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18. від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19, від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19).
Отже, з 29.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для розрахунку посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних відносин належить застосувати пункт 4 постанови №- 704 в частині, що не суперечить нормативно- правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону № 1928-ІХ із використанням, для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Таким чином, проаналізувавши наведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині.
Щодо нарахування та виплатити індексації грошового забезпечення, суд зазначає таке.
09.12.2015 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативних актів» (далі - Постанова №1013). яка набрала чинності з 15.12.2015 та підлягала застосуванню з 01.12.2015.
Відповідно до постанови № 1013 від 09.12.2015 пункт 5 Порядку № 1078 викладено у новій редакції, а саме у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за і або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється" з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-І цього Порядку.
Таким чином, з 01.12.2015 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник.
Відповідно до пункту 14 Порядку, роз'яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.
У роз'яснені Мінсоцполітики від 28.04.2016 № 201/10/137-16 наведено конкретні приклади застосування Порядку № 1078 із грудня 2015 року зазначено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації починаючи з грудня 2015 року здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
Із 01.01.2008 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», якою підвищено посадові оклади військовослужбовців, які визначені Додатком №1 до Постанови №1294.
Таким чином, зміна посадових окладів відбулась 01.01.2008 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294.
У подальшому розмір посадового окладу було змінено лише 01.03.2018 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704.
У період з 01.01.2008 по 01.03.2018 посадові оклади (тарифні розряди) та оклади за військове звання військовослужбовців змін не зазнали.
Суд вказує, що якщо останнє підвищення окладу за посадою відбулось у січні 2008 року, то для визначення суми індексації грошового забезпечення військовослужбовцю має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з лютого 2008 року.
Зважаючи на те, що постановою № 1294 від 07.11.2007 підвищено посадові оклади військовослужбовців із січня 2008 року базовим місяцем для нарахування індексації позивачу відповідно до порядку Порядком № 1078 із внесеними змінами з грудня 2015 року по лютий 2018 року включно повинен бути січень 2008 року
30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Цією постановою визначено інший порядок встановлення розмірів посадових окладів військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, а також змінено (підвищено) розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців.
Зазначена постанова набрала чинності з 01 березня 2018 року.
Відповідно до абзацу першого пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
З огляду на те, що підвищення посадового окладу з березня 2018 року відбулося у зв'язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України 30 серпня 2017 року постанови № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою змінено (підвищено) розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців березень 2018 року відповідно до норм абзацу першого пункту 5 Порядку № 1078 є місяцем підвищення доходів (базовим місяцем), а тому значення індексу споживчих цін у цьому місяці приймається за 1 або 100 відсотків.
Згідно із абзацом другим пункту п'ятого Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Разом з тим, питання виплати суми індексації у місяці підвищення грошових доходів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) врегульовано також абзацами третім, четвертим, шостим пункту 5 Порядку № 1078.
Відповідно до абзаців третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивачу у спірний період індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача. Доказів зворотного відповідачем під час розгляду справи не надано.
Таким чином, проаналізувавши наведене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.
Щодо неврахування відповідачем 2 років 9 місяців вислуги років військової служби ОСОБА_2 за період його навчання з 24.08.1993 по 14.06.1996 в Київському військовому ліцеї та зобов'язання врахувати відповідний період навчання, суд зазначає таке
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон №2232-XII.
Частиною третьою статті 2 Закону №2232-XII встановлено, що громадяни України, які призвані або добровільно вступили на військову службу, приймають Військову присягу на вірність народу України і тільки після цього можуть бути направлені на навчання чи для інших військових потреб за межі України.
Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону №2232-XII військовослужбовці та військовозобов'язані поділяються на рядовий склад, сержантський і старшинський склад, склад прапорщиків (мічманів), офіцерський склад. Кожному військовослужбовцю і військовозобов'язаному присвоюється військове звання.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону №2232-XII військові посади (штатні посади, що підлягають заміщенню військовослужбовцями) і відповідні їм військові звання передбачаються в штатах військових частин, кораблів, органів управління, установ, військово-навчальних закладів.
