03 грудня 2025 року № 320/3456/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексон Оіл» до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Ексон Оіл» (далі по тексту також позивач, ТОВ «Ексон Оіл») з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві (далі по тексту також відповідач, ГУ Держпродспоживслужби), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення №177/4833 від 02.12.2022 про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін позивачем, про вилучення у ТОВ «Ексон Оіл» необґрунтованої виручки на суму 11 135,07 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що за результатами проведеної відносно нього третьою особою фактичної перевірки встановлено порушення вимог законодавства щодо регулювання та встановлення державних регульованих цін на бензин автомобільний, марки А-95 та отримано необґрунтовану виручку на загальну суму 58 179,48 грн у період з16.04.2022 по 16.05.2022, що мало наслідком застосування до позивача адміністративно-господарських санкцій спірним рішенням та вилучення необґрунтованої виручки у розмірі 11 135,07 грн.
Позивач не погоджується з означеним рішенням, наголошуючи на своєчасному поданні ним заперечень на висновки акта перевірки, які не були враховані контролюючим органом під час прийняття оскаржуваного рішення.
Крім того, позивач зазначив про те, що на момент прийняття спірного рішення відповідальність за порушення граничного рівня торговельної надбавки відсутня, оскільки зупинено дію положень закону, які його встановлювали.
Також позивач наголосив на тому, що доповідна записка не може бути обґрунтованою причиною прийняття наказу про призначення перевірки, за результатами проведення якої було прийняте спірне рішення, що свідчить про прийняття такого наказу не у спосіб, передбачений Податковим кодексом України, без зазначення у ньому підстав для проведення перевірки. Позивач вказує на відмінність підстав призначення перевірки, зазначених у підпунктах 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.02.2023 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Головне управління ДПС у м. Києві (далі по тексту також третя особа, ГУ ДПС у м. Києві).
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що за результатами проведеної відносно позивача фактичної перевірки за адресою: м. Київ, вул. Пшенична, 9, встановлено порушення вимог законодавства щодо застосування та встановлення державних регульованих цін на бензин автомобільний марки А-95 та отримання необґрунтованої виручки на загальну суму 11 135,07 грн. За результатами розгляду матеріалів перевірки було прийнято спірне рішення про застосування до позивача адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, про вилучення необґрунтованої виручки на суму 11 135,07 грн.
Відповідач стверджує про прийняття спірного рішення з урахуванням поданих позивачем заперечень на висновки акта перевірки та заперечує доводи позивача щодо зупинення дії положень законодавства, якими встановлено відповідальність за виявлене порушення.
Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Третьою особою подано до суду пояснення, в яких зазначено про правомірність та обґрунтованість викладених в акті фактичної перевірки висновків та підтримано позицію відповідача щодо відмови у задоволенні позовних вимог.
Відповідачем подано до суду пояснення, в яких зазначено про наявність судової практики з аналогічного спору про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ТОВ «Ексон Оіл» (ідентифікаційний код 43969245; місцезнаходження: 07700, Київська обл., Яготинський р-н, м. Яготин, вул. Шевченка, 235) зареєстроване як юридична особа 15.02.2021, про що свідчить наявна в матеріалах справи Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Наказом ГУ ДПС у м. Києві від 13.05.2022 №1569-п на підставі підпунктів 80.2.2, 80.2.3 пункту 80.2 статті 80, пункту 69.29 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ПК України, Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Закону України від 21.06.2012 №5007-VI «Про ціни і ціноутворення», а також інших нормативно-правових актів, контроль за дотриманням яких покладено на територіальні органи ДПС, призначено проведення протягом травня - червня 2022 року фактичних перевірок суб'єктів господарювання (згідно з додатками 1 - 118) з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками (найманими особами), дотримання вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки).
Підставою вказано доповідну записку управління контролю за розрахунковими операціями від 12.05.2022 №413/26-15-07-07-00-12.
Додаток №71 до означеного наказу у переліку суб'єктів господарювання для проведення фактичних перевірок вказано позивача; дата початку перевірки - 31.05.2022.
