28 листопада 2025 року м. Київ справа №369/672/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області
про визнання протиправним та скасування рішення від 15.01.2023 №104652016500, зобов'язання вчинити певні дії,
І. Зміст позовних вимог
До Києво-Святошинського районного суду Київської області звернувся ОСОБА_1 із заявою про виправлення допущенних в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичних помилок, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України у Волинській області про відмову у призначенні пенсії за віком від 15.01.2023 №104652016500;
- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до загального трудового стажу періоди роботи з 31.08.1995 по 09.06.1998 в НГДУ "Муравленковскнефть".
ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що має право на призначення пенсії за віком, втім відповідачем оскаржуваним рішенням відмовлено у її призначенні. Позивач зазначає, що відповідач протиправно не зарахував до загального трудового стажу Позивача період його роботи в російській федерації з 31.08.1995 р. по 09.06.1998 р. в НГДУ «Муравленковскнефть», посилаючись на припинення з 19.06.2023 року для України дію Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення, укладеної 13.03.1992 р., оскільки припинення участі російської федерації в Угоді, так само, як і постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав -учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи Позивача, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень.
На думку позивача, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 року Україна, як держава - учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а тому припинення російською федерацією з 01.01.2023 участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, не стосуються періодів трудової діяльності осіб, що мали місце в період дії вказаної Угоди, тобто до 01.01.2023 р. За наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки
Відповідач заперечуючи проти позовних вимог, у поданому до суду відзиві зазначає, що згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 30.08.1995 року Позивач з 31.08.1995 по 09.06.1998 перебував у трудових відносинах з Управлінням по експлуатації електричних мереж та електрообладнання НГДУ «Муравленковскнефть» АООТ «Ноябрськнефтега» (записи №№ 1-7).
З 01.01.2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійне-: забезпечення від 13 березня 1992 року. Пенсії громадянам, які проживали;-працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначеній»: Законом України від 09 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". До страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31.12.1991 року
23 грудня 2022 року набрав чинності Закон України «Про зупинення дії та вихід із Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 року», відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема з рф дію Конвенції про гро правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах вчиненої від імені України у м. Мінську 22.01.1993 року і ратифікованої ЗУ від 10.11.1994 року №240/94-ВР та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 рою. вчиненого від імені України у м. Москві 28.03.1987 року і ратифікованого ЗУ від 03.03.1998 року №140/98-ВР. Документи, які не мають установленої форми приймаються на території України за умови проставляння апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.
Оскільки російська федерація припиняє участь в Угоді про гарантії прав держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, до страхового стажу Позивача не зараховано періоди роботи в російській федерації згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 30.08.1995 року з 31.08.1995 по 09.06.1998.
Таким чином, Головним управліннями Пенсійного фонду України у Волинській області 15.01.2024 законно та обґрунтовано прийнято рішення №104650016500 про відмову Позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в зв'язку із відсутністю страхового стажу, а тому позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
У поданій до суд відповіді на відзив, позивач не погоджується з доводами відповідача та просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області 22.01.2024 адміністративний позов ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення передано за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Жуку Р.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.07.2024 прийнято адміністративну справу №369/672/24 до провадження. Позовну заяву залишено без руху та надано строк позивачу на усунення недоліків позовної заяви.
29.07.2024 позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 20.08.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
06.09.2024 (зареєстровано 09.09.2024) відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву.
16.09.2024 (зареєстровано 03.10.2024) позивачем подано до суду відповідь на відзив.
Інших заяв чи клопотань по суті справи учасниками справи до суду не подано.
Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно частини другої статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини другої статті 262 КАС України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.
ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом НОМЕР_2 , виданим Києво-Святошинським РВ ГУ МВС України в Київській області 30.10. 2004року.
09.01.2024 ОСОБА_1 через веб-портал Пенсійного фонду України відправив заяву про призначення йому пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
15.01.2023 (2024) ГУ ПФУ у Волинській області було прийнято рішення №104650016500 про відмову у призначені пенсії.
Відповідно до вказаного рішення, ГУ ПФУ у Волинській області зазначено: згідно наданих до заяви документів про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 (довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудова книжка), страховий стаж складає 29 років 04 місяці 04 дні, стаж для визначення права складає 29 років 08 місяців 14 днів.
До страхового стажу не зараховано періоди роботи в російській федерації згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 30.08.1995 року з 31.08.1995 по 09.06.1998, оскільки російська федерація припиняє участь в Угоді про гарантії прав держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року. До страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31.12.1991 року.
Не погоджуючись з правомірністю такого рішення відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання його протиправними та скасувати, а також про зобов'язання вчинити певні дії.
V. Оцінка суду.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбачений Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. №1058-IV (далі по тексту Закон № 1058-IV).
Частиною 1 ст. 26 Закону № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років.
Статтею 1 Закону № 1058-IV, визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Як підтверджено матеріалами справи, пенсійним органом не враховано до страхового стажу періоди роботи позивача в російській федерації згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 30.08.1995 року з 31.08.1995 по 09.06.1998, оскільки російська федерація припиняє участь в Угоді про гарантії прав держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, а тому до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31.12.1991 року.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На час первісного заповнення трудової книжки Позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162.
Відповідно до п.1.2 вказаної Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається.
Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 13 вказаної постанови «Про трудові книжки робітників та службовців» при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.