Частиною першою ст. 7 Закону №2232-XII встановлено, що військовослужбовці, а також військовозобов'язані під час зборів носять військову форму одягу з відзнаками відповідно до військових звань і роду військ (служби).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №2232-XII допризовна підготовка включає військову, прикладну фізичну, медико-санітарну, психологічну підготовку та підготовку з цивільної оборони і проводиться викладачами допризовної підготовки в навчально-виховних закладах: школах, гімназіях, ліцеях, інших видах загальноосвітніх закладів, починаючи з передвипускного класу, а також у професійних навчально-виховних закладах та вищих навчальних закладах: технікумах, коледжах, училищах в період здобуття загальної середньої освіти за програмами, затверджуваними Міністерством освіти України за погодженням з Міністерством оборони України.
Громадяни, які виявили бажання вступити до військово-навчальних закладів, проходять підготовку у військових ліцеях, середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладах, в організаціях Товариства сприяння обороні України, на підготовчих курсах при вищих навчальних закладах або самостійно (ч. 1 ст. 12 Закону №2232-XII).
Порядок проходження громадянами України військової служби визначається цим Законом, Положенням про проходження військової служби громадянами України та іншими законодавчими актами (ч. 1 ст. 22 Закону №2232-XII).
Відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 24 Закону №2232-XII початком перебування на військовій службі вважається:
день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаний у приписі, виданому військовим комісаріатом, для допризовників, призовників і військовозобов'язаних.
Аналогічна норма містилася в абз. 4 п. 4 розділу І Тимчасового положення про проходження військової служби солдатами, матросами, сержантами і старшинами, затвердженого Указом Президента України від 13.05.1993 року №174/93 (далі - Положення №174/93).
Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону №2232-XII громадяни, які навчаються у військово-навчальних закладах, перебувають на військовій службі і не мають звань прапорщиків чи мічманів та офіцерського складу, є курсантами, а ті, що мають такі звання, - слухачами.
Навчання у військово-навчальних закладах зараховується курсантам як строкова військова служба.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про реформу системи військової освіти» від 19.08.1992 №490 (далі - Постанова №490) з метою якісної підготовки кандидатів для вступу до військових навчальних закладів, надання державної допомоги у вихованні дітей-сиріт, дітей з багатодітних сімей, а також дітей учасників бойових дій та учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи створено:
Київський військовий ліцей на базі Київського суворовського військового училища. Навчання розпочати з 1 вересня 1992 року;
Львівський військовий ліцей з присвоєнням йому імені Героїв Крут на базі Львівської спеціальної школи-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою. Навчання розпочати з 1 вересня 1992 року;
ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою на базі:
- Донецького вищого військово-політичного училища інженерних військ і військ зв'язку імені генерала армії ОСОБА_3 . Навчання розпочати з 1 вересня 1994 року.
Вищевказана норма втратила чинність на підстави постанови Кабінету Міністрів України «Про військові ліцеї та ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою» від 13.06.1996 року №643 (далі - Постанова №643), пунктом 2, 3 якої передбачено: з метою забезпечення якісної підготовки молоді до вступу у військові вищі заклади освіти підтримати пропозиції Міністерства оборони, Дніпропетровської, Донецької, Луганської, Львівської та Чернігівської обласних державних адміністрацій, погоджені з відповідними міністерствами і відомствами, про передачу загальнодержавного майна у власність: Донецької області - Донецького ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою. Залишити за Міністерством оборони функції навчально-методичного керівництва з військових питань, регулювання набору до ліцеїв з посиленою військово-фізичною підготовкою та розподілу їх випускників для вступу до військових вищих закладів освіти, забезпечення зазначених ліцеїв військовим речовим майном, технікою і спорядженням за рахунок коштів місцевого бюджету
З системного тлумачення вищевикладених положень законодавства суд приходить до наступних висновків.