У період з 31.05.2022 по 03.06.2022 посадовими особами ГУ ДПС у м. Києві проведено фактичну перевірку ТОВ «Ексон Оіл» за адресою м. Київ, вул. Пшенична, 4, за результатами якої складено акт від 06.06.2022 № 13079/26/15/07/43969245 (далі по тексту також - акт перевірки).
Перевіркою встановлено порушення частини першої статті 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення», абзац 4 пункту 41-4 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
В акті перевірки зазначено, що суб'єкт господарювання здійснює діяльність у сфері роздрібної торгівлі паливно-мастильними матеріалами. В ході проведення перевірки встановлено, що позивачем за адресою м. Київ, вул. Пшенична, 9, порушено вимоги законодавства України щодо застосування встановлення державних регульованих цін на бензин автомобільний марки А-95 та отримано необґрунтовано одержану виручку на загальну суму 58 179,48 грн в період з 16.04.202 по 16.05.2022, опис якого міститься в додатку до акта перевірки.
Позивачем подано заперечення на акт перевірки від 17.06.2022 вих. №17/06-1, отримані відповідачем 17.06.2022.
За результатами розгляду матеріалів фактичної перевірки ТОВ «Ексон Оіл», проведеної посадовими особами ГУ ДПС у м. Києві прийнято рішення про вилучення у ТОВ «Ексон Оіл» необґрунтовано одержаної виручки, що становить позитивну різницю між фактичною виручкою від продажу (реалізації) товару за цінами, сформованими відповідно до запровадженого способу регулювання, в розмірі на загальну суму 11 135,07 грн та застосування штрафу у розмірі 100% необґрунтовано одержаної виручки в розмірі 11 135,07 грн.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем цього рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Підставами позову зазначено, зокрема, процедурні порушення, вчинені відповідачем, в частині неврахування заперечень на висновки акта перевірки при винесенні оскаржуваного рішення, а також в частині підстав призначення перевірки.
У постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 21.02.2020 (справа №826/17123/18) зроблено висновок, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність податкових повідомлень-рішень та/або інших рішень. Підставам позову такого змісту, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками перевірки, - переходити до перевірки підстав позову, пов'язаних з оспорюванням висновку контролюючого органу про вчинення платником податків податкового правопорушення (порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган).
Отже, за правовим висновком Верховного Суду процедурним порушенням порядку проведення податкової перевірки суди повинні надавати правову оцінку у першу чергу.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом та відповідає доктрині під умовною назвою «плоди отруйного дерева», сформульованій Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили.
Встановлена судом протиправність наслідків перевірки внаслідок порушення процедури її проведення є достатньою самостійною підставою до скасування прийнятих за результатами її проведення рішень, що унеможливлює перехід до суті покладених в їх основу податкових правопорушень.
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18, від 11.07.2024 у справі № 320/7160/19.
Також відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18, палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду обґрунтувала відсутність підстав до запропонованого колегією відступу від раніше висловленої правової позиції такими висновками: «перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом» та «встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення Відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення, а тому відсутня необхідність перевірки порушення Позивачем пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, як підстави для донарахування суми грошового зобов'язання».
Отже, установивши таке порушення процедури проведення перевірки, наслідком якого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, суд не може переходити, з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 140/3135/19, від 11.07.2024 у справі № 320/7160/19.
В аспекті відповідної судової практики Верховного Суду надаючи оцінку доводам позивача щодо дотримання відповідачем процедури проведення перевірки, за результатами якої винесені спірні податкові повідомлення-рішення, рішення та вимога, суд звертає увагу на таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження й обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
За правилами пункту 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом (пункт 61.2 статті 61 ПК України).
Згідно із підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.
Відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Пунктом 80.2 статті 80 ПК України визначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:
80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;
80.2.3. письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування;
80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, і пального та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального;
Із змісту наведених норм права слідує, що пункт 80.2 статті 80 ПК України виокремлює різні підстави для проведення контролюючим органом фактичної перевірки суб'єкта господарювання. Підставою для проведення фактичної перевірки згідно з підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України слугує наявність та/або отримання від державних органів або органів місцевого самоврядування інформації про можливі порушення платником податків законодавства; 80.2.3 - письмове звернення покупця (споживача); 80.2.5 - наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про можливі порушення платником податків законодавства.