Таким чином, саме трудова книжка працівника є основним документом, який підтверджує його трудовий стаж. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів чи показань свідків.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2020 у справі №159/4315/16-а та від 26.04.2021 у справі №348/2180/16-а.
Суд зазначає, що матеріали справи місять копію трудової книжки серії НОМЕР_1 від 30.08.1995 року.
Так, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 30.08.1995 року позивач з 31.08.1995 по 09.06.1998 перебував у трудових відносинах з Управлінням по експлуатації електричних мереж та електрообладнання НГДУ «Муравленковскнефть» АООТ «Ноябрськнефтега» (записи №№ 1-7).
Позивачем на підтвердження факту перебування у спірний період у трудових відносинах з Управлінням по експлуатації електричних мереж та електрообладнання НГДУ «Муравленковскнефть» АООТ «Ноябрськнефтега» надано довідку, видану начальником кадрів та скріплену печаткою підприємства.
Поряд з цим, суд зазначає, що ч. 1 ст. 4 Закону № 1058-IV встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається, зокрема, з міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.
Метою Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов'язань "відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов'язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.
Статтею 5 Угоди передбачається, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.
Частинами 2-3 статті 6 Угоди передбачено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасників Угоди враховується трудовий стаж, придбаний на території будь-якої з цих держав, а так само на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Таким чином, на громадян України, які працювали на територіях інших держав учасниць Співдружності Незалежних Держав, які приєднались до вказаної Угоди, розповсюджувалась дія нормативних актів приймаючої Держави в галузі пенсійного забезпечення, у тому числі тих, які визначали порядок зарахування трудового стажу, його пільгового обчислення.
З огляду на викладене, цією Угодою визначено стаж, який підлягає врахуванню при визначенні розміру пенсії, а відтак і заробіток за відповідний період підлягає включенню при обчисленні пенсії.
Як встановлено вище, підставою для відмови в призначенні пенсії та не зарахуванні спірного періоду (з 31.08.1995 по 09.06.1998) відповідач зазначає, що з 19.06.2023 року Держава Україна припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.
Так, указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією держави-терориста Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому Указами Президента України строк дії режиму воєнного стану продовжувався.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. москві.
За правилами ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Рішенням Конституційного Суду №1-рп/99 від 9.02.1999 року щодо тлумачення ч.1 ст.58 Конституції України зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу України, стаття 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України. Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акту, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 4 лютого 2023р. №107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав», якою передбачено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування, документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022р. такі документи приймаються на території України без спеціального посвідчення.
Суд зазначає, що Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 7.02.2008р., п.59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19.10.2004 року, п. 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011 року, п. 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 року тощо.
Вказане означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах Пічкур проти України, Ілашку та інші проти Молдови та Росії як джерело права відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини.
При цьому, за наявності чинних положень Угоди, у період роботи позивача, що гарантували відповідне пенсійне право та соціальний захист, позивач не може нести тягар негативних наслідків у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу для призначення пенсії.
Окрім того, в силу п.2 ст.13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Суд зазначає, що денонсація Угоди від 13.03.1992р. російською федерацією означає, що вказана Угода припинила породження зобов'язань російської федерації у майбутньому, але не впливає на права, зобов'язання або юридичне становище учасників цієї Угоди, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення вказаної Угоди.
В той же час, позивач працював на території російської федерації до того як Держава Україна припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення, а отже період роботи з 31.08.1995 по 09.06.1998 має бути врахований до страхового стажу позивача.
Отже, за викладених обставин судом встановлено, що відповідачем безпідставно та необґрунтовано не зарахованого до страхового стажу позивача спірний період його роботи з 31.08.1995 по 09.06.1998, що стало підставою для відмову у призначенні позивачу пенсії за віком.
На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про відмову у призначенні пенсії за віком від 15.01.2023 №104652016500 є протиправним та підлягає скасуванню.
Суд також зазначає, що згідно з пунктом 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
З системного аналізу вищезазначених норм слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача.
Так, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Так, умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про призначення пенсії. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - призначити або відмовити в такому призначенні, однак виключно у тому випадку, коли для цього є законні підстави. За законом в спірних правовідносинах у відповідача немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.
На переконання суду, за наявності формальних підстав для відмови позивачу в призначенні пенсії за віком, законної мети такої відмови, яка спрямована на те, щоб відповідна пенсія була призначена тим особам, які мають на це законне право, в той же час позбавлення позивача права на призначення пенсії за віком, за встановлених судом вище обставин, буде не пропорційним втручанням в її право на отримання відповідних пенсійних виплат, гарантоване статтею 1 протоколу 1 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод.
При вирішенні даного спору суд також бере до уваги, що завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
З системного аналізу вищезазначених норм слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Таким чином, суд вважає, що з метою ефективного захисту прав позивача в спірних правовідносинах слід зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до загального трудового стажу періоди роботи з 31.08.1995 по 09.06.1998 в НГДУ «Муравленковскнефть».
VI. Судові витрати.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду із цим позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
З огляду на задоволення позову та враховуючи приписи статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення на користь позивача судового збору, сплаченого за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 287, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України у Волинській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком від 15.01.2023 №104652016500.
Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до загального трудового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 31.08.1995 по 09.06.1998 в НГДУ «Муравленковскнефть».
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, м. Луцьк, вул. Кравчука, 22В, код ЄДРПОУ 13358826).
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жук Р.В.