Верховний Суд та Верховний Суд України неодноразово вказували, що відповідно до Постанови №490 військові ліцеї були створені з метою підготовки кандидатів для вступу до військових навчальних закладів. Вказаною постановою затверджено перелік вищих навчальних закладів, в яких здійснюватиметься військова підготовка студентів.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах від 19.12.2019у справі №540/902/19, 12.12.2019 у справі №818/1880/18, від 16.04.2013 у справі №21-107а13, від 1.10.2013 у справі №21-330а13.
Станом на час виникнення спірних правовідносин жодна норма Закону №2232-XII чи будь-якого іншого закону не відносить період навчання у ліцеї до періоду військової служби.
Аналогічний правовий висновок сформовано Касаційним адміністративним судом у постанові від 31.10.2019 у справі №1.380.2019.000865 щодо особи, яка розпочала навчання у ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою в 1994 році, при цьому цей висновок є релевантним до обставин цієї справи, оскільки зміни Закону №2232-XII у відповідний період часу (до моменту вступу до ліцею позивача) правовий статус ліцеїв в системі військової освіти не змінювали.
Суд звертає увагу, що системне тлумачення положень Закону №2232-XII вказує на неналежність ліцеїстів до військовослужбовців, а їх навчання - до військової служби, виходячи з неприйняття ліцеїстами Військової присяги на вірність народу України, відсутності в них військового звання, зайняття посади, яка не належить до військових, перебування ліцеїв за межами системи військових навчальних закладів, призначення ліцеїв як місця підготовки вступу до військових навчальних закладів. Відповідно, строк навчання у ліцеї не належить до військової служби.
В свою чергу навчання в ліцеї є різновидом військової допризовної підготовки (ч. 1 ст. 9 Закону №2232-XII), яке здійснюється з метою підготовки до вступу до військових навчальних закладів (ч. 1 ст. 12 Закону №2232-XII)
Крім того, варто звернути увагу, що постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» від 17.07.1992 року №393 визначено обмежений перелік підстав для зарахування до вислуги років, до яких навчання у військових ліцеях не відноситься.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом при вирішенні подібних спірних правовідносин у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №813/3997/17.
Судом враховано практику судів апеляційної інстанції, в т.ч. постанови: Другого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2023 у справі №440/2677/22, П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2022 №400/3804/21, Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2022 у справі №580/1469/20, Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2020 у справі №240/381/20, Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2019 у справі №857/5784/19 (1.380.2019.000865).
Отже, навчання позивача в період з 24.08.1993 по 14.06.1996 у Київському військовому ліцеї не є проходженням військової служби, в зв'язку з чим підстави для зарахування відповідного навчання до строку військової служби позивача відсутні. Відповідно, відповідач правомірно не зарахував у строк військової служби позивача період його навчання у ліцеї, відповідні дії не були неправомірними.
Ураховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Статтею 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 3220,80 грн., що підтверджується наявною у справі квитанцією. Вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку і виплати з 18.02.2022 по 21.04.2023 грошового забезпечення із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, із урахуванням проведених виплат.
Зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України здійснити ОСОБА_1 перерахунок і виплату з 18.02.2022 по 21.04.2023 грошового забезпечення із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, із у рахуванням проведених виплат.
Визнати протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 у повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по лютий 2018 року із застосуванням базового місяця - січень 2008 року та за період з березня 2018 року по лютий 2022 року із застосуванням базового місяця - березень 2018 року.
Зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по лютий 2018 року із застосуванням базового місяця - січень 2008 року та за період з березня 2018 року по лютий 2022 року із застосуванням базового місяця - березень 2018 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 3220,80 грн (три тисячі двісті двадцять грн 80 коп) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Адміністрації Державної прикордонної служби України (ідентифікаційний код 00034039).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Василенко Г.Ю.