При цьому, у постановах від 12.08.2021 (справа №140/14625/20), від 10.04.2020 (справа №815/1978/18), від 05.11.2018 (справа №803/988/17), від 20.03.2018 (справа №820/4766/17) тощо Верховний Суд вказував, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо, а саме:
- наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;
- здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Отже, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. У даному випадку достатньо самого факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).
Тобто, вказана норма дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» покладені на відповідача.
Щодо правового змісту підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України в контексті визначення підстави для проведення фактичної перевірки, а також застосування абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України в аспекті достатності відображення в змісті наказу підстав для її проведення, Верховний Суд у постанові від 28.05.2024 у справі №280/1431/23, ухваленої у складі Судової палати, сформулював висновки, в яких зазначив, що оскільки підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов'язаний відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов'язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.
У зазначеній постанові суду Судова палата зосередила увагу на тому, що у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити. Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України має це відобразити у вищезазначений спосіб. Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2025 у справі № 320/28423/23.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо адміністрування окремих податків у період воєнного, надзвичайного стану» від 01.04.2022 № 2173-IX (далі по тексту також - Закон №2173-ХІ) внесено до Податкового кодексу України, зокрема, такі зміни, як доповнення підпунктами 69.27- 69.28 такого змісту:
« 69.27. Тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, податкові органи здійснюють державний контроль (нагляд) та спостереження у сфері ціноутворення відповідно до Закону України «Про ціни і ціноутворення» з урахуванням особливостей, встановлених цим пунктом.
Податкові органи здійснюють контроль за дотриманням платниками податків вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) шляхом проведення фактичних перевірок.
Фактична перевірка проводиться за наявності хоча б однієї з таких підстав:
отримання у встановленому законодавством порядку від державних органів або органів місцевого самоврядування інформації, що свідчить про можливі порушення платником податків законодавства про ціни і ціноутворення;
отримання письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.
Під час проведення фактичної перевірки податкові органи мають право отримувати від суб'єктів господарювання документи та/або інформацію, які підтверджують вартість придбання товару, що є предметом перевірки.
У разі виявлення порушень законодавства про ціни і ціноутворення за результатами проведення фактичної перевірки такі порушення зазначаються в окремому акті про результати фактичної перевірки, який надсилається до органу, уповноваженого приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.
У разі якщо платник податків не погоджується з виявленими під час фактичної перевірки порушеннями законодавства про ціни і ціноутворення, він надсилає свої зауваження до органу, уповноваженого приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.
Суд зазначає, що у наказі ГУ ДПС у м. Києві від 13.05.2022 №1569-п підставою для призначення фактичної перевірки, зокрема, позивача, вказано підпункти 80.2.2, 80.2.3 пункту 80.2 статті 80, пункт 69.29 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ПК України, Закон України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Закон України від 21.06.2012 №5007-VI «Про ціни і ціноутворення», а також інші нормативно-правові акти, контроль за дотриманням яких покладено на територіальні органи ДПС. Також зазначено про призначення проведення протягом травня - червня 2022 року фактичних перевірок суб'єктів господарювання (згідно з додатками 1 - 118) з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками (найманими особами), дотримання вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки).
Тобто, в означеному наказі поряд з юридичною підставою вказано також фактичні підстави призначення таких перевірок, що, на переконання суду, свідчить про наявність у контролюючого органу законних підстав для проведення перевірки.
Судом також відхиляються доводи позивача про неврахування під час прийняття спірного рішення поданих ним заперечень на акт перевірки з огляду на те, що означені заперечення були направлені ГУ ДПС у м. Києві у складі матеріалів перевірки для прийняття відповідачем відповідного рішення та спірне рішення було прийняте за результатами розгляду означених матеріалів, зокрема і заперечень позивача на висновки акта перевірки.
Враховуючи означені обставини, суд дійшов висновку про відсутність у діях відповідача та третьої особи процесуальних порушень, зазначених як підстави позову.
Основні засади цінової політики і регулює відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення визначає Закон України від «Про ціни і ціноутворення» 21.06.2012 №5007-VI (далі по тексту також - Закон України №5007-VI).
Відповідно до статті 16 Закону №5007-VI органами державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення (далі - уповноважені органи) є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з контролю за цінами; інші органи, визначені законом.
Повноваження та порядок діяльності уповноважених органів, права та обов'язки їх посадових осіб, які здійснюють державний контроль (нагляд) за дотриманням суб'єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін та державне спостереження у сфері ціноутворення, визначаються цим Законом, Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та іншими законами.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007№ 877-V (далі по тексту також - Закон №877-V).
Відповідно до частини першої статті 4 Закону №877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.
Згідно з абзацом 7 частини першої статті 6 Закону №877-V підставами для здійснення позапланових заходів є доручення Прем'єр-міністра України про перевірку суб'єктів господарювання у відповідній сфері у зв'язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров'я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави.
Відповідно до частин першої, третьої статті 12 Закон №5007-VI державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб'єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.
Державні регульовані ціни можуть запроваджуватися на товари суб'єктів господарювання, які порушують вимоги законодавства про захист економічної конкуренції.
Зміна рівня державних регульованих цін здійснюється в порядку і строки, що визначаються органами, які відповідно до цього Закону здійснюють державне регулювання цін.
Зміна рівня державних регульованих цін може здійснюватися у зв'язку із зміною умов виробництва і продажу (реалізації) продукції, що не залежать від господарської діяльності суб'єкта господарювання.
Положеннями статті 5 Закону №5007-VI визначено, що Кабінет Міністрів України: забезпечує проведення державної цінової політики; здійснює державне регулювання цін, визначає повноваження органів виконавчої влади щодо формування, встановлення та застосування цін, якщо інше не визначено законом або міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; визначає перелік товарів, державні регульовані ціни на які затверджуються відповідними органами виконавчої влади, якщо інше не визначено законом.
Відповідно до статті 13 Закону №5007-VI державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом:
1)установлення обов'язкових для застосування суб'єктами господарювання: фіксованих цін; граничних цін; граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) та постачальницько-збутової надбавки (постачальницької винагороди); граничних нормативів рентабельності; розміру постачальницької винагороди; розміру доплат, знижок (знижувальних коефіцієнтів);
2) запровадження процедури декларування зміни ціни та/або реєстрації ціни.
Відповідно до пункту 41-4 постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СOVID- 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 №1236 (далі по тексту також - постанова КМУ №1236) в редакції станом на 28.03.2022 установлено на період дії карантину граничний рівень торговельної надбавки в розмірі:
не більше 5 гривень з урахуванням податку на додану вартість, що нараховується до середньої вартості 1 літра дизельного палива;
не більше 4,55 гривні з урахуванням податку на додану вартість, що нараховується до середньої вартості 1 літра бензинів автомобільних.
Середня вартість 1 літра дизельного палива ULSD 10 ppm та бензинів автомобільних GASOLINE 10 ppm визначається Міністерством економіки на підставі розрахунків акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», проведених з урахуванням відповідних даних міжнародного інформаційного агентства Platts CIF NWE за попередні 10 днів, розрахункових коефіцієнтів 0,825 та 0,745 кілограма на літр відповідно, витрат на зовнішнє логістичне забезпечення у сумі 50 доларів США/тонну та інших витрат, передбачених зовнішньоекономічним договором (контрактом) у сумі 150 доларів США/тонну, сум митних платежів (акцизний податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції) та податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції) та щоденного офіційного курсу іноземної валюти, встановленого Національним банком у відповідному періоді. Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» подає щомісяця до 1, 11 і 21 числа Міністерству економіки зазначені розрахунки.
Відповідно до пункту 41-4 постанови №1236 в редакції станом на 30.04.2022 установлено на період дії карантину граничний рівень торговельної надбавки в розмірі:
не більше 7 гривень з урахуванням податку на додану вартість, що нараховується до середньої вартості 1 літра дизельного палива;
не більше 6,5 гривні з урахуванням податку на додану вартість, що нараховується до середньої вартості 1 літра бензинів автомобільних.
Середня вартість 1 літра дизельного палива ULSD 10 пропроміле та бензинів автомобільних GASOLINE 10 пропроміле визначається Міністерством економіки на підставі розрахунків акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», проведених з урахуванням відповідних даних міжнародного інформаційного агентства Platts CIF NWE за попередні 10 днів, розрахункових коефіцієнтів 0,825 та 0,745 кілограма на літр відповідно, витрат на зовнішнє логістичне забезпечення у сумі 80 доларів США/тонну та інших витрат, передбачених зовнішньоекономічним договором (контрактом) у сумі 150 доларів США/тонну, сум митних платежів (акцизний податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції) та податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції) та щоденного офіційного курсу іноземної валюти, встановленого Національним банком у відповідному періоді. Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» подає щомісяця до 1, 11 і 21 числа Міністерству економіки зазначені розрахунки.
Інформація про середню вартість 1 літра дизельного палива та бензинів автомобільних оприлюднюється на офіційному веб-сайті Міністерства економіки щомісяця до 3, 13 і 23 числа.
Під час продажу (реалізації) «брендового преміального» дизельного палива та бензинів автомобільних, із покращеними показниками якості та позначення (маркування) яких включає певну торгову марку (товарний знак), розмір доплати не може перевищувати 5 відсотків до розміру роздрібних цін на відповідні види палива, визначені згідно з абзацами третім - п'ятим цього пункту.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що для застосування адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів господарювання за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін у органу державного нагляду (контролю) виникає обов'язок щодо порівняння фактичної виручки від продажу (реалізації) товару та виручки за цінами, сформованими відповідно до запровадженого способу регулювання.
Відповідно до інформації, розміщеної на офіційному сайті Мінекономіки за посиланням https://new.me.gov.ua/Documents/List/2275b0a6-40ec-4d49-991d-e7a5fb031d3c?lang=uk-UA&id=2344f371-5673-4279-9e89-d56ee6803bd5&tag=KliuchoviPripuschenniaDliaRozrakhunkivPoDip середня ватість 1 літа бензинів автомобільних GASOLINE 10 рmm становить на 12.04.2022 - 29,32 грн, на 22.04.2022 - 29,32 грн, станом на 05.05.2022 - 31,19 грн, на 14.05.2022 - 33,36 грн.
Судом встановлено, що згідно фіскальних чеків, наявних в інформаційних системах ДПС України в період з 16.04.2022 по 20.04.2022 позивачем реалізовано 3345,52 літрів бензину автомобільного марки А-95 за ціною 34,00 грн за 1 літр. Фактична виручка від продажу (реалізації) товару становить 113747,68 грн.
У період з 16.04.2022 по 20.04.2022 гранична ціна, яку міг застосувати суб'єкт господарювання, становить 33,87 грн, максимально допустима вартість за означену кількість товару становить 113312,76 грн (33,87 грн х 3345,52 л). Необґрунтовано одержана виручка в період з 16.04.2022 по 20.04.2022 склала 434,92 грн (113747,68 грн - 113312,76 грн).
Згідно фіскальних чеків, наявних в інформаційних системах ДПС України в період з 27.04.2022 по 29.04.2022 позивачем реалізовано 4567,79 літрів бензину автомобільного марки А-95 за ціною 36,10 грн за 1 літр. Фактична виручка від продажу (реалізації) товару становить 164897,22 грн.
У період з 27.04.2022 по 29.04.2022 гранична ціна, яку міг застосувати суб'єкт господарювання, становить 34,10 грн, максимально допустима вартість за означену кількість товару становить 155761,64 грн (34,10 грн х 4567,79 л). Необґрунтовано одержана виручка в період з 27.04.2022 по 29.04.2022 склала 9135,58 грн (164897,22 грн - 155761,64 грн).
Згідно фіскальних чеків, наявних в інформаційних системах ДПС України в період з 01.05.2022 по 04.05.2022 позивачем реалізовано 228,31 літрів бензину автомобільного марки А-95 за ціною 36,10 грн за 1 літр. Фактична виручка від продажу (реалізації) товару становить 8241,99 грн.
У період з 01.05.2022 по 04.05.2022 гранична ціна, яку міг застосувати суб'єкт господарювання, становить 36,05 грн, максимально допустима вартість за означену кількість товару становить 8230,58 грн (36,05 грн х 228,31 л). Необґрунтовано одержана виручка в період з 01.05.2022 по 04.05.2022 склала 11,41 грн (8241,99 грн - 8230,58 грн).
Згідно фіскальних чеків, наявних в інформаційних системах ДПС України в період з 06.05.2022 по 10.05.2022 позивачем реалізовано 16939,13 літрів бензину автомобільного марки А-95 за ціною 37,74 грн за 1 літр. Фактична виручка від продажу (реалізації) товару становить 639282,77 грн.
У період з 06.05.2022 по 10.05.2022 гранична ціна, яку міг застосувати суб'єкт господарювання, становить 37,69 грн, максимально допустима вартість за означену кількість товару становить 638435,81 грн (37,69 грн х 16939,13 л). Необґрунтовано одержана виручка в період з 06.05.2022 по 10.05.2022 склала 846,96 грн (639282,77 грн - 638435,81 грн).
Згідно фіскальних чеків, наявних в інформаційних системах ДПС України в період з 14.05.2022 по 16.05.2022 позивачем реалізовано 330 літрів бензину автомобільного марки А-95 за ціною 42,00 грн за 1 літр. Фактична виручка від продажу (реалізації) товару становить 13860,00 грн.
У період з 14.05.2022 по 16.05.2022 гранична ціна, яку міг застосувати суб'єкт господарювання, становить 39,86 грн, максимально допустима вартість за означену кількість товару становить 13153,80 грн (39,86 грн х 330 л). Необґрунтовано одержана виручка в період з 14.05.2022 по 16.05.2022 склала 706,20 грн (13860,00 грн - 13153,80 грн).
Загальна сума необґрунтовано отриманої виручки становить 11135,07 грн (434,92 грн + 9135,58 грн + 11,41 грн + 846,96 грн + 72,60 грн).
Суд зауважує, що необґрунтовано одержана виручка, це позитивна різниця між фактичною виручкою від продажу реалізації) товару та виручкою за цінами, сформованими відповідно до запровадженого способу регулювання.
При цьому, позивач не оспорює розрахунок необґрунтовано отриманої виручки у спірному періоді.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону № 5007-VI до суб'єктів господарювання застосовуються адміністративно-господарські санкції за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін - вилучення необґрунтовано одержаної виручки, що становить позитивну різницю між фактичною виручкою від продажу (реалізації) товару та виручкою за цінами, сформованими відповідно до запровадженого способу регулювання (крім тих, що на постійній основі надають житлово-комунальні послуги або мають адресного споживача), та штраф у розмірі 100 відсотків необґрунтовано одержаної виручки;
Таким чином, враховуючи законодавчо встановлений у спірному періоді граничний рівень торговельної надбавки, у суду наявні підстави вважати про правомірне застосування відповідачем адміністративно-господарських санкцій та вилучення у позивача необґрунтовано отриманої виручки.
При цьому, судом відхиляються доводи позивача стосовно зупинення дії положень законодавства, яким передбачено відповідальність за порушення граничного рівня торговельної надбавки, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2022 №594 «Про зупинення дії пункту 41-4 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236» зупинено дію пункту 41-4 постанови КМУ №1236 (Офіційний вісник України, 2021 р., № 1, ст.14, №40, ст.2387, №46, ст.2848; 2022 р., №25, ст.1331, №28, ст.1533) - із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2022 №488.
На офіційному веб-сайті Верховної Ради України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/594-2022-%D0%BF#Text) зазначено, що набрання чинності вказаною постановою відбулось 20.05.2022.
Отже, за періоди, які охоплені перевіркою (з 16.04.2022 по 16.05.2022), здійснювалося державне регулювання цін на пальне шляхом встановлення граничного рівня торговельної надбавки та лише починаючи із 20.05.2022 таке державне регулювання цін призупинено.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Таким чином, позов у задоволенні позову слід відмовити.
Враховуючи положення статті 139 КАС України у суду відсутні підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем витрати по сплаті судового збору.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Дудін С.О.